ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
15.03.2016Справа № 910/33012/15
За позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»
до Комунального підприємства «Севтеплоенерго» Севастопольської міської Ради
про стягнення 7158741,11 грн.
Суддя Маринченко Я.В.
Представники:
від позивача - Єршова С.В. (представник за довіреністю);
від відповідача - не з'явився;
У грудні 2015 року ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулося до Господарського суду м. Києва з указаним позовом.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору № 2178/14-КП-40 купівлі-продажу природного газу від 31.01.2014 в частині своєчасної оплати поставленого позивачем газу.
На підставі викладеного позивач просить стягнути з відповідача 545621,37 грн. пені, 405585,90 грн. 3% річних та 6207533,84 грн. інфляційних за порушення останнім грошового зобов'язання із своєчасної оплати поставленого за договором товару.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.
З метою належного та своєчасного повідомлення відповідача про час та місце судового розгляду справи № 910/33012/15, на сторінці Господарського суду міста Києва на офіційному веб-порталі «Судова влада в Україні» в мережі Інтернет в розділі «Новини та події» 15.01.2016 розміщено повідомлення про порушення провадження та призначення до розгляду справи № 910/33012/15 та зазначено, що електронний варіант відповідної ухвали розміщений в мережі Інтернет за адресою: http://www.reyestr.court.gov.uа/.
Відповідач, в свою чергу, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив.
Відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що 31.01.2014 між ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - позивач, постачальник) та КП «Севтеплоенерго» Севастопольської міської ради (далі - відповідач, покупець) укладено договір № 2178/14-КП-40 купівлі-продажу природного газу (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язався передати покупцеві природний газ,для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ на умовах договору.
Пунктом 6.1 договору визначено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.
Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа, наступного за місяцем поставки газу.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач, на виконання умов договору, поставив відповідачеві з січня по лютий 2014 року природний газ на загальну суму 10521222,33 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями актів приймання-передачі природного газу від 31.01.14 та 28.02.14.
Відповідачем, в свою чергу, розрахунки за поставлений природний газ проводилися несвоєчасно та не у повному обсязі, що підтверджується сальдо відповідача та випискою по операціях по рахунку відповідача, копії яких наявні у матеріалах справи.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
Згідно зі ст. 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Положеннями ст.ст. 525, 526 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Приписами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Частиною третьою даної статті визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Відповідно до ст. 3 Закону, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.
Приписами ч. 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 7.2 договору передбачено, що у разі невиконання покупцем пункту 6.1 договору, він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу.
Пунктом 9.3 договору передбачено, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися з вимогою про захист своїх прав за договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у п'ять років.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом та наданий позивачем розрахунок відповідає вимогам цієї статті.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок, відповідно до якого пеня за період прострочення заборгованості за поставлений протягом січня-лютого 2014 року природний газ, станом на 25.11.2015, складає 545621,37 грн., 3% річних - 405585,90 грн. та інфляційні - 6207533,84 грн., суд дійшов висновку щодо його обґрунтованості і арифметичної вірності, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідач не надав суду доказів на спростування викладених у позові обставин.
На підставі положень ст. 49 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача у повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 43, 33, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Комунального підприємства «Севтеплоенерго» Севастопольської міської ради (99011, м. Севастополь, вул. Л. Павліченко, буд. 2; ідентифікаційний код 03358357) на користь Публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6, ідентифікаційний код 20077720) 545621 (п'ятсот сорок п'ять тисяч шістсот двадцять одну) грн. 37 коп. пені, 405585 (чотириста п'ять тисяч п'ятсот вісімдесят п'ять) грн. 90 коп. 3% річних, 6207533 (шість мільйонiв двісті сім тисяч п'ятсот тридцять три) грн. 84 коп. інфляційних та 107381 (сто сім тисяч триста вісімдесят одну) грн. 12 коп. витрат зі сплати судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення підписаний 21.02.2016
Суддя Я.В. Маринченко