22 березня 2016 року Справа № 05-10-14-01-08/103
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
ГоловуючогоЖукової Л.В. (доповідач)
Суддів:Білошкап О.В. Погребняка В.Я.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_4
на ухвалугосподарського суду Черкаської області від 20.04.2015
та постановуКиївського апеляційного господарського суду від 11.01.2016
у справі № 05-10-14-01-08/103 господарського суду Черкаської області
за заявоюсільськогосподарського відкритого акціонерного товариства "Калита"
допублічного акціонерного товариства "Христинівський завод комбікормів і круп"
про визнання банкрутом
за участю представників сторін: ОСОБА_4; ПАТ "Христинівський завод комбікормів і круп" - Фонрабе Є.В.
В провадженні господарського суду Черкаської області перебуває справа № 05-10-14-01-08/103 за заявою сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства "Калита" про визнання банкрутом публічного акціонерного товариства "Христинівський завод комбікормів і круп".
Ухвалою господарського суду Черкаської області від 20.04.2015 у справі № 05-10-14-01-08/103 (Суддя - Боровик С.С.) заяву ОСОБА_4 з доповненнями та уточненнями про визнання кредитором публічного акціонерного товариства "Христинівський завод комбікормів і круп" задоволено частково. Визнано ОСОБА_4 кредитором публічного акціонерного товариства "Христинівський завод комбікормів і круп" на суму 50393,22 грн. як вимоги першої черги, в іншій частині кредиторських вимог ОСОБА_4 відмовлено.
Не погодившись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_4 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив, зокрема, скасувати ухвалу господарського суду Черкаської області від 20.04.2015 повністю та визнати ОСОБА_4 кредитором на суму 12 874 044,41 грн., стягнути залишок не виплаченої заробітної плати по виконавчому листу № 2-33-2006 в сумі 6 090,00 грн.
Відповідно до резолютивної частини постанови Київського апеляційного господарського суду від 30.06.2015 (головуючий суддя: Разіна Т.І., судді: Пантелієнко В.О., Сотнікова С.В.) ухвалу господарського суду Черкаської області від 20.04.2015 у справі № 05-10-14-01-08/103 залишено без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення.
06.10.2015 Київським апеляційним господарським судом у справі № 05-10-14-01-08/103 (головуючий суддя: Разіна Т.І., судді: Пантелієнко В.О., Сотнікова С.В.) прийнято додаткову постанову, у резолютивній частині якої уточнено резолютивну частину постанови Київського апеляційного господарського суду від 30.06.2015, а саме, ухвалу господарського суду Черкаської області від 20.04.2015 у справі № 05-10-14-01-08/103 змінено, виклавши п. 2. ухвали в наступній редакції: "Визнати ОСОБА_4 кредитором публічного акціонерного товариства "Христинівський завод комбікормів і круп" на суму 50393,22 грн. як вимоги четвертої черги.", а апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення.
Постановою Вищого господарського суду України від 03.11.2015 касаційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.06.2015 та додаткову постанову від 06.10.2015 у справі №05-10-14-01-08/103 скасовано.
Справу №05-10-14-01-08/103 у скасованій частині направлено на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду.
Постанову суду касаційної інстанції мотивовано тим, що у додатковій постанові апеляційного господарського суду від 06.10.2015, в порушення ст. ст. 88, 103 ГПК України, фактично змінено резолютивну частину постанови Київського апеляційного господарського суду від 30.06.2015 та викладено її у зовсім іншій редакції. Врахувавши те, що при винесенні постанови від 30.06.2015 та додаткової постанови від 06.10.2015 Київський апеляційний господарський суд порушив норми процесуального права, і ці порушення унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції, з огляду на межі перегляду справи в касаційній інстанції, Вищий господарський суд України постанову та додаткову постанову апеляційного суду скасував та передав справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Вищим господарським судом України було відзначено, що виходячи із системного аналізу положень ст.ст. 1, 10, 23, 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", у попередньому засіданні завдання господарського суду полягає не у вирішенні майнового спору по суті, а у визнанні наявності у кредитора грошових вимог до боржника, які підтверджені належними та допустимими доказами, господарський суд зобов'язаний перевірити обґрунтованість підстав виникнення грошових вимог, а також їх розмір.
В результаті нового апеляційного розгляду, 11.01.2016 Київським апеляційним господарським судом винесено постанову (головуючий суддя: Гарник Л.Л., судді: Андрієнко В.В. Пашкіна С.А.), якою, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 11.01.2016, апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково.
