Справа № 486/2038/15-ц
Провадження № 2/486/63/2016
22 березня 2016 року Южноукраїнський міський суд Миколаївської області
у складі: головуючої-судді - Волкової О. І.
секретаря - Зубко Н.Ю.
представника позивача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Южноукраїнську Миколаївської області цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа Служба у справах дітей Южноукраїнської міської ради Микоолаївської області про усунення перешкод щодо участі у вихованні дітей.
11 листопада 2015 року позивач звернувся до суду з позовом про усунення перешкод щодо участі у вихованні дітей (а.с. 3-6), який уточнив 22.03.2016 року (а.с. 40-41, 100-101).
Позивач та його представник ОСОБА_2 в судовому засіданні 22.03.2016 року уточнили позовні вимоги і просили суд задовольнити позовні вимоги від 17.03.2016 року.
Позовні вимоги обгрунтовує тим, що з відповідочкою перебував у зареєстрованому шлюбі, який розірвано у серпні 2015 року. Від шлюбу вони мають двох синів: ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2, які після розірвання шлюбу залишилися проживати з відповідачкою. В зв'язку з тим, що вони проживають окремо він як батько не має можливості приймати участь у вихованні дітей. Посилається на те, що позивачка перешкоджає йому у спілкуванні з дітьми. Тому він просить суд визнати способи участі його у вихованні та спілкуванні з дітьми: періодичні побачення два дня щотижня з 13-00 години попереднього по 20-00 годину наступного дня; перші та треті календарні вихідні кожного місяця з 09-00 години суботи до 19-00 години неділі в разі збігу вищезгаданих вихідниих з робочими днями батька цей час переноситься на наступні дні; 10 днів один раз на півроку у період відпустки або на час дії відпустки на оздоровлення дітей; одну третину часу літніх канікул і половину зимових, осінніх, весінніх канікул; у разі бажання старшого сина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 він може залишатися у батька не дотримуючись цього графіка. Окрім того позивач просе зобов'язати відповідачку у разі зміни місця постійного проживання попередити його про такі зміни за 7 днів до дня таких змін, з обов'язковим зазначенням місця проживання дітей.
Відповідачка в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та просила суд відмовити у задоволенні позову, пояснювала це тим, що вона зверталася до суду з позовом про позбавлення позивача батьківських прав в зв'язку з тим, що після розірвання шлюбу у неї з позивачем виникли непорозуміння, які виявляютьсґя через його помсту, яку він проявляє, через те, що постійно внушає дітям, що їх матір та її поведінка є аморальною та вона зруйнувала сім'ю. В такий спосіб він намагається підірвати її авторитет перед дітьми, що призводить до того, що їх старший син не виконує її вимоги, так як батько йому це не дозволяє. Така поведінка батька негативно вплинула на психологічний стан дітей, а особливо на поведінку ОСОБА_5, який став гірше навчатися та постійно перебуває у знервованому стані. Окрім того ОСОБА_5 майже весь час проводе з батьком та проживає у нього, окрім часу коли позивач перебуває на роботі. Також позивач безперешкодно спілкується з молодшим сином майже щодня і вона йому в цьому не перешкоджає. Звернення позивача з даним позовом до суду є безпідставним, надуманим та направлене на перебування її та дітей у напруженому психологічному стані. На даний час вона відмовилася від позову про позбавлення його батьківських прав в заміну, що він відмовиться від даного позову, але ним ця домовленість не дотримана. Просила суд відмовити в задоволенні позову з урахуванням її заперечень (а.с. 44-45,55) та заяви від 18 березня 2016 року.
Представник органу опіки та піклування Южноукраїнської міської ради Миколаївської області надала суду висновок органу опіки та піклування Южноукраїнської міської ради Миколаївської області щодо визначення способу спілкування ОСОБА_3 з малолітніми дітьми №248 від 23.12.2015 року, яким визначено спосіб спілкування позивача з дітьми. Також пояснила, що на 22.03.2016 року обставини в справі змінилися, в зв'язку з чим вона утрималась від висловлення своєї правової позиції з приводу данного позову, а покладається на думку суду. Представник органу опіки та піклування суду пояснила, що згідно з інформацією до Служби у справах дітей та органу опіки та піклування неодноразово зверталася відповідачка з проханням допомогти їй в даній ситуації, яка була пов'язана з тим, що батьки неповнолітніх дітей не могли порозумітися з приводу конфлікту, який виник між ними із-за дітей. Працівниками даних служб неодноразово проводилися бесіди, а після звернення позивачки до суду було ухвалено відповідний висновок.
Тривалий час суд розглядав справу із-за неналежної поведінки позивача, який ігнорував вимогу суду, пропонував йому звернутися за наданням правової допомоги до кваліфікованих фахівців у галузі права. Поведінки представників позивача, якими нефахово було оформлено позовні вимоги та які протягом тривалого часу намагалися їх уточнити, чого їм не вдалося, що підтверджується матерілами справи (а.с. 40-41,100-101).
Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано 13 серпня 2015 року. Після розірвання шлюбу їх діти ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 залишилися проживати з відповідачкою. Згодом старший син ОСОБА_5 став проживати з позивачем за адресою: АДРЕСА_1, а приходив до матері на ніч, лише в ті дні, коли батько працював. Молодший син ОСОБА_6 проживає з матір'ю за адресою: АДРЕСА_2, але має зустрічі із батьком. Дані факти в судовому засідані сторони визнали та не заперечували.
