04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"21" березня 2016 р. Справа№ 910/3421/13
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Мальченко А.О.
суддів: Жук Г.А.
Сухового В.Г.
при секретарі судового засідання Євдокимові В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги
Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Авіста-Інвест»
на ухвалу Господарського суду міста Києва
від 14.12.2015 про призначення судової експертизи та на ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.12.2015 про зупинення провадження
у справі №910/3421/13 (головуючий суддя Яковенко А.В., судді: Сівакова В.В., Підченко Ю.О.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Авіста-Інвест",
до 1) Приватного підприємства "Ерідан",
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортінбрас",
3) Товариства з обмеженою відповідальністю "АКСЕПТ-БУД",
4) Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінвест Консалтинг"
5) ОСОБА_2,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Відкрите акціонерне товариство "Інноваційно-промисловий банк",
про звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 09.06.2010, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мінюковою-Кручиною Т.П., зареєстрованим у реєстрі за номером 5323, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №90-2008 від 06.05.2008 у розмірі 2 621 757,97 грн
та за зустрічним позовом Приватного підприємства "Ерідан",
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Авіста-Інвест",
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мінюкова-Кручина Тетяна Павлівна,
про визнання недійсним договору іпотеки від 09.06.2010, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мінюковою-Кручиною Т.П., зареєстрованого в реєстрі за номером 5323,
за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортінбрас",
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Авіста-Інвест",
2) Приватного підприємства "Ерідан",
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мінюкова-Кручина Тетяна Павлівна,
про визнання недійсним договору іпотеки від 09.06.2010, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мінюковою-Кручиною Т.П., зареєстрованого в реєстрі за номером 5323,
за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аксепт-Буд",
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Авіста-Інвест",
2) Приватного підприємства "Ерідан",
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мінюкова-Кручина Тетяна Павлівна,
про визнання недійсним договору іпотеки від 09.06.2010, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мінюковою-Кручиною Т.П., зареєстрованого в реєстрі за номером 5323,
за участю представників сторін:
від позивача: Литвин-Абрашкіна Я.О. - представник (довіреність б/н від 01.02.2015);
від відповідача 1: Супряга С.О. - представник (довіреність б/н від 16.03.3016);
від відповідача 2: не з'явився;
від відповідача 3: не з'явився;
від відповідача 4: не з'явився;
від відповідача 5: не з'явився;
від третьої особи 1: не з'явився;
від третьої особи 2: не з'явився,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Авіста-Інвест» (надалі - ТОВ «Компанія «Авіста-Інвест», позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства «Ерідан» (надалі - ПП «Ерідан», відповідач 1) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Відкрите акціонерне товариство «Інноваційно-промисловий банк», про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Ухвалою Господарського суду міста Києві від 01.08.2013 було прийнято зустрічну позовну заяву Приватного підприємства «Ерідан» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Авіста-Інвест» про визнання недійсним договору іпотеки від 09.06.2010 до спільного розгляду з первісним позовом у справі № 910/3421/13.
Ухвалою Господарського суду міста Києві від 10.06.2015 було залучено до участі у справі в якості відповідачів - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фортінбрас» (надалі - ТОВ «Фортінбрас», відповідач 2), Товариство з обмеженою відповідальністю «АКСЕПТ-БУД» (надалі - ТОВ «АКСЕПТ-БУД», відповідач 3), Товариство з обмеженою відповідальністю «Агроінвест Консалтинг» (надалі - ТОВ «Агроінвест Консалтинг», відповідач 4) та в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - ОСОБА_2.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.07.2015 прийнято зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фортінбрас» про визнання недійсним договору іпотеки від 09.06.2010 для спільного розгляду з первісним позовом.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.08.2015 прийнято зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Аксепт-Буд» про визнання недійсним договору іпотеки від 09.06.2010 для спільного розгляду з первісним позовом.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.11.2015 ОСОБА_2 було залучено до участі у справі в якості відповідача 5.
В ході розгляду справи №910/3421/13 Господарським судом міста Києва 14.12.2015 було винесено ухвалу про призначення судової експертизи.
Водночас, 14.12.2015 іншою ухвалою Господарського суду міста Києва провадження у даній справі зупинено до проведення судової експертизи та отримання висновку експерта.
Не погоджуючись із ухвалами суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Авіста-Інвест» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвали Господарського суду міста Києва від 14.12.2015 та передати справу для розгляду суду першої інстанції.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач стверджує, що оскаржувані ухвали місцевим господарським судом прийнято з неправильним застосуванням норм процесуального права, що є підставами для їх скасування.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.03.2016 апеляційну скаргу прийнято до апеляційного провадження та призначено до розгляду в судове засідання на 21.03.2016.
