донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
21.03.2016 справа №908/4753/15
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_1В ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4
за участю представників сторін:
від позивача: від відповідача-1: від відповідача-2: від третьої особи:ОСОБА_5 - довір. ОСОБА_6 - довір. ОСОБА_6 - довір. не прибув
розглянувши апеляційну скаргу Фермерського господарства "Лідінг", с. Балки Запорізької області
на рішення господарського суду Запорізької області
від09 листопада 2015 р.
у справі№ 908/4753/15 (суддя Корсун В.Л.)
за позовомФермерського господарства "Лідінг", с. Балки Запорізької області
до відповідача-1: до відповідача-2: за участю третьої особи, без самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачівГоловного управління Держземагенства в Запорізькій області, м. Запоріжжя Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, м. Запоріжжя ОСОБА_7 районної державної адміністрації Запорізької області, с. Василівка Запорізької області
про визнання додаткової угоди укладеною та визнання договору оренди землі поновленим на тих самих умовах.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 09.11.2015р. по справі №908/4753/15 відмовлено в задоволенні позовних вимог Фермерського господарства "Лідінг", с. Балки Запорізької області до відповідача-1 Головного управління Держземагенства в Запорізькій області, м. Запоріжжя, відповідача-2 Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, м. Запоріжжя, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів ОСОБА_7 районної державної адміністрації Запорізької області, с. Василівка Запорізької області про визнання додаткової угоди укладеною та визнання договору оренди землі поновленим на тих самих умовах.
Не погодившись із рішенням місцевого господарського суду, Фермерське господарство"Лідінг", с. Балки Запорізької області звернулось до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 09.11.2015р. по справі №908/4753/15 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Скаржник вважає, що рішення місцевого господарського суду прийнято із невірним застосуванням положень ст. 33 Закону України «Про оренду землі». Вважає, що спірний договір поновлено на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, з огляду на відсутність протягом одного місяця після закінчення строку дії договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі.
Позивач у судовому засіданні 21.03.2016р. наполягав на задоволенні апеляційної скарги.
Відповідач-1 у судовому засіданні 21.03.2016р. заперечив проти задоволення апеляційної скарги.
Відповідач-2 у судовому засіданні 21.03.2016р. заперечив проти задоволення апеляційної скарги.
Третя особа у судове засідання 21.03.2016р. не прибула, причини неявки не повідомила.
Фіксування судового засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку, встановленому ст.ст.4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.
Перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального права України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Як вбачається з матеріалів справи, між ОСОБА_7 районною державною адміністрацією (далі Орендодавець) та фермерським господарством “ЛІДІНГ” (далі Орендар) 23.09.2009р. укладено договір оренди землі № 393 за умовами якого (п. 1 договору) Орендодавець на підставі розпорядження голови ОСОБА_7 РДА від 04.12.2008р. № 843 із змінами внесеними розпорядженням від 23.06.2009р. № 394, надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення фермерського господарства із земель державної власності на території Балківської сільської ради (далі договір).
В оренду передається земельна ділянка загальною площею 57,5460 га, в т.ч. 57,5460 га ріллі (кадастровий номер земельної ділянки 2320981100:04:059:0001) (п. 2 договору).
Земельна ділянка не має недоліків, що можуть перешкодити її ефективному використанню (п. 5 договору).
Орендна плата встановлюється відповідно до розпорядження голови райдержадміністрації від 01.07.08 № 505 “Про встановлення розмірів орендної плати за земельні ділянки сільськогосподарського призначення (сільськогосподарські угіддя) та водного фонду” та вноситься Орендарем у розмірі 19 872,90 грн. на рік (п. 8 договору). Орендна плата вноситься Орендарем рівними частками щомісячно на протязі календарного року не пізніше 30-го числа поточного місяця (п.10 договору).
Пунктом 13 договору передбачено, що земельна ділянка передається в оренду для ведення фермерського господарства. Цільове призначення земельної ділянки: сільськогосподарського призначення (п.14 договору).
