24.03.2016 року Справа № 904/10094/15
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Кузнецової І.Л. (доповідач),
суддів - Герасименко І.М., Сизько І.А.,
при секретарі судового засідання: Мацекос І.М.,
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 представник, довіреність № 434-4016 від 11.10.2011 р.;
від відповідача: ОСОБА_2, представник, довіреність № 62 від 24.12.2015 р.,
розглянувши апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого обладнання" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.12.2015р. у справі №904/10094/15
за позовом публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів", м.Нікополь, Дніпропетровська область
до приватного акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого обладнання", м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область
про стягнення 803 421грн.65 коп.
- рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21.12.2015р. у справі №904/10094/15 (суддя Назаренко Н.Г.) позов публічного акціонерного товариства (далі-ПАТ) "Нікопольський завод феросплавів", з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, задоволено частково, з приватного акціонерного товариства (далі-ПрАТ) "Криворізький завод гірничого обладнання" на користь позивача стягнуто пеню в сумі 346738грн.13коп., три процента річних в сумі 24767грн. та інфляційні втрати в сумі 36720грн.32коп., в частині стягнення пені в сумі 148 602грн.02коп. в позові відмовлено;
- приймаючи рішення, господарський суд виходив з обставин щодо несвоєчасного виконання відповідачем зобов"язань за договором поставки №151504/1406395 від 05.12.2014р. в частині оплати поставленого товару, а також з того, що оплата за отриманий товар здійснена відповідачем в повному обсязі до звернення з позовом до суду, прострочення оплати є незначним, у зв"язку з чим, є можливим зменшити розмір заявленої до стягнення пені на 30 процентів;
- не погодившись з прийнятим рішенням, ПрАТ"Криворізький завод гірничого обладнання" подало апеляційну скаргу, в якій з посиланням на неправильне застосування господарським судом норм матеріального і процесуального права просить це рішення скасувати в частині стягнення пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат у вказаних вище сумах;
- у поданій скарзі йдеться про порушення господарським судом ст.233 Господарського кодексу України, неприйняття ним до уваги майнового стану боржника при зменшенні розміру штрафних санкцій, про неодноразові заяви відповідача при розгляді справи судом щодо скрутного фінансового становища підприємства, яке утворилося внаслідок бойових дій на території Донецької і Луганської областей, де знаходиться значна частина контрагентів відповідача, які не мають змоги вчасно розрахуватися з ним, про те, що господарський суд не надав належної оцінки цим обставинам і доказам, а сума штрафних санкцій, які відповідач повинен сплатити відповідачу згідно з оскаржуваним рішенням занадто велика і не відповідає розміру понесених позивачем збитків, а також про те, що господарський суд не задовольнив клопотання відповідача про розгляд справи колегіальним складом суду у зв"язку з категорією та складністю останньої, тим самим порушивши право відповідача на реалізацію захисту своїх прав та інтересів в судовому засіданні;
- скаржником заявлено клопотання про долучення до матеріалів справи (в рахунок додаткового обґрунтування апеляційної скарги в частині розміру штрафних санкцій) рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.10.2015р. у справі №904/8709/15 та звіту про фінансові результати за 2015 рік;
- при цьому скаржником зазначено, що вказаним рішенням суду вже стягнуто за договором поставки №151504/1406395 від 05.12.2014р. понад 983640грн.67коп., хоч і за іншими специфікаціями, що вказане рішення додатково підтверджує неспіврозмірність штрафних санкцій з понесеними позивачем збитками та що звіт про фінансові результати додатково підтверджує доводи, викладені в апеляційній скарзі про важкий майновий стан боржника;
- позивач вважає рішення суду обґрунтованим, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на безпідставність доводів скаржника.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 05.12.2014р. ПАТ"Нікопольський завод феросплавів" (постачальником) та ПрАТ"Криворізький завод гірничого обладнання" (покупцем) укладено договір поставки №151504/1406395, на підставі якого постачальник зобов"язався поставити, а покупець - прийняти та оплатити феросплави (далі - товар) на умовах, в кількості та строки, вказані у специфікаціях до договору, які є його невід'ємними частинами.
Відповідно до п.2.3 договору датою поставки товару, при поставці залізничним транспортом, вважається дата штемпеля на залізничній накладній станції вантажовідправника.
Згідно з п.3.1 договору поставка товару здійснюється за цінами, які вказані у специфікаціях.
П.3.4 договору передбачено, що покупець здійснює оплату товару шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника протягом 30 банківських днів з дати поставки товару.
П.7.6 договору встановлена відповідальність покупця за порушення строків оплати за поставлений товар у вигляді сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у відповідному періоді за кожний день прострочення оплати.
Сторонами підписані специфікації №№1-10, які є додатками до договору (а.с.30-39). У специфікаціях визначені найменування, кількість, ціна реалізації та базова ціна товару, строки його поставки.
Виходячи з умов договору, протягом лютого - червня 2015р. позивач поставив відповідачу товар, що підтверджується копіями накладних №30505 від 26.02.2015р. на суму 1825761грн.50коп., №30636 від 29.04.2015р. на суму 1074211грн.04коп., залізничних накладних №46111233 від 16.05.2015р. на суму 1427398грн.73коп., №46111217 від 16.05.2015р. на суму 2400183грн.20коп., видаткової накладної №003071 від 03.06.2015р. на суму 2549770грн.24коп., залізничної накладної №4610949 від 09.06.2015р. на суму 1560956грн.11коп. та видаткової накладної №003084 від 17.06.2015р. на суму 2351817грн.53коп..