Ухвалу господарського суду Черкаської області від 20.04.2015 у справі №05-10-14-01-08/103 в частині відхилення грошових вимог ОСОБА_4 до боржника в сумі 10 625,50 грн. та віднесення грошових вимог ОСОБА_4 до боржника по моральній шкоді в сумі 8 000 грн. до першої черги задоволення вимог кредиторів скасовано.
Визнано та зобов'язано ліквідатора боржника включити до реєстру вимог кредиторів грошові вимоги ОСОБА_4 до боржника в сумі 10 626,15 грн. з віднесенням їх до четвертої черги задоволення.
Зобов'язано ліквідатора боржника включити грошові вимоги ОСОБА_4 до боржника по моральній шкоді в сумі 8 000 грн. до четвертої черги задоволення у реєстрі вимог кредиторів.
Ухвалу господарського суду Черкаської області від 20.04.2015 у справі № 05-10-14-01-08/103 в частині розгляду решти грошових вимог ОСОБА_4 залишено без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_4 в цій частині залишено без задоволення
ОСОБА_4 у касаційній скарзі просить Вищий господарський суд України ухвалу місцевого від 20.04.2015 та постанову апеляційного господарського суду від 11.01.2016 у даній справі скасувати в частині не виплати інфляційних та 3% річних, невиплати середнього заробітку за весь час затримки заробітної плати компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням її строків виплати, а також невиплати залишку середнього заробітку за час вимушеного прогулу та прийняти нове рішення, яким визнати ОСОБА_4 кредитором та включити до проміжного ліквідаційного балансу та реєстру кредиторів ПАТ "Христинівський завод комбікормів і круп" за загальною сумою 12 874 044,41 грн., стягнути залишок невиплаченої заробітної плати по виконавчому листу в сумі 6090,39 грн., пославшись на порушення та невірне застосування судами норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
19.01.2013 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 22.12.2011, яким Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" викладено в новій редакції.
Згідно пункту 1.1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції чинній з 19.01.2013) положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом. Положення цього Закону, що регулюють продаж майна в провадженні у справі про банкрутство, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом. Положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.
Положення Закону, якими врегульовано ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності Законом, якщо на цей момент господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.
Враховуючи те, що постанову про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури у даній справі прийнято 25.11.2014, розгляд справи здійснюється за новою редакцією Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон).
Під час розгляду даної справи встановлено таке.
Звертаючись до суду із заявою від 22.01.2015 з грошовими вимогами до ПАТ "Христинівський завод комбікормів і круп", ОСОБА_4 обґрунтовував свої вимог з посиланням на: рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 14.08.2006 у справі № 2-33/06, згідно якого ОСОБА_4 поновлено на посаді голови правління публічного акціонерного товариства "Христинівський завод комбікормів і круп" з 09.08.2001, стягнуто з сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства "Христинівський завод комбікормів і круп" на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 27.07.2005 по 14.08.2006 в сумі 6 451,5 грн. та 100 грн. витрат на правову допомогу; рішення апеляційного суду Черкаської області від 07.02.2007 у справі № 22ц-96-2007р., згідно якого вищезазначене рішення районного суду від 14.08.2006 змінено в частині визначення суми середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди та присуджено до стягнення з сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства "Христинівський завод комбікормів і круп" на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 11 731,34 грн. та 3 000 грн. моральної шкоди; додаткове рішення апеляційного суду Черкаської області від 27.03.2007 у справі № 22ц-96-2007, яким частково змінено вищезазначене рішення апеляційного суду Черкаської області від 07.02.2007 та стягнуто з сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства "Христинівський завод комбікормів і круп" на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 7 689,39 грн.; виданий Монастирищенським районним судом на виконання даних судових рішень виконавчий лист № 2-33-2006 від 10.04.2007; заочне рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 02.10.2009 у справі № 2-110-09, згідно якого стягнуто з сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства "Христинівський завод комбікормів і круп" на користь ОСОБА_4 157 065,48 грн. середньомісячного заробітку за час затримки заробітної плати, 8 100 грн. компенсації за невикористані відпустки, 5 000 грн. моральної шкоди (усього 170 165,48 грн.); виданий на виконання зазначеного рішення Уманським міськрайонним судом Черкаської області виконавчий лист від 22.12.2009.
