22.03.2016 Справа № 920/44/16
за позовом: Публічного акціонерного товариства “Укртрансгаз”, м. Київ
до відповідача: Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та
газифікації “Сумигаз”, м. Суми
про стягнення 5 895 747,88 грн.
Суддя Ю.О. Зражевський
Від представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 2-221 від 18.09.2015
від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 30/10 від 01.02.2016
За участю секретаря судового засідання Г.В. Завалій
У судовому засіданні 27.01.2016 оголошувалась перерва у справі до 10.02.2016 на 10 год.30 хвил.
Суть спору: позивач у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача на свою користь 4 252 171,12 грн. заборгованості по оплаті наданих у квітні, травні, червні, жовтні та листопаді 2015 року послуг згідно договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 28.09.2011 № 1109011164/П36, 1085678,55 грн. пені, 306396,70 грн. штрафу за прострочення зобов'язань щодо оплати наданих послуг, три проценти річних від простроченої суми у розмірі 65855,27 грн. та інфляційні втрати в сумі 185946,24 грн.
10.02.2016 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву за № 30/128 від 08.02.2016.
Крім того, 10.02.2016 до господарського суду надійшла заява позивача № 30/133 від 10.02.2016, в якій останній просить суд припинити провадження у справі на підставі п.1.-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 20 278,47 грн.
01.03.2016 відповідачем до господарського суду було подано клопотання про зменшення розміру пені на 80%.
У письмових поясненнях щодо відзиву на позовну заяву позивач роз'яснює порядок оформлення актів наданих послуг та вказує на те, що позовні вимоги щодо стягнення інфляційних втрат та штрафу у зазначених у позові розмірах є законними та обґрунтованими.
У судове засідання 22.03.2016 представник відповідача подав заяву № 30323 від 21.03.2016 про припинення провадження у справі на підставі п.1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 4 231892,65 грн.
У судовому засіданні представник позивача не заперечував стосовно факту погашення відповідачем суми основного боргу у розмірі 4 231892,65 грн.
Крім того, у судове засідання 22.03.2016 представник відповідача подав додаток до клопотання про зменшення пені, в якому надає додаткові обґрунтування з метою задоволення останнього.
Представник позивача судовому засіданні заперечував щодо задоволення клопотання про зменшення розміру пені. Разом з тим, підтримував свої позовні вимоги в частині стягнення пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат.
Представник відповідача щодо стягнення штрафу, інфляційних втрат підтримував свою позицію, викладену у відзиві на позовну заяву. Щодо стягнення пені - просив зменшити її розмір на 80%.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд
28.09.2011 між позивачем (газотранспортним підприємством) та відповідачем (замовником) був укладений Договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1109011164/П36, за умовами якого газотранспортне підприємство зобов'язується надати замовнику послуги з транспортування магістральними трубами природного газу замовника від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій, а замовник зобов'язується сплатити за надані послуги з транспортування газу магістральними трубопроводами у розмірі, у строки та у порядку, передбаченому умовами цього Договору
Пізніше, сторонами були укладені додаткові угоди до Договору № 1 від 29.02.2012, № 2 від 13.04.2012, № 3 від 17.012013, № 4 від 20.06.2014 та №5 від 01.10.2014.
Відповідно до п. 11.1 Договору (зі змінами, внесеними вищезазначеними додатковими угодами) договір діє в частині транспортування газу до 31 грудня 2013 року, а в частині проведення розрахунків за надані Позивачем послуги - до повного виконання відповідачем своїх зобов'язань за цим Договором.
Договір вважається продовженим на кожний наступний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.
Як зазначає позивач у позові, Договір № 1109011164/П36 від 28.09.2011 (з внесеними до нього змінами) на даний час продовжує свою дію до 31.12.2015, оскільки ані позивач, ані відповідач за місяць до закінчення дії Договору чи в інший строк не заявляли одне одному про намір припинити його дію або переглянути умови останнього.
На виконання умов вищезазначеного Договору позивач надав відповідачу послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу у січні 2015 на загальну суму 1 034 774,50 грн. , що підтверджується актом наданих послуг від 31.01.2015 № 01-15-1109011164/П36, у лютому 2015 року на загальну суму 1701353,05 грн., що підтверджується актом наданих послуг від 28.02.2015 № 02-15-1109011164/П36, у березні 2015 року на загальну суму 1025 437,12 грн. відповідно до акту наданих послуг від 31.03.2015 № 03-15-1109011164/П36, у квітні 2015 року на загальну суму 2 184 949,02 грн., відповідно до акту наданих послуг від 30.04.2015 № 04-15-1109011164/П36, у травні 2015 року на загальну суму 1 448284,80 грн., що підтверджується до актом наданих послуг від 31.05.2015 № 05-15-1109011164/П36, у червні 2015 року на загальну суму 1837029,76 грн., відповідно до акту наданих послуг від 30.06.2015 № 06-15-1109011164/П36, у жовтні 2015 року на загальну суму 9 298,67 грн., що підтверджується актом наданих послуг від 31.10.2015 № 10-15-1109011164/П36 та у листопаді 2015 року на загальну суму 10 979,80 грн., що підтверджується актом наданих послуг від 30.11.2015 № 11-15-1109011164/П36.