Згідно з п.п. 16, 17 договору, передача земельної ділянки в оренду здійснюється з розробленням проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Передача земельної ділянки Орендарю здійснюється у семиденний строк, після державної реєстрації цього договору за актом приймання-передачі.
Зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі не досягнення згоди спір розв'язується у судовому порядку (п. 30 договору).
Відповідно до п. 7 договору, його укладено на 5 років. Після закінчення строку договору Орендар має переважне право на інших рівних умовах на поновлення його на новий строк якщо він належно виконував обов'язки відповідно до умов цього договору. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію (п. 7 договору).
14.06.2010р. договір зареєстровано у ОСОБА_7 районному відділі Запорізької регіональної філії ДП ЦДЗК про що у державному реєстрі земель вчинено запис за № 041026600056.
Договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (п. 38 договору).
Таким чином, термін дії договору встановлено до 14.06.2015р.
Актом прийому-передачі земельної ділянки з земель державної власності на території Балківської сільської ради від 23.09.2009р., Орендодавець передав, а Орендар прийняв земельну ділянку площею 57,5460 га (кадастровий номер земельної ділянки 2320981100:04:059:0001).
13.12.2010 року сторонами за договором від 23.09.2009 № 393 підписано договір № 546 про внесення змін до договору оренди землі яким пункти 4 та 8 договору оренди землі від 23.09.2009р. № 393 щодо розміру нормативної грошової оцінки та орендної плати, викладені в новій редакції.
Матеріали справи свідчать, що фермерське господарство “ЛІДІНГ” маючи намір належним чином скористатися своїм переважним правом на укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк у відповідності до частин 1-5 Закону України «Про оренду землі», звернулось до Головного управління Держземагенства у Запорізькій області із заявами, які надійшли на адресу останнього 21.11.2014р. (т.1 а.с.16, 138), 20.03.2015р (т.1 а.с.91)., 15.05.2015р. (т.1 а.с. 132).
Позивач, вищезазначеними заявами просив продовжити строк дії договору оренди земельної ділянки, що був зареєстрований 14.06.2010р. за № 041026600056. та додав проект додаткової угоди до зазначеного договору, повідомив відповідача, що технічна документація з нормативно-грошової оцінки спірної земельної ділянки замовлена та виконується ТОВ «Агентство-2» і буде надана до 10.06.2015р.
Відповідач-1 на вищевказані заяви відповів листами від 10.12.2014р. №27-8-0.4-12663/2-14 (т.1 а.с.139), від 10.04.2015р. №27-8-0.4-4249/2-15 (т.1 а.с.141), від 12.06.2015р. №27-8-0.4-6793/2-15 (т.1 а.с.133) повідомив про необхідність приведення клопотання та додаткової угоди до договору у відповідність до вимог чинного законодавства, додавши рішення про затвердження нормативної грошової оцінки земельної ділянки, витяг з технічної документації з нормативної грошової ділянки, необхідність надання трьох примірників додаткової угоди, подання належним чином сформованого пакету документів.
Як свідчать матеріали справи, позивач не в повному обсязі виконав вимоги Головного управління Держземагенства у Запорізькій області, зокрема орендар не надав відповідачу-1 рішення про затвердження нормативної грошової оцінки земельної ділянки та не привів проект додаткової угоди у відповідності до вимог ст. 19 Закону України «Про оренду землі» в частині встановлення мінімального строку договору оренди землі, який встановлено не менше ніж 7 років. Крім того, позивач на неодноразові вимоги відповідача-1 не надав витяг з технічної документації з нормативної грошової ділянки, який є підставою для внесенням змін в договір оренди землі в частині розміру орендної плати, що є істотною умовою договору.
Також, вже після закінчення строку дії спірного договору оренди землі, з листом від 11.08.2015р. (т.1 а.с. 134) позивач звернувся до відповідача-2 Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області із клопотанням, яким просив продовжити строк дії договору оренди земельної ділянки площею 57,5460 га, розташованої на території Балківської сільської ради, Василівського району Запорізької області для ведення фермерського господарства, додавши зокрема проект додаткової угоди та копію рішення ОСОБА_7 районної ради №5 від 05.08.2015р. про затвердження нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області листом-повідомленням від 17.08.2015р. №0-8-0.4-2201/25-15 зазначило, що у зв'язку із невиконанням умов, передбачених ст. 33 Закону України «Про оренду землі» переважне право на поновлення договору вважається втраченим, а договір оренди припиненим. Крім того, зазначило, що відповідно до положень ст. 34 Закону України «Про оренду землі», у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця. У разі невиконання орендарем обов'язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов'язаний відшкодувати орендодавцю завдані збитки.
