03 березня 2016 року м. Київ К/800/38380/15
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі
суддів: Мороз Л.Л.,
Горбатюка С.А.,
Шведа Е.Ю.,
розглянула у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Одеської митниці Державної фіскальної служби України на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19.05.2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.08.2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Камерата Косметікс" до Одеської митниці Державної фіскальної служби України, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області, про визнання протиправними та скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Камерата Косметікс» звернулось до суду з позовом до Одеської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування виданих відповідачем 28.11.2014 року рішення про коригування митної вартості № 500060001/2014/610234/1 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 500060001/2014/00704; зобов'язання відповідача повернути позивачу через ГУДКС України в Одеській області фінансову гарантію у вигляді грошової застави в сумі 25592,33 грн. для випуску у вільний обіг косметичної продукції, що власністю позивача.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 19.05.2015 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.08.2015 року, адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Південної митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів від 28.11.2014 №500060001/2014/610234/1. Визнано протиправною та скасовано картку про відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №500060001/2014/00704 від 28.11.2014. Стягнуто з позивача на користь Державного бюджету України решту судового збору 1 644,30 грн. В іншій частині позовних вимог відмолено.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.
Відповідно до частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та Mades Cosmetics B.V. (Нідерланди) 17.06.2014 року був укладений контракт - дистриб'юторської угоди №01/UKR/2014, в межах якого останнє постачання косметичних виробів Mades Cosmetics B.V. відбулось в листопаді 2014 року. Йому передувало замовлення ТОВ «Камерата Косметікс» до Mades Cosmetics B.V. За результатами опрацювання замовлення Mades Cosmetics B.V. (Нідерланди) було складено Proforma Invoice від 07.11.2014 року №20141044.
11.11.2014 року ТОВ «Камерата Косметікс» здійснило повну попередню сплату за Контрактом №01/UKR/2014 від 17.06.2014 року та Proforma Invoice від 07.11.2014 року № 20141044. 20.11.2014 року позивачем здійснено попередню оплату за митне оформлення ВМД Південною митницею у сумі 30000 грн., та 25.11.2014 року було переказано другу сплату у сумі 44000 грн. Суми виплат обчислено ТОВ «Таїр», що на договірних засадах відповідає за правильність митного декларування товарів для ТОВ «Камерата Косметікс», про що свідчить договір від 04.04.2012 року № 260/04.
26.11.2014 року на митний пост «Одеса-порт» Південної митниці Міндоходів було ввезено вантаж зі сплаченою продукцією.
Південною митницею за результатами опрацювання поданої декларації та доданих документів прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 500060001/2014/610234/1 від 28.11.2014 року, відповідно до яких митну вартість товару визначено із застосуванням шостого, резервного методу визначення митної вартості. Також відповідачем у зв'язку із цим було складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №500060001/2014/00704 від 28.11.2014 року.
Товар був випущений у вільний обіг під гарантійні зобов'язання шляхом надання гарантій.
Відповідно до ч.2 ст. 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Як встановлено ч.1 ст.53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Відповідно до ч.2 ст.53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
26.11.2014 року на митний пост «Одеса-порт» Південної митниці Міндоходів було ввезено вантаж зі сплаченою продукцією. Для здійснення митного оформлення товару ТОВ «Таїр» до Південної митниці, м/п №1 «Одеса-порт» подано митну декларацію, електронну копію якої зареєстровано за №500060001/2014/039263 від 27.11.2014 року, для оформлення вантажу. Вказана декларація була подана разом з документами: контракт від 17.06.2014 року №01/UKR/2014; Proforma Invoice від 07.11.2014 року №20141044; платіжне доручення №4 в іноземній валюті про повну попередню оплату засвідчене АБ «Південний» від 11.11.2014; платіжні доручення №24 від 20.11.2014 року, №27 від 25.11.2014 року на загальну суму 74 000 грн.; CMR ANC - 2002 від 20.11.2014 року.
Згідно з ч.3 ст. 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у ч.2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.
Відповідно до ст. 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст. 53 Митного кодексу України).
Митниця дійшла висновку, що у поданих декларантом документах, які підтверджують митну вартість товарів, містяться розбіжності, наявні ознаки підробки а саме: в поданому до митного оформлення зовнішньоекономічному договорі від 17.06.2014 року № 01/UKR/2014, проформі-інвойсі від 07.11.2014 року №20141044, пакувальному листі від 07.11.2014 року №б/н відповідно різні підписи та печатки іноземного контрактотримувача. В платіжному дорученні від 11.11.2014 року № 4 відсутнє посилання на проформу-інвойс. Умови поставки зазначені в зовнішньоекономічному контракті та проформі-інвойсі відрізняються від тих, що зазначені в митній декларації.
Відповідачем, на підставі п.3 ст. 53 МК України, було запропоновано позивачу надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості: виписку з бухгалтерської документації.
На виконання вказаної вимоги позивачем 28.11.2014 було надіслано лист № 82/11/12 митному органу щодо направлення додаткових документів: експортна декларація MRN 14NL1D842E28A8CB65 від 20.11.2014; висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 07.08.2014 №05.03.02-03/50741; сертифікат відповідності УкрСЕПРО від 18.08.2014 ГФ1/006/0083420-14; пакувальний лист до замовлення №20141044 від 07.11.2014 - засвідчений Mades Cosmetics B.V.; висновок експерта від 26.11.2014 №51-45/11-2014 Філії «Одеський центр» ПАТ Державної акціонерної компанії «Національна мережа аукціонних центрів» Фонду Державного майна; Прайс-лист виробника Mades Cosmetics B.V.
Частиною 1 ст. 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Відповідно до ч.ч.2,3 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч.1 ст. 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст. 55 цього Кодексу.
Згідно ч.6 ст. 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч.2-3 ст. 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Відповідно ч.2 ст. 58 Митного кодексу України основний метод визначення митної вартості не застосовується, якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Аналіз наведених правових норм дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості і з цією метою мають повноваження витребувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товару в разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України.
Проаналізувавши документи, надані митному органу позивачем з метою підтвердження заявленої ним митної вартості товару, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що вони ідентифікують оцінюваний товар та містять об'єктивні і достовірні дані, що піддаються обчисленню та підтверджують його ціну, що підлягає сплаті на користь продавця, тобто підтверджують митну вартість зазначеного товару за ціною договору.
При цьому, митний орган не обґрунтував наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Крім того, як встановлено, з рішення митниці про визначення митної вартості товару за шостим методом не вбачається, в чому саме полягала неможливість визначення митної вартості за першим методом на підставі документів, поданих ТОВ «Камерата Косметікс».
Отже, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку щодо часткового задоволення позовних вимог.
Касаційну скаргу слід залишити без задоволення, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судами допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу Одеської митниці Державної фіскальної служби України залишити без задоволення, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19.05.2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.08.2015 року у цій справі залишити без змін.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: