"22" березня 2016 р. Справа № 922/4879/15
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В. І. , суддя Тихий П.В.
при секретарі Новіковій Ю.В.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1, за довіреністю від 14.07.2015 року;
відповідача - не з'явився;
третьої особи - ОСОБА_2, за довіреністю від 01.09.2015 року.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський ОСОБА_3", м. Харків в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (вх. №5377 Х/1-18) на рішення господарського суду Харківської області від 06 жовтня 2015 у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "СКС", м.Харків
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_4 Інтернешнл", м. Харків,
до Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський ОСОБА_3", м. Харків,
про визнання припиненими зобов'язань, договорів та зобов'язання вчинити певні дії
Рішенням господарського суду Харківської області від 06 жовтня 2015 року (суддя Бринцев О.В.) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "СКС", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_4 Інтернешнл" до Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський ОСОБА_3" про визнання припиненими зобов'язань, договорів та зобов'язання вчинити певні дії задоволено.
Оскаржуване рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що у правовідносинах, які виникли між позивачем та відповідачем відбулося поєднання в особі позивача боржника і кредитора відповідача в грошовому зобов'язанні, у зв'язку з чим зобов'язання позивача перед відповідачем вважаються припиненими на підставі статті 606 Цивільного кодексу України.
Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський ОСОБА_3" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з рішенням місцевого господарського суду не погодилось та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 06 жовтня 2015 року скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.
В обґрунтування своєї правової позиції, з посиланням на постанову Верховного суду України від 16.09.2015 року у справі №6-43цс15, зазначає про те, що у випадку коли боржник банку придбав право вимоги до банку за договором, відповідні два зобов'язання між банком і його боржником, який придбав згідно з договором право вимоги до банку не можуть припинятись на підставі статті 606 Цивільного кодексу України, оскільки зазначена стаття до вказаних правовідносин не застосовується.
Автоматизованою системою документообігу Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу (справу) призначено для розгляду судді-доповідачу ОСОБА_5
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 23.10.2015 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя Сіверін В.І., суддя Терещенко О.І., суддя Івакіна В.О.) апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський ОСОБА_3" повернуто на підставі пункту 3 частини 1 статті 97 Господарського процесуального кодексу України.
Апелянт, усунувши недоліки, зазначені в ухвалі Харківського апеляційного господарського суду від 23.10.2015 року, вдруге звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення господарського суду Харківської області від 06 жовтня 2015 року скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.
Автоматизованою системою документообігу Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу (справу) призначено для розгляду судді-доповідачу ОСОБА_6
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 23.11.2015р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Черленяк М.І., суддя Шепітько І.І.) прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 08.12.2015р.
07.12.2015 року на адресу суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін. (вх.№16441).
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 08.12.2015р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Черленяк М.І., суддя Шепітько І.І.) розгляд справи відкладено на 17.12.2015 року, у зв'язку з неявкою в судове засідання третьої особи.
15.12.2015 року на адресу суду від відповідача надійшли пояснення (вх.№16918), в яких останній зазначає про те, що уповноважена особа Фонду на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» ОСОБА_7 має право на видачу довіреності від 14.04.2015 року, якою уповноважено представляти інтереси банку ОСОБА_8
16.12.2015 року на адресу суду від позивача надійшло клопотання, в якому останній просить оголосити перерву у судовому засідання через необхідність надання суду обґрунтування та узгодження правової позиції з позицією Верховного суду України (вх.№17012).
Розпорядженням секретаря першої судової палати Харківського апеляційного господарського суду від 16.12.2015 року, у зв'язку з відпусткою судді Черленяка М.І., для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Шепітько І.І., суддя Хачатрян В.С.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 17.12.2015р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Хачатрян В.С. суддя Шепітько І.І.) розгляд справи відкладено на 18.01.2016 року, у зв'язку з частковим задоволенням клопотання позивача та необхідністю відкладення розгляду справи.
15.01.2016 року на адресу суду від позивача надійшли пояснення (вх.№389), в яких позивач вважає рішення місцевого господарського суду прийнятим з правильним застосуванням нори матеріального та процесуального права.
Розпорядженням керівника апарату Харківського апеляційного господарського суду від 18.01.2016 року, у зв'язку з відпусткою судді - доповідача Медуниці О.Є. призначено повторний автоматичний розподіл справи №922/4879/15.
