06 червня 2006 р.
№ 16/102
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
Перепічая В.С. (головуючий ),
Вовка І.В.,
Гончарука П.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Комунального підприємства по експлуатації житла на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 17.01.2006р. у справі за позовом Комунального підприємства по експлуатації житла до Підприємства “КОЛОМИЯТЕПЛОЕНЕРГО» про стягнення сум
Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд
У квітні 2005р. Комунальне підприємство по експлуатації житла пред'явило у господарський суд позов до Підприємства “КОЛОМИЯТЕПЛОЕНЕРГО» про стягнення 55500 грн. боргу за договором уступки вимоги боргу.
Рішенням господарського суду господарського суду Івано-Франківської області від 26.07.2005р. (суддя Калашник В.О.) позов було задоволено.
Відповідач оскаржив дане рішення в апеляційному порядку.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17.01.2006р. (судді Слука М.Г. -головуючий, Онишкевич В.В., Скрутовський П.Д.)апеляційну скаргу було задоволено, рішення господарського суду Івано-Франківської області від 26.07.2005р. скасовано, у позові відмовлено.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 17.01.2006р., а рішення господарського суду Івано-Франківської області від 26.07.2005р. залишити в силі, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як видно з матеріалів справи між Комунальним підприємством по експлуатації житла (“ Цедент») та Комунальним підприємством “Теплоенерго - 2» (“Цесіонарій») було укладено договір уступки вимоги боргу (далі Договір)
(а. с. 12)
За цим Договором “Цесіонарій» зобов'язався відшкодувати “Цеденту» 55500 грн., затрат (п.п. 7,8 Договору).
Позов про стягнення зазначеної суми затрат позивачем було пред'явлено до Комунального підприємства “Коломиятеплоенерго», як правонаступника “Цесіонарія».
Як посилався ж відповідач Комунальне підприємство “Теплоенерго -2», яке є стороною Договору, з Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України не виключено, що вбачається також з матеріалів справи і не оспорюється позивачем.
(а. с. 149-150).
Суди ж ні першої, ні другої інстанції належної оцінки цим обставинам не дали, не з'ясували до кінця, хто є належним відповідачем у справі, у порядку ст.24 ГПК України не вирішили питання залучення до участі у справі Комунальне підприємство “Теплоенерго -2».
Водночас позивач посилався на те, що Комунальне підприємство “Коломиятеплоенерго» є правонаступником “Цесіонарія» за Договором.
Посилання останнього теж потребує ретельного дослідження.
(а. с. 165-178).
При цьому суду слід з'ясувати і те чи є тотожними Комунальне підприємство “Коломиятеплоенерго» та Підприємство “Коломиятеплоенерго» за статутом, та чи вносились до цього статуту зміни щодо правонаступництва стосовно “Цесіонарія».
(а.с. 151).
Враховуючи наведене визнати ухвалені судові рішення законними і обґрунтованими не можна.
При новому розгляді справи суду слід врахувати викладене, з'ясувати належним чином дійсні обставини справи, обґрунтованість вимог позивача і заперечень відповідача і вирішити спір відповідно до вимог закону.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Комунального підприємства по експлуатації житла задовольнити частково.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 17.01.2006р. та рішення господарського суду Івано-Франківської області від 26.07.2005р. скасувати і справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, в іншому складі суду.
Головуючий В.Перепічай
І.Вовк
П.Гончарук