ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
15.03.2016Справа №910/27681/15
За позовом Комунального підприємства «Київський метрополітен»
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про розірвання договору, виселення та стягнення заборгованості
Суддя Маринченко Я.В.
Представники сторін:
від позивача: Кравченко Т.В. (представник за довіреністю);
від відповідача: ОСОБА_3 (представник за довіреністю), ОСОБА_1 (на підставі паспорту);
У жовтні 2015 року КП «Київський метрополітен» звернулося до Господарського суду м. Києва з указаним позовом.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору оренди № 105-Упр(Ор)-10 від 02.09.2010 в частині своєчасної сплати орендних платежів за період користування орендованим приміщенням протягом червня-жовтня 2015 року, внаслідок чого утворилася заборгованість в сумі 20852,23 грн.
З урахуванням викладеного позивач просить стягнути з відповідача вказану суму заборгованості, 2278,11 грн. пені та 128,02 грн. 3% річних за порушення відповідачем зобов'язання зі сплати орендної плати.
Крім того, позивач просить розірвати укладений між сторонами договір у зв'язку з систематичним порушенням відповідачем зобов'язання зі сплати орендної плати, виселити відповідача з займаного на підставі договору приміщення та зобов'язати останнього протягом десяти днів з моменту набрання рішенням законної сили демонтувати тимчасові огороджуючи конструкції, якими визначені межі орендованого приміщення.
У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов, зокрема зазначив, що з квітня 2015 року позивач припинив електропостачання в орендоване приміщення, у зв'язку з чим відповідач не міг використовувати об'єкт оренди за призначенням через обставини, за які він не відповідає, з огляду на те, що на підставі ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України, відповідач повинен бути звільнений від сплати орендної плати за весь час, протягом якого він не міг використовувати об'єкт оренди.
Додатково відповідач зазначив, що позивач не є належним орендодавцем орендованого приміщення, а відтак, не уповноважений приймати рішення щодо розірвання договору оренди та виселення відповідача з орендованого приміщення.
У судовому засіданні 23.02.2016 від представника позивача надійшла заява про відмову від позовних вимог в частині стягнення заборгованості зі сплати орендної плати, пені та 3% річних у зв'язку з погашенням відповідачем зазначених сум заборгованості.
Розглянувши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що позов слід задовольнити з таких підстав.
Судом встановлено, що 02.09.2010 між Комунальним підприємством «Київський метрополітен» (далі - орендодавець, позивач) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - орендар, відповідач) укладено Договір оренди № 105-Упр(Ор)-10 (далі - договір), відповідно до п. 1.1, 2.1 якого орендодавець на підставі рішення Київської міської ради № 917/2986 від 24.12.2009 зобов'язався передати, а орендар - прийняти в оренду нерухоме майно (частину переходу, визначену відповідно до проектної документації, розробленої ДП «ПІ Укрметротунельпроект», тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіосками) орендаря), загальною площею 9,4 кв. м., згідно з викопіюванням з Схем тимчасового розташування МАФ, що складає невід'ємну частину договору (далі - об'єкт оренди), за адресою: станція метро «Оболонь» (вестибюль № 1), для торгівлі непродовольчими товарами.
Відповідно до п. 2.4 договору, об'єкт оренди належить до комунальної власності м. Києва і знаходиться на балансі позивача.
Пунктом 3.1 договору передбачено, що за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі рішення Київради № 917/2986 від 24.12.2009 та Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженої рішенням Київради від 28.09.2006 за № 34/91, та на дату підписання договору місячний розмір якої згідно з розрахунком орендної плати, що є невід'ємною частиною договору, в цілому за об'єкт оренди станом на травень 2010 року складає 1798,75 грн., без ПДВ.
Всього сума по договору з урахуванням ПДВ 20% з розрахунку на травень 2010 складає 2158,51 грн. (п. 3.5 договору).
Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць (п. 3.2 договору).
Відповідно до п.п. 3.5, 4.14 договору, оплата за договором проводиться орендарем, починаючи з дати підписання акту приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акту приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди орендодавцеві. Орендар після припинення дії договору оренди та у разі відмови у продовженні договору оренди зобов'язаний протягом 10 календарних днів передати майно по акту приймання-передачі орендодавцю. У разі невиконання пункту 4.14 в силу вступає рішення Київради. При цьому, оплата по договору нараховується орендодавцем та сплачується орендарем до дати фактичного повернення об'єкта оренди та підписання акту прийому-передачі.
