Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,
E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua
Від "15" березня 2016 р. Справа № 906/47/16
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Кудряшової Ю.В.
за участю представників сторін:
від позивача: Івашкевич О.Г. - довіреність №10 від 08.01.2016;
від відповідача: не з'явився.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Малин Енергоінвест"
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
про стягнення 17323,29 грн.
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 9372,32 грн. основного боргу, 6419,81 грн. пені, 1383,83 грн. - інфляційних, 147,33 грн. 3%річних.
25.02.2016 до суду подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 9372,20 грн. основного боргу, 6419,69 грн. пені, 1383,82 грн. інфляційних, 147,33 грн. 3% річних.
Ухвалою господарського суду від 25.02.2016 заяву позивача №182 від 15.02.2016 про зменшення розміру позовних вимог прийнято до розгляду.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити.
Відповідача в судове засідання не з'явився, уповноваженого представника не направив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений вчасно та належним чином, про що свідчить розписка представників сторін про явку в судове засідання від 25.02.2016.
Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.
Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги те, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами згідно із ст. 75 ГПК України.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -
Як вбачається з матеріалів справи, 01.01.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Малин Енергоінвест" (позивач/виконавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (відповідач/споживач) укладено договір №1 про надання послуг з централізованого опалення (а.с. 9-11), відповідно до якої виконавець зобов'язується своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги: централізованого опалення, а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором (п. договору).
Пунктом 4 договору передбачено характеристику об'єкта надання послуг:
1) опалювальна площа (об'єм) підприємства, квартири, приміщення, установи, організації будинку садибного типу, тощо - 17,04 кв. метрів.
Також пунктом 6 договору встановлено, що плата за надані послуги за наявності засобу обліку справляється за їх показаннями згідно з пунктами 10-13 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (затверджені постановою КМУ № 630 від 21.07.2005 року).
Пунктом 5 договору сторони погодили, що тариф на послуги з централізованого опалення встановлюється за протоколом погодження ціни (додаток № 1 до договору).
Згідно п. 8 договору розрахунковим періодом є календарний місяць. У разі застосування щомісячної системи оплати послуг платежі вносяться не пізніше 25 числа поточного місяця.
За несвоєчасне внесення плати із споживача стягується пеня у розмірі, встановленому законом.
Відповідно до п. 17 договору споживач несе відповідальність згідно із законодавством і цим договором за:
1) недотримання вимог нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних
2) несвоєчасне внесення платежів за послуги - шляхом сплати пені;
3) втручання у роботу засобів обліку теплової енергії;
4) порушення зобов'язань, установлених законодавством і цим договором.
Договір укладено 0 01.01.2015 по 31.12.2015 і набирає останній чинності з дня його укладення. Договір вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення строку його дії однією із сторін не буде письмово заявлено про його розірвання або необхідність перегляду.
Матеріалами справи встановлено, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 отримує послуги з централізованого опалення приміщень, розташованих у будівлі за адресою АДРЕСА_1, облік яких здійснюється будинковим засобом обліку.
Протягом 2015 року рішеннями виконавчого комітету Малинської міської ради (а.с.28-30) змінювались розміри тарифів із зазначенням дати їх введення в дію, зокрема для суб'єктів підприємницької діяльності (категорія «інші споживачі»).
Позивач щомісяця протягом 2015 року разом з актами надання послуг (а.с. 22-27) виставляв відповідачу до оплати рахунки (а.с. 16-21).
Відповідач в свою чергу оплату наданих комунальних послуг не здійснювала, в результаті чого за період з січня по грудень 2015 року виникла заборгованість в сумі 9372,32 грн.
22.10.2015 позивач направив ФОП ОСОБА_2 претензію за вих. №1398 з вимогою оплати боргу в сумі 9368,19 грн. в установлений термін за період з листопада 2014 р. по квітень 2015 22.10.2015 позивач направив ФОП ОСОБА_2 претензію за вих. №1398 з вимогою оплати боргу в сумі 9368,19 грн. в установлений термін за період з листопада 2014 р. по квітень 2015, яку відповідач залишила без належного реагування. , яку відповідач залишила без належного реагування.
За таких обставин позивач звернувся до суду з даним позовом.
Дослідивши в сукупності всі обставини та матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позову з огляду на наступне.
Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).
Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст. 173 Господарського кодексу України).
Статтею 714 ЦК України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Це положення кореспондується зі ст. 193 Господарського кодексу України, згідно якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ГПК України).
