"28" березня 2016 р.Справа № 916/4586/15
Колегія суддів господарського суду Одеської області у складі: головуючого судді Шаратова Ю.А., суддів Оборотової О.Ю. та Д'яченко Т.Г, розглянувши справу за позовом: Публічного акціонерного товариства „ОДЕСАВТОТРАНС” (65039, м. Одеса, вул. Транспортна, 5, код ЄДРПОУ 22479374)
до відповідача: Товариства з додатковою відповідальністю „РЕНІЙСЬКЕ АВТОТРАНСПОРТНЕ ПІДПРИЄМСТВО 15140” (68800, Одеська обл., м. Рені, вул. Болградська, 96, код ЄДРПОУ 22511592)
про зобов'язання укласти договір про надання послуг автостанції перевізникові
за зустрічним позовом: Товариства з додатковою відповідальністю „РЕНІЙСЬКЕ АВТОТРАНСПОРТНЕ ПІДПРИЄМСТВО 15140” (68800, Одеська обл., м. Рені, вул. Болградська, 96, код ЄДРПОУ 22511592)
до відповідача: Публічного акціонерного товариства „ОДЕСАВТОТРАНС” (65039, м. Одеса, вул. Транспортна, 5, код ЄДРПОУ 22479374)
про визнання Договору про надання послуг автостанцією перевізникові №31-2012 від 07.03.2013 чинним
Представники:
Від позивача - ОСОБА_1, довіреність від 23.02.2016;
Від відповідача - ОСОБА_2, довіреність від 25.09.2015.
Суть спору:
Публічне акціонерне товариство „ОДЕСАВТОТРАНС” (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом до Товариства з додатковою відповідальністю „РЕНІЙСЬКЕ АВТОТРАНСПОРТНЕ ПІДПРИЄМСТВО 15140” (далі - Відповідач) про зобов'язання укласти договір про надання послуг автостанцією перевізникові, в редакції наданій позивачем.
Ухвалою суду від 17.11.2015 порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 04.12.2015.
Ухвалою суду від 04.12.2015 відкладено розгляд справи на 22.12.2015.
У судовому засіданні 22.12.2015 оголошено перерву до 12.01.2016.
Ухвалою суду від 12.01.2016 продовжено строк розгляду спору на 15 календарних днів, та відкладено розгляд справи на 28.01.2016.
Ухвалою від 12.01.2016 до спільного розгляду з первісним позовом прийнято зустрічну позовну заяву Відповідача до Позивача про визнання Договору про надання послуг автостанцією перевізникові №31-2012 від 07.03.2013 чинним.
Ухвалою суду від 28.01.2016 справу призначено до колегіального розгляду.
Ухвалою від 01.02.2016 справу прийнято до провадження колегією суддів господарського суду Одеської області у складі: головуючого суді ОСОБА_3, суддів Волкова Р.В. і ОСОБА_4Г, та призначено її розгляд на 24.02.2016.
У судовому засіданні оголошувались перерви 24.02.2016 до 16.03.2016, 16.03.2016 до 28.03.2016.
Ухвалою від 28.03.2016 справу прийнято до провадження колегією суддів господарського суду Одеської області у складі: головуючого суді ОСОБА_3, суддів Оборотової О.Ю. і ОСОБА_4Г, та призначено її розгляд на 28.03.2016.
Представник Позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.
Позовні вимоги, із посиланням на статті 181, 187 Господарського кодексу України, статтю 32 Закону України «Про автомобільний транспорт» обґрунтовані відсутністю згоди Відповідача на укладення договору про надання послуг автостанції перевізникові, в редакції наданій Позивачем.
Заперечуючи проти зустрічного позову, Позивач вказує на те, що, ним відповідно до умов пункту 9.2 розділу 9 Договору про надання послуг автостанцією перевізникові від 07.03.2013 № 31-2012 було повідомлено Відповідача про розірвання договору через 15 днів з дати надсилання листа від 10.06.2015 вих. № 6/424. А відтак, вказаний договір є таким, що припинив свою дію.