Задовольняючи частково заяву з доповненнями та уточненнями про визнання кредитором ПАТ "Христинівський завод комбікормів і круп" та визнаючи ОСОБА_4 кредитором першої черги на суму 50393,22 грн., господарський суд Черкаської області в ухвалі від 20.04.2015 виходив з того, що така сума задовольняється судом, оскільки заочним рішенням від 02.10.2009 року Уманського міськрайонного суду Черкаської області стягнуто з СВАТ "Христинівський завод комбікормів і круп" на користь ОСОБА_4 157 065,48 грн. середнього заробітку за весь час затримки заробітної плати, 8 100 грн. компенсації за невикористані відпустки, 5 000 грн. моральної шкоди (загальна сума 170 165,48 грн.), з яких за даними Христинівського районного управління юстиції (лист №1827 від 11.03.2015 року) та твердженнями ОСОБА_4, відділом ДВС в ході виконання виконавчого листа №2-110 від 22.12.2009 року на погашення боргу по заробітній платі було перераховано кошти та передано майно в рахунок погашення боргу на загальну суму 122 772,26 грн.
Як встановив апеляційний господарський суд решта вимог ОСОБА_4 складається із:
- залишку заборгованості ПАТ "Христинівський завод комбікормів і круп" по сумі середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 6 090,39 грн., присудженого до стягнення згідно вищезазначених рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 14.08.2006 у справі № 2-33/06, зміненого рішенням апеляційного суду Черкаської області від 07.02.2007, додатковим рішенням апеляційного суду Черкаської області від 27.03.2007 у справі № 22ц-96-2007 (вимоги заявлено як додаткові згідно заяви від 26.01.2015);
- середнього заробітку за весь час затримки оплати заборгованості у розмірі 50 393,22 грн. та 82 508,67 грн. на загальну суму 8 276 472,40 грн. (вимоги заявлено як додаткові згідно заяви від 06.04.2015);
- нарахованої на заборгованість у розмірі 50 393,22 грн. та 82 508,67 грн. компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням її виплати на загальну суму 2 420 863,20 грн. (вимоги заявлено як додаткові згідно заяви від 06.04.2015);
- трьох процентів річних та індексу інфляції, нарахованих на наступні суми заборгованості:
на 50 393,22 грн. за період з листопада 2009 року по лютий 2015 року у розмірі 7 558,98 грн. та 927 991,76 грн. відповідно,
на 82 508,67 грн. за період з листопада 2009 року по листопад 2015 року у розмірі 12 376,30 грн. та 1 178 388,87 грн. відповідно,
усього 2 176 708,81 грн. (вимоги заявлено як додаткові згідно заяви від 06.04.2015).
Суд другої інстанції встановив, що у заяві від 06.04.2015 ОСОБА_4 просив визнати його грошові вимоги на загальну суму 12 874 044,41 грн. з віднесенням їх до першої черги задоволення та вважати зазначену заяву доповненням-уточненням раніше поданої заяви від 16.03.2015 з грошовими вимогами до боржника у розмірі 9 647 796,10 грн., що складалися із сум заборгованості боржника у розмірі 50 393,22 грн. та нарахованих на загальну заборгованість боржника трьох процентів річних та індексу інфляції.
Разом з тим, апеляційний господарський суд встановив, що відомості про виконання рішення апеляційного суду Черкаської області від 07.02.2007 у справі № 22ц-96-2007р в частині стягнення 3 000 грн. моральної шкоди, а також заочного рішенні Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 02.10.2009 у справі № 2-110-09 в частині стягнення з СВАТ "Христинівський завод комбікормів і круп" на користь ОСОБА_4 залишку заборгованості у розмірі 47 393,22 грн., в тому числі 5 000 грн. моральної шкоди в матеріалах справи відсутні.
У виконавчому листі № 2-33 2007, виданому на виконання рішення апеляційного суду Черкаської області від 07.02.2007 у справі № 22ц-96-2007р в частині стягнення 3 000 грн. моральної шкоди, зазначено що станом на 27.01.2009 виконавче провадження зупинено. Крім того, згідно акту державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Христинівського районного управління юстиції про проведення взаємоперевірки від 19.01.2015, у ході звірки встановлено, що по вказаному виконавчому листу стягнення не проводилось та кошти ОСОБА_4 не виплачувались.
У виконавчому листі від 02.10.2009, виданому на виконання рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 02.10.2009 у справі № 2-110-09, відсутні відомості про виконання зазначеного рішення в повному обсязі, в тому числі в частині стягнення з СВАТ "Христинівський завод комбікормів і круп" на користь ОСОБА_4 5 000 грн. моральної шкоди.
