ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
18.03.2016Справа №910/26097/15
За позовомПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група»
До Третя особа,Публічного акціонерного товариства «ХДІ страхування» яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_4
Простягнення 12 741,50 грн.
Суддя Спичак О.М.
Представники сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Онищенко А.В. - представник за довіреністю;
третя особа: не з'явився,
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "ХДІ страхування" про стягнення 12 741,50 грн.
Ухвалою суду від 05.10.2015 було порушено провадження у справі № 910/26097/15, залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_4, та призначено справу до розгляду на 23.10.2015.
Представник позивача в судове засідання 23.10.2015 не з'явився, проте 21.10.2015 через канцелярію суду подав заяву, відповідно до якої підтвердив відсутність аналогічного спору та просив суд розглядати справу без участі представника позивача.
Представники відповідача та третьої особи в дане судове засідання не з'явились, вимоги ухвали суду не виконали про причини неявки суд не повідомили, про дату та час слухання справи були повідомлені належним чином.
У зв'язку з неявкою в судове засідання представників учасників судового процесу, суд відклав розгляд справи на 09.11.2015.
Представник позивача в судове засідання 09.11.2015 не з'явився, проте 02.11.2015 через канцелярію суду подав клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.
Представник третьої особи в судове засідання 09.11.2015 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином.
У судовому засіданні 09.11.2015 представник відповідача подав відзив на позовну заяву, а також надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких проти задоволення позовних вимог заперечував з огляду на те, що, на його думку, позивачем визначено вартість страхового відшкодування без урахування фізичного зносу.
Ухвалами суду від 09.11.2015 у справі призначено судову автотоварознавчу експертизу, проведення якої доручено Державному науково-дослідному експертно-криміналістичному центру при МВС України та зупинено провадження у справі до проведення експертизи та отримання висновку Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при МВС України.
26.02.2016 до Господарського суду міста Києва надійшли матеріли справи №910/26097/15 та висновок експерта від 18.02.2016 №19/5-166.
Ухвалою суду від 29.02.2016 провадження у справі №910/26097/15 поновлено, розгляд справи призначено на 18.03.2016.
Представник позивача в судове засідання 18.03.2016 не з'явився, проте, 14.03.2016 через канцелярію суду подав клопотання про розгляд справи у відсутності представника позивача.
Представник відповідача в судовому засіданні 18.03.2016 надав усні пояснення відповідно до яких погодився з висновком експерта.
Третя особа в судове засідання 18.03.2016 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Відповідно до п. 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Зважаючи на те, що неявка представника позивача та третьої особи не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності представника позивача та третьої особи.
В судовому засіданні 18.03.2016 на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, Господарський суд міста Києва, -
19.05.2015 на вул. Миколаївська дор. у м. Одеса сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля НОМЕР_1, під керуванням водія власника ОСОБА_3 та автомобіля «Daewoo», реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_4
Згідно постанови Суворовського районного суду міста Одеси від 27.05.2015 у справі №523/7932/15-п дорожньо-транспортна пригода сталася в результаті порушення водієм автомобіля «Daewoo», реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_4 вимог п. 13.1 Правил дорожнього руху України.
Згідно довідки ВДАІ ГУ МВС України в Одеській області, під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 19.05.2015 автомобіль НОМЕР_1 отримав механічні пошкодження.
Відповідно до договору добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті №28-1501-14-00234 від 28.11.2014 страховиком автомобіля НОМЕР_1 є Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група» (позивач).
Частиною 2 статті 8 Закону України «Про страхування» передбачено, що страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Згідно з п. 1 ст. 354 Господарського кодексу України, за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно калькуляції №ПСКА-5182 від 08.06.2015 вартість ремонту автомобіля НОМЕР_1 становить 36 228,97 грн.
Відповідно до страхового акту №ПСКА-5182 від 09.06.2015, складеного позивачем, зазначена вище ДТП визнана страховим випадком та визначено розмір страхового відшкодування - 36 228,97 грн, виплата якого за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті №28-1501-14-00234 від 28.11.2014 підтверджується платіжними дорученнями №11291 від 10.06.2015 на суму 36 228,97 грн.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно статті 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Зазначена правова норма також кореспондується зі статтею 993 Цивільного кодексу України.