Згідно з п. 3.6 договору, орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця на рахунок орендодавця.
Пунктом 6.2 договору сторони погодили, що за несвоєчасну сплату орендних платежів орендар сплачує на користь орендодавця пеню в розмірі 0,5% від розміру несплачених орендних платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.
Договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і відповідно до рішення Київської міської ради № 917/2986 від 24.12.2009 діє з 02.09.2010 до 01.09.2012 (п. 9.1 договору).
У подальшому, строк дії договору, на підставі положень ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (у зв'язку з відсутністю заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору), було продовжено до 02.09.2016.
Факт передачі об'єкта оренди за договором підтверджується актом приймання-передачі майна в оренду від 02.09.2010, підписаним повноважними представниками сторін та скріпленим їх печатками.
Відповідач, в свою чергу, умови договору в частині своєчасної сплати орендної плати належним чином не виконав, у зв'язку з чим утворилася заборгованість за період користування об'єктом оренди за період з червня по жовтень 2015 року, внаслідок чого утворилася заборгованість в сумі 20852,23 грн.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», відносини щодо оренди державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Факт користування об'єктом оренди протягом спірного періоду відповідачем не заперечується, доказів сплати орендної плати за наведений період сторонами не надано.
Крім того, виходячи з положень ст.ст. 610, 611, 612 ЦК України, ст. 193 ГК України, відповідач є порушником грошового зобов'язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом, та зокрема у вигляді нарахування та стягнення пені за весь час прострочення заборгованості на підставі п. 6.2 договору, ст.ст. 546, 549 ЦК України та 3% річних на підставі ст. 625 ЦК України.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок, відповідно до якого пеня за період прострочення заборгованості з 11.06.2015 по 20.10.2015 складає 2278,11 грн., а 3% річних - 128,02 грн., суд дійшов висновку щодо його обґрунтованості і арифметичної вірності.
В той же час, суд приймає до уваги ту обставину, що в ході розгляду справи відповідач у повному обсязі погасив перед позивачем заборгованість зі сплати орендної плати, пені та 3% річних, тобто фактично визнав факт порушення ним умов укладеного між сторонами договору.
Згідно з ч. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Відтак, враховуючи факт погашення відповідачем заборгованості за договором в сумі 23258,36 грн., провадження у справі в частині стягнення з відповідача зазначеної суми заборгованості підлягає припиненню в зв'язку з відсутністю предмета спору.
Твердження відповідача щодо звільнення його від обов'язку сплати орендної плати на підставі ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України, в зв'язку з припиненням електропостачання на об'єкті оренди з квітня 2015 року, судом до уваги не приймаються з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини щодо електропостачання об'єкта оренди, відповідно до договору оренди, регулюються договором на користування електричною енергією № 123Е11 від 01.04.2011.
Згідно з п. 6.5 зазначеного договору, із подальшими змінами та доповненнями, договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами та скріплення печатками і діє до 31.03.2015.
Відповідно до п. 6.6 договору, припинення постачання електроенергії до об'єкта оренди (окремого об'єкта або всіх об'єктів одночасно), шляхом відключення його від електромережі метрополітену, здійснюється зокрема у випадку закінчення терміну дії договору на користування електричною енергією.
Листом від 26.02.2015 (вих. № 15/6-547) позивач повідомив відповідача про закінчення 31.03.2015 терміну дії договору та про відключення електроживлення його об'єктів у разі неукладання нового договору.
У подальшому, відповідач нового договору на користування електричною енергією із позивачем не уклав, внаслідок чого правові підстави для продовження електропостачання об'єкта оренди відсутні. В той же час, зазначені обставини не є підставою для звільнення відповідача від обов'язку сплати орендної плати за користування об'єктом оренди.
Відповідно до п. 9.5 договору, останній припиняється у разі: невиконання істотних умов договору або порушення його умов; закінчення строку, на який його було укладено; банкрутства орендаря; загибелі об'єкта оренди.
Приписами п. 9.7 договору передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірвано за рішенням суду, господарського суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.
Згідно з п. 5.2 договору, при несплаті орендарем орендної плати протягом 3 місяців з дня закінчення строку поточного платежу, орендодавець порушує справу в господарському суді про дострокове розірвання договору та примусове виселення орендаря.