Представник Відповідача у судовому засіданні проти задоволення первісного позову заперечувала, просила відмовити в його задоволенні у повному обсязі. Відповідач із посиланням на статті 180, 181 Господарського кодексу України, зазначає, що ним було відмовлено в підписанні нового договору про надання послуг автостанції перевізникові, оскільки, запропонована позивачем редакція договору містить неприйнятні для нього умови, у зв'язку з чим Позивачу було направлено протокол розбіжностей, однак сторонами не досягнуто згоди щодо умов договору. Окрім того, Відповідач вказує на те, що відносини між сторонами врегульовані Договором про надання послуг автостанцією перевізникові від 07.03.2013 № 31-2012.
Зустрічні позовні вимоги про визнання Договору про надання послуг автостанцією перевізникові № 31-2012 від 07.03.2013 чинним, із посиланням на статті 173, 174, 175, 179, 180, 181, 184, 188 Господарського кодексу України, статті 213, 509, 510, 525, 526, 626, 627, 629 Цивільного кодексу України, обґрунтовані відсутністю згоди Відповідача на розірвання Договору про надання послуг автостанцією перевізникові від 07.03.2013 № 31-2012, а також відповідного рішення суду про розірвання цього договору.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши представників Позивача та Відповідача, суд,
07.03.2013 між ПАТ „ОДЕСАВТОТРАНС” та ТДВ „РЕНІЙСЬКЕ АВТОТРАНСПОРТНЕ ПІДПРИЄМСТВО 15140” укладено Договір про надання послуг автостанцією перевізникові № 31-2012 (далі - Договір від 07.03.2013) /а.с. 49-52/.
Згідно із пунктом 1.1 Договору від 07.03.2013 виконавець (Позивач) за завданням перевізника (Відповідача) надає йому на території своїх автостанцій (автовокзалів) комплекс обов'язкових послуг, пов'язаних з організацією і здійсненням процесу прийняття та відправлення пасажирів транспортом перевізника, продажем проїзних квитків, диспетчерським управлінням, організацію прибуття і відправлення автобусів, інформуванням водіїв щодо умов дорожнього руху, а також інші послуги відповідно до вимог Закону України «Про автомобільний транспорт», та Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.1997 № 176.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частин першої, третьої статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Частиною першою статті 188 Господарського кодексу України встановлено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
Пунктами 9.1, 9.2 Договору від 07.03.2013 передбачено, що договір набуває чинності з 07.03.2013 і діє до закінчення строку обслуговування перевізником маршруту (рейсу) згідно відповідної додаткової угоди, укладеної сторонами. Договір може бути розірваний до закінчення терміну його дії: при невиконанні умов договору; при розірванні договору організатором перевезень; з ініціативи однієї із сторін. Сторона, яка виявила бажання розірвати достроково договір, має письмово повідомити іншу сторону про свій намір не пізніше ніж за 15 днів до розірвання.
Тобто, сторонами Договору від 07.03.2013 обумовлено можливість його розірвання в односторонньому порядку до закінчення терміну його дії з ініціативи однієї із сторін. При цьому, у даному випадку, згода іншої сторони на розірвання договору не потрібна.
Судом встановлено, що Позивач листом від 10.06.2015 вих. № 6/424 повідомив Відповідача про розірвання Договору від 07.03.2013 через 15 днів з дати надсилання цього листа /а.с. 53/. Направлення вказаного листа та його отримання Відповідачем підтверджується фіскальним чеком від 11.06.2015 № 4342, описом вкладення від 11.06.2015, а також рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу /а.с. 62, 63/.
Відповідно до частини другої статті 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
Отже, Договір від 07.03.2013 є розірваним, а зобов'язання сторін за ним припиненими. А відтак, не підлягає задоволенню вимога за зустрічним позовом про визнання Договору про надання послуг автостанцією перевізникові №31-2012 від 07.03.2013 чинним.
Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог за первісним позовом, з огляду на наступне.
Частиною першою статті 187 Господарського кодексу України передбачено, що спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.
Згідно із частинами першою, другою статті 32 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-III, в редакції Закону України від 23.02.2006 № 3492-IV, відносини автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, із власниками автостанцій визначаються договором. Предметом договору автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, з власниками автостанцій є надання послуг та виконання робіт, пов'язаних з відправленням і прибуттям пасажирів.
Частиною третьою статті 32 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-III, в редакції Закону України від 23.02.2006 № 3492-IV, встановлено, що власники автостанцій зобов'язані укласти договір з автомобільним перевізником, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, тільки за наявності в нього договору із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування про організацію перевезення на автобусних маршрутах загального користування чи дозволу органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування на обслуговування маршрутів загального користування, що пролягають через цю автостанцію.
Пунктом 5.1 Порядку регулювання діяльності автостанцій, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 27.09.2010 № 700, встановлено, що відносини власника та перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, які проходять через автостанцію, згідно з пунктом 114 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 року № 176, визначаються договором про надання послуг автостанціями, примірна форма якого визначається Мінінфраструктури України.
Відповідно до пункту 5.3 Порядку регулювання діяльності автостанцій, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 27.09.2010 № 700, у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 15.11.2013 № 923, власник зобов'язаний укласти з перевізником договір про надання послуг автостанції за наявності у перевізника договору про організацію перевезень на автомобільних маршрутах загального користування з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною чи районною державною адміністрацією або дозволу Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті на перевезення пасажирів на маршруті загального користування, розкладом руху якого передбачено заїзд на автостанцію власника.
Отже, вказаними нормами статті 32 Закону України «Про автомобільний транспорт», та положеннями пункту 5.3 Порядку регулювання діяльності автостанцій, обов'язок з укладення договору про надання послуг автостанціями автомобільному перевізнику, покладений саме на власника автостанції, а не на перевізника, яким є Відповідач у справі.
Враховуючи те, що у Відповідача відсутній обов'язок на підставі закону з укладення з власником автостанції договору про надання послуг автостанціями, суд вважає такою, що не обґрунтована та не підлягає задоволенню вимогу за первісним позовом про зобов'язання укласти договір про надання послуг автостанцією перевізникові, в редакції наданій позивачем.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при відмові в позові покладаються на позивачів за первісним та зустрічним позовами.
Повне рішення складено відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України та підписано 29 березня 2016 р.
Керуючись статтею 525, частинами першою, третьою статті 651, частиною другою статті 653 Цивільного кодексу України, частиною першою статті 187, частиною першою статті 188 Господарського кодексу України, частинами першою, другою, третьою статті 32 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-III, в редакції Закону України від 23.02.2006 № 3492-IV, пунктами 5.1, 5.3 Порядку регулювання діяльності автостанцій, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 27.09.2010 № 700, статтями 33, 34, 35, 49, 82, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Відмовити в повному обсязі у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства „ОДЕСАВТОТРАНС” до Товариства з додатковою відповідальністю „РЕНІЙСЬКЕ АВТОТРАНСПОРТНЕ ПІДПРИЄМСТВО 15140” про зобов'язання укласти договір про надання послуг автостанцією перевізникові, в редакції наданій позивачем.
2. Відмовити в повному обсязі у задоволенні зустрічного позову Товариства з додатковою відповідальністю „РЕНІЙСЬКЕ АВТОТРАНСПОРТНЕ ПІДПРИЄМСТВО 15140” до Публічного акціонерного товариства „ОДЕСАВТОТРАНС” про визнання Договору про надання послуг автостанцією перевізникові №31-2012 від 07.03.2013 чинним.
Головуючий Ю.А. Шаратов
Суддя О.Ю. Оборотова
Суддя Т.Г. Д'яченко