04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"22" березня 2016 р. Справа№ 910/71/16
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Отрюха Б.В.
суддів: Тищенко А.І.
Михальської Ю.Б.
За участю представників:
Від позивача: Голоднюк О.Г.-представник;
Від відповідача:Красій Г.Д.-представник;
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Юнівес"
на рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2016
у справі № 910/71/16 (суддя Грєхова О.А.)
за позовом Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Альфа Страхування"
до Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія„Юнівес"
про відшкодування шкоди в порядку регресу 49 000,00 грн.
Приватне акціонерне товариство „Страхова компанія „Альфа Страхування" (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Юнівес" (надалі - відповідач) про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 49000,00 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 01.02.2016р. у даній справі позов задоволено повністю. Присуджено до стягнення Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Юнівес" на користь Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Альфа Страхування" 49 000,00 грн. матеріальної шкоди та 1218,00 грн. судового збору.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Приватне акціонерне товариство „Страхова компанія „Юнівес" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2016 по справі №910/71/16 та ухвалити нове рішення, яким відмовити Приватному акціонерному товариству „Страхова компанія „Альфа страхування" в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Альфа страхування" у справі № 910/71/16 передано на розгляд колегії суддів у складі: Головуючого судді Отрюха Б.В., суддів Тищенко А.І. та Михальської Ю.Б.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.02.2016 апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 22.03.2016.
В судовому засіданні 22.03.2016 сторони надали свої пояснення по справі.
Приписами ст. 99 ГПК України визначено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, апеляційний господарський суд встановив наступне.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи 17.12.2013 між Приватним акціонерним товариством „Страхова компанія „Альфа Страхування", як страховиком, та ОСОБА_5, як страхувальником, було укладено Договір добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу №046.0631889.207, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом - автомобілем марки „CHERY", реєстраційний номер НОМЕР_1, 2011 року випуску.
Договором визначено, що до страхових випадків відноситься, зокрема ДТП, а вигодонабувачем є Публічне акціонерне товариство „Альфа Банк".
Строк дії договору встановлено з 23.12.2013 до 22.12.2014.
Позивач посилається на те, що 20.07.2014 о 13 год. 15 хв. на 342 км +150 м. а/д Харків-Сімферополь відбулась дорожньо-транспортна пригода, а саме: ОСОБА_4, керуючи автомобілем марки "NISSAN", реєстраційний номер НОМЕР_2, при здійсненні випередження пересік вузьку суцільну лінію дорожньої розмітки 1.1, чим порушив вимоги односторонньої розмітки та чим створив аварійну ситуацію і допустив зіткнення з автомобілем марки "CHERY", реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_5
20.07.2014 власник застрахованого автомобіля "CHERY", реєстраційний номер НОМЕР_1, звернувся до позивача із Заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування за Договором добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу №046.0631889.207 від 17.12.2013, в якій повідомив про настання ДТП.
Згідно з Звітом про визначення вартості відновлювального ремонту з урахуванням зносу №2809/2691 від 06.08.2014, складеного оцінювачем ОСОБА_6 (кваліфікаційне свідоцтво оцінювача НОМЕР_5 від 25.12.2004) вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу транспортного засобу "CHERY", реєстраційний номер НОМЕР_1, складає 68213,71 грн.
ПАТ "Альфа Банк" 30.09.2014 звернулося до ПрАТ „СК „Альфа Страхування" із заявою № 87479-23,1-б/б, в якій повідомило страховика, що не заперечує проти направлення суми страхової виплати у розмірі 88 240,00 грн. згідно з умовами договору страхування на користь страхувальника/застрахованої особи ОСОБА_5 з метою погашення заборгованості страхувальника/застрахованої особи перед ПАТ „Альфа-Банк" за кредитним договором.
ПрАТ „СК „Альфа Страхування" з урахуванням умов Договору добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу №046.0631889.207 від 17.12.2013, склало страховий акт №2373.206.14.01.01 від 02.10.2014, згідно з яким пошкодження транспортного засобу автомобіля "CHERY", реєстраційний номер НОМЕР_1, внаслідок ДТП визнано страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування в розмірі 47479,50 грн. на рахунок ПАТ "Альфа Банк".
На підставі складеного страхового акту №2373.206.14.01.01 від 02.10.2014, Приватне акціонерне товариство „Страхова компанія „Альфа Страхування", виконуючи свої зобов'язання за договором, сплатило суму страхового відшкодування в розмірі 47479,50 грн. на рахунок вигодонабувача ПАТ „Альфа Банк", згідно платіжного доручення №24482 від 17.10.2014 копія якого наявна в матеріалах справи.
Відповідач в свою чергу посилався на Відомість №9414304 про дорожньо-транспортну пригоду дорожньо-транспортна пригода сталася з вини ОСОБА_5 який керував транспортним засобом „CYERY" номерний знак НОМЕР_1, у зв'язку з чим на нього було складено адміністративний протокол АБ2№076146 та направлено до Тернівського міського суду Дніпропетровської області, і у зв'язку з цим вважає, що на момент настання дорожньо-транспортної пригоди вина в її настанні вбачалась в діях особи, яка керувала забезпеченим позивачем транспортним засобом.
