24 березня 2016 року м. Київ К/9991/71870/12
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Карася О.В. (головуючого), Лосєва А.М., Рибченка А.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 01.09.2010 та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2012 по справі № 2а-4848/10/1470
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4
до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва
до Державної податкової адміністрації у Миколаївській області
про визнання дій протиправними та скасування рішення,-
Підприємцем до суду заявлено позов до про визнання протиправними дій посадових осіб Державної податкової адміністрації при організації та проведенні перевірки, а також скасування податкового повідомлення-рішення від 05.07.2010 №00000034235, яким позивачеві визначено штрафні (фінансові) санкції у розмірі 5 590,80 грн. за порушення вимог Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 01.09.2010 позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 05.07.2010 №00000034235 в сумі 7 235,70 грн.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2012 рішення суду першої інстанції змінено, резолютивну частину викладено у наступній редакції: "Визнати частково протиправним та скасовувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Заводському районі м.Миколаєва №0000034235 від 05.07.2010 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4 в частині сумі у розмірі 5535,80 грн. за порушення п. 12, 13 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 №265/95-ВР". В іншій частині постанову залишити без змін.".
Не погодившись із судовими рішеннями в частині задоволених позовних вимог, відповідач до Вищого адміністративного суду України подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить зазначені судові рішення скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді, перевіривши повноту встановлених обставин справи та правильність їх юридичної оцінки судами, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що податковим органом було проведено перевірку дотримання порядку здійснення Підприємцем розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, за результатами якої складено акт від 19.06.2010.
Відповідно до висновків викладених в акті перевірки Підприємцем порушено вимоги п. 1, п. 12, п. 13 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", що полягало у не проведенні розрахункової операції через реєстратор розрахункових операцій (РРО) на суму 11,10 грн., невідповідності сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена у денному звіті, на суму 11,10 грн., не ведення у порядку встановленому законодавством обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації на зберігання на загальну суму 2 739,90 грн.
На підставі вказаного акта перевірки податковим органом було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення 05.07.2010 №00000034235, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції на загальну суму 5 590,80 грн., у тому числі і за неведення в установленому порядку обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації у сумі 5 479,80 грн.
Так, відповідно до п. 12 ст. 3, ст. 21 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій формі при продажу товарів у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов'язані: вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг); до суб'єктів підприємницької діяльності, що не ведуть або ведуть з порушенням встановленого порядку облік товарів за місцем реалізації та зберігання, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Статтею 6 вказаного Закону передбачено, що облік товарних запасів фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва.
Отже, аналіз наведених вище норм вказує на обов'язок суб'єктів підприємницької діяльності вести облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, проте чітко не визначає самого порядку ведення такого обліку. Виключення становить лише для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування відповідно до Указу Президента України від 03.07.1998 № 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва".
В свою чергу на законодавчому рівні порядок обліку товарних запасів встановлено виключно для юридичних осіб, оскільки відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством.
Фізичні ж особи - суб'єкти підприємницької діяльності ведуть Книгу обліку доходів і витрат, форма якої визначена Інструкцією про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, затвердженою наказом Головної державної податкової інспекції України від 21.04.1993 № 12, а порядок ведення - у листі ДПАУ від 05.11.1997 № 17-0117/10-8886 - через відсутність у зазначеній Інструкції положень стосовно правил заповнення Книги.
Як вбачається з матеріалів справи та обставин, встановлених попередніми судовими інстанціями, облік товарних запасів ведеться Підприємцем у книзі обліку доходів та витрат.
Отже, порушення вимог статей вказаного Закону позивачем не вчинено, оскільки застосування штрафної санкції до суб'єкта підприємницької діяльності, який реалізує товар без підтверджуючих документів на його придбання і веде при цьому облік товарів за місцем їх реалізації у книзі обліку доходів та витрат, ст. 21 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" не передбачено.
Отже, в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби залишити без задоволення.
Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 01.09.2010 та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2012 по справі № 2а-4848/10/1470 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий О.В. Карась
Судді А.М. Лосєв
А.О. Рибченко