28.03.2016 року Справа № 904/9780/15
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Вечірка І.О. (доповідач)
суддів: Кощеєва І.М., Науменка І.М.
секретар: Петровська А.В.
за участю:
від позивача: Муравська О.М., представник, довіреність № 4731-К-Н-О від 23.11.15;
від відповідача: ОСОБА_2, представник, довіреність № 536 від 14.07.15;
Розглядаючи у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3
на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.12.2015 року
у справі № 904/9780/15
за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк", м. Дніпропетровськ
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, м. Дніпродзержинськ
про стягнення 27 118,71 грн. за кредитним договором
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 02.12.2015 року у справі № 904/9780/15 (головуючий суддя Юзіков С.Г.) позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" заборгованість по кредиту в сумі 11 137,38 грн.; заборгованість з процентів за користування кредитом в сумі 7 746,48 грн., пеню за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором в сумі 6 731,25 грн., боргу з комісії за користування кредитом в сумі 1 503,60 грн., судовий збір в сумі 1 218,00 грн.
Не погодившись із вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.12.2015 року, позовні вимоги залишити без задоволення, судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на позивача.
Апеляційна скарга мотивована тим, що позивач приховав від суду обставини, що вже були предметом розгляду у господарському суді Дніпропетровської області з даного предмету спору у іншому складі суду. Так, ухвалою господарського суду від 31.07.2015 року у справі № 904/4201/15 було залишено без розгляду позовну заяву ПАТ "ПриватБанк" до ФОП ОСОБА_3 про стягнення 11 137,38 грн. заборгованості за кредитом, 7 746,48 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 4 337,39 грн. пені за несвоєчасність виконання зобов'язань, 1 503,60 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.12.2015 року апеляційну скаргу прийнято до розгляду колегією суддів у складі: головуючий суддя - Вечірко І.О. (доповідач), судді - Кузнецов В.О., Науменко І.М., розгляд справи призначено у судовому засіданні на 20.01.2016 року.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.01.2016 року розгляд апеляційної скарги відкладено на 10.02.2016 року.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційної господарського суду від 10.02.2016 року розгляд апеляційної скарги відкладено на 22.02.2016 року.
В судовому засіданні 22.02.2016 року оголошено перерву до 29.02.2016 року.
Розпорядженням керівника апарату суду від 26.02.2016 року у зв'язку з перебуванням судді Кузнецова В.О. у відпустці призначено автоматичну зміну складу колегії суддів.
Згідно з протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 26.02.2016 року для розгляду справи призначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Вечірко І.О., судді - Кощеєв І.М., Науменко І.М.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.02.2016 року розгляд апеляційної скарги відкладено на 22.03.2016 року.
В судовому засіданні 22.03.2016 року оголошено перерву до 24.03.2016 року.
24.03.2016 року в судовому засіданні оголошувалась перерва до 28.03.2016 року.
Представник відповідача в судових засіданнях 24.03.2016 року та 28.03.2016 року надав пояснення в обґрунтування доводів апеляційної скарги.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу та його представник в судових засіданнях 24.03.2016 року та 28.03.2016 року висловив заперечення проти доводів апеляційної скарги.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, судова колегія апеляційного господарського суду приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
09.11.2015 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" звернулось в господарський суд Дніпропетровської області з позовною заявою до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про стягнення 27 118,71 грн.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 12.11.2015 року зазначену позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено в судовому засіданні на 02.12.2015 року.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 02.12.2015 року позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість по кредиту в сумі 11 137,38 грн.; заборгованість з процентів за користування кредитом в сумі 7 746,48 грн., пеню за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором в сумі 6 731,25 грн., боргу з комісії за користування кредитом в сумі 1 503,60 грн., судовий збір в сумі 1 218,00 грн.
Розглядаючи питання про законність та обґрунтованість прийнятого місцевим господарським судом рішення від 02.12.2015 року, суд апеляційної інстанції враховує наступне.