Проте суд першої інстанції взяв до уваги тільки постанову Василівського районного суду Запорізької області по справі№31 1/3834/14-п в якості належного та допустимого доказу. На думку суду першої інстанції постанова свідчить про наявність вини ОСОБА_4 в настанні дорожньо-транспортної пригоди.
Аналізуючи дану постанову колегія суддів приходить до висновку, що постанова Василівського районного суду Запорізької області є лише констатацією факту складення протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки в даній справі не розглядались та не досліджувались докази, не надавалась правова оцінка діям учасників дорожньо- транспортної пригоди, а справа була закрита на підставі п.7 ст. 247 КУпАП без її розгляду по суті, у зв'язку зі спливом строку на притягнення до адміністративної відповідальності.
Згідно ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Оскільки постановою Василівського районного суду Запорізької області від 24.10.14р. у відношенні ОСОБА_4 щодо визнання його винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП - закрито та документального підтвердження вини на даний час не має, крім того іншого документу, який би підтвердив вину ОСОБА_5 позивач до суду не надав, тому, враховуючи відсутність вини відповідача, як одного з елементів доказування наявності шкоди, колегія суддів не вбачає підстав для задоволенні позовних вимог позивача та відмовляє в задоволенні позову.
В матеріалах справи відсутні докази, що дорожньо-транспортна пригода сталась не з вини страхувальника позивача, ані докази того, що дорожньо-транспортна пригода сталась саме з вини страхувальника Відповідача.
Відповідно до ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення.
Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про:
дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення;
транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак);
технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис;
розмір штрафу та порядок його сплати;
правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження;
відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, крім даних, визначених частинами другою і третьою цієї статті, повинна містити відомості про адресу веб-сайта в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації та порядок звільнення від адміністративної відповідальності.
Якщо при вирішенні питання про накладення стягнення за адміністративне правопорушення органами (посадовими особами), переліченими у пунктах 1 - 4 статті 213 цього Кодексу, одночасно вирішується питання про відшкодування винним майнової шкоди, то в постанові по справі зазначаються розмір шкоди, що підлягає стягненню, порядок і строк її відшкодування.
Постанова по справі повинна містити вирішення питання про вилучені речі і документи, а також вказівку про порядок і строк її оскарження.
Постанова суду (судді) про накладення адміністративного стягнення повинна містити положення про стягнення з особи, щодо якої її винесено, судового збору.
Постанова колегіального органу приймається простою більшістю голосів членів колегіального органу, присутніх на засіданні.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення підписується посадовою особою, яка розглянула справу, а постанова колегіального органу - головуючим на засіданні і секретарем цього органу.
У випадках, передбачених законодавством України, про захід стягнення робиться відповідний запис на протоколі про адміністративне правопорушення або постанова оформляється іншим установленим способом.
Згідно з ст. 287 КупАП постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 цього Кодексу, особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим. Проте як вбачається з матеріалів справи позивач своїм правом не скористався.
Посилання на аналогічну правову позицію викладену у постанові Вищого господарського суду України від 02.07.2013 у справі №922/581/13-г не приймається колегією суддів, оскільки, як вбачається з мотивувальної частини даної постанови, вина правопорушника була підтверджена результатами автотехнічної експертизи, тобто експертного дослідження в рамках якого встановлювався механізм дорожньо-транспортної пригоди та надавалась кваліфікація діям її учасників.
Таким чином враховуючи той факт, що в матеріалах справи відсутній будь-який доказ вини в настанні дорожньо- транспортної пригоди особи, яка керувала забезпеченим Відповідачем транспортним засобом „Nissan Murano", номерний знак НОМЕР_2, керуючись нормами статті 988 Цивільного кодексу України та ст. 6 Статтею 6 ЗУ „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у Відповідача не виникає зобов'язання щодо виплати страхового відшкодування.
Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів.
У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з частиною 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 року "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Беручи до уваги викладені обставини, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду приходить до висновку про наявність достатніх підстав для задоволення апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Юнівес".
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів зазначає, що апелянтом надано належні та допустимі докази на підтвердження своєї правої позиції, а також наведено переконливі аргументи у відповідності з нормами чинного законодавства, які дають підстави для задоволення вимог апелянта.
Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.
Таким чином, проаналізувавши наявні в матеріалах справи документи та заслухавши пояснення представників сторін, враховуючи вище викладене керуючись нормами статті 104 ГПК України, оскільки судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи; не доведено обставини, що мають значення для справи, та невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду приходить до висновку про скасування рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2016 та задоволення апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Юнівес".
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з позивача на користь відповідача.
Керуючись статтями 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -
1.Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Юнівес" задовольнити.
2.Рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2016 у справі №910/71/16 скасувати.
3.Прийняти нове рішення яким в задоволенні позову Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Альфа Страхування" до Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Юнівес" відмовити повністю.
4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Альфа Страхування" (02160, м. Київ, проспект Воз'єднання, будинок 19, ідентифікаційний код 30968986)на користь Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Юнівес" (03680, м. Київ, вулиця Червоноармійська, будинок 72, ідентифікаційний код 32638319)
витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 1 339,80 грн. Видати наказ.
5.Видачу виконавчого документа доручити Господарському суду міста Києва.
6.Матеріали справи № 910/71/16 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий суддя Б.В. Отрюх
Судді А.І. Тищенко
Ю.Б. Михальська