"21" березня 2016 р.Справа № 916/99/16
За позовом: Публічного акціонерного товариства «ОДЕСАГАЗ»;
До відповідача: ОСОБА_1 центральної районної лікарні
про стягнення
Суддя Оборотова О.Ю.
Представники:
Від позивача: ОСОБА_2 - довіреність № 21/17-8 від 04.01.2016р.
Від відповідача: не з'явився;
СУТЬ СПОР: 14.01.2016р. Публічне акціонерне товариство «ОДЕСАГАЗ» звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 центральної районної лікарні про стягнення 70 972,25грн.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.01.2016р. порушено провадження по справі №916/99/16.
У судовому засіданні 02.03.2016р. від Публічного акціонерного товариства «ОДЕСАГАЗ» надійшли доповнення до позовної заяви відповідно до яких Публічне акціонерне товариство «ОДЕСАГАЗ» просить суд стягнути з відповідача 37 556,15грн.
У судовому засіданні 02.03.2016р. від позивача надійшло клопотання про продовження строку розгляду справи на п'ятнадцять днів.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 02.03.2016р. продовжено строк розгляду справи на п'ятнадцять днів до 29.03.2016р.
Відповідач в засідання суду не з'явився, правом на відзив в порядку ст. 59 ГПК України не скористався, повідомлений про час та дату судового засідання належним чином, отже, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.
В судовому засіданні 21.03.2016 року було оголошено вступну та резолютивну частину рішення відповідно до ст. 85 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив.
28.03.2014р. за №008727-БТ(14) та 06.03.2015р. за №008727-БТ(15) між Публічним акціонерним товариством «ОДЕСАГАЗ» (Постачальник) та ОСОБА_1 центральною районною лікарнею (Споживач) були укладені договори на постачання за регульованим тарифом та розподіл природного газу для установ та організацій, що фінансуються з державного і місцевих бюджетів.
Відповідно до умов договорів №008727-БТ(14) та №008727-БТ(15) Постачальник зобов'язується надати Споживачу послуги з постачання та розподілу природного газу до межі балансової належності об'єктів Споживача відповідно до актів розмежування балансової належності газопроводів та експлуатаційної відповідальності Сторін, а Відповідач зобов'язується сплатити вартість послуги з постачання та розподілу природного газу ГРМ у розмірі, строки та порядку передбаченими умовами Договору.
Договір №008727-БТ(14) набирає чинності з дня його підписання та укладається на термін до 31 грудня 2014 року. Даний договір розповсюджує свою дію на відносини, що фактично склались між Сторонами з 01.01.2014р. згідно Цивільного кодексу України статті 631 п.3 (п.11.1 Договору № 008727-БТ(14))
Договір №008727-БТ(15) набирає чинності з дня його підписання та укладається на термін до 31 грудня 2015 року. Даний договір розповсюджує свою дію на відносини, що фактично склались між Сторонами з 01.02.2015р. згідно Цивільного кодексу України статті 631 п.3 (п.11.1 Договору № 008727-БТ(15)
Згідно пункту п.5.1. договорів №008727-БТ(14) та №008727-БТ(15) розрахунки за реалізований природний газ здійснюються за цінами встановленими НКРЕ.
Відповідно до п. 5.5 договорів №008727-БТ(14) та №008727-БТ(15) розрахунковим періодом за є один місяць, а п.5.6 встановлює, що оплата за спожитий у розрахунковому періоді природний газ здійснюється Споживачем грошовими коштами шляхом поточного перерахування на розрахунковий рахунок Постачальника протягом місяця поставки 100 % вартості запланованих обсягів газу. Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати Споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці.
Позивач зазначає, що на момент звернення до господарського суду Одеської області заборгованість відповідача відсутня, але протягом періоду постачання та розподілу природного газу Споживачем несвоєчасно проводились розрахунки, чим останній порушив п. 5.5 та 5.6 договорів №008727-БТ(14) та №008727-БТ(15)
Відповідно до положень п. 7.2.1 договорів №008727-БТ(14) та №008727-БТ(15) у разі порушення Споживачем строків оплати, із Споживача стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Таким чином, позивач зазначає, що відповідно доповнень до позовної заяви Публічним акціонерним товариством «ОДЕСАГАЗ» нараховано пеню у розмірі 9069,63грн.
Крім цього позивачем нараховано три відсотки річних у сумі 661,58 грн. та інфляційні втрати у розмірі 27824,94 грн.
Отже, через неналежне виконання відповідачем грошового зобов'язання з оплати за транспортування природного газу, позивач був змушений звернутись до господарського суду Одеської області за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.
Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.
Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України).
Відповідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
При цьому суд зазначає, що згідно з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові Верховного Суду України від 15.05.2012р. у справі 11/466, з огляду на положення частини другої статті 617 Цивільного кодексу України, частини другої статті 218 Господарського кодексу України та рішення Європейського суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18 жовтня 2005 року, відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Дослідивши обставини справи, судом було встановлено факт неналежного виконання ОСОБА_1 центральною районною лікарнею прийнятих на себе зобов'язань за умовами договорів №008727-БТ(14) та №008727-БТ(15) щодо своєчасної та повної сплати отриманого газу.
Згідно умов договорів №008727-БТ(14) та №008727-БТ(15), остаточний строк виконання відповідачем грошового зобов'язання в становлений не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним, отже датою виникнення заборгованості слід вважати 11 число місяця наступного за звітним, у зв'язку з чим право на нарахування пені у позивача виникає з 11 числа місяця наступного за звітним, про що йдеться в постанові пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року, а саме - в пункті 1.9 Постанови зазначено, що «якщо у договорі виконання грошового зобов'язання визначається до настання певного терміну, то останнім днем виконання такого зобов'язання вважається день, що передує цьому терміну.
Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Відповідно до ст. 230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ст. 549 Цивільного Кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно формули розрахунку пені, наведеної в листі Національного банку України №25-011/388-1707 від 12.03.1997р. на виконання Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», сума простроченого платежу помножена на розмір пені за кожен день прострочення у відсотках, розділена на сто та помножена на кількість днів прострочення платежу буде дорівнювати сумі пені за прострочення платежу.
Відповідно до положень п. 7.2.1 договорів № 008727-БТ(14) та №008727-БТ(15) у разі порушення Споживачем строків оплати, із Споживача стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд, перевіривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем пені у розмірі 9069,63грн., трьох відсотків річних у сумі 661,58 грн., та інфляційних втрат у розмірі 27824,94 грн., вважає його вірним, а вимоги про їх стягнення правомірними.
Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
За при приписами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.
Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
На підставі ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору в сумі 1378 грн. покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 33,34,43,44-49,50,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов - задовольнити.
2. Стягнути з ОСОБА_1 центральної районної лікарні (67801, Одеська обл., смт. Овідіополь, вул. Т. Шевченка, 422 ЄДРПОУ 01998845) на користь Публічного акціонерного товариства «ОДЕСАГАЗ» (65003, м. Одеса, вул. Одарія, буд. 1, ЄДРПОУ 03351208; р/р 26001121611 у ПАТ «Марфін Банк», МФО 328168) пені у розмірі 9069,63грн., трьох відсотків річних у сумі 661,58 грн., та інфляційних втрат у розмірі 27824,94 грн. та 1378 грн. витрат по сплаті судового збору.
Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 28.03.2016р.
Суддя О.Ю. Оборотова