04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"22" березня 2016 р. Справа№ 910/28825/15
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Дикунської С.Я.
суддів: Зубець Л.П.
Алданової С.О.
при секретарі Драчук Р.А.
за участю представників:
від позивача Бабіч Я.І. - дов. № 673/1 від 05.11.2015 року
від відповідача Коваленко М.Г. - дов. № 30 від 25.02.2016 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Приватного комунально-побутового підприємства
"Теплокомунсервіс"
на рішення господарського суду міста Києва
від 02.02.2016 р. (суддя Ващенко Т.М.)
у справі № 910/28825/15
за позовом Приватного комунально-побутового підприємства
"Теплокомунсервіс"
до Підприємства з іноземними інвестиціями "Амік Україна"
про стягнення 6 009, 38 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 02.02.2016 року у справі № 910/28825/15 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погодившись із згаданим рішенням суду, позивач оскаржив його в апеляційному порядку, просив скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що оскаржене рішення прийнято всупереч приписам діючого законодавства та положень постанов Пленуму Вищого господарського суду України. За твердженнями апелянта, судом першої інстанції не досліджено всіх обставин справи в їх сукупності, не витребувано належних та допустимих доказів, проте з»ясування обставин та перевірку їх доказами обмежено неправдивими поясненнями представників відповідача, що призвело до прийняття незаконного рішення тощо.
Відповідно до автоматизованого розподілу справ між суддями, справу № 910/25525/15 за апеляційною скаргою Приватного комунально-побутового підприємства «Теплокомунсервіс» передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Дикунська С.Я., судді: Зубець Л.П., Алданова С.О.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.02.2016 року апеляційну скаргу Приватного комунально-побутового підприємства «Теплокомунсервіс» на рішення господарського суду міста Києва від 02.02.2016 року у справі № 910/28825/15 прийнято до провадження у визначеному складі суду та призначено до розгляду на 22.03.2016 року.
22.03.2016 року через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду представником відповідача подано заперечення на апеляційну скаргу, в якому він повністю заперечив проти скарги за безпідставністю та необґрунтованістю викладених в ній доводів й вважав, що оскаржене рішення першої інстанції ухвалене у відповідності до вимог чинного законодавства України.
Представник позивача (апелянта) в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав, просив суд її задовольнити за наведених в ній підстав, оскаржене рішення скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача доводи апеляційної скарги заперечив, просив суд не брати їх до уваги, а відтак рішення місцевого суду як законне та обґрунтоване залишити без змін.
Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
На підставі ст. 101 ГПК України в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню.
Так, до господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного комунально-побутового підприємства «Теплокомунсервіс» до Підприємства з іноземними інвестиціями «АМІК Україна» про стягнення 6 009, 38 грн. Позовні вимоги обґрунтовано завданням відповідачем матеріальної шкоди за наступних обставин: 10.08.2015 р. о 12:17 год. на АЗС з магазином № 11-21 за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 49-а, працівник відповідача здійснив заправку пальним автомобіля Ford Kuga держномер НОМЕР_5, який належить позивачу. Як зазначав позивач, водій автомобіля повідомив заправника про необхідність заправити автомобіль дизельним паливом та при здійсненні розрахунку на касі вказав про оплату 200,00 грн. за дизельне паливо. Після отримання фіскального чеку № 2665008000, не ознайомившись з його змістом, він виїхав з АЗС, проте приблизно через 200 метрів двигун автомобіля заглух. Виявивши, що клапан, який знаходиться в заливній горловині і який служить запобіганню заправки бензину в автомобіль було зламано, водій звернувся до працівників зазначеної АЗС. За твердженнями позивача підставами для стягнення матеріальної шкоди є наявна в матеріалах справи розписка ОСОБА_5 - заправника відповідача про зобов'язання відшкодувати позивачу витрати з ремонту автомобіля Ford Kuga держномер НОМЕР_5, оскільки він заправив цей автомобіль бензином замість дизельного палива тощо, відтак позивач на підставі ст.ст. 1166, 1172 ЦК України просив стягнути з відповідача 6 009, 38 грн. матеріальної шкоди.
Суд першої інстанції, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про безпідставність позовних вимог й відмовив у їх задоволенні.
Так, відмовляючи в задоволенні позову, місцевий суд встановив, що 10.08.2015 р. о 12:17 год. працівнику Приватного комунально-побутового підприємства "Теплокомунсервіс" при заправці автомобіля Ford Kuga держномер НОМЕР_5, який є власністю позивача, на АЗС з магазином № 11-21 за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 49-а, що належить Підприємству з іноземними інвестиціями "Амік Україна" завдано майнової шкоди, а саме: ОСОБА_5 замість дизельного пального залито бензин й пошкоджено клапан, який знаходиться в заливній горловині.