Звертаючись із позовною заявою позивач посилався на те, що 28.03.2011 року Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 подано до Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" заяву про відкриття поточного рахунку, відповідно до якої відповідач приєднався до "Умов та Правил надання банківських послуг", тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, які разом із заявою складають Договір банківського обслуговування від 28.03.2011 року та взяв на себе зобов'язання виконувати умови договору. Позивач свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредитний ліміт в розмірі 20 000,00 грн. У зв'язку із порушенням відповідачем зобов'язань за договором обслуговування кредитних лімітів на поточному рахунку станом на 18.09.2015 року відповідач мав заборгованість в розмірі 27 118,71 грн., яка складається з:
- 11 137,38 грн. - заборгованості за кредитом;
- 7 746,48 грн. - заборгованості по процентам за користування кредитом;
- 6 731,25 грн. - пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором;
- 1 503,60 грн. - заборгованості по комісії за користування кредитом.
Розглянувши заявлені вимоги позивача, місцевий господарський суд дійшов висновку про їх задоволення в повному обсязі.
Як вбачається з матеріалів справи, 22.03.2011 року відповідачем - Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 було підписано заяву про відкриття у ПАТ КБ "ПриватБанк" поточного рахунку та картку зі зразками підписів і відбитком печатки (а. с. 60).
Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з частинами 1, 2 статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Таким чином, заява про відкриття поточного рахунку, Умови та Правила надання банківських послуг, Тарифи банку, що розміщені в мережі Інтернет, засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи, свідчать про укладення між сторонами договору банківського обслуговування.
Укладений між сторонами у справі кредитний договір не суперечить чинному законодавству, складений у письмовій формі, а своїм підписом в графі "Підпис" на заяві, що разом з Умовами складає кредитний договір, відповідач підтвердив свою згоду з умовами даного кредитного договору.
Із змісту зазначеної заяви вбачається, що підписавши цю заяву, відповідач погоджується із Умовами та Правилами надання банківських послуг, у тому числі з Умовами та Правилами обслуговування за Розрахунковими картками, що розміщені на сайті Банку http://privatbank.ua, https://client-bank.privatbank.ua, тарифами Банку, які разом з цією заявою та карткою із зразками підписів і відбитка печатки складають Договір банківського обслуговування. Крім того, підписавши дану заяву відповідач приєднався і зобов'язався виконувати умови, викладені в Умовах та Правилах надання банківських послуг, Тарифах ПриватБанку - Договорі банківського обслуговування в цілому. Сторони погодили, що відносини між Банком та Клієнтом можуть вирішуватись як шляхом підписання окремих договорів або додаткових угод до даного договору, так і шляхом обміну інформації/узгодження щодо банківського обслуговування з клієнтом через веб-сайт банку (www.pb.ua або інший Інтернет - /SMS-ресурс, зазначений Банком).
Крім того, даною заявою сторонами погоджено, що при укладенні договорів, а також додаткових угод до них Банк і Клієнт допускають використання факсимільного відтворення печатки Банку і підпису особи, уповноваженої підписувати договори й угоди до них від імені Банку, здійсненого за допомогою засобів копіювання.
Відповідно до вказаної заяви відповідач просив відкрити йому поточний рахунок № НОМЕР_1, картковий рахунок № НОМЕР_3, тип корпоративної картки card № НОМЕР_4.
Крім цього, позивачем представлено заяву відповідача від 28.03.2011 року, згідно з якою ОСОБА_3 шляхом накладення електронно-цифрового підпису у системі приєдналась до Умов та правил надання банківських послуг з відкриттям рахунку № НОМЕР_2
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України та статті 174 Господарського кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші угоди (правочини), передбачені законом.
Згідно частиною 1 статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, у встановлений строк, відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, крім передбачених законом випадків.
Згідно із статтею 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.
Відповідно до статей 509, 510 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор вправі вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
Відповідно до статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Згідно із статтею 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника відсотків від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання відсотків встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір відсотків, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
У відповідності до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статей 610-612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання щодо надання кредиту відповідачу виконав належним чином, що підтверджується матеріалами даної справи. Так, відповідачеві було встановлено кредитний ліміт, зокрема з 11.09.2012 року в розмірі 5 800,00 грн., з 17.09.2012 року в розмірі 16 000,00 грн., з 04.02.2013 року в розмірі 20 000,00 грн., з 01.03.2014 року в розмірі 0,00 грн., з 28.03.2014 року в розмірі 0,00 грн. Зазначений факт підтверджується довідкою Банку від 02.10.2015 року № 08.7.0.0.0/151002112918 та банківськими виписками з рахунку відповідача № НОМЕР_1 за період з 28.03.2011 року по 18.11.2015 року.