Отже, відповідно до вказаних актів, позивач надав відповідачу послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу на загальну суму 9 252106,72 грн.
Відповідно до п 5.5 Договору, що оплата вартості послуг за транспортування газу здійснюється відповідачем (крім гарантованого постачальника) шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача на умовах 100 відсотків попередньої оплати за десять днів до початку місяця, у якому буде здійснюватися транспортування газу.
Відповідач самостійно визначає розмір суми платежу попередньої оплати як добуток тарифу та планового обсягу газу на відповідний місяць. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводяться замовником до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач свої зобов'язання по Договору в частині розрахунків за отримані послуги виконав не повністю, а саме: не здійснив оплату - залишку заборгованості у розмірі 946578,09 грн. за послуги, надані позивачем у квітні 2014 , заборгованості у розмірі 1448284,80 грн. за послуги, надані позивачем у травні 2015, заборгованості у розмірі 1837029,76 грн. за послуги, надані у червні 2015, заборгованості у розмірі 9 298,67 грн. за послуги, надані у жовтні 2015, заборгованості у розмірі 10 979,80 грн. за послуги, надані у листопаді 2015, у зв'язку з чим за останнім станом на дату подання позову до суду (13.01.2016) утворилась заборгованість за отримані послуги у розмірі 4 252171,12 грн.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Як зазначає відповідач у заяві № 30/323 від 21.03.2016 та свідчать матеріали справи, зокрема, копія платіжного доручення № 10207 (#81308898) від 21.03.2016 на суму 4 231892,65 грн., копія платіжного доручення № 11668 від 26.01.2016 на суму 20278,47 грн., після звернення позивача до суду з даним позовом, відповідач сплатив суму основного боргу за отримані послуги по договору №1109011164/П36 від 28.09.2011 у розмірі 4 252171,12 грн., тому в цій частині провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Відповідно до п 7.1 Договору газотранспортне підприємство і замовник у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язання за договором несуть відповідальність у межах, передбачених законодавством.
У разі порушення замовником строків оплати, передбачених розділом 5 Договору, із замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу (п.7.3 Договору).
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Як зазначає позивач у позовній заяві та вбачається з розрахунку пені останнього, відповідач в порушення зазначених умов Договору та наведених положень законодавства здійснив оплату послуг, наданих у січні-лютому 2015 року з порушенням належного строку для їх оплати.
Твердження відповідача про недоведеність позивачем факту неналежного виконання умов договору у зв'язку з простроченням оплати отриманих послуг внаслідок ненадсилання останнім на адресу відповідача актів наданих послуг з транспортування природного газу за період з січня 2015 по листопад 2015 спростовується фактом підписання відповідачем всіх актів, на яких вказана відповідна дата їх підписання без будь-яких зауважень. Крім того дані твердження відповідача спростовуються відсутністю передбачених договором умов, якими б було передбачено обов'язок позивача направляти відповідачу примірники актів за наданих послуг за звітний місяць цінним листом з описом вкладення або рекомендованим листом. Позивачем дані акти були надіслані на адресу відповідача рекомендованим листом.
З огляду на вищевикладене, господарський суд приходить до висновку, що відповідачем доведено факт прострочення виконання строків оплати послуг по Договору, а отже, виникнення у позивача права застосувати до відповідача правові наслідки порушення зобов'язання
Відповідно до розрахунку, наданому позивачем до суду, розмір нарахованої відповідачу пені за січень-лютий 2015 року становить 1085678,55 грн.
Розрахунок пені здійснений позивачем відповідно до умов договору та з урахуванням вимог Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».
Про правильність нарахування сум пені, не заперечувалось і відповідачем, про що свідчить відсутність заперечень останнього відносно даних нарахувань.
Проте, відповідачем 01.03.2016 до суду було подано клопотання № 30/128 від 26.02.2016 про зменшення розміру пені на 80% .
В обґрунтування даного клопотання відповідач посилається на скрутне фінансове становище підприємства спровоковане тривалою кризою неплатежів у паливно-енергетичному комплексі. Прострочення виконання грошового зобов'язання викликано, перш за все тим, що споживачі природного газу - населення, підприємства промисловості не забезпечують своєчасну оплату природного газу, який відповідач передає їм на підставі укладених договорів купівлі-продажу природного газу. Товариство є суб'єктом, що має стратегічне значення для економіки та безпеки держави, зокрема, щодо забезпечення належного постачання природного газу на території Сумської області. Відповідач у клопотання зазначає, що товариство, у зв'язку зі скрутною фінансовою ситуацією в Україні за результатами господарської діяльності за 9 місяців 2015 рік має збитки в розмірі 77300000,00 грн. Стягнення додаткових сум пені за даним позовом призведе до ще більшого погіршення фінансового становища, або й, навіть, до банкрутства.