Із матеріалів справи вбачається, що всі члени сім'ї зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується довідкою про склад сім'ї (а.с. 11).
Дані правовідносини регулюються нормами Сімейного кодексу України ст. ст. 157,158,159, враховуючи вищевикладене та встановлений в судовому засіданні факт того, що батьки фактично домовилися про місце проживання дітей, що не заборонено Сімейним кодексом України, то на час ухвалення рішення спір про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми відсутній.
Під час тривалого розгляду справи суд неодноразово акцентував увагу позивача та його представників на обраний ними спосіб захисту та неодноразово роз'яснював сторонам, що кожен із них має право звернутися до суду з позовом про визначення місця проживання дитини, що залишилося без реагування.
Суд критично ставиться до пояснення позивача щодо того, що відповідачка перешкоджає йому у спілкуванні та вихованні дітей, так як це спростовується фактами, встановленими в судовому засіданні. Щодо побоювання позивача у майбутньому перешкоджанні відповідачкою його участі у вихованні та у спілкуванні з дітьми, то суд такі спори, які пов'язані з порушеним правом позивача у майбутньому не вирішує.
Суд бере до уваги висновок №284 від 23.12.2015 року органу опіки та піклування Южноукраїнської міської ради Миколаївської області щодо визначення способу спілкування ОСОБА_3 з малолітніми дітьми, але ухвалює рішення з урахуванням думки представника ОСОБА_7 в судовому засіданні та з урахуванням факту встановленого в судовому засіданні, щодо проживання дітей: старшого сина ОСОБА_5 з батьком, а молодшого ОСОБА_6 з матір'ю. Що фактично не заперечувалося в судовому засіданні позивачем та підтверджується заявою відповідачки, яка повідомляє про зміну місця проживання та зазначає місце проживання: АДРЕСА_3
Суд виходить із інтересів дітей, що державні органи повинні приділяти належну увагу сім'ям, в яких виникли конфлікти та в яких перешкоджають виконанню батьківських обов'язків та дітям, які потребують конкретної підтримки в такій ситуації.
Суд ставить під сумнів адекватність відповідної доказової бази для висновку органу опіки та піклування. Так як протягом тривалого часу місцеві служби не вживали заходів і не було зафіксовано жодного такого факту, і не зрозумілим є те, в чому ж конкретно проявляється перешкода в спілкуванні батька. Не звернули місцеві органи і на психологічний стан дітей, не надано оцінки їх емоційному стану. Суд не може прийняти на віру їх висновок, так як він не відповідає дійсності та грунтується на недостатній доказовій базі, не зрозумілим є чи батьки дітей брали участь у вирішенні такого питання. Висновок складений з описових доповідей, та враховує те, що вони лише приймали інформацію, але ніяких заходів не вживали, і рекомендацій сім'ї не надавали. Місцеві служби повинні були б, витребувати конкретну інформацію, яка б могла допомогти їм виконати відповідний обов'язок, який держава покладає на них зі збереження єдності сім'ї. Надаючи висновок, орган опіки та піклування щодо визначення способу спілкування ОСОБА_3 з дітьми викликає у суду сумніви, щодо достатності його ефективності. Служби не з'ясували чи повноцінну емоційну підтримку мали діти від батьків, чи вони перебувають в пригніченому стані із-за неналежної поведінки одного чи двох із батьків. Як наслідок фомального ставлення до даної ситуації служб, це те, що відповідачка залишила старшого сина з батьком, який на нього психологічно тисне з її слів, який потребує підтримки та супроводу служб, які повинні контролювати поведінку дітей, які потрапили до такої життевої ситуації, коли батьки не здатні адекватно вирішити власні проблеми, не маніпуюючи та не втягуючи дітей до власного конфлікту.
Відповідно до ст. 51 Сімейного кодексу України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно до Закону України "Про охорону дитинства" :
Стаття 111 Дитина і сім'я.
"...Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків".
Стаття 112 Права, обов'язки та відповідальність батьків за виховання та розвиток дитини.
"Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини...
Держава надає батькам... допомогу у виконанні ними своїх обов'язків щодо виховання дітей..., захищає права сім'ї".
Стаття 114 Розлучення дитини з сім'єю.
"Діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили".
У відповідності до ч.1 ст.3 Конвенції «Про права дитини» від 20 листопада 1989 року (ратифікована постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року №789-ХІІ) та ч.ч.7 та 8 ст.7 СК України, усі дії щодо дітей та регулювання сімейних відносин мають здійснюватися з урахуванням інтересів дитини.
Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі «6» проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.
Суд, заслухавши пояснення позивача, представників позивача, думку відповідачки, представника органу опіки та піклування, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити.
Відповідно до ч. 3 ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі ст. 11 ч. 1 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше, як в межах заявлених вимог та на підставі доказів наданих сторонами.
Керуючись ст. ст.10,11,60,212-215 ЦПК України, суд,
У задоволенні позову ОСОБА_3 - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Миколаївської області через Южноукраїнський міський суд Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Южноукраїнського
міського суду О. І. Волкова