Перелічені вище суми вартості поставок товару визначені за формулою, встановленою п.5 специфікацій з урахуванням базової ціни товару та відповідачем не оспорюються.
Оплата вартості поставленого товару здійснена відповідачем несвоєчасно.
За накладною №30505 від 26.02.2015р. термін прострочення в оплаті складає 77 днів, за накладною №30636 від 29.04.2015р. - 35 днів, за накладною №46111233 від 16.05.2015р. - 21 день, за накладною №46111217 від 16.05.2015р. - 21 день, за накладною №003071 від 03.06.2015р. - 5 днів, за накладною №4610949 від 09.06.2015р. - 5 днів, за накладною №003084 від 17.06.2015р. - 19 днів.
У зв"язку з несвоєчасною оплатою позивач нарахував пеню в сумі 495340грн.15коп., три проценти річних в сумі 24767грн. та втрати від інфляції в сумі 36720грн.32коп..
Розрахунки пені та трьох процентів річних виконані позивачем по кожній накладній окремо, виходячи з періоду прострочення оплати вартості товару. Втрати від інфляції нараховані позивачем на суму заборгованості по накладній №30505 від 26.02.2015р. за травень, червень 2015р..
Ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання не допускається. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Згідно з ст.611 названого Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ч.2 ст.625 Кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з ст.629 Кодексу договір є обов'язковим для виконання сторонами.
З урахуванням положень наведених норм та вищезазначених фактичних обставин справи, а саме: порушення відповідачем зобов'язань за договором поставки №151504/1406395 від 05.12.2014р. в частині своєчасної оплати вартості поставленого позивачем товару і ненадання відповідачем належних та допустимих доказів, які б спростовували таке порушення господарським судом зроблено правильний висновок про наявність підстав для застосування до відповідача відповідальності у вигляді сплати пені, а також для нарахування втрат від інфляції та трьох процентів річних.
Одночасно слід зазначити, що відповідно до п.3 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Згідно з ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Істотне значення можуть мати обставини, які стосуються ступеня виконання зобов"язання, причин невиконання або неналежного виконання, незначного прострочення у виконанні зобов"язання, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків тощо.
При умові здійснення відповідачем оплати за поставлений товар в повному обсязі до звернення позивача з позовом та незначного прострочення в оплаті господарський суд обґрунтовано визначив за можливе зменшити розмір пені на 30 процентів і стягнути з відповідача 346738грн.13коп. пені.
Також, цілком правомірним є і задоволення господарським судом позовних вимог в частині стягнення з відповідача втрат від інфляції в сумі 36720грн.32коп. і трьох процентів річних в сумі 24767грн..
З огляду на викладене рішення господарського суду слід залишити без змін.
Доводи скаржника про неприйняття господарським судом до уваги обставин щодо майнового становища боржника, яке утворилося внаслідок бойових дій на території Донецької та Луганської областей, де знаходиться значна частина його контрагентів і як наслідок про визначення цих обставин як достатніх для звільнення від сплати штрафних санкцій визнані колегією суддів безпідставними.
Так, ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
У даному випадку, при поданні до господарського суду відзиву на позов, в якому містилися посилання на вказані вище обставини, відповідач не довів їх в порядку, встановленому ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України, належних доказів в обґрунтування цих обставин не надав.
Посилання скаржника на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.10.2015р. у справі №904/8709/15 та звіт про фінансові результати за 2015 рік є необґрунтованими.
Відповідно до ч.1 ст.101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Докази в обґрунтування неможливості подання до господарського суду перелічених вище документів скаржником не представлені.
Крім того, стягнення штрафних санкцій за несвоєчасне виконання зобов"язань по оплаті поставленого товару згідно з рішенням господарського суду від 19.10.2015р. у справі №904/8709/15 не звільняє скаржника від обов"язку сплати цих санкцій за порушення зобов"язань по оплаті товару, поставленого на підставі накладних, які були предметом дослідження по даній справі, оскільки договором №151504/1406395 від 05.12.2014р. чітко передбачена така оплата протягом 30 банківських днів з дати кожної конкретної поставки.
Також, в процесі розгляду справи господарським судом скаржник не був позбавлений можливості надати докази скрутного фінансового становища підприємства виключно станом на відповідну дату.
При цьому апеляційний суд здійснює перегляд рішення господарського суду станом на момент його прийняття.
До того ж, в п.4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов"язань" роз"яснено, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Чинним законодавством не передбачено право господарського суду по зменшенню розміру трьох процентів річних та інфляційних втрат.
Доводи скаржника про те, що господарським судом було залишено без задоволення клопотання щодо призначення розгляду справи у колегіальному складі суддів є необґрунтова-ними.
Згідно з ч.1 ст.46 Господарського процесуального кодексу України справи у місцевих господарських судах розглядаються суддею одноособово. Будь-яку справу, що відноситься до підсудності цього суду, залежно від категорії і складності справи, може бути розглянуто колегіально у складі трьох суддів.
За своїм правовим характером спір по даній справі не є складним.
Тому господарський суд правомірно відмовив в задоволенні клопотання відповідача.
Керуючись ст. ст. 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
- рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.12.2015р. у справі №904/10094/15 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення
Головуючий суддя І.Л. Кузнецова
Суддя І.М.Герасименко
Суддя І.А.Сизько
Повна постанова складена 29.03.2016р.