Протоколом повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями визначено суддю - доповідача у справі ОСОБА_9 та сформовано склад судової колегії6 головуючий суддя Шепітько І.І., суддя Ільїн О.В., суддя Хачатрян В.С.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 18.01.2016р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя Шепітько І.І., суддя Ільїн О.В., суддя Хачатрян В.С.) розгляд справи відкладено на 01.02.2016 року, у зв'язку з неявкою в судове засідання представника третьої особи.
Розпорядженням керівника апарату Харківського апеляційного господарського суду від 01.02.2016 року, у зв'язку з відпусткою судді - доповідача Шепітько І.І. призначено повторний автоматичний розподіл справи №922/4879/15.
Протоколом повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями визначено суддю - доповідача у справі ОСОБА_10 та сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Ільїн О.В., суддя Сіверін В.І., суддя Хачатрян В.С.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 01.02.2016р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя Ільїн О.В., суддя Сіверін В.І., суддя Хачатрян В.С.) розгляд справи відкладено на 15.02.2016 року, у зв'язку з неявкою в судове засідання представника третьої особи.
Розпорядженням секретаря першої судової палати від 12.02.2016 року, у зв'язку з відпусткою судді Хачатрян В.С., для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Ільїн О.В., суддя Сіверін В.І., суддя Терещенко О.І.
15.02.2016 року на адресу суду від третьої особи надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін (вх.№1722).
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 15.02.2016р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя Ільїн О.В., суддя Сіверін В.І., суддя Терещенко О.І.) розгляд справи відкладено на 22.02.2016 року, у зв'язку з неявкою в судове засідання представника третьої особи.
Розпорядженням керівника апарату Харківського апеляційного господарського суду від 22.02.2016 року, у зв'язку з відпусткою судді - доповідача Ільїна О.В. призначено повторний автоматичний розподіл справи №922/4879/15.
Протоколом повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями призначено суддю доповідача Терещенко О.І. та визначено склад судової колегії: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В.І., суддя Пелипенко Н.М.,
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 22.02.2016р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В.І., суддя Пелипенко Н.М.) розгляд справи відкладено на 02.03.2016 року, у зв'язку з неявкою в судове засідання третьої особи та зміну складу колегії суддів.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 02.03.2016 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В.І., суддя Пелипенко Н.М.) розгляд справи відкладено на 09.03.2016 року, у зв'язку з неявкою в судове засідання третьої особи та необхідністю сторонами у справі надання письмових пояснень в обґрунтування своїх правових позицій.
04.03.2016 року на адресу суду від позивача надійшли пояснення, в яких останній зазначає про те, що місцевий господарський суд при прийнятті оскаржуваного рішення дійшов вірного висновку у правовідносинах, які виникли між сторонами у даній справі, грошові зобов'язання припинились внаслідок поєднання в особі позивача боржника та кредитора. (вх.№2522)
Розпорядженням керівника апарату Харківського апеляційного господарського суду від 09.03.2016 року, у зв'язку з відпусткою судді Пелипенко Н.М., яка входить до складу колегії суддів, призначено повторний автоматичний розподіл справи №922/4879/15.
Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 09.03.2016 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В.І., суддя Тихий П.В.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 09.03.2016 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В.І., суддя Тихий П.В.) розгляд справи відкладено на 22.03.2016 року, у зв'язку з неявкою в судове засідання представників позивача та третьої особи, а також зміну складу колегії суддів.
22.03.2016 року на адресу суду апеляційної інстанції від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату (вх.№3169).
Вказане клопотання відхиляється колегією суддів, у зв'язку з тим, що представник позивача був присутній у даному судовому засіданні та не обґрунтував необхідність відкладення розгляду справи.
У судовому засіданні 22.03.2016 року представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Представник відповідача (апелянта) в судове засідання 22.03.2016 року не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення №6102217696070, проте не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні.
Крім того, представник апелянта був присутній у судовому засіданні 09.03.2016 року та був обізнаний про час та місце судового засідання 22.03.2016 року, що вбачається з листа - розписки про дату наступного судового засідання (т.4, а.с.180)
У судовому засіданні 09.03.2016 року представник відповідача підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив її задовольнити.
Таким чином, враховуючи належне повідомлення відповідача про час та місце судового засідання, а також те, що його явка у судове засідання не була визнана обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за відсутності представника відповідача, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Як встановлено місцевим господарським судом, 25.09.2007р. між Публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський акціонерний банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою "СКС" був укладений кредитний договір №551.