Не погодившись із вищевикладеними обставинами, Фермерське господарство "Лідінг" звернулось до місцевого господарського суду із позовом (із врахуванням уточнення до позову), в якому просило визнати укладеною додаткову угоду до договору оренди землі №393 від 23.09.2009р., а зазначений договір оренди землі поновленим на 5 років на тих самих умовах.
При розгляді вищезазначених вимог, колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.
Вирішуючи справу по суті спору колегія суддів апеляційного суду виходить з того, що станом на час укладення спірного договору оренди землі від 23.09.2009р. № 393 та його державної реєстрації в Державному реєстрі земель Орендодавцем земельної ділянки державної форми власності загальною площею 57,5460 га (кадастровий № земельної ділянки 2320981100:04:059:0001), у т.ч. 57,5460 га ріллі, була ОСОБА_7 РДА, яка в силу своєї компетенції, станом на час укладення вказаного договору, та в межах своїх повноважень (ст. ст. 17, 122, пункт 12 розділу Х (Перехідні положення) ЗК України) здійснювала виконавчу владу на території Василівського району Запорізької області та передала в оренду (користування) земельну ділянку із земель державної власності за межами населеного пункту для сільськогосподарського використання.
10.04.11р. набрав чинності Закон України “Про центральні органи виконавчої влади” від 17.03.11р. № 3166-VI преамбулою якого визначено, що цей Закон визначає організацію, повноваження та порядок діяльності центральних органів виконавчої влади України.
Згідно з ч. 1 вказаного Закону (в редакції чинній станом на час закінчення терміну дії договору (14.06.15) оренди землі від 23.09.09 № 393), систему центральних органів виконавчої влади складають міністерства України та інші центральні органи виконавчої влади. Система центральних органів виконавчої влади є складовою системи органів виконавчої влади, вищим органом якої є ОСОБА_8 Міністрів України (п. 1). Міністерства забезпечують формування та реалізують державну політику в одній чи декількох сферах, інші центральні органи виконавчої влади виконують окремі функції з реалізації державної політики (п. 2). Повноваження міністерств, інших центральних органів виконавчої влади поширюються на всю територію держави (п. 3).
Статтею 5 зазначеного Закону унормовано, що Міністерства та ін. центральні органи виконавчої влади утворюються, реорганізуються та ліквідуються ОСОБА_8 Міністрів України за поданням Прем'єр-міністра України (ч. 1). Міністерство, ін. центральний орган виконавчої влади утворюється шляхом утворення нового органу влади або в результаті реорганізації (злиття, поділу, перетворення) одного чи кількох центральних органів виконавчої влади (ч. 4). Міністерство, ін. центральний орган виконавчої влади припиняється шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації (ч. 5). Державна реєстрація міністерства, ін. центрального органу виконавчої влади як юридичної особи здійснюється у 3-денний строк з дня набрання чинності постанови Верховної ОСОБА_6 України про призначення міністра, акту ОСОБА_8 Міністрів України про призначення керівника ін. центрального органу виконавчої влади (ч. 6). Міністерства, ін. центральні органи виконавчої влади, щодо яких набрав чинності акт ОСОБА_8 Міністрів України про їх припинення, продовжують здійснювати повноваження та функції у визначених сферах компетенції до завершення здійснення заходів з утворення міністерства, ін. центрального органу виконавчої влади, до якого переходять повноваження та функції іністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, що припиняється, та можливості забезпечення здійснення ним цих функцій і повноважень, про що видається відповідний акт ОСОБА_8 Міністрів України (ч. 7). ОСОБА_8 Міністрів України про ліквідацію міністерства, ін. центрального органу виконавчої влади визначається орган виконавчої влади, якому передаються повноваження та функції міністерства, ін. центрального органу виконавчої влади, що ліквідується (ч. 8). Порядок здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією чи ліквідацією міністерств, ін. центральних органів виконавчої влади, визначається ОСОБА_8 Міністрів України (ч. 9).