Крім того, в обґрунтування клопотання про зменшення розміру пені відповідач просить суд врахувати той факт, що ПАТ «Сумигаз» вживав усі необхідні заходи мирного врегулювання спору у справі № 920/44/16, про що свідчать направлені на адресу ПАТ «Укртарансгаз» Спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України від 21.01.2016 на суму 4231892,65 грн. (суми основного боргу за договором № 110901164/П36 від 28.09.2011), Спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України від 17.02.2016 на суму 21000000,00 грн. та Спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального державного бюджету України від 17.02.2016 на суму 2131892,65 грн. Проте, зазначені Спільні протокольні рішення так і не були підписані з боку ПАТ «Укртрансгаз». У Додатку до клопотання про зменшення пені відповідач вказує на те, що повторно направив позивачу супровідним листом від 17.03.2016 № 542 Спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ на суму 2100000,00 грн. та на суму 2131892,65 грн., проте дані Спільні протокольні рішення так і не була підписана з боку ПАТ «Укртрансгаз».
Відповідно до п. 3 ст 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Положенням ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України унормовано, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо (п. 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").
Враховуючи специфіку діяльності Публічного акціонерного товариства «Сумигаз», зважаючи на те, що останній не є власником коштів, які надходять на рахунки товариства за послуги транспортування та постачання природного газу та не розпоряджається ними на 100%, беручи до уваги те, що відповідач повністю сплатив основний борг за отримані від позивача послуги з транспортування природного газу по договору № 1109011164/П36 від 29.09.2011 та враховуючи вжиття останнім усіх можливих варіантів погашення заборгованості перед позивачем, господарський суд вважає за необхідне клопотання про зменшення розміру пені задовольнити частково - зменшити розмір пені на 50% та задовольнити вимоги позивача щодо стягнення пені у сумі 542839,28 грн., в частині стягнення пені у розмірі 542839,28 грн. - у позові відмовити.
У зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язань понад тридцять днів щодо оплати наданих позивачем у квітні, травні, червні та жовтні 2015 року послуг, позивач нарахував відповідачу 306096,70 грн. штрафу (7% від заборгованості).
В обґрунтування вимоги щодо стягнення штрафу у розмірі 7% від заборгованості позивач посилається на ч.2 ст 231 Господарського кодексу України, якою передбачено, що у разі, якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:
- за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);
- за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Отже, штрафні санкції у вигляді 7% штрафу, які передбачені ч.2 ст. 231 Господарського кодексу України застосовуються за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій (п.2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.20914 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань).
У даному випадку, відповідач порушив саме грошове зобов'язання.
Так, грошовим за змістом статей 524,533-535, 625 Цивільного кодексу України є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в іншому грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
З огляду на вищевикладене, позивач безпідставно нараховує штраф на підставі ч.2 ст. 231 Господарського кодексу України.
Не передбачені такі санкції і укладеним між сторонами Договором № 1109011164/П36 від 28.09.2011.
Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу за невиконання грошового зобов'язання надано сторонам ч.4 ст. 231 Господарського кодексу України.
Відсутність передбаченої у договорі умови, яка б передбачала застосування відповідальності за невиконання відповідачем грошового зобов'язання у вигляді 7% штрафу, виключає можливість задоволення вимог позивача в цій частині.
На підставі викладеного, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 7% штрафу у розмірі 306096,70 є неправомірними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 65855,27 грн. грн. - 3% річних підлягають задоволенню, оскільки вони нараховані у відповідності з вимогами діючого законодавства.
У відзиві на позовну заяву відповідач не погоджується з розрахунком позивача інфляційних втрат за період з червня 2015 по листопад 2015 на суму 185946,24 грн., посилаючись на те, що при його нарахуванні останнім не були враховані періоди часу (місяці), в яких індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Відповідно до розрахунку відповідача, розмір інфляційних збитків за квітень-листопад 2015 становить 73127,85 грн.
Господарський перерахувавши суму нарахованих позивачем інфляційних збитків за допомогою програми ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ 9.4.1 Інформаційно-аналітичний центр «ЛІГА», ТОВ «ЛІГА: ЗАКОН», 2016 погоджується с твердженням відповідача у відзиві на позовну заяву, що позивачем при розрахунку інфляційних збитків не були враховані періоди часу (місяці), в яких мала місце дефляція та погоджується з розрахунком відповідача інфляційних збитків, розмір яких становить 73 127,85 грн.
Враховуючи вищевикладене,господарський суд приходить до висновку, що вимоги позивача щодо стягнення інфляційних збитків підлягають частковому задоволенню, а саме, в частині стягнення 73 127,85 грн., в частині стягнення 112818,39 грн. інфляційних збитків - у позові відмовити.
Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним вимогам, що становить 74009,90 грн.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Сумигаз (вул. Береста,21, м. Суми, 40030, код 03352432) на користь Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» (Кловський узвіз буд. 9/1, м. Київ, 01021, код 30019801) 542839,28 грн. пені, 65 855,27 грн. - 3% річних, 73 127,85 грн. інфляційних збитків, 74009,90 грн. витрат по сплаті судового збору.
3. В частині стягнення суми основного боргу у розмірі 4 252 171,12 грн. - провадження у справі припинити на підставі п. 1-1 ст. 80 господарського процесуального кодексу України.
4. В іншій частині позовних вимог - відмовити.
5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складене 25.03.2016.
Суддя ОСОБА_3