У виконавчому листі від 10.04.2007 № 2-33 2006, виданому на виконання рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 14.08.2006 у справі № 2-33/06, зміненого рішенням апеляційного суду Черкаської області від 07.02.2007, додатковим рішенням апеляційного суду Черкаської області від 27.03.2007 у справі № 22ц-96-2007, вказано про те, що виконавчий лист повернуто як виконаний та зазначено про стягнення 1 599,53 грн. Відомості про виконання рішення суду в частині стягнення з СВАТ "Христинівський завод комбікормів і круп" на користь ОСОБА_4 залишку заборгованості 6 090,39 грн. у зазначеному виконавчому листі відсутні.
Згідно отриманого на вимогу суду апеляційної інстанції листа відділу Державної виконавчої служби Христинівського районного управління юстиції від 18.12.2015 №5484 провадження за виконавчим листом від 10.04.2007 № 2-33 закінчено на підставі пункту 8 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" відповідно до постанови про закінчення виконавчого провадження у зв'язку із оплатою боржником ОСОБА_4 заборгованості в повному обсязі згідно видаткового касового ордеру від 18.12.2007.
Приймаючи власне рішення про часткове задоволення апеляційних вимог, Київський апеляційний господарський суд виходив з того, що оскільки в матеріалах справи відсутні зазначений видатковий касовий ордер від 18.12.2007 та постанова про закінчення провадження за виконавчим листом від 10.04.2007 № 2-33 2006, отже, станом на дату розгляду даної справи в суді першої інстанції ОСОБА_4 обґрунтував, а ліквідатор боржника не спростував його доводів про наявність у акціонерного товариства "Христинівський завод комбікормів і круп" непогашеної заборгованості у розмірі 6 090,39 грн.
Колегія суддів Вищого господарського суду України підтримуючи висновки суду апеляційної інстанції виходить з такого.
У ст. 1 визначено, що кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника;
конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника;
поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство;
забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).
Розгляд поточних грошових вимог кредиторів у ліквідаційній процедурі здійснюється господарським судом в тому ж порядку, що і конкурсних грошових вимог.
Відповідно до частини 1 статті 38 Закону з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута вважається таким, що настав; у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури; вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури протягом двох місяців з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Кредитори, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі
Отже, необхідною ознакою набуття статусу поточного кредитора у справі про банкрутство, є виникнення під час ліквідаційної процедури у справі про банкрутство зобов'язань грошового, тобто фінансового характеру.
За результатами розгляду вимог кредиторів господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначається, зокрема, розмір та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, які вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів; розмір та перелік не визнаних судом вимог кредиторів.
Отже, обов'язковими умовами для звернення конкурсного кредитора з вимогами до боржника є наявність у нього, по-перше, підтверджених належними документами розміру грошових вимог та підстав їх виникнення, а по-друге, доведеність факту того, що ці грошові вимоги виникли під час ліквідаційної процедури у справі про банкрутство. Саме ці обставини є предметом дослідження господарським судом під час розгляду у заяв кредиторів з поточними вимогами до боржника, результатом якого є, у разі їх доведеності, визнання відповідних вимог судом і внесення їх до реєстру кредиторів.
З урахуванням встановлених обставин справи, слід погодитись із висновками суду другої інстанції про те, що місцевим господарським судом правильно встановлено розмір грошових зобов'язань СВАТ "Христинівський завод комбікормів і круп" перед ОСОБА_4 - 50 393,22 грн. (в тому числі вимоги в сумі 47 393,22 грн., що ґрунтуються на заочному рішенні Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 02.10.2009 у справі № 2-110-09, та вимоги в сумі 3 000 грн., що ґрунтуються на рішенні апеляційного суду Черкаської області від 07.02.2007 у справі № 22ц-96-2007р.) та визнано відповідні вимоги, проте помилково відхилено грошові вимоги ОСОБА_4 в сумі 6 090,39 грн., що ґрунтуються на рішенні Монастирищенського районного суду Черкаської області від 14.08.2006 у справі № 2-33/06, зміненому рішенням апеляційного суду Черкаської області від 07.02.2007, додатковим рішенням апеляційного суду Черкаської області від 27.03.2007 у справі № 22ц-96-2007.
