Ухвала
9 березня 2016 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Луспеника Д.Д.
суддів: Гулька Б.І., Журавель В.І., Закропивного О.В., Черненко В.А.
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Полтави від 17 червня 2015 року та ухвалуапеляційного суду Полтавської області від 29 липня 2015 року,
У лютому 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, в якому просив скасувати наказ про його звільнення, поновити його на роботі на посаді начальника Центрального Кременчуцького відділення ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», стягнути на його користь середнійзаробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що 9 грудня 2014 року він був звільнений з посади начальника Центрального Кременчуцького відділення ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на підставі п. 2 ст. 41 КЗпП України. На його думку, звільнення є незаконним, а наказ про звільнення таким, що не відповідає вимогам трудового законодавства.
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 17 червня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 29 липня 2015 року, у задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить вказані судові рішення скасувати, справу направити на новий розгляд.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволені позову, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що порушення, вчинені ОСОБА_1 при виконанні трудових обов'язків, стали підставою для втрати довір'я з боку роботодавця; звільнення проведено за згодою профспілкового комітету з дотриманням вимог закону.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України передбачено, що трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у випадку винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір'я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу.
Поняття вини сторони трудових правовідносин можна визначити як психічне ставлення до вчинюваної протиправної дії чи бездіяльності, яка полягає у невиконанні чи неналежному виконанні своїх трудових обов'язків, та її наслідків, виражене у формі умислу чи необережності. В усіх випадках наявності вини спільним і обов'язковим її елементом є усвідомлення особою протиправності свого діяння.
Судом установлено, що ОСОБА_1 з 1 грудня 2012 року працював на посаді начальника Центрального Кременчуцького відділення Полтавської обласної дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль». Також роботодавцем з ОСОБА_1 було укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність.
Наказом від 9 грудня 2014 року ОСОБА_1 було звільнено із займаної посади за п. 2 ст. 41 КЗпП України. Підставою для винесення наказу стало грубе порушення позивачем п. 2.8,10.6, 10.10 Положення про організацію операційно-касової роботи та системного контролю за дотриманням касової дисципліни системі АТ «РайффайзенБанк Аваль», затвердженого Розпорядженням Правлінням АТ «РайффайзенБанк Аваль» від 27 липня 2010 року № 119/2-РП, п. 3.1.2 Положення про порядок проведення звірки та формування «Документів дня» в АТ ««РайффайзенБанк Аваль», затвердженого Розпорядженням Правління від 22 червня 2012 року № 103/1-РП, п. 3.2. Положення про Центральне Кременчуцьке відділення АТ «РайффайзенБанк Аваль» затвердженого рішенням спостережної ради від 8жовтня 2012 року № СР-10/2. П.4.10 Вимог інформаційної безпеки до працівників «Райффайзен Банк Аваль», затверджених постановою правління «РайффайзенБанк Аваль» від 13 червня 2007 року № П-55/3.
Як роз'яснено в абз. 2 п. 28 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", звільнення з підстав втрати довіри (п. 2 ст. 41 КЗпП України) суд може визнати обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і т.п.) вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довіри.
За змістом указаної норми матеріальними цінностями є цінності, що прийняті на зберігання, зберігаються на складі, відпускаються зі складу, з торгового залу, іншого сховища.
Виходячи з викладеного та розуміння безпосереднього обслуговування грошових і товарних цінностей, можна зробити висновок, що основне коло працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, - це особи, які одержують їх під звіт.
Судами установлено, що підставою для винесення наказу про звільнення за ст. 41 КЗпП України стало грубе порушення позивачем п.п. 2.8, 10.6, 10.10 Положення про організацію операційно-касової роботи та систему контролю за дотриманням касової дисципліни в системі АТ «Райффайзен Банк Аваль», затвердженого Розпорядженням Правління АТ «РайффайзенБанк Аваль» від 27 липня 2010 року № 119/2-РП (далі - Положення про касову дисципліну № 119/2-РП), п. 3.1.2 Положення про порядок проведення звірки та формування «Документів дня» в АТ «Райффайзен Банк Аваль», затвердженого Розпорядженням Правління від 22 червня 2012 року № 103/1-РП, п. 3.2. Положення про Центральне Кременчуцьке відділення АТ «Райффайзен Банк Аваль» затвердженого рішенням Спостережної Ради СР-10/2 від 8 жовтня 2012 року, п. 4.10 Вимог інформаційної безпеки до працівників «Райффайзен Банк Аваль», затверджених Постановою Правління «Райффайзен Банк Аваль» № П-55/3 від 13 червня 2007 року.
Також встановлено, що ОСОБА_1 у серпні 2014 року передав свій особистий пароль доступу до ПЗ «Банкомастер» ОСОБА_4, яка працювала начальником відділу касового обслуговування, та відносно якої сам позивач повинен був здійснювати контролюючі функції.
Профспілковий комітет Полтавської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» надав згоду на звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Центрального Кременчуцького відділення Полтавської обласної дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»у зв'язку з втратою довір'я, що підтверджується протоколом від 9 червня 2015 року № 18.
За таких обставин, суди прийшли до обґрунтованого висновку про те, що позивач за своїми посадовими обов'язками відносився до категорії працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та матеріальні цінності, а тому є підстави для його звільнення за п. 2 ст. 41 КЗпП України, яке було здійснено роботодавцем з дотриманням вимог закону.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.
Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні касаційної скарги.
Керуючись ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Київського районного суду м. Полтави від 17 червня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 29 липня 2015 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: Д.Д. Луспеник
Судді: Б.І. Гулько
В.І. Журавель
О.В. Закропивний
В.А. Черненко