В судовому засіданні 21.03.2016 представник скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги в повному обсязі, просив її задовольнити, а ухвали суду першої інстанції скасувати.
Представник відповідача 1 проти доводів апеляційної скарги заперечив, вважає ухвали законними та обґрунтованими, у зв'язку з чим просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити оскаржувані ухвали без змін.
Відповідачі 2, 3, 4, 5 та треті особи у судове засідання не з'явилися, хоча про дату та час судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення даним особам поштових відправлень.
Вислухавши думку представників позивача та відповідача 1 щодо можливості розгляду справи за відсутності відповідачів 2, 3, 4, 5 та третіх осіб, враховуючи вимоги частини 2 статті 102 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої апеляційна скарга на ухвалу місцевого господарського суду розглядається протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження, колегія суддів, порадившись, ухвалила здійснити розгляд справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності зазначених учасників судового процесу.
21.03.2016 в судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.
Відповідно до статті 91 Господарського процесуального кодексу України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Ухвали місцевого господарського суду оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення господарського суду лише у випадках, передбачених статтею 106 цього Кодексу.
Відповідно до статті 106 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду. Окремо від рішення місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали місцевого господарського суду.
За вказаною статтею Господарського процесуального кодексу України ухвали місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення місцевого господарського суду у випадках, передбачених частиною 1 зазначеної статті, а інші ухвали місцевого господарського суду разом з рішенням місцевого господарського суду шляхом включення до апеляційної скарги на рішення суду заперечення на такі ухвали.
У разі подання апеляційної скарги на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, місцевий господарський суд повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу; апеляційне провадження щодо ухвали, яка не підлягає оскарженню окремо від рішення господарського суду відповідно до статті 106 Господарського процесуального кодексу України, є порушеним помилково та підлягає припиненню.
Як вбачається з апеляційної скарги, ТОВ «Компанія «Авіста-Інвест» просить переглянути в апеляційному порядку як ухвалу про зупинення провадження у справі, так і ухвалу про призначення судової експертизи.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 № 3477-IV встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статті 6 Конвенції передбачено, що кожний у випадку спору про його цивільні права та обов'язки має право на справедливий і публічний розгляд справи незалежним і неупередженим судом, створеним відповідно до закону, що право доступу до правосуддя, закріплене у пункті 1 статті 6 Конвенції, не є абсолютним. Воно може бути певною мірою обмежене державою. Проте такі обмеження не можуть обмежувати право доступу до правосуддя таким чином і такою мірою, що сама його суть виявиться порушеною; зрештою, ці обмеження будуть відповідати пункту 1 статті 6 Конвенції лише за умови, що вони мають законну мету і що існує розумна співмірність між використаним способом і поставленою метою.
Положення пункту 8 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одну з основних засад судочинства - забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.
Оскільки в Конституції України закріплено гарантії перевірки судових рішень в апеляційному порядку, а положення статті 106 ГПК України не містять заборони щодо оскарження ухвали про призначення судової експертизи, колегія суддів дійшла висновку, що відповідний процесуальний документ підлягає перегляду апеляційним судом.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права, судова колегія встановила наступне.
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Авіста-Інвест» обґрунтовані існуванням підстав для звернення стягнення в рахунок погашення заборгованості Приватного підприємства «Ерідан» за кредитним договором від 06.05.2008 №90/2008 у розмірі 2 621 757,97 грн, на предмет іпотеки за іпотечним договором від 09.06.2010, укладеним з ТОВ «Авіста-Інвест» (надалі - договір іпотеки), шляхом надання останньому права на продаж від свого імені предмету іпотеки, а саме, нежилих приміщень шостого та сьомого поверхів загальною площею 1019,80 кв.м., що складає 23/100 частини офісного центру і пункту технічного обслуговування автомобілів по вул. Андрущенка,4-г в м. Києві загальною площею 4 483,80 кв.м., які належать ПП «Ерідан» на підставі рішення Господарського суду Рівненської області від 13.05.2009 та зареєстрованого у Київському БТІ права власності на об'єкти нерухомого майна 23.09.2009.
Відповідно до пункту 4.3. договору іпотеки сторони погодили, що станом на 27.05.2010 вартість нежилих приміщень, які є предметом іпотеки, становить 8 226 053,53 грн.