Між сторонами укладені додаткові угоди та договори про внесення змін та доповнень до кредитного договору №551 від 25.09.2007р.:№1 від 25.09.2007р.; №1/1 від 25.09.2007р.; №2 від 26.09.2007р.; №3 від 22.10.2007р.; №4 від 20.11.2007р.; №5 від 20.12.2007р.; №6 від 22.01.2008р.; №7 від 29.01.2008р.; №8 від 19.02.2008р.; №9 від 20.02.2008р.; №10 від 20.02.2008р.; №11 від 20.02.2008р.; №12 від 21.03.2008р.; №13 від 12.05.2008р.; №14 від 02.06.2008р.; №15 від 01.07.2008р.; №16 від 01.08.2008р.; №17 від 15.08.2008р.; №18 від 15.08.2008р.; №19 від 19.08.2008р.; №20 від 01.09.2008р.; №21 від 02.09.2008р.; №22 від 01.10.2008р.; №23 від 29.10.2008р.; № 24 від 02.03.2009 р.; № 25 від 31.03.2009 р.; договір про внесення змін № 26 від 25.05.2009 р.; №24 від 29.09.2009 р.; №25 від 22.12.2009 р.; № 26 від 30.12.2009 р.; договір про внесення змін №27 від 26.03.2010 р.; договір про внесення змін та доповнень №28 від 31.08.2010 р.; договір про внесення змін та доповнень №29 від 18.11.2010 р.; договір про внесення змін та доповнень №29/1 від 03.12.2010 р.; договір про внесення змін та доповнень №30 від 22.04.2011р.; договір про внесення змін та доповнень №31 від 28.09.2011 р.; договір про внесення змін та доповнень №32 від 30.09.2010 р.; додаткова угода №33 від 30.09.2011 р.; додаткова угода №34 від 30.09.2011 р.; договір про внесення змін та доповнень №35 від 15.11.2011р.; договір про внесення змін та доповнень №36 від 28.04.2012 р.; договір про внесення змін та доповнень №37 від 25.07.2012 р.; договір про внесення змін та доповнень №38 від 03.01.2013 р.; договір про внесення змін та доповнень №39 від 21.08.2014 р.
Згідно договору про внесення змін та доповнень №39 від 21.08.2014р. сторони виклали кредитний договір №551 в новій редакції.
Згідно п.1.1. кредитного договору №551 в новій редакції відповідно до умов цього договору кредитор зобов'язується надати позичальнику кредит у формі відновлювальної лінії з лімітом 29 419 929,26 грн., а позичальник зобов'язується отримати кредит, використати його за цільовим призначенням, повернути Кредитору суму Кредиту, сплатити проценти за користування кредитом, комісії, можливі санкції та інші платежі, передбачені цим договором, а також виконати інші обов'язки, визначені цим договором.
Відповідно до п.1.2. кредитного договору №551 процентна ставка за користування Кредитом 0,01% річних.
Згідно п.4.1. кредитного договору №551 в якості забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, комісій можливих штрафних санкцій, а також інших витрат виступає: іпотека житлових та нежитлових приміщень, які належать ТОВ “ФІРМА “СКС”, іпотека житлових приміщень ТОВ фірма “ОСОБА_4 Інтернешнл” на суму 3 006 346,76грн., застава транспортних засобів та/або основних засобів, які належать ТОВ фірма “ОСОБА_4 Інтернешнл”.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання п.4.1. кредитного договору між позивачем та відповідачем були укладені та посвідчені приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_11 наступні договори іпотеки: від 22.12.2009 р., зареєстровано в реєстрі №2329; від 23.12.2009 р., зареєстровано в реєстрі №2358; від 24.12.2009 р., зареєстровано в реєстрі №2388; від 24.12.2009 р., зареєстровано в реєстрі №2418; від 25.12.2009 р., зареєстровано в реєстрі №2453; від 27.08.2014 р., зареєстровано в реєстрі №1553 (з договорами про зміни та доповнення: №1 від 01.09.2014 р.; №2 від 02.09.2014 р.; №3 від 03.09.2014 р., №4 від 04.09.2014 р.; №5 від 05.09.2014 р.; №6 від 08.09.2014 р.; №7 від 09.09.2014 р.; №8 від 21.10.2014 р.; №9 від 30.10.2014 р.; №10 від 19.11.2014 р.; №11 від 19.11.2014 р.; №12 від 20.11.2014р.); від 28.12.2009 р., зареєстровано в реєстрі №2487; від 29.12.2009 р., зареєстровано в реєстрі №2577.