В пункті 4 постанови пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 № 6 визначено, що джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).
Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).
Як вбачається з матеріалів справи цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «Daewoo», реєстраційний номер НОМЕР_2, була застрахована у Публічного акціонерного товариства "ХДІ страхування" (відповідач), згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АІ/3635681.
Надіслана позивачем заява на виплату страхового від 22.06.2015, задоволена відповідачем частково в розмірі 22 487,47 грн, в зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача страхового відшкодування в розмірі 12 741,50 грн (36 228,97 грн (виплачене позивачем страхове відшкодування) - 22 487,47 грн (виплачене відповідачем страхове відшкодування) - 1 000,00 грн (франшиза).
Статтею 29 Закону України «Про страхування» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
За змістом ч. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик, відповідно до лімітів відповідальності страховика, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно з наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна від 24.11.2003 № 142/5/2092 «Про затвердження Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів», який є обов'язковим для виконання особами, до компетенції яких входить проведення автотоварознавчих експертиз та досліджень, розмір матеріального збитку визначається шляхом проведення відповідної експертизи. Методику товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів розроблено згідно із Національним стандартом № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» і затверджено наказом Фонду держмайна України від 24.11.2003 № 142/5/2092.
Відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках, зокрема, визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом (стаття 7 Закону), і здійснюється суб'єктами оціночної діяльності.
Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.
Згідно з ч. 1, 3 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Проведення судової експертизи доручається державним спеціалізованим установам чи безпосередньо особам, які відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про судову експертизу». Особа, яка проводить судову експертизу (далі - судовий експерт) користується правами і несе обов'язки, зазначені у статті 31 цього Кодексу.
Статтею 42 ГПК України передбачено, що висновок судового експерта повинен містити докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки і обґрунтовані відповіді на поставлені господарським судом питання. Висновок подається господарському суду в письмовій формі, і копія його надсилається сторонам.
Відповідно до висновку експерта від 18.02.2016 №19/15-166 за результатами судової автотоварознавчої експертизи, проведеної на виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 09.11.2015, вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу «Nissan» реєстраційний номер НОМЕР_3 внаслідок його пошкодження в ДТП, яка мала місце 19.05.2015, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, може складати 27 109,89 грн.
Відповідно до частини 9.1 статті 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язковий ліміт відповідальності страховика - це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Договором страхування на індивідуальних умовах можуть бути визначені ліміти, вищі, ніж зазначені у цьому Законі ліміти.
Відповідно до вимог статті 9 Закону України «Про страхування» франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
Частиною 12.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.
Як вбачається, з полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АІ/3635681 ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50 000,00 грн, франшиза - 1 000,00 грн.
Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, враховуючи розмір франшиза, встановлений полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АІ/3635681, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення страхового відшкодування підлягають задоволенню частково в сумі 3 622,42 грн (27 109,89 грн (вартість матеріального збитку згідно висновку експерта) - 22 487,47 грн (розмір виплаченого відповідачем страхового відшкодування) - 1 000,00 грн (франшиза).
Згідно ч. 5 ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Витрати за проведення судової експертизи ухвалою суду були покладені на відповідача, які були сплачені останнім в розмірі 1 015,20 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволення позовних вимог.
Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2.Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ХДІ страхування» (місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, буд. 102, код ЄДРПОУ 22868348) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» (місцезнаходження: 03038, м. Київ, вул. Федорова, буд. 32-а, код ЄДРПОУ 30859524) 3 622 (три тисячі шістсот двадцять дві) грн 42 коп. - страхового відшкодування, 346 (триста сорок шість) грн 28 коп. - судового збору.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» (місцезнаходження: 03038, м. Київ, вул. Федорова, буд. 32-а, код ЄДРПОУ 30859524) на користь Публічного акціонерного товариства «ХДІ страхування» (місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, буд. 102, код ЄДРПОУ 22868348) 726 (сімсот двадцять шість) грн 58 коп. - витрат за проведення судової експертизи.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено
23.03.2016
Суддя О.М. Спичак