79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
21.03.2016р. Справа№ 914/304/16
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліфт-Еко», м.Львів
до відповідача: Державного підприємства «Виробничо-сервісний центр у Львівській області», м. Львів
про стягнення 102 968 грн. 14 коп.
Суддя Мазовіта А.Б.
Секретар Юрків М.Г.
Представники:
від позивача: ОСОБА_1, представник (довіреність від 19.02.2016 р.);
від відповідача: ОСОБА_2, представник (довіреність від 06.07.2015 р.)
Товариство з обмеженою відповідальністю «Ліфт-Еко», м. Львів звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Державного підприємства «Виробничо-сервісний центр у Львівській області», м. Львів про стягнення 102 968 грн. 14 коп.
Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 03.02.2016р. призначив розгляд справи на 22.02.2016 р. В судових засіданнях оголошувалась перерва.
Представникам роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що між позивачем та відповідачем було укладено договір на часткове технічне обслуговування, ремонт ліфтів. Позивач свої зобов'язання по цьому договору виконав в повному об'ємі, що підтверджується надісланими для підписання відповідачу актами рахунками приймання виконаних робіт за березень-листопад 2015 р. Однак, відповідач свої зобов'язання щодо підписання актів та оплати вартості робіт не виконав, на дату звернення до суду заборгованість становить 70 973 грн. 46 коп. У зв'язку з порушенням строків оплати вартості послуг, відповідачу нараховано пеню в сумі 25 294 грн. 94 коп., 3% річних в сумі 1226грн. 42 коп., інфляційні нарахування в сумі 5 473 грн. 32 коп. Таким чином, просив стягнути з відповідача на користь позивач заборгованість у розмірі 102968грн. 14 коп. та судові витрати.
В судовому засіданні представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у поданому через канцелярію суду відзиві на позов.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
1 січня 2015 р. між Державним підприємством «Виробничо-сервісний центр у Львівській області» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ліфт-Еко» (підрядник) було укладено договір №15/20 на часткове технічне обслуговування, ремонт ліфтів.
За цим договором замовник (позивач) доручає, а підрядник (відповідач) бере на себе обов'язки з ремонту та повного технічного обслуговування ліфтів на об'єктах замовника згідно з додатком 1, який є невід'ємною частиною цього договору.
Згідно п. 2.1. договору щомісячна оплата робіт згідно з додатком 1 цього договору визначена узгодженням сторін на день його укладення з врахуванням ПДВ і складає 7 885 грн. 94 коп.
Відповідно до умов вищевказаного договору, позивач у березні-листопаді 2015 року виконав роботи на загальну суму 70 973 грн. 46 коп., що підтверджується актом рахунком №АкР-000227 від 25.03.2015 р. приймання виконаних робіт, актом рахунком №АкР-000358 від 27.04.2015 р. приймання виконаних робіт, актом рахунком №32 від 26.05.2015 р. приймання виконаних робіт, актом рахунком №134 від 25.06.2015 р. приймання виконаних робіт, актом рахунком №236 від 28.07.2015 р. приймання виконаних робіт, актом рахунком №334 від 25.08.2015 р. приймання виконаних робіт, актом рахунком №435 від 25.09.2015 р. приймання виконаних робіт, актом рахунком №509 від 26.10.2015 р. приймання виконаних робіт, актом рахунком №697 від 26.11.2015р. приймання виконаних робіт.
Згідно п. 5.1. договору, у кінці поточного місяця підрядник дає замовнику акти виконаних робіт з зазначенням їх вартості.
Замовник підписує акт, засвідчує підпис печаткою та у триденний термін повертає один примірник акта підряднику (п. 5.2. договору).
Відповідно до п. 5.3. договору на підставі підписаних актів замовник щомісячно не пізніше двадцятого числа місяця, наступного за звітним, оплачує виконані роботи.
Судом з'ясовано, що позивач надавав відповідачу вищевказані акти для підписання, а також надіслав поштовим зв'язком 27.11.2015 р. Відповідач вказані акти не підписав, не повідомив позивача про мотиви відмови від підписання.
30 листопада 2015 р. сторони уклали додаткову угоду до договору №15/20 від 01.01.2015 р., якою змінили строк дії договору - з 01.01.2015 р. до 30.11.2015 р.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем свого обов'язку щодо оплати вартості робіт, позивач в позовній заяві просив суд стягнути з відповідача 70 973 грн. 46 коп. боргу.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є змішаним з елементами договору підряду і договору про надання послуг.
Згідно ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ч. 1 ст. 837 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.
Як зазначалося вище, сторони у п.п. 5.1., 5.2. договору обумовили порядок прийняття робіт шляхом підписання актів виконаних робіт.
Пунктом 4 статті 882 ЦК України передбачено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.
Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.
Як вбачається із матеріалів справи та не спростовано відповідачем, останній отримав від позивача акти рахунки приймання виконаних робіт за березень-листопад 2015 року, проте, такі акти не підписав, мотивів своєї відмови від підписання актів позивачу не повідомив.
У відзиві на позов представник відповідача зазначив, що мотивами відмови від підписання актів є неналежне виконання позивачем умов договору.
На підтвердження вказаного факту відповідачем долучено до матеріалів справи акти несправності ліфтів.
Відповідно до п. 7.1. договору у разі порушення підрядником умов договору замовник викликає представника підрядника для складання та підписання акта, в якому зазначаються терміни, види, показники порушень тощо.
