18 березня 2016 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
Гуменюка В.І.,
Лященко Н.П., Яреми А.Г.,
розглянувши заяву публічного акціонерного товариства «Концерн Хлібпром» про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 лютого 2015 року в справі за позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства «Концерн Хлібпром» про стягнення заборгованості із заробітної плати, вихідної допомоги, середнього заробітку за час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди,
Шаргородський районний суд Вінницької області рішенням від
21 серпня 2013 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 5 вересня 2014 року, позов ОСОБА_4 задовольнив частково: стягнув на його користь з ПАТ «Концерн Хлібпром» 19 тис. 890 грн 82 коп. заборгованості із заробітної плати, 1 тис. грн на відшкодування моральної шкоди; у задоволенні решти позовних вимог відмовив; вирішив питання розподілу судових витрат.
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 18 лютого 2015 року касаційну скаргу ПАТ «Концерн Хлібпром» відхилила, рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від
21 серпня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від
5 вересня 2014 року залишила без змін.
17 лютого 2016 року до Верховного Суду України звернулося ПАТ «Концерн Хлібпром» із заявою про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 лютого 2015 року з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме частини першої статті 9 Закону України «Про колективні договори і угоди», що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
У підтвердження неоднаковості застосування норм матеріального права заявник надав ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 травня 2012 року, 23 квітня й 10 червня 2013 року.
Водночас ПАТ «Концерн Хлібпром» просить поновити строк подання заяви про перегляд зазначених судових рішень, посилаючись на поважність причин його пропуску.
Відповідно до частини першої статті 356 ЦПК України заява про перегляд судових рішень подається протягом трьох місяців з дня ухвалення судового рішення, щодо якого подано заяву про перегляд, або з дня ухвалення судового рішення, на яке здійснюється посилання на підтвердження підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 355 цього Кодексу, якщо воно ухвалено пізніше, але не пізніше одного року з дня ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява.
У разі пропущення строку, встановленого частинами першою-третьою цієї статті, з причин, визнаних поважними, суд за клопотанням особи, яка подала заяву про перегляд судового рішення, може поновити цей строк у межах одного року з дня ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява (частина четверта статті 356 ЦПК України).
Колегія суддів вважає, що строк подання заяви про перегляд підлягає поновленню, оскільки наведені ПАТ «Концерн Хлібпром» причини пропуску строку є поважними.
Разом з тим, перевіривши доводи заявника, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що в допуску справи до провадження слід відмовити з таких підстав.
Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
При цьому під застосуванням норм матеріального права у подібних правовідносинах слід розуміти такі правовідносини, де тотожними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини справи, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_4 суд першої інстанції, з висновками якого погодилися суди апеляційної й касаційної інстанцій, виходив з того, що на відповідача поширюється дія галузевої угоди, укладеної 25 січня 2011 року між Міністерством аграрної політики та продовольства України, галузевими об'єднаннями підприємств харчової і переробної промисловості та профспілкою працівників аграрного комплексу України. При цьому судами установлено, що умовами колективного договору ВАТ «Концерн Хлібпром», схваленого загальними зборами трудового колективу та підписаного генеральним директором ВАТ «Концерн Хлібпром» і головою профкому ПАТ «Концерн Хлібпром» передбачено, що при зміні тарифних ставок і окладів встановлюється коефіцієнт співвідношень до тарифів (окладів) згідно галузевої угоди; відповідач належить до галузі харчової промисловості, яка є складовою частиною агропромислового комплексу.
Наданими для порівняння ухвалами від 11 травня 2012 року, 23 квітня й 10 червня 2013 року суд касаційної інстанції залишив без змін рішення, якими відмовлено в задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості із заробітної плати, компенсації за її невиплату, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні тощо, з підстав того, що позивачами не доведено відповідно до вимог частини першої статті 60 ЦПК України, що дія галузевих угод поширюється на відповідачів (Горохівське виробниче управління житлово-комунального господарства; сільськогосподарський кооператив «Батьківщина»; товариство з обмеженою відповідальністю «Донпромтек»).
У судових рішеннях, наданих заявником для порівняння, та в судовому рішенні про перегляд якого подано заяву, наявні різні фактичні обставини справи, що не є неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
За таких обставин вважати заяву ПАТ «Концерн Хлібпром» обґрунтованою немає підстав.
Відповідно до статті 360 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє в допуску справи до провадження, якщо подана заява є необґрунтованою.
Керуючись статтями 353, 355, 356, 360 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
Поновити публічному акціонерному товариству «Концерн Хлібпром» строк подання заяви про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 лютого 2015 року.
У допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства «Концерн Хлібпром» про стягнення заборгованості із заробітної плати, вихідної допомоги, середнього заробітку за час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди за заявою публічного акціонерного товариства «Концерн Хлібпром» про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 лютого 2015 року відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: В.І. Гуменюк
Н.П. Лященко
А.Г. Ярема