Постановою ОСОБА_8 Міністрів України від 20.10.11р. № 1074 затверджено Порядок здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади (далі Порядок), яким визначено механізм здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, ін. центральних органів виконавчої влади.
Пунктами 4, 6 вказаного Порядку передбачено, що орган виконавчої влади утворюється шляхом утворення нового органу виконавчої влади або в результаті реорганізації (злиття, поділу, перетворення) одного чи кількох органів виконавчої влади (п. 4). Права та обов'язки органів виконавчої влади переходять (п. 6): у разі злиття органів виконавчої влади - до органу виконавчої влади, утвореного внаслідок такого злиття; у разі приєднання одного або кількох органів виконавчої влади до ін. органу виконавчої влади - до органу виконавчої влади, до якого приєднано один або кілька органів виконавчої влади; у разі поділу органу виконавчої влади - до органів виконавчої влади, утворених внаслідок такого поділу; у разі перетворення органу виконавчої влади - до утвореного органу виконавчої влади; у разі ліквідації органу виконавчої влади і передачі його завдань та функцій ін. органам виконавчої влади - до органів виконавчої влади, визначених відповідним актом ОСОБА_8 Міністрів України.
Згідно з пунктами 7, 8 Порядку, майнові права та обов'язки органів виконавчої влади у разі їх злиття, приєднання або перетворення переходять правонаступникові на підставі передавального акта, а у разі їх поділу - згідно з розподільчим балансом. У разі ліквідації органу виконавчої влади складається ліквідаційний баланс (п. 7). Внаслідок реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) органів виконавчої влади припиняється той орган виконавчої влади, майнові права та обов'язки якого переходять його правонаступникам. Перейменування органу виконавчої влади не призводить до його реорганізації (п. 8).
Орган виконавчої влади, утворений в результаті реорганізації, здійснює повноваження та виконує функції у визначених ОСОБА_8 Міністрів України сферах компетенції з дня набрання чинності актом ОСОБА_8 Міністрів України щодо можливості забезпечення здійснення таким органом повноважень та виконання функцій органу виконавчої влади, що припиняється. Орган виконавчої влади, щодо якого набрав чинності акт ОСОБА_8 Міністрів України про його припинення, продовжує здійснювати повноваження та виконувати функції з формування і реалізації державної політики у визначеній ОСОБА_8 Міністрів України сфері до набрання чинності актом ОСОБА_8 Міністрів України щодо можливості забезпечення здійснення утвореним органом виконавчої влади його повноважень та виконання функцій (п. 12).
Як свідчить Спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців як станом на час порушення провадження у цій справі так і станом на час прийняття процесуального рішення у справі по суті спору, ГУ Держземагенства у Запорізькій області (ідентифікаційний код 38461250) із 11.06.2015 знаходиться в стані припинення за рішенням засновників, тобто не є припиненим в розумінні ч. 2 ст. 104 Цивільного кодексу України.
Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної і комунальної власності” від 06.09.12 за № 5245-VI (далі Закон № 5245-VI), який набрав чинності із 01.01.13, були внесені зміни в ряд законодавчих актів, у т.ч. до ст. 15, 122, розділу Х (ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ) Земельного кодексу України, ст. 4 Закону України “Про оренду землі”.
Так, вказаним Законом:
- частина 1 ст. 15 Земельного кодексу України (Повноваження центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин) була доповнена пунктом “і” згідно з яким до повноважень центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин належить: (…) “і) розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності відповідно до повноважень визначених цим кодексом”;
- стаття 122 Земельного кодексу України була викладена в новій редакції згідно з якою з моменту набрання чинності цим Законом районні державні адміністрації (до кола яких відноситься і ОСОБА_7 РДА) на їх території позбавлені права передавати земельні ділянки сільськогосподарського використання із земель державної власності у власність або у користування;
- пункти 10-12 розділу Х (ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ) Земельного кодексу України виключені;
- частину 4 ст. 4 Закону України “Про оренду землі” викладено в редакції згідно з якою “Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є органи виконавчої влади, які відповідно до закону передають земельні ділянки у власність або користування”.
Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону № 5245-VI, визнано таким, що втратив чинність Закон України “Про розмежування земель державної та комунальної власності” (п. 2). З дня набрання чинності цим Законом (…) у державній власності залишаються (п. 4):
а) розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки:
на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна державної власності;
які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук;
які належать до земель оборони;
б) земельні ділянки, що використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_6 України;
в) землі зон відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;
г) усі інші землі, розташовані за межами населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпункті "а" пункту 3 цього розділу.
Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 10.05.12 № 258 затверджено Положення про головне управління Держземагенства в області (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.05.12 за № 852/21164). Згідно з п. 4.32. вказаного Положення, Головне управління відповідно до покладених на нього завдань (…) передає відповідно до закону земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або користування для всіх потреб в межах області.
Законом “Про внесення змін до деяких законодавчих актів у сфері земельних відносин щодо спрощення процедури відведення земельних ділянок” від 02.07.13 №365-VIІ, який набув чинності із 27.07.13, п. “і” ч. 1 ст. 15 ЗК України виключено. Статтю 151 Земельного кодексу України (Повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин) доповнено пунктом є1) згідно з яким до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, належить: (…) є1) розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.
Постановою ОСОБА_8 Міненістрів України від 10.09.14 № 442 “Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади” останній постановив (…) утворити Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру реорганізувавши Державне агентство земельних ресурсів України (…).
Постановою ОСОБА_8 Міністрів України від 14.01.15 № 5 “Про утворення територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру” постановлено утворити як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру за переліком згідно з додатком 1. Реорганізувати територіальні органи Державного агентства земельних ресурсів шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру за переліком згідно з додатком 2 (п. 2). Установити, що територіальні органи Державного агентства земельних ресурсів, які реорганізуються, продовжують виконувати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру (п. 3).
Постановою ОСОБА_8 Міністрів України від 14.01.15 № 15 затверджено Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру.
Згідно із п. 1 вказаного Положення, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади діяльність якого спрямовується і координується ОСОБА_8 Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності та земельних відносин, а також у сфері Державного земельного кадастру (п. 1).
Основними завданнями Держгеокадастру (п. 3) є: 1) реалізація державної політики у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності та земельних відносин, а також у сфері Державного земельного кадастру; 2) надання адміністративних послуг згідно із законом у відповідній сфері; 3) внесення на розгляд Віце-прем'єр-міністра України - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства пропозицій щодо забезпечення формування державної політики у зазначеній сфері, крім пропозицій щодо формування державної політики з використання і охорони земель сільськогосподарського призначення, які вносяться на розгляд Міністра аграрної політики та продовольства.
Держгеокадастр (п. 4) відповідно до покладених на нього завдань: (…) розпоряджається (п.п. 31) землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи.
Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи (п. 7).
Наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 03.03.15 № 18 затверджено Положення про Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області, яке є територіальним органом Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру та йому підпорядковане (п. 1).
Згідно із п.п. 13 п. 4 вказаного Положення, Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області відповідно до покладених на нього завдань … розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, на території Запорізької області.
Згідно з Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 16.02.15 № 49 втратило чинність Положення про головне управління Держземагенства в області затверджене наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 10.05.12 № 258.
Розпорядженням ОСОБА_8 Міністрів України від 31.03.15 № 294-р ОСОБА_8 Міністрів України погодився з пропозицією Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства щодо можливості забезпечення здійснення покладених на Державну службу з питань геодезії, картографії та кадастру постановою ОСОБА_8 Міністрів України від 14.01.15 № 15 “Про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру” функцій і повноважень Державного агенства земельних ресурсів, що припиняється.
