24.03.2016 Справа № 907/100/16
Суддя господарського суду Закарпатської області Андрейчук Л.В., розглянувши матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Самоцвіт», м. Дніпропетровськ
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Зелене яблуко ЛТД», с. Сторожниця Ужгородського р - ну Закарпатської обл.
про стягнення заборгованості в сумі 9559,29 грн.( в т. ч. 7326,02 грн. - основна заборгованість, 1931,00 грн. - пеня, 145,30 грн. - 3% річних, 156,97 грн. - інфляційні збитки)
Представники:
від позивача - не з'явився;
від відповідача - не з'явився.
Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, роз'яснено їх права та обов'язки відповідно до ст.ст. 20, 22 ГПК України, зокрема, право заявляти відводи.
СУТЬ СПОРУ: Товариством з обмеженою відповідальністю „Самоцвіт», м. Дніпропетровськ заявлено позов до Товариства з обмеженою відповідальністю „Зелене яблуко ЛТД», с. Сторожниця Ужгородського р - ну Закарпатської обл. про стягнення заборгованості в сумі 9559,29 грн.( в т. ч. 7326,02 грн. - основна заборгованість, 1931,00 грн. - пеня, 145,30 грн. - 3% річних, 156,97 грн. - інфляційні збитки).
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 24.02.2016 року порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 15.03.2016 року.
Ухвалою суду, з огляду на неявку відповідача та необхідність додаткового забезпечення його процесуальних прав, розгляд справи відкладався. При цьому, відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи. На адресу, вказану позивачем, підтверджену реєстраційними документами (ухвали суду від 24.02.2016 року та 15.03.2016 року, надіслані відповідачу рекомендованою кореспонденцією на адресу відповідача відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, з відміткою органу зв'язку повернута без вручення адресату), однак, відповідач своїми процесуальними правами не скористався: у судові засідання явку уповноваженого представника не забезпечив, письмових пояснень по суті спору та заявленим вимогам не подав, в т.ч. контррозрахунку заявленої до стягнення суми, причин неявки та невиконання вимог ухвали не повідомив.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.
Представник позивача у ході судового розгляду наполягав на задоволенні позовних вимог, посилаючись на їх обґрунтованість долученими до матеріалів справи документами, а також, 16.03.2016 року подав через канцелярію суду письмове клопотання, яким просить суд розглянути справу без його участі.
За таких обставин справа вирішується в порядку передбаченому ст. 75 Господарського процесуального кодексу України без участі відповідача за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:
01 листопада 2013 року між Позивачем (за договором Постачальник) та Відповідачем (за договором Покупець) був укладений договір поставки МП/45.
Як зазначено у п.10.1. Договору, який змінено протоколом узгодження розбіжностей від 01.11 2013 року, даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.01.2015 року. Додатковою угодою від 30.01.2015 року строк дії договору поставки МП/45 від 01.11.2013 року був змінений, отже договір діє до 31.12.2015 року.
У відповідності до п. 1.1 вищезазначеного договору, Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, та у відповідності із Замовленням Покупця, поставити Товар, а Покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, прийняти Товар і оплатити його вартість за цінами, зазначеними в накладній, та які не можуть перевищувати цін, узгоджених в Специфікації.
Слід зазначити, що пунктом 3.2. договору, який змінений протоколом розбіжностей, передбачено, що замовлення надаються Постачальникові письмово, по факсу, електронній пошті або в іншій формі, прийнятній для Сторін.
Отже, сторонами договору було вирішено, що Покупець буде усно через представника Постачальника здійснювати замовлення товару.
Таким чином, впродовж дії договору, Відповідач замовляв товар усно через представника Постачальника.
На виконання взятих на себе зобов'язань згідно договору поставки МП/45 від 01.11.2013 року та замовлень Відповідача, Позивачем було передано у власність Відповідача товар на загальну суму 7 826,02 грн., підтвердженням чого є:
· видаткова накладна 27306 від 16.04.2015 року на суму 942,11 грн.
· видаткова накладна 27648 від 23.04.2015 року на суму 1 530,36 грн.
· видаткова накладна 32435 від 30.04.2015 року на суму 1 167,36 грн.
· видаткова накладна 32637 від 07.05.2015 року на суму 2 085,90 грн.
· видаткова накладна 32837 від 14.05.2015 року на суму 2 100,29 грн.
Таким чином, Позивачем в повному обсязі виконано свої обов'язки за Договором, тобто належним чином поставлено товар згідно з його умовами.
30 червня 2015 року Відповідачем були перераховані на поточний рахунок Позивача грошові кошти у сумі 500,00 грн.
Отже, на час розгляду справи, заборгованість Відповідача перед Позивачем за товар поставлений по договору поставки МП/45 від 01.11.2013 р. складає 7 326,02 грн.
У відповідності до п.7.1 Договору, який змінений протоколом розбіжностей ціна на товар, що поставляється за даним Договором вказується в специфікаціях та/або накладних на кожну партію товару.
При зміні цін Постачальник зобов'язується повідомити Покупця шляхом направлення по факсу, електронній пошті або вручення представнику Покупця повідомлення про зміну цін, за 10 (десять) календарних днів до фактичного введення в дію цих цін. У випадку, якщо Сторони протягом вказаного строку не підписали нову Специфікацію, або Покупець відмовляється підписувати накладну з новими цінами на товар. Постачальник має право призупинити наступні поставки товару до узгодження нової ціни.
Отже сторони передбачили можливість узгодження ціни товару який поставляється за договором не тільки в Специфікацій, а й у видаткових накладних.
Приписи ст. 180 ГК України передбачають, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Проте, із приписів цієї норми не вбачається, що ціна обов'язково має зазначатись у договорі, зокрема у Специфікації.
Пунктом 2.2. Договору передбачено, що поставка товару оформляється видатковою накладною.
Згідно ст. 9 Закону України « бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», визначено перелік та встановлено вимоги до змісту первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Первинні документи - це письмові свідоцтва, що ідентифікують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Відповідно до ч.2 ст. 9 Закону України « бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву підприємств від імені яких складено документ, назву документа (форми), дату і місце складання, зміст, обсяг та одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особисті підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції.
Згідно із Інформаційним листом Вищого господарського суду України від 17.07.2012 року « практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права», видаткова накладна, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України « бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, ст. 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.
За таких обставин, можна дійти висновку, що підписанням сторонами видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом, сторони фіксували факт здійснення господарської операції і встановили відносини на виконання умов договору, зокрема щодо узгодження асортименту та ціни товару, який підлягав постачанню.
Згідно із положеннями ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За вимогами статті 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
На виконання взятих на себе зобов'язань згідно договору поставки МП/45 від 01.11.2013 року Позивачем у період з 16.04.2015 року по 14.05.2015 року було передано у власність Відповідача товар на загальну суму 7 826,02 грн., підтвердженням чого є видаткові накладні.
Відповідно до платіжного доручення Відповідач здійснив оплату поставленого товару в сумі 500,00 грн.
Отже, поставлений Позивачем товар, за цінами та асортименті узгодженими сторонами на підставі видаткових накладних, був частково оплачений, а неоплаченими залишилися накладні за період з з 16.04.2015 року по 14.05.2015 року заборгованість за якими є предметом позову.
Згідно ч.1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
У відповідності із ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 253 ЦК України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Згідно п. 7.9 Договору поставки товару МП/45 від 01.11.2013 року, Покупець зобов'язаний здійснити оплату за придбаний товар протягом 30 календарних днів з моменту прийому-передачі товару та підписання накладної про його прийняття.
Незважаючи на ст. 193 ГК України, ст. 530 ЦК України та умов договору, Відповідач вартість отриманого товару не сплатив.
Таким чином, Відповідач не виконав взяте на себе за договором зобов'язання у визначений строк сплатити Позивачу вартість переданого товару, тим самим не виконав і порушив умови договору поставки МП/45 від 01.11.2013 року.
Відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
У відповідності із ч. 1 ст. 202 ГК України, господарське зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Договором поставки МП/45 від 01.11.2013 р. передбачена наступна відповідальність Покупця:
- п. 8.10 договору, який змінений протоколом узгодження розбіжностей від 01.11.2013 року до зазначеного договору за несвоєчасну або неповну оплату товару, Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період невиконання або неналежного виконання Покупцем зобов'язань по оплаті Товару, за кожен день прострочення.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, тому нарахування пені здійснюється за 182 дні, тобто за 6 місяців.
Згідно з частиною 1 статті 202 ЦК, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Положенням статті 205 ЦК визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (ст. 181 Господарського кодексу України).
Статтею 638 ЦК та частиною 2 статті 180 ГК визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Факт виставлення відповідачем рахунку на оплату товару та його оплати позивачем свідчить про виникнення між сторонами справи договірних відносин з купівлі-продажу, які, а тому, в силу ст. 655 ЦК України, істотними умовами такого є предмет (товар) та ціна, які погоджені сторонами спору у названих документах.
Згідно зі статтями 11, 509 ЦК України, договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 ЦК України).
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).
У зв'язку з невиконання відповідачем основного зобов'язання, відповідно до Договору та ст. 625 ЦК України, позивач нарахував відповідачу пеню, яка згідно розрахунку позивача становить 1931,00 грн.
Виходячи з викладених вище обставин та наявних у матеріалах даної справи доказів, суд зазначає таке.
Обов'язок доказування, відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Підсумовуючи сукупність встановлених фактичних обставин справи і норм права, суд дійшов висновку, що матеріально-правова вимога про стягнення з відповідача суми заборгованості в сумі 9559,29 грн.( в т. ч. 7326,02 грн. - основна заборгованість, 1931,00 грн. - пеня, 145,30 грн. - 3% річних, 156,97 грн. - інфляційні збитки) є правомірною та такою, що підлягає задоволенню повністю, оскільки позов належним чином позивачем доведено і документально підтверджено, і в той же час відповідачем в порядку ст. 33 ГПК України не спростовано.
Відповідно до статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
Відповідно до ст. 11, 509, 525, 526, 610 ЦК України, ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства. Односторонньої відмови від виконання договору чи зміни умов його виконання не допускається. Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Враховуючи принципи змагальності, рівності, неупередженості судового процесу, а також те, що незважаючи на неодноразову вимогу суду подати контррозрахунок заявленої до стягнення суми, відповідачем не спростовано та не заперечено проти такого розрахунку, у суду відсутні підстави ставити під сумнів розрахунок та обґрунтованість заявленої до стягнення суми.
З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача суми 9559,29 грн.( в т. ч. 7326,02 грн. - основна заборгованість, 1931,00 грн. - пеня, 145,30 грн. - 3% річних, 156,97 грн. - інфляційні збитки) - підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.
Відтак, враховуючи вищенаведене в сукупності, заявлені позовні вимоги є законними та обґрунтованими, відповідачем в установленому порядку не спростовані та не заперечені, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно з ст.49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума 1378,00 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Керуючись ст. ст. 4-3, 22, 32, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задоволити повністю.
2. Товариства з обмеженою відповідальністю „Зелене яблуко ЛТД» (89421, Закарпатська обл., Ужгородський район, с. Сторожниця, вул. Заводська буд. 12 код ЄДРПОУ 35081277) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Самоцвіт» (49046, Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, вул. Лейтенанта Роя, буд. 30 код ЄДРПОУ 13473378) заборгованість в сумі 9559,29 грн. (в т. ч. 7326,02 грн. - основна заборгованість, 1931,00 грн. - пеня, 145,30 грн. - 3% річних, 156,97 грн. - інфляційні збитки), та у відшкодування судових витрат - суму 1378,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім грн. 00 коп.).
3.Видати наказ.
Дане рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст рішення виготовлено та підписано 28.03.2016 року.
Суддя Андрейчук Л.В.