Передання позивачем відповідачу і приймання відповідачем в іпотеку відповідних об'єктів нерухомого майна і знаходження їх в іпотеці на момент розгляду справи підтверджується наявними в матеріалах справи інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єктів нерухомого майна: №43567187 від 09.09.15р.; №43567437 від 09.09.15р.; №43567717 від 09.09.15р.; №43567949 від 09.09.15р.; №43568219 від 09.09.15р.; №43566167 від 09.09.15р.; №43566706 від 09.09.15р.; №2329; №43558257 від 09.09.15р.; №43560593 від 09.09.15р.; №43561369 від 09.09.15р.; №43561963 від 09.09.15р.; №43562610 від 09.09.15р.; №43563027 від 09.09.15р.; №43564761 від 09.09.15р.; №43564989 від 09.09.15р.; №43565418 від 09.09.15р.; №42222396 від 09.09.15р.; №43571642 від 09.09.15р.; №43571967 від 09.09.15р.; №43572183 від 09.09.15р.; №43572344 від 09.09.15р.; №43572772 від 09.09.15р.; №43572508 від 09.09.15р.
Надалі, між третьою особою та відповідачем в якості забезпечення виконання зобов'язань позивачем за кредитним договором №551 від 25.09.2007 р. були укладенні та посвідчені приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_11 наступні договори іпотеки: від 15.11.2011 р., зареєстровано в реєстрі №3086 (т. ІІ а.с. 220-223); від 18.11.2011 р., зареєстровано в реєстрі №3117 (т. ІІ а.с. 224-227); від 31.01.2012 р., зареєстровано в реєстрі №153 (т. ІІ а.с. 216-219); від 19.03.2012 р., зареєстровано в реєстрі №464 (т. ІІ а.с. 211-215); від 26.08.2014 р., зареєстровано в реєстрі №1544 (т. ІІ а.с. 205-210); від 26.06.2012 р., зареєстровано в реєстрі №1149 (т. ІІ а.с. 228-232), договори застави №117-З від 30.12.2009 р., №551-З від 28.09.2011 р. та договір поруки від 29.11.2007 р. (т. ІІІ а.с. 21-23).
Передання третьою особою відповідачу і приймання відповідачем в іпотеку відповідних об'єктів нерухомого майна і знаходження їх в іпотеці на момент розгляду справи підтверджується інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єктів нерухомого майна:№43568894 від 09.09.15р.; №43569379 від 09.09.15р.; №43569594 від 09.09.15р.; №43570355 від 09.09.15р.; №43570688 від 09.09.15р.
Передання третьою особою відповідачу і приймання відповідачем в заставу відповідного майна і знаходження їх в заставі на момент розгляду справи підтверджується витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна №47816444 від 09.09.2015 р.
Впродовж дії кредитного договору №551 від 25.09.2007 р., з урахуванням договору про внесення змін та доповнень №39 від 21.08.2014 р., позивач у відповідності з умовами кредитного договору сплачував відсотки за користування кредитом та здійснював належне погашення кредиту, що підтверджується платіжними документами: квитанціями №6662710096 від 27.05.2015 р., №6661710115 від 17.04.2015 р.; №ПН2337 від 15.01.2015 р.; платіжними дорученнями від 16.12.2014 р.; №82 від 17.11.2014 р.; №79 від 17.10.2014 р.; №67 від 15.09.2014 р.; №60 від 15.08.2014 р.; №62 від 21.08.2014 р.; №63 від 26.08.2014 р.; №64 від 29.08.2014 р.; №65 від 05.09.2014 р.; №71 від 03.10.2014 р.; №73 від 06.10.2014 р.; №75 від 07.10.2014 р.; №77 від 08.10.2014 р.; №78 від 09.10.2014 р.; №80 від 21.10. 2014 р.; №81 від 30.10.2014 р.; №83 від 19.11.2014 р.; №84 від 19.11.2014 р.; №9 від 20.11.2014 р.; №10 від 20.11.2014 р.
