Ухвала від 23.03.2016 по справі 445/2002/15-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА

23 березня 2016 року м. Київ К/800/7814/16

Суддя Вищого адміністративного суду України Черпак Ю.К., розглянувши матеріали касаційної скарги Управління Пенсійного фонду України у Золочівському районі Львівської області на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Золочівському районі Львівської області про визнання протиправним і скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,

встановив:

Ухвалою судді Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2016 року апеляційну скаргу відповідача на постанову Золочівського районного суду Львівської області від 03 грудня 2015 року залишено без руху з підстав несплати судового збору та надано 10-ти денний строк усунення недоліків з моменту отримання копії цієї ухвали.

Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення ухвала про залишення апеляційної скарги без руху отримана представником відповідача 01.02.2016 р., однак у визначений строк зазначений недолік не усунуто.

Ухвалою судді Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2016 року апеляційну скаргу повернуто відповідачу.

Судове рішення про повернення апеляційної скарги мотивовано тим, що оскільки відповідачем у встановлений судом строк не усунуто недоліки апеляційної скарги, тому вона підлягає поверненню відповідно до статтей 108, 189 КАС України.

У касаційній скарзі Управління Пенсійного фонду України у Золочівському районі Львівської області, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення апеляційної інстанції та направити справу для продовження розгляду. Зазначає, що не може сплатити судовий збір з тих мотивів, що відсутні кошти, призначені на сплату судових витрат.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 213 КАС України касаційна скарга має містити обґрунтування вимог особи, що подає касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає порушення норм матеріального чи процесуального права та як вони вплинули на правильність вирішення справи.

Відповідно до положень пункту 5 частини п'ятої статті 214 КАС України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення, зважаючи на те, що згідно з пунктом 2 Перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" від 22 травня 2015 року №484-УШ, який набрав чинності з 01 вересня 2015 року, зобов'язано Кабінет Міністрів України забезпечити відповідне фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору, касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не навів підстав, які б дозволили вважати, що суд неправильно застосував норми матеріального або процесуального права.

Керуючись статтями 211, 213, пунктом 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України у Золочівському районі Львівської області на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Золочівському районі Львівської області про визнання протиправним і скасування рішення та зобов'язання вчинити дії.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Ю.К. Черпак

Попередній документ
56646021
Наступний документ
56646025
Інформація про рішення:
№ рішення: 56646023
№ справи: 445/2002/15-а
Дата рішення: 23.03.2016
Дата публікації: 24.03.2016
Форма документу: Ухвала
Форма судочинства: Адміністративне
Суд: Вищий адміністративний суд України
Категорія справи: Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та спорів у сфері публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо:; соціального захисту; соціального захисту та зайнятості інвалідів; соціальних послуг, у тому числі: