Ухвала
16 березня 2016 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Луспеника Д.Д.
суддів: Закропивного О.В., Хопти С.Ф., Черненко В.А., Штелик С.П.
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до голови Первинної профспілкової організації профспілки працівників вугільної промисловості України відокремленого підрозділу «Шахта 1/3 Новогродівська» державного підприємства «Селидіввугілля» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Донецької області від 28 липня 2015 року,
встановила:
У грудні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив поновити його на роботі, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу; зобов'язати відповідача відшкодувати шкоду, заподіяну організації у зв'язку з оплатою вимушеного прогулу, відшкодувати моральну шкоду в розмірі 10 тис. грн.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що з 2009 року він перебував у трудових відносинах з первинною профспілковою організацією профспілки працівників вугільної промисловості України відокремленого підрозділу «Шахта 1/3 Новогродівська» державного підприємства «Селидіввугілля» (далі - ВП «Шахта 1/3 Новогродівська» ДП «Селидіввугілля») на посаді заступника голови цієї профспілки. 10 жовтня 2014 року на звітно-виборчій профспілковій конференції його було обрано в складі нового профспілкового комітету на тій же посаді на наступний термін. 17 листопада 2014 року він дізнався про звільнення його з займаної посади без пояснення причин та підстав. Цього ж дня з ним було проведено розрахунок, але з наказом про звільнення з роботи його ознайомлено не було, його копію та трудову книжку не видано, чим порушено ст. 47 КЗпП України та ст. 43 Конституції України.
Вказував, що 11 грудня 2014 року він отримав трудову книжку, в якій було вказано, що звільнення відбулось за ст. 38 п. 2 КЗпП України (у зв'язку із закінченням строку повноважень) на підставі протоколу № 3 від 14 листопада 2014 року та посилання на те, що «виправленому ст. 36 п. 2 в записі № 12 вірити».
На його думку, підстави його звільнення, наведені в трудовій книжці, не відповідають нормам чинного законодавства та дійсним обставинам справи, оскільки за цією нормою передбачено звільнення у звязку із закінченням строку трудового договору, а не закінченням строку повноважень. Крім того, згідно ст. 39-1 КЗпП України якщо після закінчення строку трудового договору (пункти 2 і 3 статті 23) трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, дія цього договору вважається продовженою на невизначений строк. Заяви про припинення трудових відносин він не подавав; строк його повноважень на посаді не закінчився; 10 жовтня 2014 року він був обраний до складу профспілки, займаючи посаду заступника голови профспілки, а тому звільнення його з посади є незаконним та безпідставним.
Зазначав, що у результаті незаконного звільнення, порушення його законних прав на працю йому спричинена моральна шкода, яка полягає в тому, що відповідач позбавив його гарантованого Конституцією України права на працю, він безпідставно був позбавлений права на отримання заробітку, внаслідок чого змушений був додавати додаткових зусиль для організації свого життя та життя своєї родини; порушення відповідачем його законних прав призвело до його моральних переживань, втраті нормальних життєвих звязків; в результаті незаконного звільнення постраждала його ділова репутація, постійні хвилювання про те, як матеріально забезпечити себе та свою сім»ю тримало його в постійній нервовій та психологічній напрузі, він втратив душевний спокій, постійно знаходиться у стресовому стані, що призвело до проходження курсу лікування протягом трьох тижнів.
Рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 8 червня 2015 року позов задоволено частково.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника голови Первинної профспілкової організації профспілки працівників вугільної промисловості України СП «Шахта 1/3 Новогродівська» ДП «Селидіввугілля».
Стягнуто з Первинної профспілкової організації профспілки працівників вугільної промисловості України СП «Шахта 1/3 Новогродівська» ДП «Селидіввугілля» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 17 листопада 2014 року по 8 червня 2015 року у розмірі 47 892 грн 40 коп., яка нарахована без відрахування податків та зборів.
У задоволенні решти позову відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішенням апеляційного суду Донецької області від 28 липня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення апеляційного суду скасувати, рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, виходив із того, що позовні вимоги є безпідставними, оскільки згідно зі ст. 235 КЗпП України підставою для поновлення працівника на роботі є його звільнення без законних підстав. У разі невиконання власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом обов'язку з працевлаштування звільненого працівника за п. 2 ст. 36 КЗпП України за заявою такої особи може вирішуватися спір не про поновлення на роботі, а про виконання зобов'язання з працевлаштування.
Установлено й це убачається з матеріалів справи, що рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.
Судом установлено, що ОСОБА_1 з 7 жовтня 2009 року працював на посаді заступника голови Первинної профспілкової організації профспілки працівників вугільної промисловості України СП «Шахта 1/3 Новогродівська» ДП «Селидіввугілля».
17 листопада 2014 року ОСОБА_1 звільнено з займаної посади за п. 2 ст. 36 КЗпП України у зв'язку з закінченням повноважень.
Згідно зі ст. 118 КЗпП України працівникам, звільненим від роботи внаслідок обрання їх на виборні посади в державних органах, а також у партійних, профспілкових, комсомольських, кооперативних та інших громадських організаціях, надається після закінчення їх повноважень за виборною посадою попередня робота (посада), а при її відсутності - інша рівноцінна робота (посада) на тому самому або, за згодою працівника, на іншому підприємстві, в установі, організації.
Ця норма передбачає суб'єктивне право звільнених з роботи працівників внаслідок обрання їх на виборні посади в державних органах на одержання після закінчення їх повноважень за виборною посадою в державних органах попередньої роботи (посади) на тому ж підприємстві.
Виходячи з аналізу змісту зазначеної норми, право на одержання попередньої роботи (посади) виборні працівники мають за умови, якщо вони звільнені з виборної посади після закінчення їх повноважень, а у підприємства ця посада є вакантною чи має стати такою з дотриманням вимог трудового законодавства, або є інша рівноцінна робота.
Обґрунтовуючи підставність позову, позивач фактично посилався на обставини, які свідчать про те, що способом захисту порушеного права позивач обрав саме визнання незаконною відмови відповідача у наданні йому попередньої роботи, надання йому такої роботи шляхом поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Водночас, за правилами ст. 118 КЗпП України обов'язок забезпечити працівника попередньою роботою після закінчення його повноважень за виборною посадою покладається на власника або уповноважений ним орган.
За таких обставин, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими, оскільки та обставина, що відповідач не має статусу роботодавця, виключає можливість застосування до спірних правовідносин положень ст. 118 КЗпП України.
Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні касаційної скарги.
Керуючись ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення апеляційного суду Донецької області від 28 липня 2015 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: Д.Д. Луспеник
Судді: О.В. Закропивний
С.Ф. Хопта
В.А. Черненко
С.П. Штелик