номер провадження справи 27/6/16
24.03.2016 Справа № 908/57/16
За позовом: Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (01001 м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Мелітопольські теплові мережі” (72312 Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Луначарського, 61)
про стягнення 6 894 048 грн. 79 коп.
Суддя Дроздова С.С.
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_1, дов. № 14-125 від 13.05.2014р.
від відповідача: ОСОБА_2, дов. № 24 від 12.01.2016 р.
Господарським судом Запорізької області розглядається позовна заява Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю “Мелітопольські теплові мережі”, Запорізька область, м. Мелітополь про стягнення 3 654 888 грн. 21 коп. суми боргу, 1 131 491 грн. 41 коп. пені, 126 053 грн. 50 коп. 3 % річних, 1 981 615 грн. 67 коп. втрат від інфляції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.01.2016р., справу № 908/57/16 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.
Ухвалою суду від 12.01.2016р. порушено провадження у справі № 908/57/16, присвоєно справі номер провадження 27/6/16 та призначено судове засідання на 10.02.2016 р.
Ухвалою суду від 10.02.2016р. розгляд справи відкладався на 02.03.2016р., на підставі ст. 77 ГПК України, у зв'язку з неявкою у судове засідання представників сторін, а також, враховуючи, необхідність витребування додаткових доказів у справі та документів, які необхідні для всебічного, об'єктивного розгляду спору.
Ухвалою суду від 02.03.2016р. продовжено строк розгляду справи на п'ятнадцять днів, відповідно до ст. 69 ч.3 ГПК України, судове засідання призначено на 24.03.2016р.
24.03.2016р. продовжено судовий розгляд справи № 908/57/16.
До початку розгляду справи представники позивача та відповідача заявили клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.
Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз'яснено представникам сторін, які прибули в судове засідання, їх права, у тому числі право заявляти відводи.
Відводів складу суду не заявлено.
У судовому засіданні 24.03.2016р. представник позивача повідомив суд, що сума основного боргу, яка була заявлена до стягнення у розмірі 3 654 888 грн. 21 коп., частково сплачена відповідачем та станом на 23.03.2016р. складає 1 290 827 грн. 83 коп. (письмова заява міститься в матеріалах справи).
Представник відповідача у судовому засіданні 24.03.2016р., повідомив суд про те, що на момент розгляду справи, ним станом на 01.03.2016р. було сплачено суму основного боргу в розмірі 817 682 грн. 74 коп., на підтвердження надано платіжні доручення (копії містяться в матеріалах справи) та станом на 23.03.2016р. сплачено ще 1 546 377 грн. 64 коп., на підтвердження надано платіжні доручення (копії містяться в матеріалах справи).
Відповідач зазначив, що станом на 24.03.2016р. борг перед позивачем за договором № 743/14-БО-13 становить 1 290 827 грн. 83 коп.
Крім того, представник відповідача звернувся до суду з письмовим клопотанням в порядку п. 3 ст. 83 ГПК України, просить суд зменшити нараховану позивачем суму пені на 50% .
Позивач заперечив проти зменшення розміру суми пені, відповідно до ст. 83 ГПК України.
Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, вислухавши позивача та відповідача, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Господарським судом встановлено, що 16.12.2013р. між Публічним акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Мелітопольські теплові мережі” (покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу № 743/14-БО-13.
Відповідно до п. 1.1 договору продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.
Згідно п. 1.2 договору газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб'єктами господарювання (крім бюджетних організацій та установ).
Згідно з п. 2.1 договору, продавець передає покупцеві з 01.01.2014р. по 31.12.2014р. газ обсягом до 9850 тис. куб. у тому числі по місяцях кварталів.
Пунктом 5.1, 5.2 договору визначено, що ціна (граничний рівень ціни) на газ для теплопостачальних підприємств та послуги з його транспортування установлюються Національною комісією регулювання електроенергетики України. Ціна за 1000 куб.м. природного газу становить 3 459 грн. 00 коп. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу.
За вказаним договором позивач передав у власність відповідачу у період з січня по грудень 2014 року природний газ вартістю 21 462 125 грн. 86 коп., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу: від 31.01.2014р., 28.02.2014р., 31.03.2014р., 30.04.2014р., 31.10.2014р., 30.11.2014р., 31.12.2014р.
Пунктом 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Позивач прийняті на себе зобов'язання виконав належним чином.
Відповідач оплату за поставлений газ здійснював з порушенням п. 6.1 договору.
Під час розгляду справи знайшли підтвердження обставини, що відповідач частково сплатив суму боргу у розмірі 2 364 060 грн. 38 коп., що підтверджується платіжними дорученнями, які місяться в матеріалах справи.
Враховуючи вищевикладене, господарський суд припиняє провадження у справі в частині стягнення 2 364 060 грн. 38 коп. суми боргу, на підставі п. 1.1 ст. 80 ГПК України (відповідач суму боргу у розмірі 2 364 060 грн. 38 коп. сплатив після звернення позивача з позовом до суду).
Сума боргу у розмірі 1 290 827 грн. 83 коп. залишилася відповідачем не сплаченою.
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 611 ЦК України, порушення зобов'язань однією із сторін договору зволікає як правові наслідки можливість розірвання договору, вимагати відшкодування завданих збитків, а також стягнення неустойки.
Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.
Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічний припис містять п.п. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України.
Відповідачем не надано доказів, в підтвердження відсутності вини та доказів вжиття всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання у повному обсязі.
За таких обставин, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги про стягнення з відповідача 1 290 827 грн. 83 коп. суму боргу.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 126 053 грн. 50 коп. 3 % річних, 1 981 615 грн. 67 коп. втрат від інфляції.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 Цивільного кодексу України.
