23 березня 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/6108/15
Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Марин П. П.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Крусяна А.В.,
суддів Вербицької Н.В., Джабурія О.В.,
за участю секретаря Сємак О.В.,
представників позивача Чорного О.В., Масічняк Л.П.,
представника відповідача Солтановської Р.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2015 року у справі за адміністративним позовом колективної фірми «Вестт» до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
13.10.2015р. колективна фірма «Вестт» (надалі- КФ «Вестт») звернулася до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області (надалі - ДПІ у Суворовському районі м. Одеси) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09.09.2015р. №№0001922201; 0001912201.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що всі господарські правовідносини позивача з контрагентом ТОВ «Веста Метаопт» дійсно мали реальний характер, за якими наявні первинні документи та відсутні будь-які підстави для висновку про порушення норм чинного законодавства. Ствердження відповідача про безтоварність спірних операцій не відповідають дійсності та спростовуються наданими до перевірки документами.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 21.12.2015р. позов задоволений.
Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи та порушення норм матеріального, процесуального права, просить постанову суду скасувати і ухвалити нову про відмову у задоволенні позовних вимог.
Апелянт посилається на те, що листом від 22.04.2015р. № 2183/7/11-28-09-03-05 від ГУ ДФС у Кіровоградській області повідомлено, що співробітниками ОУ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області, в рамках кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №32015120010000020 від 12.03.2015р., на виконання доручення слідчого СУ ФР ГУ ДФС у Кіровоградській області здійснено виїзд за адресою реєстрації ПП «Веста Метаопт». За результатами виїзду встановлено, що дане підприємство за адресою реєстрації, зазначене у реєстраційних документах підприємства, не знаходиться. Посадові особи та будь-які представники даного суб'єкта господарювання по зазначеній адресі відсутні. 16.04.2015р. слідчим управління ФР ГУ ДФС в Області до ЄРДР внесено кримінальне провадження № 32015120010000036 щодо фіктивного підприємництва ПП «Веста Метаопт» за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 205 КК України.
Судом першої інстанції встановлено, з 24.07.2015р. по 30.07.2015р. ДПІ у Суворовському районі м. Одеси провело позапланову невиїзну документальну перевірки КФ «Вестт» з питань фінансово - господарських взаємовідносин з ТОВ «Веста Метаопт» за період 01.08.2014р. по 31.08.2014р. За результатами перевірки складений акт №1709/15-54-22-01 від 06.08.2015р. Перевіркою встановлені наступні порушення: п.п.138.1.п.138.1, п.138.2, п.138.4, п.п.138.8.1 п.138.8 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України за 2014р. занижено податок на прибуток у сумі 40845грн.; п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України безпідставно завищено податковий кредит за серпень 2014р. у сумі 45383грн. /т.1 арк.14-37/
На підставі зазначеного акту ДПІ у Суворовському районі м. Одеси прийняті податкові повідомленні -рішення від 09.09.2015р. №0001912201 за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів донараховано грошове зобов'язання у сумі 45383 грн. та штрафні санкції у сумі 22692 грн./т.1 арк. 12/;
№0001922201 - за платежем податок на прибуток приватних підприємств донараховано грошове зобов'язання у сумі 40845грн. та штрафні санкції у сумі 20423грн. /т.1 арк. 13/
Перевіривши матеріали справи, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.
Так, вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 Податкового кодексу України. Згідно з пунктом 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» .
Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.
За змістом частин першої та другої статті 9 Закону України від 16.07.1999 р. «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.
Згідно з п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать: витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат; витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством; суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуг зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.
Згідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Відповідно до п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Відповідно до п.177.4 ст. 177 Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманим доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом ІІІ цього кодексу.
Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Позивач посилається на те, що на момент укладення договору №16/06 16.06.2014р. між КФ «Вестт» та ТОВ «Веста Метаопт», останнє було зареєстроване у відповідному законом порядку, про що свідчило свідоцтво про реєстрацію платника податків.
До вказаного договору додається специфікація від 27.08.2014р., в якій зазначено, що товаром відповідно до вищевказаного договору є труби 1020 х 11, 0 ДСТУ 20295-85 у кількості 150шт. на загальну суму 2248200 грн., в т.ч. ПДВ - 374700 грн. /т.1 арк. 46/ На підтвердження виконання вищевказаного договору позивачем надано: видаткові накладні; податкові накладні; товарно-транспортні накладні; виписку по розрахунковому рахунку КФ «Вестт» у ПАТ «Марфін Банк».
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що надані суду документи підтверджуються реальність та товарність господарських операцій, вчинених на підставі договору КФ «Вестт» та ТОВ « Веста Метаопт». Крім цього, з наданих суду документів вбачається, що позивач використав придбаний у ТОВ «Веста Метаопт» товар у господарських зобов'язаннях перед Департаментом екології та природних ресурсів Одеської обласної державної адміністрації, відповідно до договору про закупівлю робіт за державні кошти від 13.10.2014р. № К-10/14. /т.1 а.с.185-194/ Відповідно до зазначеного договору позивач зобов'язується виконати будівництво гідротехнічної споруди зі з'єднання Куяльницького лиману та Одеської затоки.
Виконання цього договору підтверджується наданими суду первинними документами, а саме: договірними цінами, календарними графіками виконання робіт, довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрат, актами прийому виконаних будівельних робіт.
Наявні в матеріалах справи та досліджені під час апеляційного перегляду справи первинні документи, надані позивачем, за змістом відповідають вимогам законодавства, які пред'являються до первинних документів. Доказів недостовірності даних в цих документах апелянтом не представлено.
Тобто, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем. Жодна норма Податкового кодексу України та жодний законодавчий акт не вимагає від платника податків контролювати сплату своїм контрагентом до бюджету податків та ведення ним бухгалтерського та податкового обліку. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює податкова служба.
За чинними нормами права будь-яка відповідальність, у т.ч. цивільна, податкова, фінансова носить індивідуальний характер і стосується лише винної особи, через що на позивача не може бути покладено відповідальність за невиконання або неналежне виконання контрагентами обов'язків зі своєчасності, правильності ведення бухгалтерського і податкового обліку та звітності.
При цьому, єдиною підставою для настання відповідальності платника податку, є неможливість підтвердження сум податку, включеного до складу податкового кредиту, податковими накладними, проте, як вже встановлено судом, відповідні податкові накладні у позивача на час перевірки були наявні.
Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (п.198.1 ст.198 ПК України).
Згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до п.198.6 ст.198 зазначеного Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.
Таким чином, наведені в акті перевірки фактичні обставини не відповідають податковій звітності платника податку і ніяким чином не обґрунтовані. При цьому податковим органом проігнорована первісна документація та податкові накладні, які слугували підставою для формування податкового кредиту. Отже суд не погоджується з вказаними висновками акту перевірки, на підставі яких прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення та, дослідивши фактичність проведених господарських операцій, їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, дійшов висновку про обґрунтованість формування податкового кредиту та зобов'язань, у зв'язку із чим вищезазначене податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.
Відповідно до вищевикладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального закону та вирішив справу по суті правильно, тому постанова суду першої інстанції в порядку ст.200 КАС України підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - залишенню без задоволення.
Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 94 КАС України та відстрочена апелянту, згідно з ст.88 КАС України, сплата судового збору до ухвалення судового рішення у справі за подачу апеляційної скарги підлягає стягненню з відповідача.
Керуючись, ст.ст. 94, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі міста Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2015 року залишити без змін.
Стягнути з Державної податкової інспекції у Суворовському районі міста Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань до спеціального фонду Державного бюджету України на рахунок №:31212206781008, отримувач коштів: УК у м. Одесі/Приморський р-н/22030001, код ЄДРПОУ 38016923, банк отримувача: ГУДКСУ в Одеській області, МФО: 828011, код ЄДРПОУ суду 34380461 судовий збір в розмірі 2434 (дві тисячі чотириста тридцять чотири ) грн.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий: А.В. Крусян
Суддя: Н.В. Вербицька
Суддя: О.В. Джабурія