Постановою Правління Національного банку України від 20.11.2014 р. №733 “Про віднесення ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА “ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ ОСОБА_3” до категорії неплатоспроможних”, виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 20.11.2014 р. №123 “Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ “ВіЕйБі Банк”, згідно з яким з 21.11.2014 р. запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ “ВіЕйБі Банк”, код ЄДРПОУ 19017842, МФО 380537, місцезнаходження: вул. Дегтярівська, 27 т, м. Київ, 04119, Україна.
Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 19.03.2015 р. р. №188 “Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА “ВіЕйБі Банк”, виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 20.03.2015 р. №63 “Про початок процедури ліквідації ПАТ “ВіЕйБі Банк” та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку”, згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА “ВіЕйБі Банк” та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ “ВіЕйБі Банк” провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків ОСОБА_7.
На час введення тимчасової адміністрації та на момент розгляду справи залишок грошових коштів на рахунку позивача №26004200000294, який було відкрито відповідачем, складає 3109717,03 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, рух коштів позивача, які знаходились на рахунку № 26004200000294, був заблокований відповідачем.
Позивач був позбавлений відповідачем можливості здійснювати подальше погашення кредиту та сплату процентів за користування кредитом.
Твердження відповідача щодо наявності боргу позивача перед відповідачем за кредитним договором №551 від 25.09.2007 р. у розмірі 16453366,59 грн. не підтверджується матеріалами справи та правомірно не прийняті господарським судом першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до норм ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо), або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 ЦК України).
Відповідно до норм статей 512, 514 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 204 ЦК України передбачено презумпцію правомірності правочину, який є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлено законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
14.07.2015 р. між позивачем та Приватним акціонерним товариством "Українська пожежно-страхова компанія" (ПрАТ "УПСК", місцезнаходження: 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 40, код ЄДРПОУ 20602681), було укладено договір відступлення прав вимоги за Генеральним договором про здійснення вкладних операцій №2626-НВ від 11.11.2013р. (який був укладений між ПрАТ “УПСК” та відповідачем), згідно якого до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 5264246,57грн. (т. І а.с. 113-115, 116, 117-119), що у тому числі підтверджується довідкою відповідача від 25.06.2015р. про включення вимог ПрАТ "УПСК" до 7 черги Реєстру акцептованих вимог кредиторів.
Також, 14.07.2015 р. між позивачем та Приватним підприємством "Госпрозрахункове бюро "Енергія" (місцезнаходження: 69123, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Георгія Сапожнікова, буд. 8-Б, код ЄДРПОУ 19269348) було укладено Договір відступлення прав вимоги за Генеральним договором про здійснення вкладних операцій №2039-НВ від 21.12.2012 р. (який був укладений між ПП "ГРБ "Енергія" та відповідачем), згідно якого до ТОВ фірми "СКС" перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 3796619,18грн. (т. І а.с. 120-122, 123, 124-125), що у тому числі підтверджується довідкою відповідача від 03.08.2015р. про включення вимог ПП "ГРБ "Енергія" до 7 черги Реєстру акцептованих вимог кредиторів.
Згідно довідки відповідача від 21.07.2015р. про включення вимог ТОВ фірми "СКС" до 7 черги Реєстру акцептованих вимог кредиторів заборгованість відповідача перед позивачем складає 3109717,03 грн.
А отже, господарський суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем склала 12170582,72 грн.
Водночас, станом на 14.07.2015р., позивач є боржником відповідача за кредитним договором №551 від 25.09.2007 р. з урахуванням нарахованих відсотків на суму 10748636,14 грн., що підтверджується матеріалами справи.
Позивач листом від 10.08.2015 р. повідомив відповідача про те, що відбулося поєднання в особі ТОВ фірми "СКС" боржника і кредитора ПАТ "ВіЕйБі", в грошовому зобов'язанні, у зв'язку з чим, на підставі встановленій законом, всі зобов'язання ТОВ фірми "СКС" перед ПАТ "ВіЕйБі" по кредитному договору №551 від 25.09.2007р. (зі всіма додатками та змінами) вважаються припиненими з 14.07.2015р. У зв'язку із наведеним позивач просив відповідача внести в установленому діючим законодавством порядку до відповідних Державних реєстрів відомості про: припинення іпотек; про зняття заборон відчуження нерухомого і рухомого майна; вилучення відповідних записів, які були накладені у реалізацію кредитного договору №551 від 25.09.2007р. (т. І а.с. 183, 184), із чим відповідач у свою чергу не погодився.
