ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
24.03.2016Справа №910/1782/16
За позовом Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтелпол"
про стягнення 373 349,86 грн.
Суддя Стасюк С.В.
Представники сторін:
від позивача Романенко С.В. (дов. № 2 від 12.01.2016 року)
від відповідача Зімін М.В. (угода б/н від 07.02.2012 року)
Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 24 березня 2016 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.
Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва" (надалі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтелпол" про стягнення 373 349,86 грн., в тому числі 297 372,13 грн. основного боргу, 5 890,24 грн. 3 % річних, 70 087,49 грн. інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором оренди нерухомого майна (нежилих будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади Солом'янського району міста Києва № 653/Ч від 12.08.2008 року в частині здійснення оплати за користування об'єктом оренди в період з 01.06.2014 року по 31.12.2015 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.02.2016 року порушено провадження у справі № 910/1782/16 та призначено справу до розгляду на 03.03.2016 року.
02.03.2016 року представник відповідача через відділ діловодства Господарського суду міста Києва надав відзив на позовну заяву. У поданому відзиві представник відповідача зазначив, що об'єкт оренди приватизовано відповідачем, у зв'язку з чим Договір оренди № 653/Ч припинив свою дію. Відповідач зазначає, що орендні правовідносини між позивачем та відповідачем припинилися 01.04.2014 року, у зв'язку з чим стягнення заборгованості за період з 01.06.2014 року по 31.12.2015 року є безпідставним.
Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні 03.03.2016 року оголошено перерву до 24.03.2016 року.
17.03.2016 року представник позивача через відділ діловодства Господарського суду міста Києва подав клопотання про витребування доказів по справі, а саме, зобов'язати відповідача надати з Державного реєстру прав відомості про державну реєстрацію прав на нежитлове приміщення загально. площею 172,2 кв.м., що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Мартиросяна, 19 літера А.
За приписами частини 1 статті 38 Господарського процесуального кодексу України, сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, що перешкоджають його наданню; підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; обставини, які може підтвердити цей доказ.
Належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини. Це міра, що визначає залучення до процесу в конкретній справі тільки потрібних і достатніх доказів. Під належністю доказу розуміється наявність об'єктивного зв'язку між змістом судових доказів (відомості, що містяться в засобах доказування) і самими фактами, що є об'єктом судового пізнання.
Розглянувши подане позивачем клопотання про витребування додаткових доказів, дослідивши обставини, покладені в обґрунтування вищевказаного клопотання позивача, по справі, суд відмовляє у його задоволенні у зв'язку з необґрунтованістю.
У судовому засіданні 24.03.2016 року представник позивача надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких підтримав заявлені позовні вимоги.
Представник відповідача у судовому засіданні 24.03.2016 року проти позову заперечив, надав усні пояснення по суті спору.
Розглянувши подані сторонами матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд -
12.08.2008 року між Комунальним підприємством "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" Солом'янської районної у м. Києві ради (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інформаційно-аналітична та інвестиційна фірма "Інтелпол", яке в подальшому змінило найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтелпол" (орендар) укладено Договір оренди нерухомого майна (нежилих будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади Солом'янського району міста Києва № 653/Ч (далі - Договір).
Відповідно до пункту 1.1. Договору орендодавець та орендар на підставі розпоряджень Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації № 2492 від 29.12.2007 року, № 1389 від 12.08.2008 року передає, а орендар приймає в оренду нежиле приміщення для розміщення адміністративних та складських потреб за адресою: м. Київ, вул. Мартиросяна, 19.
Об'єктом оренди є нежиле приміщення загальною площею 180,9 кв.м., у тому числі підвал - 180.9 кв.м. (пункт 2.1. Договору).
Згідно пункту 3.1. Договору орендна плата на момент укладання Договору встановлюється у розмірі 6 568,69 грн. на місяць.
Пунктами 3.2., 3.4. Договору сторони погодили, що розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць. Зобов'язання орендаря по сплаті орендної плати забезпечуються у вигляді авансової орендної плати у розмірі не менше, ніж встановлена пунктом 3.1. Договору орендна плата за два місяці. Орендар сплачує авансовий платіж протягом 10 календарних днів з дати підписання Договору. Орендодавець зараховує авансовий платіж, як орендну плату за два місяці.