Оскільки до складу визнаних грошових вимог увійшли вимоги щодо стягнення моральної шкоді у розмірі 3 000 грн., що ґрунтуються на рішенні апеляційного суду Черкаської області від 07.02.2007 у справі № 22ц-96-2007р, та вимоги щодо моральної шкоди у розмірі 5 000 грн., що ґрунтуються на заочному рішенні Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 02.10.2009 у справі № 2-110-09, правові підстави для віднесення відповідних грошових вимог до вимог першої черги задоволення відсутні. Такі вимоги підлягають задоволенню, як це вірно встановив суд другої інстанції, до четвертої черги задоволення разом з нарахованими заявником за період прострочення оплати 8 000 грн. з листопада 2009 року по дату відкриття ліквідаційної процедури у даній справі трьома процентами річних - 1 216,44 грн. та інфляційним збільшенням суми боргу - 3 318,67 грн.
Нарахування на суму боргу у розмірі 8 000 грн. трьох процентів річних та індексу інфляції після визнання боржника банкрутом з 25.11.2014 також є неможливим в силу положень ст. 38 Закону, якою визначено, що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань, крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.
Згідно зі статтею 9 ЦК України положення цього Кодексу застосовуються до трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.
Відповідно до статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
Відносини, які виникають між працівником і роботодавцем із приводу оплати праці, у тому числі й у зв'язку з порушенням строків виплати заробітної плати, регулюються трудовим законодавством, а саме: КЗпП України; Законами України: "Про оплату праці", "Про індексацію грошових доходів населення", "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати"; Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078; Положенням про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року № 1427.
Стаття 625 ЦК України встановлює відповідальність за порушення грошового зобов'язання.
За частиною другою вказаної статті боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, відповідальність за порушення грошового зобов'язання, встановлена статтею 625 ЦК України, передбачає насамперед наявність договірних правовідносин, тобто положення зазначеної статті поширюються на порушення грошового зобов'язання.
При цьому частина п'ята статті 11 ЦК України, в якій йдеться про те, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду, не дає підстав для застосування положень статті 625 ЦК України у разі наявності між сторонами правовідносин, які регулюються нормами трудового законодавства.
За таких обставин, висновок апеляційного господарського суду та суду першої інстанції у оскаржуваних рішеннях про те, що положення частини другої статті 625 ЦК України не застосовуються до трудових правовідносин, оскільки вони врегульовані положеннями трудового законодавства, є правомірним.
Відтак, нарахування ОСОБА_4 при зверненні до суду на суми присуджених до стягнення з боржника середнього заробітку за час вимушеного прогулу та середньомісячного заробітку за час затримки заробітної плати трьох процентів річних та індексу інфляції є безпідставним.
Повторно переглянувши справу, належним чином виконавши вказівки, які зазначені в постанові Вищого господарського суду України від 03.11.2015 у даній справі, апеляційний господарський суд встановив, що решта грошових вимог ОСОБА_4 щодо виплати середнього заробітку за весь час затримки оплати заборгованості боржника в сумі 8 276 472,40 грн. та нарахованої на заборгованість боржника компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням її виплати в сумі 2 420 863,20 грн. не підлягає задоволенню з огляду на те, що, з урахуванням положень статей 1, 10, 23, 25 Закону, попереднє засідання господарського суду полягає не у вирішенні майнового спору по суті, а у визнанні наявності у кредитора грошових вимог до боржника, які підтверджені належними та допустимими доказами. При цьому, господарський суд зобов'язаний перевірити обґрунтованість підстав виникнення грошових вимог, а також їх розмір.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що вищезазначені висновки суду апеляційної інстанції, зроблені з дотриманням вимог ст. 43, 47, 43 ГПК України щодо повного та всебічного дослідження фактичних обставин справи і перевірки їх наявними доказами з урахуванням визначених меж розгляду справи та правильного застосування законодавства під час розгляду справи.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ст. 1117 ГПК України).
Доводи ТОВ ОСОБА_4 у касаційній скарзі не спростовують правильних висновків суду другої інстанції, що викладені у оскаржуваній постанові, фактично зводяться до переконання колегії суддів переоцінити обставини справи, що не є компетенцією касаційної інстанції, з огляду на приписи ст. 1115, 1117 ГПК України.
Враховуючи межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Київського апеляційного господарського суду від 11.01.2016 у справі №05-10-14-01-08/103 відповідає вимогам матеріального та процесуального права і підстави для її скасування відсутні.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.01.2016 у справі №05-10-14-01-08/103 залишити без змін.
Головуючий Л.В. Жукова
Судді О.В. Білошкап
В.Я. Погребняк