Наказом Держгеокадастру від 18.06.2015 № 135 «Про питання діяльності Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області було погоджено з пропозицією Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області щодо можливості забезпечення здійснення покладених на Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 03 березня 2015 року № 18 «Про затвердження положень про територіальні органи Держгеокадастру у Запорізькій області” функцій і повноважень Головного управління Держземагентства у Запорізькій області, що припиняється.
Враховуючи наведене, після укладення між ОСОБА_7 районною державною адміністрацією (орендодавець) та фермерським господарством “ЛІДІНГ” (орендар) договору оренди землі від 23.09.2009р. № 393 та станом на час закінчення 5-річного терміну, на який його було укладено, відбулись зміни в чинному законодавстві, які регламентують порядок укладення договорів оренди землі із земель державної та комунальної власності.
Як наслідок, через таку зміну законодавчих та ін. підзаконних нормативно-правових актів (у т.ч. наведених вище), змінився і Орендодавець (Орендодавці) земельної ділянки за договором оренди землі від 23.09.2009р. № 393 яким (якими) є Головне управління Держземагенства у Запорізькій області, що знаходиться в стадії припинення та Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області.
Відповідно до ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовідносини щодо оренди земельної ділянки, які виникли між сторонами, регулюються насамперед Законом України “Про оренду землі”, Земельним кодексом України та Цивільним кодексом України.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 2 ст.792 Цивільного кодексу України також встановлено, що відносини по найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Статтею 2 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Згідно із статтями 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Статтею 31 Закону України “Про оренду землі” визначено, зокрема, що дія договору припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.
Згідно ст. 30 Закону України “Про оренду землі”, зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір вирішується у судовому порядку.
Стаття 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) фактично об'єднує два випадки пролонгації договору оренди.
Так, у частинах 1 - 5 ст. 33 цього Закону передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.
Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.
До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.
При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.
Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.
Приписи статей 319, 626 Цивільного кодексу України свідчать про те, що реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена ч. 1 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін.
Таким чином, згідно із частинами 1 - 5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" у разі поновлення договору оренди землі умови договору можуть бути змінені за згодою сторін з укладенням додаткової угоди. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати чи інших істотних умов договору, передбачених статтею 15 цього Закону, переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.
Отже, для застосування ч.ч. 1-5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов'язки за договором, орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.
Як вже зазначалось вище, позивач, маючи намір належним чином скористатися своїм переважним правом на укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк у відповідності до ч.ч. 1-5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», звертався до Головного управління Держземагенства у Запорізькій області із заявами про продовження строку дії договору оренди земельної ділянки, що був зареєстрований 14.06.2010р. за № 041026600056, які надійшли на адресу останнього 21.11.2014р. (т.1 а.с.16, 138), 20.03.2015р (т.1 а.с.91)., 15.05.2015р. (т.1 а.с. 132)
Частина 5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» передбачає, що орендодавець під час розгляду листа-повідомлення з проектом додаткової угоди, зокрема, перевіряє його на відповідність вимогам закону та узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору.
На виконання наведеної норми права, відповідач-1 витребував у позивача додаткові документи, необхідні для прийняття відповідного рішення.
В той же час, матеріали справи свідчать, що позивач не в повному обсязі виконав вимоги орендодавця, зокрема, не надав відповідачу-1 рішення про затвердження нормативної грошової оцінки земельної ділянки та не привів проект додаткової угоди у відповідність до вимог ст. 19 Закону України «Про оренду землі» в частині визначення мінімального строку договору оренди землі сільськогосподарського призначення, який встановлено не менше ніж 7 років.
Крім того, позивач на неодноразові вимоги відповідача-1 не надав витяг з технічної документації з нормативної грошової ділянки, який є підставою для внесенням змін в договір оренди землі в частині розміру орендної плати, що є істотною умовою договору.
Відповідно до ст. 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
Таким чином, сторони не досягли згоди щодо всіх істотних умов договору, зокрема в частині строку його дії та розміру орендної плати.
Крім того, реалізація орендарем свого переважного права щодо поновлення договору оренди землі на підставі ч.ч. 1-5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» зумовлює прийняття орендодавцем відповідного рішення про поновлення договору оренди землі.
Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що відсутність вищезазначеного рішення про поновлення договору оренди землі унеможливлює визнання такого договору поновленим в судовому порядку.
Що стосується клопотання позивача про поновлення договору оренди землі від 11.08.2015р. (т.1 а.с. 134), судова колегія зазначає, що зазначений документ було подано до відповідача-2 Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області вже після закінчення строку дії спірного договору оренди землі (строк дії закінчився 14.06.2015р.), тобто із порушенням встановленого законодавством строку, передбаченого ч.2 ст.33 Закону України «Про оренду землі».
При цьому, Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області як новий орган, наділений повноваженням здійснювати розпорядження стосовно земельних ділянок державної власності своєчасно, у 7-денний термін з дня надходження клопотання орендаря від 11.08.2015р. зазначило, що у зв'язку із невиконанням орендарем умов, передбачених ст. 33 Закону України «Про оренду землі» переважне право на поновлення договору вважається втраченим, а договір оренди припиненим.
Враховуючи наведене, з огляду на те, що реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена ч.ч. 1-5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін, а останні не досягли згоди щодо всіх істотних умов договору, зважаючи на відсутність рішення орендодавця про поновлення договору оренди земельної ділянки, зазначені обставини, як наслідок, зумовлюють припинення переважного права орендаря на укладення договору оренди землі та відмову в його поновленні на підставі ч.ч. 1-5 ст. 33 вказаного Закону.
В той же час, частиною 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" передбачена інша підстава поновлення договору оренди: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Частинами 8, 9 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку; відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.
Як вже зазначалось вище, строк дії спірного договору оренди земельної ділянки № 393 від 23.09.2009р. закінчився 14.06.2015 р.
На думку позивача, у зв'язку із закінченням строку дії договору оренди земельної ділянки та сплатою останнім орендної плати, спірний договір оренди землі було поновлено на підставі ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду Землі» на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, тобто на 5 років.
Колегія суддів апеляційного суду не погоджується із вищезазначеним, враховуючи наступне.
Відповідно до ч.3 ст. 19 Закону України «Про оренду землі» (в редакція, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) при передачі в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства, особистого селянського господарства строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може бути меншим як 7 років.
Отже, факт внесення змін в частину 3 ст. 19 Закону України «Про оренду землі» щодо визначення строку укладення договорів оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення не менше ніж 7 років унеможливлює поновлення договорів оренди означених земель зі строком дії менше 7 років саме на підставі ч. 6 ст. 33 вказаного Закону, оскільки дана норма передбачає поновлення договору лише на тих саме умовах і той самий строк, що буде порушенням вищевказаної спеціальної норми ч. 3 ст. 19 Закону.
Вищезазначені обставини позбавляють суд правових підстав визнавати спірний договір оренди землі № 393 від 23.09.2009р. поновленим на підставі ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», оскільки строк його попередньої дії встановлено в 5 років і наслідком такого поновлення буде порушення ч. 3 ст. 19 Закону України «Про оренду землі».
Враховуючи наведене, позовні вимоги Фермерського господарства «Лідінг» щодо визнання додаткової угоди до договору оренди землі №393 від 23.09.2009р. укладеною, а договір оренди землі №393 від 23.09.2009р. поновленим на строк 5 років на тих самих умовах, задоволенню не підлягають.
Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З урахуванням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Колегія суддів зазначає, що посилання відповідачів на порушення позивачем умов спірного договору оренди землі протягом його дії не знайшли свого документального підтвердження належними та допустимим доказами, разом з тим, цей факт не впливає на висновок суду щодо відмови у задоволенні вимог позивача.
На підставі вищенаведеного, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 09.11.2015р. по справі №908/4753/15 підлягає залишенню без змін з підстав, викладених у постанові апеляційного суду.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 49, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Лідінг", с. Балки Запорізької області на рішення господарського суду Запорізької області від 09.11.2015р. по справі №908/4753/15 - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 09.11.2015р. по справі №908/4753/15 - залишити без змін.
Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий суддя: Е.В. Сгара
Судді: Н.В. Будко
ОСОБА_3