Таким чином позовні вимоги в частині стягнення основного боргу 9372,20 грн.
Крім цього, позивач просить стягнути з відповідача 6419,81 грн. пені, 1383,83 грн. - інфляційних, 147,33 грн. 3% річних.
Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
У відповідності до ч. 2 вказаної статті боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунки позивача (а.с.14-15), господарський суд прийшов до висновку, що вимоги в цій частині обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Відповідно ст.1 Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкової території» встановлено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності:
- сплачують комунальні послуги за. тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання та пропорційну частку витрат на утримання прибудинкової території;
- за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.
Верховний Суд України, переглядаючи судові рішення у справах з підставі неоднакового застосування судами одних і тих самих норм матеріального права, зокрема щодо нарахування пені у сфері відносин з надання житлово-комунальних послуг, у постанові від 16.04.2013 № 3-6гс13 дійшов правового висновку про те, що нормою ч. 1 ст. 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" встановлено законну неустойку за порушення грошового зобов'язання у сфері відносин з надання житлово-комунальних послуг. Кредитор має право на стягнення цієї законної неустойки у тому числі й за відсутності у договорі умови про неустойку.
За наведених обставин, суд прийшов до висновку, що вимога щодо стягнення пені є обґрунтованою в зазначеному позивачем розмірі, а саме 6419,81 грн. (а.с.14-15).
Заперечуючи позовні вимоги, відповідач звертала увагу на те, що в договору №1 від 01.01.2015 оплювальна площа приміщення зазначена лише 17,04 кв. м, тоді як позивач при нарахуванні оплати послуг керувався "Списком організацій та установ, які орендують приміщення в адмінбудинку Малинської райдержадмністрації" за адресою АДРЕСА_1, згідно якого розмір орендованої площі становить 50,50 кв. м (а.с. 41-42).
Щодо заперечень відповідача, господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно договору оренди №1365 нерухомого майна, що належить до державної власності від 28.05.2013, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Житомирській області та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2, останньою прийнято в строкове платне користування нерухоме майно - нежитлові приміщення площею 19,4 кв.м на першому поверсі адміністративної будівлі, що перебуває на балансі та належить до сфери управління Малинської РДА. Згідно п. 10.1 зазначеного договору термін його дії встановлений з 28.05.2013 до 26.05.2016. Зазначеним договором не врегульовані питання щодо оплати чи відшкодування балансоутримувачу вартості наданих централізованих комунальних послуг.
Також в матеріалах справи міститься договір від 01.07.2013 №13 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, відповідно до якого (п.1.1) ФОП ОСОБА_2 взяла на себе зобов'язання щодо участі у витратах балансоутримувача виходячи із загальної площі користування частиною приміщення 50,05 кв.м. Опалювальна площа адміністративного будинку окрім приміщень будинку включає також місця загального користування: фойє, сходові клітини, ліфтові тощо, площі яких були розподілені балансоутримувачем між орендарями, у т.ч. ФОП ОСОБА_2
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги".
Суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень або будинків та балансоутримувачі, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачами, виконавцями або виробниками послуг.
Згідно зі ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" залежно від функціонального призначення житлово-комунальними послугами є, зокрема, комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).
Відповідно до ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору про надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити отримані ними житлово-комунальні послуги. Відсутність письмового договору щодо надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов'язку оплати послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними зі згоди постачальника послуг.
За таких обставин зобов'язання відповідача оплатити послуги з теплопостачання виникає на підставі закону з узгоджених дій постачальника і споживача послуг.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України № 3-184гс14 від 25.11.2014 року, прийнятої за результатами перегляду постанови Вищого господарського суду України від 01.07.2014 у справі №916/3566/13.
Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України oбставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Oбов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.
Відповідач не подав до суду жодного доказу на спростування позовних вимог, в тому числі доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів, тощо).
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню.
Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 33,43,44,49,75,82-85 ГПК України, господарський суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, ід. номер НОМЕР_1)
- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Малин Енергоінвест" (11601, Житомирська область, м. Малин, вул. Українських повстанців, 25а, ід. код 37555721) 9372,20 грн. основного боргу, 6419,69 грн. пені, 1383,82 грн. інфляційних, 147,33 грн. 3% річних, а також 1378,00 грн. сплаченого судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено: 21.03.16
Суддя Кудряшова Ю.В.
Віддрукувати:
1 - в справу;
2,3 - сторонам (рек. з повід.)