У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.
До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться індекс інфляції та 3 % річних.
Зокрема, згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Інфляційні витрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних - є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником.
Перевіривши розрахунок втрат від інфляції та 3 % річних, господарський суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 126 053 грн. 50 коп. 3 % річних, 1 981 615 грн. 67 коп. втрат від інфляції заявлені позивачем частково необґрунтовано та підлягають частковому задоволенню, оскільки неправильно розраховані, а саме: суд вважає, що вірний розрахунок інфляційних втрат за зобов'язаннями січень-грудень 2014р. по договору № 743/14-БО-13 від 16.12.13р. за період з 01.01.14р. по 25.11.15р. складає 1 686 494грн.79коп.
Таким чином, у задоволенні інфляційних втрат на суму 295120,88грн. слід відмовити.
Суд вважає, що вірний розрахунок 3% річних за зобов'язаннями січень-грудень 2014р. по договору № 743/14-БО-13 від 16.12.13р. за період з 01.01.14р. по 25.11.15р. складає 125 186грн.34коп.
Таким чином, у задоволенні 3% річних на суму 867грн. 16 коп.слід відмовити.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 1 131 491 грн. 41 коп. пені.
Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Як визначено ст. 230 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню) у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 231 ГК України, законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов'язань, зазначених у частині другій цієї статті.
Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).
Згідно ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Згідно з ст. 549 цього Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до вимог Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до п. 7.2 договору у разі невиконання покупцем п. 6.1 договору він зобов'язаний сплатити продавцю, крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Згідно з п. 9.3 договору сторони узгодили, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафі, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 років.
Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Нарахування позивачем пені, у зв'язку з порушенням умов договору № 743/14-БО-13 від 16.12.2013р. у розмірі 1 131 491 грн. 41 коп. невірно розраховано за період з 01.01.2014р. по 25.11.2015р., суд вважає, що пеня за цей період після перерахунку складає 1126061,40грн.
В той же час, суд зазначає, що відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), що підлягає стягненню з боку сторони, що порушила зобов'язання.
У відповідності з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Стаття 233 ГК України передбачає, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з п. 3.17.4 Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011р. вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Суд враховує, що прострочення виконання зобов'язань з оплати спожитого природного газу мало місце в зв'язку з несвоєчасною оплатою споживачами теплової енергії її вартості. Відповідач знаходиться в збитковому та неплатоспроможному стані. Відповідно до довідки, заборгованість споживачів теплової енергії перед відповідачем складає 51 053 653,01 грн., арештовані всі банківські рахунки ТОВ «Мелітопольські теплові мережі». Заборгованість по заробітній платі працівникам відповідача складає 4 028 072,95 грн. Стягнення додаткових штрафних санкцій спричинить неможливість сплатити в повному обсязі за спожитий природний газ в подальшому та може мати негативні наслідки для діяльності ТОВ «Мелітопольські теплові мережі».
Слід врахувати, що ТОВ «Мелітопольські теплові мережі» є соціально значущим підприємством, оскільки забезпечує централізоване теплопостачання в м. Мелітополі в цілому.
Приймаючи до уваги вищезазначене, в тому числі ступень виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання), суд вважає за необхідне на підставі п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України з власної ініціативи зменшити розмір пені - до суми 900 000 грн. 00 коп.
Таким чином, розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 900 000 грн. 00 коп.
Враховуючи вищевикладене, встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошових зобов'язань, господарський суд задовольняє позовні вимоги частково. Стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума боргу у розмірі відповідача 1 290 827 грн. 83 коп., 125 186 грн. 34 коп. 3 % річних, 1 686 494 грн. 79 коп. втрат від інфляції та 900 000 грн. 00 коп. пені.
В частині стягнення суми боргу у розмірі 2 364 060 грн. 38 коп., господарський суд вважає за необхідне провадження у справі припинити, на підставі п. 1.1 ст. 80 ГПК України (відповідач сплатив 2 364 060 грн. 38 коп. суму боргу після звернення позивача з позовом до суду).
Відповідно до ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, ст. 34 ГПК України.
На підставі статті 85 ГПК України - 24.032016 року прийнято рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача, оскільки спір до суду доведений з його вини (позивач з позовом до суду звернувся 11.01.2016р., відповідач частково сплатив суму боргу у розмірі 2 364 060 грн. 38 коп. після звернення позивача з позовом до суду).
Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, п. 1.1 ст. 80, 83, 82, 84, 85 ГПК України, суд
Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю “Мелітопольські теплові мережі”, Запорізька область задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Мелітопольські теплові мережі” (72312 Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Луначарського, 61, код ЄДРПОУ 05541114) на користь Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (01001 м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) 1 290 827 (один мільйон двісті дев'яносто тисяч вісімсот двадцять сім) грн. 83 коп. основного боргу, 125 186 (сто двадцять п'ять тисяч сто вісімдесят шість) грн. 34 коп. 3 % річних, 1 686 494(один мільйон шістсот вісімдесят шість тисяч чотириста дев'яносто чотири)грн..79коп. втрат від інфляції, 900 000 (дев'ятсот тисяч) грн. 00 коп. пені, 98 970 (дев'яносто вісім тисяч дев'ятсот сімдесят)грн. 91коп.судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В решті позовних вимог у сумі 295 988грн.04коп. (3% річних та інфляційні втрати) відмовити.
В частині стягнення суми боргу у розмірі 2 364 060 грн. 38 коп., провадження у справі припинити, на підставі п. 1.1 ст. 80 ГПК України.
Суддя С.С. Дроздова
Рішення оформлено та підписано 29.03.2016р.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.