Відповідно до п. 6.7 договору при невиконанні або порушенні однією із сторін умов цього договору та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України, договір може бути розірваний достроково на вимогу однієї із сторін, за рішенням суду.
Згідно з ч. 3 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.
Частиною 2 ст. 651 ЦК України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Враховуючи викладені положення та приймаючи до уваги факт несплати відповідачем орендної плати за період понад трьох місяців, позовні вимоги в частині розірвання договору оренди № 105-Упр(Ор)-10 від 02.09.2010 підлягають задоволенню.
Згідно зі статтею 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцю річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Згідно з п. 4.14 договору, орендар після припинення дії договору оренди та у разі відмови у продовженні договору оренди зобов'язаний протягом 10 календарних днів передати майно по акту приймання-передачі орендодавцю. У разі невиконання пункту 4.14 в силу вступає рішення Київради. При цьому, оплата по договору нараховується орендодавцем та сплачується орендарем до дати фактичного повернення об'єкта оренди та підписання акту прийому-передачі.
На підставі п. 7.5 договору, у разі закінчення строку дії договору або при його розірванні орендар зобов'язаний за актом приймання-передачі повернути об'єкт оренди орендодавцю у стані, в якому перебував об'єкт оренди на момент передачі його в оренду, з урахуванням всіх здійснених орендарем поліпшень, які неможливо відокремити від об'єкта оренди без заподіяння йому шкоди, з урахуванням зносу за період строку дії договору оренди.
Пунктом 8.5.6 договору передбачено, що у разі припинення дії договору орендар звільняє орендовану частину приміщення вестибюлю (переходу) станції метро «Оболонь» в термін, визначений у п. 4.14 цього договору від своїх огороджуючих конструкцій. При невиконанні орендарем зазначених в цьому пункті договору умов, орендодавець самостійно на свій розсуд розпоряджається огороджуючими конструкціями (кіосками).
Таким чином, враховуючи визначений положеннями договору обов'язок відповідача повернути позивачеві займане приміщення за актом прийому-передачі, звільнити орендовану частину приміщення вестибюлю (переходу) станції метро «Оболонь» від своїх огороджуючих конструкцій та встановлений судом факт припинення договору, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині виселення відповідача із орендованого приміщення та покладення на нього обов'язку демонтувати тимчасові огороджувальні конструкції (кіоски), є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Разом з тим, частинами 1, 2 ст. 14 ЦК України визначено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
Приймаючи до уваги встановлений п. 4.14 договору строк на добровільне виконання відповідачем обов'язку з демонтажу тимчасових огороджувальних конструкцій (кіосків), вимога щодо примусового обмеження відповідача десятиденним строком з моменту набрання судовим рішенням законної сили у вчиненні таких дій є необґрунтованою, безпідставною та задоволенню не підлягає.
Згідно зі статтею 33 ГПК України, обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона, як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.
Відповідачем не надано суду належних доказів на спростування викладених у позові обставин.
Оскільки 23258,36 грн. заборгованості сплачені відповідачем після звернення позивача до суду та сплати ним судового збору, витрати зі сплати судового збору, на підставі ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача у повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 ГПК України, суд
Позов задовольнити.
Виселити фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (01186, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код: НОМЕР_1) з нерухомого майна - частини переходу, визначеного відповідно до проектної документації, розробленої ДП «ПІ Укрметротунельпроект», тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіосками) орендаря, що знаходиться за адресою: станція метро «Оболонь» (вестибюль № 1), загальною площею 9,4 кв.м.
Зобов'язати фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (01186, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код: НОМЕР_1) демонтувати тимчасові огороджуючі конструкції (кіоски), що належать фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (01186, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код: НОМЕР_1) та знаходяться за адресою: станція метро «Оболонь» (вестибюль № 1), загальною площею 9,4 кв.м.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (01186, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код: НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства «Київський метрополітен» (03056, м. Київ, просп. Перемоги, буд. 35; ідентифікаційний код: 03328913) витрати зі сплати судового збору в сумі 4872 (чотири тисячi вісімсот сімдесят дві) грн.
Провадження у справі в частині стягнення 23258 (двадцяти трьох тисяч двохста п'ятдесяти восьми) грн. 36 коп. припинити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення підписаний 21.03.2016
Суддя Я.В. Маринченко