Акт складається замовником та представником підрядника і скріплюється їхніми підписами. У разі неприбуття представника підрядника у дводенний термін або відмови його підписати акт, він вважається дійсним, якщо його підписали не менш як 3 споживачі, які мешкають у будинку, в якому допущено порушення, або виборна особа будинкового, вуличного, квартального або іншого органу самоорганізації населення (п. 7.2. договору).
Згідно п. 7.3. договору акт порушення умов договору підрядника та претензії замовника надсилаються підряднику, який у 5-денний термін вирішує питання про усунення порушень або надає замовникові обґрунтовану відмову у задоволенні його претензій.
Проте, з долучених відповідачем актів несправності ліфтів не вбачається, що для складення таких актів викликався представник позивача. Інших доказів на підтвердження факту виклику представника позивача для складення актів відповідачем до матеріалів справ не долучено. Також не долучено відповідачем доказів на підтвердження факту неявки представника позивача для складення акту, доказів надсилання вказаних актів для реагування позивачу. Не подано також відповідачем доказів на підтвердження факту виконання робіт щодо усунення несправностей роботи ліфтів власними силами.
З огляду на наведене, подані відповідачем акти несправності ліфтів не є такими, що складені у відповідності до вимог п.п. 7.1., 7.2., 7.3. договору. Таким чином, такі акти не можуть бути належними доказами порушення (невиконання, неналежного виконання) позивачем умов договору №15/20 від 01.01.2015 р.
Слід також зазначити, що договір №15/20 від 01.01.2015 р. не був визнаний недійсним та припинений шляхом зміни строку його дії за згодою сторін лише 30.11.2015 р., а тому в силу вимог ст. 629 ЦК України підлягав обов'язковому виконанню як позивачем, так і відповідачем.
Як вбачається із долучених до матеріалів справи документів, позивач надавав відповідачу у відповідних періодах послуги з обслуговування ліфтів. Зокрема, позивачем на підтвердження фактів надання послуг долучено копії журналів технічного обслуговування ліфтів. З наведених документів випливає, що працівники позивача в березні-листопаді 2015 року здійснювали технічне обслуговування ліфтів, тощо.
Відповідно до п. 9.7.15 Правил будови і безпечної експлуатації ліфтів, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 01.09.2008 року №190, робота ліфта не дозволяється, якщо відсутній паспорт ліфта чи відомості про реєстрацію. Ці Правила поширюються на всіх суб'єктів господарювання незалежно від форм власності, які здійснюють виготовлення, монтаж, експлуатацію, ремонт, реконструкцію та модернізацію ліфтів, підйомників та їх складових частин (розділ 1).
Позивачем 09.12.2015 р. згідно акту прийому-передачі ліфтових паспортів було передано відповідачу ліфтові паспорти у кількості 8 шт. Таким чином, з наведеного вбачається, що ліфти перебували на обслуговуванні у позивача до листопада 2015 року включно.
Частиною 1 ст. 852 ЦК України передбачено, що якщо підрядник відступив від умов договору підряду, що погіршило роботу, або допустив інші недоліки в роботі, замовник має право за своїм вибором вимагати безоплатного виправлення цих недоліків у розумний строк або виправити їх за свій рахунок з правом на відшкодування своїх витрат на виправлення недоліків чи відповідного зменшення плати за роботу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно ч. 4 ст. 853 ЦК України у разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза.
Відповідно до ч. 1 ст. 858 ЦК України, якщо робота виконана підрядником з відступами від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру, замовник має право, якщо інше не встановлено договором або законом, за своїм вибором вимагати від підрядника:
1) безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк;
2) пропорційного зменшення ціни роботи;
3) відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлено договором.
Проте, як вбачається із матеріалів справи, відповідач не скористався наданими йому законом правами.
Таким чином, беручи до уваги вищевикладене, суд вважає доведеним факт виконання робіт позивачем на загальну суму 70 973 грн. 46 коп., а мотиви відмови відповідача від підписання актів необґрунтованими.
У відповідності до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов'язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Згідно п. 6.1. договору у разі порушення строку оплати за виконані роботи, вказаного у п. 5.3. цього договору, замовник сплачує підряднику пеню у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожний день протермінування.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З врахуванням цих положень, а також вимог Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», позивачем правомірно нараховано 25 294 грн. 94 коп. пені, 1 226 грн. 42 коп. 3% річних, 5473грн. 32 коп. інфляційних нарахувань.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення, складає 70973грн. 46 коп. основного боргу, 25 294 грн. 94 коп. пені, 1 226 грн. 42 коп. 3% річних, 5 473 грн. 32 коп. інфляційних нарахувань.
Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи, відповідно до ст. 49 ГПК України, необхідно покласти на відповідача.
З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 599, 610, 612, 625, 626, 837, 852, 853, 858, 882, 901 ЦК України, ст.ст. 193 ГК України та ст.ст.4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -
1. Позов задоволити.
2. Стягнути з Державного підприємства «Виробничо-сервісний центр у Львівській області», м. Львів, вул. Стрийська, 35 (ідентифікаційний код 22380635) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліфт-Еко», м.Львів, вул. Пекарська, 95 (ідентифікаційний код 31658533) 70 973 грн. 46 коп. основного боргу, 25 294 грн. 94 коп. пені, 1 226 грн. 42 коп. 3% річних, 5473грн. 32 коп. інфляційних нарахувань, 1 544 грн. 52 коп. судового збору.
3. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.
В судовому засіданні 21.03.2016 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення складено та підписано 25.03.2016 р.
Суддя Мазовіта А.Б.