Справа № 369/1995/16-ц
Провадження № 2/369/1492/16
Іменем України
11.03.2016 року Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Волчко А.Я. ,
за участю секретаря Раситюк М.П.
розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальних збитків, -
В провадженні Києво-Святошинського районного суду Київської області знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальних збитків.
Разом з позовом позивач ОСОБА_1 подав до суду заяву про забезпечення позову, де просив вжити заходи по забезпеченню позову, та накласти арешт на все рухоме та нерухоме майно ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), яке належить йому на праві власності та оголосити заборону його відчудження до моменту вирішення справи по суті.
Свої вимоги мотивував тим, що відповідач ОСОБА_2 не бажає відшкодовувати матеріальну шкоду, тому не забезпечення позову, може привести до ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду.
Сторони в судове засідання не з'явились, проте їх неявка не перешкоджає розгляду заяви. У зв'язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 197 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову слід залишити без задоволення, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1, ч.3 ст.151 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову.
Згідно з ч.3 ст.151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити в подальшому неможливим виконання рішення суду.
Частиною 2 ст.152 ЦПК України передбачено, що у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Відповідно до абз.1 ч.4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" суд (суддя), розглядаючи заяву про забезпечення позову, має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Тобто, законодавець вказує лише на можливість, а не обов'язок суду забезпечити позов, при чому відповідно до вимог законодавства це можливо за умови, що з матеріалів справи чи самої заяви про забезпечення позову вбачається, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Дослідивши матеріали та обставини справи, доводи викладені у заяві позивача про забезпечення позову, суддя не вбачає підстав для задоволення вищезазначеної заяви оскільки, позивач не надав жодного доказу на підтвердження того, що відповідач вчиняє дії, внаслідок яких виконання рішення суду буде утрудненим чи неможливим, або має намір їх вчинити, у зв'язку з чим відсутні підстави задовольнити дану заяву про забезпечення позову.
Також вид забезпечення позову має бути співмірним із заявленими позивачем вимогами. Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову, але в заяві вони відсутні,а саме позивачем не надано докази на підтвердження того, яка дійсна вартість даного майна, що не уможливлює визначити співмірність заявлених вимог заявником, окрім того позивачем не конкретизовано на яке саме майно необхідно накласти арешт, не надано доказів на підтвердження належності на праві власності майна відповідачу, на яке необхідно накласти арешт, тому суд приходить до висновку, що заява ОСОБА_1 про забезпечення позову не підлягає задоволенню.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 151, 152, 153, 209, 210 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальних збитків - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Київської області через Києво-Святошинський районний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя Волчко А.Я.