Проте, відповідач взяті на себе зобов'язання по поверненню кредитних коштів, сплаті відсотків та комісії належним чином не виконав.
Вказані обставини відповідачем під час розгляду справи не спростовані належними і допустимими доказами.
Відповідно до пункту 3.18.1.1 Умов та правил надання банківських послуг, кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення обігових коштів і здійснення поточних платежів клієнта, в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банка та клієнта.
Кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта з повернення кредиту, сплаті відсотків та винагороди (пункт 3.18.1.3 Умов та правил надання банківських послуг).
Пунктом 3.18.4.1 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт виплачує відсотки, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від терміну користування кредитом (диференційована процентна ставка).
При не обнулінні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнулінню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, клієнт виплачує банку за користування кредитом відсотки в розмірі 24 % річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнулінню (пункт 3.18.4.1.2 Умов та правил надання банківських послуг).
У разі непогашення кредиту впродовж 90 днів з дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, починаючи з 91 дня після дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого зобов'язання, він сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 48 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У разі порушення клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань і при реалізації права банку на встановлення іншого строку повернення кредиту, передбаченого Умовами і правилами надання банківських послуг, клієнт сплачує банку пеню у розмірі 0,1315 % від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов'язань (пункт 3.18.4.1.3 Умов та правил надання банківських послуг).
Розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається (пункт 3.18.4.9 Умов та правил надання банківських послуг).
Пунктом 3.18.4.4 Умов та правил надання банківських послуг передбачено сплату клієнтом банку винагороди за використання ліміту відповідно до пунктів 3.18.1.6, 3.18.2.3.2, 1-го числа кожного місяця в розмірі 0,9 % від суми максимального сальдо кредиту, що існував на кінець банківського дня за попередній місяць, в порядку, передбаченому Умовами та правилами надання банківських послуг.
Як вбачається з матеріалів справи, за період з 27.05.2013 року по 18.09.2015 року Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 використала кредитний ліміт, проте не здійснила платежі на виконання своїх грошових зобов'язань за договором, в зв'язку з чим заборгованість з повернення отриманих за договором кредитних коштів становить 11 137,38 грн., а заборгованість з оплати комісійної винагороди за використання ліміту складає 1 503,60 грн.
Зазначені суми грошових коштів обґрунтовано задоволені до стягнення з відповідача судом першої інстанції.
Водночас, судом апеляційної інстанції встановлено та з наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості (а. с. 33-35) вбачається, що позивачем за користування відповідачем кредитними коштами в період з 26.09.2012 року по 17.05.2013 року застосовувалась відсоткова ставка 24 % річних, у період з 27.05.2013 року по 03.06.2014 року застосовувалась відсоткова ставка 48 % річних, а у період з 01.07.2014 року по 06.02.2015 року застосовувалась відсоткова ставка 56 % річних.
Підпунктом 3.18.2.3.1 Умов та правил надання банківських послуг передбачено застосування змінюваної (диференційованої) відсоткової ставки. Сторони узгодили підстави зміни відсоткової ставки, якими є строк обнуління кредиту та максимальний розмір відсоткової ставки у разі не здійснення обнуління кредиту на конкретну дату.
Зміна банком в односторонньому порядку визначених у пункті 3.18.2.3.1 Умов та правил надання банківських послуг (в редакції, чинній на час укладення договору) максимальних розмірів відсоткової ставки у разі не обнуління кредиту суперечить положенням статті 1056-1 Цивільного кодексу України, якими передбачено, зокрема, що кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якою застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.
Відповідна правова позиція підтверджується судовою практикою, викладеною, зокрема, в постанові Вищого господарського суду України від 13.01.2016 року у справі № 915/1194/15.
Зміна банком на свій розсуд з 01.07.2014 року відсоткової ставки не узгоджується з іншими умовами укладеного сторонами договору, зокрема, змісту заяви Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 від 22.03.2011 року, з якої слідує, що відносини між сторонами договору можуть вирішуватись як шляхом підпису окремих договорів або додаткових угод до даного договору, так і шляхом обміну між ними інформацією/погодженням з банківського обслуговування через web-сайт банку.
Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження того, що Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 надано у визначений у заяві спосіб згоду на зміну умов договору, а саме, зміну відсоткових ставок у розмірах, передбачених в пунктах 3.2.1.4.1.3 та 3.2.1.4 Умов та правил надання банківських послуг в редакції, що діє з 01.07.2014 року, згідно яких за кредитним лімітом на рахунках після пільгового періоду застосовується відсоткова ставка в розмірі 36 % річних, а після 90 днів - 56 % річних.
Таким чином, за користування кредитними коштами банк в односторонньому порядку в період з 01.07.2014 року по 06.02.2015 року безпідставно застосовував відсоткову ставку в розмірі 56 % річних, що визначені на підставі Умов та правил надання банківських послуг в редакції з 01.07.2014 року.
Здійснивши перерахунок розміру заборгованості відповідача зі сплати відсотків за користування кредитними коштами у період з 26.09.2012 по 06.02.2015 року колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла до висновку про часткове задоволення означених вимог позивача та стягнення з відповідача 6 838,16 грн.
Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 6 731,25 грн. колегія суддів враховує наступне.
Обґрунтовуючи наявність підстав для стягнення пені позивач в своїй позовній заяві посилався на пункт 3.2.1.4.1.3 Умов та правил надання банківських послуг, яким передбачено, що клієнт сплачує банку пеню в розмірі подвійної ставки НБУ від суми залишку непогашеної суми заборгованості за кожен день прострочення, виходячи з 360 днів у році.
Проте, Умови та правила надання банківських послуг у вказаній редакції почали діяти з 01.07.2014 року.
Відповідач підписавши заяву про відкриття рахунку від 22.03.2011 року фактично приєднався до Умов та правил надання банківських послуг в редакції, яка діяла на час подання відповідної заяви.
Згідно з пунктом 3.18.4.1.3 Умов та правил надання банківських послуг в редакції, що діяла станом на 22.03.2011 року, передбачено, що клієнт сплачує банку пеню в розмірі 0,1315 % від суми залишку неоплаченої заборгованості за кожен день прострочення.
В представленому розрахунку заборгованості позивачем зазначені обставини не були враховані, як і не вказано період за який нарахована пеня.
Таким чином, позивачем не було представлено до суду обґрунтований розрахунок суми пені відповідно до умов договору та вимог законодавства України.
Крім цього, слід зазначити, що судова практика, викладена зокрема в постанові Вищого господарського суду України від 16.03.2016 року у справі № 915/1705/15, вказує на те, що умови про відповідальність за несвоєчасне виконання зобов'язань по договору мають бути передбачені в самій заяві клієнта про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, а не бути лише розміщені в мережі Інтернет на сайті банку.
З огляду на зазначені обставини, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що у задоволенні вимог позивача в частині стягнення пені необхідно відмовити.
Посилання скаржника на порушення судом першої інстанції норм процесуального права в зв'язку з неповідомленням відповідача про час та місце судового засідання спростовуються матеріалами справи. Так, в матеріалах справи знаходиться поштове повідомлення на адресу відповідача про призначення судового засідання з відміткою про повернення за строком зберігання.
Доводи скаржника про те, що позивач вже звертався до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 і вказана заява залишена без розгляду не можуть бути взяті до уваги господарським судом. Так, відповідно до статті 81 Господарського процесуального кодексу України після усунення обставин, що зумовили залишення позову без розгляду позивач має право знову звернутись до господарського суду в загальному порядку.
З урахуванням викладеного, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.12.2015 року необхідно змінити в частині стягнення відсотків за користування кредитними коштами та пені. В зв'язку з цим, резолютивну частину рішення необхідно викласти в іншій редакції.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно сумам задоволених вимог.
Керуючись статтями 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.12.2015 року у справі № 904/9780/15 змінити в частині стягнення суми процентів за користування кредитом та пені.
Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:
"Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" 11 137,38 грн. боргу за кредитом, 6 838,16 грн. боргу з процентів за користування кредитом, 1 503,60 грн. боргу з комісії за користування кредитом, 874,88 грн. витрат на сплату судового збору.
В решті позовних вимог відмовити".
Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги у розмірі 377,43 грн.
Видачу наказів доручити господарському суду Дніпропетровської області.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку у двадцятиденний строк до Вищого господарського суду України.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 29.03.2016 року.
Головуючий суддя І.О. Вечірко
Суддя І.М. Кощеєв
Суддя І.М. Науменко