Наданий позивачем фіскальний чек Підприємства з іноземними інвестиціями "Амік Україна" № 2665008000 від 10.08.15. 12:17:51 на суму 200,13 грн., місцевий суд вважав недостатнім доказом на підтвердження позовних вимог, оскільки він не підтверджує факту заправки бензином А-95 Екто Плюс саме автомобіля позивача - Ford Kuga держномер НОМЕР_5, адже не містить інформації щодо ідентифікаційних ознак цього автомобіля. Розписка ОСОБА_5 від 10.08.15. щодо зобов'язання сплатити втрати з ремонту автомобіля марки Ford Kuga держномер НОМЕР_5, в яку замість дизеля він залив бензин, складена в присутності ОСОБА_4 та завірена штампом відповідача, свідчить лише про порушення ОСОБА_4 посадової інструкції начальника АЗС, оскільки посвідчення розписок не передбачено його посадовими обов'язками, безпідставно й було використано штамп АЗС тощо.
Крім цього, суд першої інстанції вважав, що позивачем не доведено протиправної поведінки працівника відповідача під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків, наявності завданих збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками, в тому числі не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_5 перебував з відповідачем в трудових стосунках, як то наказів про зарахування чи звільнення, звітності на офіційних працівників компанії по заробітній платі та сплаті податків і обов'язкових платежів до Пенсійного фонду України та ДПІ Фіскальної служби України за період, коли було спричинено матеріальну шкоду власнику автомобіля Ford Kuga держномер НОМЕР_5. Надані позивачем документи (акт виконаних робіт № 6175856 від 12.08.15. Віннер Автомотів на суму 5 329,25 грн. по ремонту автомобіля марки Ford Kuga держномер НОМЕР_5; акт виконаних робіт № 6175858 від 12.08.15. Віннер Автомотів на суму 480,00 грн. за послуги з евакуації цього авто; платіжне доручення № 1555 від 20.08.15. на суму 480,00 грн., платіжне доручення № 1634 від 04.09.15. на суму 2 329,25 грн., платіжне доручення № 1695 від 21.09.15. на суму 3 000,00 грн. про сплату ним грошових коштів ТОВ "Віннер Автомотів" за згаданими раніше рахунками) на обґрунтування позову свідчать, за висновками суду, лише про здійснений ремонт автомобіля марки Ford Kuga держномер НОМЕР_5, а не підтверджує внаслідок чиїх дій, на якій АЗС, і в який час відбулась подія, як і факту евакуації автомобіля саме від АЗС з магазином № 11-21 ПІІ "Амік Україна" 10.08.15 року.
Апеляційний господарський суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції.
Так, кожна сторона на підставі ст. 33 ГПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків, тобто, відповідальність юридичної або фізичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, перебуває з організацією в трудових відносинах і шкода заподіяна нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків.
Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов'язків розуміється виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоч і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою або спричинена необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов'язків працівника (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 28.01.2015 р. у справі № 6-229цс14).
Обгрунтовуючи свої вимоги, позивач посилався на те, що матеріальну шкоду йому завдано безпосередньо заправником Підприємства з іноземними інвестиціями "Амік Україна" ОСОБА_5 тощо, проте не доведено належними та допустимими доказами факту перебування ОСОБА_5 в трудових відносинах з згаданим підприємством. Відповідачем ці обставини спростовано наданими суду письмовими доказами.
Таким чином, суд першої інстанції правомірно встановив, що позивачем не доведено протиправної поведінки працівника відповідача під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків, наявності завданих збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання (ст. 174 ГК України).
Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (ст. 224 ГК України).
З вищенаведеними нормами кореспондуються й положення ст. 22 ЦК України, згідно яких особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини. Отже, для відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.
Слід також довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Тобто, протиправна дія є причиною, а шкода - наслідком протиправної дії. Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов'язку із відшкодування збитків.
На підставі поданих сторонами доказів, вимог чинного законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем не надано належних та допустимих доказів порушення відповідачем його прав, тому відсутня вина відповідача в заподіянні збитків позивачу, заявлені до стягнення грошові кошти в сумі 6 009,38 грн. не є збитками в розумінні ст. 224 ГК України, відтак в задоволенні позову слід відмовити й з цих підстав.
Доводи скаржника про те, що оскаржене рішення прийнято за неповного з'ясування обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору, за неправильного та неповного дослідження доказів, що призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи й неправильного вирішення спору, не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції.
За таких обставин, апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого суду, як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті скарги, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.
Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Приватного комунально-побутового підприємства «Теплокомунсервіс» залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 02.02.2016 року у справі № 910/28825/15- без змін.
Матеріали справи № 910/28825/15 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий суддя С.Я. Дикунська
Судді Л.П. Зубець
С.О. Алданова