Згідно з пунктом 5.3.6. договору іпотеки передача/продаж предмета іпотеки у випадках, передбачених цим договором здійснюється за вибором іпотекодержателя за вартістю не меншою від загальної вартості предмету іпотеки, що вказана в цьому договорі або за вартістю, визначеною шляхом проведення незалежної експертної оцінки предмета іпотеки, яка замовляється іпотекождержателем.
Пунктом 6.4.1. договору іпотеки встановлено, що іпотекодержателю належить право від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому чинним законодавством України. Цим сторони дійшли згоди, що початкова ціна продажу предмета іпотеки визначається іпотекодержателем, але вона повинна бути не нижче вартості, визначеної внаслідок проведення незалежної оцінки.
Розглянувши матеріали справи, місцевий господарський суд дійшов висновку про необхідність визначення ринкової вартості нерухомого майна - предмета іпотеки, у зв'язку з чим призначив судову експертизу та зупинив провадження у справі відповідно до пункту 1 частини 2 статті 79 Господарського процесуального кодексу України.
Заперечуючи проти призначення експертизи, позивач вказав, що в ході розгляду справи уже була проведена судова будівельно-технічна експертиза, за результатами якої підготовлений висновок експерта від 07.07.2014 №12646/12647/13-42, відповідно до якого ринкова вартість об'єкта нерухомості нежитлових приміщень по вул. Андрющенка, 4-Г, літера «А», шостого та сьомого поверхів загальною площею 1 072,60 кв.м. в цінах станом на 25.06.2014 складає 19 320 702,00 грн, а призначення ще однієї експертизи є необґрунтованим та таким, що призводить до затягування судового розгляду та остаточного вирішення спору.
Судом першої інстанції встановлено, що між сторонами у справі існує спір стосовно ринкової вартості предмета іпотеки. Оскільки визначення вартості предмета іпотеки потребує спеціальних знань, клопотання сторони про призначення судової будівельно-технічної експертизи у даній справі є обґрунтованим, а висновок суду першої інстанції про його задоволення мотивованим та правильним.
Відповідно до частини 1 статті 33 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання.
Положеннями частини 1 статті 39 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.
Виходячи зі змісту поняття «ціна» як форми грошового вираження вартості предмету іпотеки, аналізу норм статей 38, 39 Закону України «Про іпотеку», колегія суддів зазначає, що у розумінні статті 39 Закону України "Про іпотеку" встановлення початкової ціни предмету іпотеки у грошовому вираженні визначається за процедурою, передбаченою ч. 6 ст. 38 цього Закону.
Аналогічні висновки щодо застосування вимог Закону України «Про іпотеку» викладені в постанові судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 07.10.2015 у справі №6-1935цс15.
Відповідно до частини 6 статті 38 Закону України «Про іпотеку» ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього.
Колегією суддів встановлено, що наявний у матеріалах справи висновок експерта від 07.07.2014 №12646/12647/13-42 є неактуальним та не може бути врахований при винесенні рішення у зв'язку із суттєвою зміною економічної ситуації в Україні, у тому числі, на ринку нерухомості.
Таким чином, місцевий суд дійшов правильного висновку, що для всебічного, повного та обґрунтованого розгляду справи необхідним є визначення ринкової вартості предмету іпотеки станом на момент прийняття відповідного рішення.
У зв'язку з призначенням судової експертизи ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.12.2015 було зупинено провадження у даній справі на підставі пункту 1 частини 2 статті 79 Господарського процесуального кодексу України.
За результатами розгляду матеріалів справи колегія суддів дійшла висновку, що призначення судової експертизи у даній справі є обґрунтованим, а ухвала про зупинення провадження відповідає вимогам процесуального законодавства України, оскільки за приписами пункту 1 частини 2 статті 79 ГПК України господарський суд має право зупинити провадження у справі у випадку призначення судової експертизи.
Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що ухвали господарського суду першої інстанції про призначення судової експертизи та про зупинення провадження відповідають чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається, а тому апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Авіста-Інвест» залишається без задоволення.
Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на апелянта.
Керуючись статтями 4-3, 33-34, 43, 99, 101, 103-106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Авіста-Інвест» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.12.2015 про призначення судової експертизи та на ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.12.2015 про зупинення провадження у справі №910/3421/13 залишити без задоволення.
2. Ухвали Господарського суду міста Києва від 14.12.2015 у справі №910/3421/13 залишити без змін.
3. Матеріали справи №910/3421/13 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя А.О. Мальченко
Судді Г.А. Жук
В.Г. Суховий