Додатковою угодою від 01.09.2008 року внесено зміни до пункту 2.1. та 3.1 Договору, а саме, фразу "загальною площею 180,9 кв.м." замінено фразою "загальною площею на 177,2 кв.м.", орендну плату сторони погодили у розмірі на 6 447,87 грн., суму компенсації земельного податку встановлено у розмірі 375,54 грн.
Додатковою угодою від 01.10.2011 року встановлено строк дії Договору до 31.03.2012 року.
Позивач зазначає, що відповідачем після закінчення Договору фактично використовувалося нежитлове приміщення, що є предметом Договору, внаслідок чого за відповідачем рахується заборгованість у розмірі 297 372,13 грн. основного боргу, нарахована позивачем за період з 01.06.2014 року по 31.12.2015 року.
Приймаючи до уваги вищенаведене, позивач просить суд стягнути з відповідача 297 372,13 грн. основного боргу, 5 890,24 грн. 3 % річних, 70 087,49 грн. інфляційних втрат.
У поданому відзиві представник відповідача зазначив, що об'єкт оренди приватизовано відповідачем, у зв'язку з чим Договір оренди № 653/Ч припинив свою дію. Відповідач зазначає, що орендні правовідносини між позивачем та відповідачем припинилися 01.04.2014 року, у зв'язку з чим стягнення заборгованості за період з 01.06.2014 року по 31.12.2015 року є безпідставним.
Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Частинами 1, 3, 5 статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Згідно зі статтями 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (стаття 759 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 760 Цивільного кодексу України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права.
У відповідності до частини 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Позивач зазначає, що у період з 01.06.2014 року по 31.12.2015 року відповідач користувався майном, що є предметом Договору оренди нерухомого майна (нежилих будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади Солом'янського району міста Києва № 653/Ч від 12.08.2008 року, внаслідок чого за останнім рахується заборгованість в розмірі 297 372,13 грн.
Відповідно до частини 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Згідно з пунктом 2.6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій).
Судом встановлено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 11.11.2013 року у справі № 910/13241/13 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтелпол" до Департаменту комунальної власності міста Києва в особі Київської міської ради (КМДА) про зобов'язання укласти договір та відшкодування завданої шкоди у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтелпол" відмовлено в повному обсязі.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.04.2014 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтелпол" задоволено частково. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2013 року по справі № 910/13241/13 змінено. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтелпол" задоволено частково. Зобов'язано Департамент комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) укласти протягом 1 (одного) календарного місяця з Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтелпол" договір купівлі - продажу нежитлових приміщень загальною площею 177,2 кв.м розташованих на вулиці Мартиросяна, будинок 19 літера "А" в місті Києві, у відповідній редакції.
Крім того, рішенням Господарського суду міста Києва від 21.09.2015 року у справі № 910/18815/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтелпол" до Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання договору дійсним, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.12.2015 року та постановою Вищого господарського суду України від 24.02.2016 року позов задоволено повністю. Визнано дійсним Договір купівлі-продажу нежитлових приміщень загальною площею 177,2 кв.м. розташованих на вулиці Мартиросяна, будинок 19 літера "А" в місті Києві, у відповідній редакції.
Таким чином, факти, встановлені у рішенні Господарського суду міста Києва від 11.11.2013 року у справі № 910/13241/13 та в рішенні Господарського суду міста Києва від 21.09.2015 року у справі № 910/18815/15 в силу вимог частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України мають преюдиційне значення для даної справи та не підлягають доведенню.
Пунктом 9.7.2. Договору сторони погодили, що договір припиняє свою дію у разі приватизації об'єкту оренди орендарем.
Згідно частини 2 статті 187 Господарського кодексу України день набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.
Таким чином, 01.04.2014 року є днем укладення Договору купівлі-продажу нежитлових приміщень загальною площею 177,2 кв.м. розташованих на вулиці Мартиросяна, будинок 19 літера "А" в місті Києві.
У зв'язку з вищевикладеним, нарахування позивачу орендної плати за період з 01.06.2014 року по 31.12.2015 року є безпідставним.
Враховуючи, що позовні вимоги про стягнення 5 890,24 грн. 3 % річних та 70 087,49 грн. інфляційних втрат є похідними від вимог про стягнення основного боргу, у зазначених позовних вимогах слід відмовити.
Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами.
З огляду на вищевикладене, позовні вимоги Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва", з підстав, наведених в обґрунтування позову, задоволенню не підлягають.
Відшкодування судових витрат відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на позивача.
Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 4, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У позові Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м.Києва" відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 29.03.2016 року
Суддя С.В. Стасюк