79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
21.03.2016р. Справа№ 914/446/16
За позовом: Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Львівської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком», м. Львів
до відповідача: Держівської виправної колонії №110 управління Державної пенітенціарної служби України у Львівській області, с. Держів, Львівська область
про стягнення 3 409 грн. 28 коп.
Суддя Мазовіта А.Б.
Секретар Юрків М.Г.
Представники:
від позивача: ОСОБА_1, представник (довіреність №2243 від 28.12.2015 р.);
від відповідача: не з'явився
Публічне акціонерне товариство «Укртелеком» в особі Львівської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком», м. Львів звернулося до Господарського суду Львівської Держівської виправної колонії №110 управління Державної пенітенціарної служби України у Львівській області, с.Держів, Львівська область центральної міської лікарні, м. Червоноград про стягнення 3 409 грн. 28 коп.
Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 19.02.2016р. призначив розгляд справи на 09.03.2016 р. Ухвалою суду від 09.03.2016 р. розгляд справи відкладався на 21.03.2016 р.
Представнику роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що між позивачем та відповідачем було укладено договір про надання телекомунікаційних послуг, на виконання умов якого відповідачу було надано відповідні послуги. Однак, відповідач свої зобов'язання щодо оплати вартості послуг належним чином не виконав, в результаті чого виникла заборгованість в розмірі 2 795 грн. 49 коп. У зв'язку з порушенням строків оплати позивач просив стягнути з відповідача 3% річних в сумі 552 грн. 98 коп. та інфляційні нарахування в сумі 60 грн. 81 коп., а також судові витрати.
Відповідач в судове засідання явку представника не забезпечив, проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості не надав, вимог ухвали суду не виконав, повідомлення про дату, час та місце розгляду справи надсилалися на адресу, вказану позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що згідно ст. 64 ГПК України є врученням належним чином.
У відповідності до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника сторони, суд встановив наступне.
1 грудня 2008 р. між Публічним акціонерним товариством «Укртелеком» (Укртелеком) та Держівською виправною колонією №110 (абонент) було укладено договір №410152 про надання телекомунікаційних послуг.
За цим договором Укртелеком (позивач) відповідно до умов договору зобов'язався надавати абоненту (відповідачу) загальнодоступні (універсальні) та інші телекомунікаційні послуги, супутні (додаткові) послуги, згідно переліку та в обсягах, замовлених абонентом, (послуги), а абонент зобов'язався своєчасно оплачувати отримані послуги відповідно до умов цього договору.
На виконання умов вищевказаного договору, позивач за період з червня 2014 р. по січень 2016 р. включно, надав відповідачу телекомунікаційні послуги загальною вартістю 3 680 грн. 05 коп., що підтверджується рахунками-актами.
Відповідно до п. 3.4.2. договору, абонент зобов'язався своєчасно оплачувати отримані послуги в повному обсязі.
Рахунок за отримані послуги оплачується абонентом не пізніше 20 числа місяця, що настає після повного розрахункового періоду (при кредитному порядку оплати) та до 20 поточного місяця у разі застосування попередньої (авансової) оплати (п. 4.15 договору).
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач свої зобов'язання перед позивачем щодо оплати вартості послуг на дату розгляду справи в суді не виконав, заборгованість відповідача перед позивачем становить 2 795 грн. 49коп.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. (ч. 1 ст. 903 ЦК України).
Згідно ч. 5 ст. 626 ЦК України, договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов'язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З врахуванням цих положень, позивачем правомірно нараховано 3% річних в сумі 552 грн. 98 коп. та інфляційні нарахування в сумі 60 грн. 81 коп.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення, складає 2 795 грн. 49 коп. основного боргу, 552 грн. 98 коп. 3% річних, 60 грн. 81 коп. інфляційних нарахувань.
Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати відповідно до вимог ст. 49 ГПК України суд покладає на відповідача.
З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 599, 610, 612, 625, 626 ЦК України, ст.ст. 193 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -
1. Позов задоволити.
2. Стягнути з Держівської виправної колонії №110 управління Державної пенітенціарної служби України у Львівській області, с. Держів, Миколаївський район, Львівська область (ідентифікаційний код 08563990) на користь Публічного акціонерного товариства «Укртелеком», м. Київ, б-р Шевченка, 18 (ідентифікаційний код 21560766) в особі Львівської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком», м. Львів, вул. Дорошенка, 43 (ідентифікаційний код 01186030) 2 795 грн. 49 коп. основного боргу, 552 грн. 98 коп. 3% річних, 60 грн. 81 коп. інфляційних нарахувань, 1 378 грн. 00 коп. судового збору.
3. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.
В судовому засіданні 21.03.2016 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 25.03.2016 р.
Суддя Мазовіта А.Б.