Разом із тим, у відзиві на позовну заяву позивача відповідач не заперечував проти вимог позивача до відповідача на суму 3109717,03 грн., які знаходяться на рахунку позивача та у своїх поясненнях в судовому засіданні господарського суду першої інстанції представник відповідача зазначав, що такі вимоги позивача включені до загальної черги вимог кредиторів і будуть погашатися почергово у відповідності до Закону України "Про гарантування вкладів фізичних осіб", тобто у сьому чергу. При цьому відповідач заперечував проти припинення зобов'язань за кредитним договором №551 від 25.09.2007р., посилаючись на п.4 ч.5 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації у зв'язку з чим не здійснюється зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог поєднанням боржника і кредитора в одній особі.
На підставі ст. 606 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється поєднанням боржника і кредитора в одній особі.
Посилання апелянта на п.4 ч.5 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", яким встановлено, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог поєднанням боржника і кредитора в одній особі, не є обґрунтованими, з огляду на наступне.
Так, відповідні зміни до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» були внесені шляхом прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку» від 16.07.2015 року, який набрав чинності 12.08.2015 року.
Пунктом 4 частини п'ятої статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" в редакції Закону № 629-VIII від 16.07.2015 р. встановлено, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов'язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), поєднанням боржника і кредитора в одній особі.
Законом № 629-VIII від 16.07.2015р. частина 2 статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" була доповнена пунктом 8, яким встановлено, що з дня початку процедури ліквідації банку забороняється зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов'язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі внаслідок укладення будь-яких правочинів з іншими особами, крім банку, зарахування на вимогу однієї із сторін.
16.09.2015 року Судовою палатою у цивільних справах Верховного суду України прийнято постанову у справі №6-43цс15, на яку посилається апелянт, як на підставу своїх вимог, відповідно до якої стаття 606 ЦК України застосовується судом до спірних правовідносин у разі, коли до сторони, яка є боржником, переходить зобов'язання іншої особи відповідно до будь-якої підстави, зазначеної в законі та якщо при цьому один із суб'єктів правовідношення у зв'язку з обставинами, зазначеними в законі, зникає і з двох самостійних суб'єктів залишається (утворюється) один, в якому поєднується боржник і кредитор. Саме в такому разі підстава припинення цивільно - правового зобов'язання не залежатиме від волі сторін. Верховний суд України дійшов висновку, що у випадку коли боржник банку придбав право вимоги за договором, відповідні два зобов'язання між банком та його боржником, який придбав згідно з договором право вимоги до банку, не можуть припинятись на підставі статті 606 Цивільного кодексу України, оскільки зазначена стаття до таких правовідносин не застосовується.
Вказані вище норми закону на момент виникнення правовідносин між сторонами у даній справі, які призвели до припинення зобов'язань між позивачем та відповідачем шляхом поєднання в одній особі позивача боржника і кредитора відповідача не існували.
На момент укладання договорів про відступлення права вимоги між позивачем та Приватним акціонерним товариством "Українська пожежно-страхова компанія" та Приватним підприємством "Госпрозрахункове бюро "Енергія" від 14.07.2015 року, тобто, на момент поєднання в особі позивача боржника та кредитора (на момент фактичного припинення зобов'язань поєднанням боржника та кредитора в одній особі) діяла редакція п.4 ч.5 статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 08.03.2015 року, згідно якої була тільки заборона щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим Законом.
Тобто, на момент 14.07.2015 року не було жодної заборони щодо припинення зобов'язань поєднанням боржника і кредитора і одній особі внаслідок укладення будь-яких правочинів з іншими особами, крім банку.
Згідно п.4 ч.5 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", в редакції, яка діяла на момент укладання позивачем вищезазначених договорів від 14.07.2015 р., під час тимчасової адміністрації не здійснюється відступлення прав вимоги за Генеральним договором про здійснення вкладних операцій, під час тимчасової адміністрації не здійснюється зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим Законом.
А отже, у правовідносинах, що виникли між позивачем та відповідачем, відбулося поєднання в особі позивача боржника і кредитора відповідача в грошовому зобов'язанні, у зв'язку з чим, на підставі встановленій законом, зобов'язання позивача перед відповідачем вважаються припиненими з 14.07.2015 р.
Згідно ст. 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 09.02.1999 року у справі №1-7/99, за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту
застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
А отже, позиція апелянта щодо того, що законом заборонено припинення зобов'язання шляхом поєднання боржника і кредитора в одній особі є необґрунтованою, оскільки закон не має зворотної сили та не може регулювати відносини, які виникли до його прийняття та набрання законної сили.
Системний аналіз норм п.4 ч.5 ст.38 та п.8. ч.2 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" в редакції Закону № 629-VIII від 16.07.2015 р. дає підстави дійти висновку про те, що законодавець вважає можливість припинення зобов'язань поєднанням боржника і кредитора в одній особі внаслідок укладення будь-яких правочинів з іншими особами у відповідності до діючого законодавства України правомірною до моменту вступу в дію редакції Закону № 629-VIII від 16.07.2015 р.
А отже, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що відповідачем не доведено вину позивача щодо порушення ним строків повернення кредиту та сплати відсотків, та не надано суду обґрунтованого розрахунку розміру заборгованості позивача з посиланням на відповідні умови договорів, а також норми права, які регулюють спірні взаємовідносини між позивачем та відповідачем та підтверджують правомірність нарахування штрафних санкцій за порушення позивачем умов кредитного договору №551 від 25.09.2007 р.
Зазначені вище обставини не спростовуються апелянтом та підтверджені матеріалами справи.
Відповідно до статті 606 Цивільного кодексу України, припиняється саме зобов'язання, а не правочин внаслідок поєднання боржника і кредитора в одній особі.
Отже, між відповідачем та позивачем укладені правочини, в яких є одні і ті ж зобов'язання один щодо одного, а саме грошові зобов'язання, які підлягають припиненню у зв'язку з поєднанням в цьому зобов'язанні боржника і кредитора в одній особі.
За таких обставин, посилання апелянта на неможливість припинення зобов'язань через процедуру ліквідації є необґрунтованими, оскільки припинення зобов'язань у розумінні ст. 606 Цивільного кодексу України є самостійною підставою та не залежить від черговості задоволення вимог кредиторів.
Отже, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним законом що визначає процедуру ліквідації банків, хоча і не передбачає, але і не містить у собі заборони на припинення зобов'язань у зв'язку з поєднанням боржника і кредитора банку в одній особі на стадії ліквідації банку.
Аналогічної правової позиції дійшов Вищий господарський суд України у постанові від 22.02.2012 р. у справі № 33/206.
Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 3 Закону України "Про іпотеку", іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності. Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору
Згідно ч.1 ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Оскільки наявність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єктів нерухомого майна, та Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про іпотеки та заборони відчуження нерухомого і рухомого майна та відповідні записи, які були внесені у реалізацію договорів іпотеки та застави, перешкоджає здійсненню позивачем та третьою особою права користування та розпоряджання своїм майном, господарський суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив і решту заявлених вимог.
Вказані вимоги випливають із основного зобов'язання з отримання позивачем кредиту та виступали у якості його забезпечення, тобто є похідними, а саме: припинення з 14.07.2015 р. всіх оспорюваних договорів іпотеки, застави та поруки. З цього часу у відповідача відсутнє право на стягнення з позивача та третьої особи заборгованості за кредитним договором №551 від 25.09.2007 р. та відсутнє право на предмет усіх оспорюваних іпотечних договорів та договорів застави.
Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Стаття 33 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Колегія суддів зазначає, що при розгляді справи судом апеляційної інстанції апелянтом не надано ніяких додаткових пояснень та відповідних доказів, які б спростували висновки, викладені в рішенні господарського суду першої інстанції, та всупереч вимог ст.33 Господарського процесуального кодексу України не доведені ті обставини, на які апелянт посилався, як на підставу своїх вимог.
З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин даної справи, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами.
Таким чином, на думку колегії суддів, під час розгляду справи її фактичні обставини були встановлені судом першої інстанції на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів; висновки суду відповідають цим обставинам, юридична оцінка надана їм з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді рішення, у зв'язку з чим апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський ОСОБА_3", м. Харків в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області - без змін.
Враховуючи вищенаведене та керуючись ст. ст. 99, 101, ч.1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський ОСОБА_3", м. Харків в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 06.10.2015р. у справі № 922/4879/15 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Повний текст постанови складений 25.03.2016р.
Головуючий суддя Терещенко О.І.
Суддя Сіверін В. І.
Суддя Тихий П.В.