ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Петра Болбочана 8, корпус 1
про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
17 березня 2016 року м. Київ № 826/4159/16
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Кобилянський К.М., ознайомившись з позовною заявою і доданими до неї матеріалами
за позовом ОСОБА_1 в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3
до 1) органу опіки та піклування Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації 2) служби у справах дітей Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації
про скасування висновків, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (далі - позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до органу опіки та піклування Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації (далі - відповідач-1), служби у справах дітей Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації (далі - відповідач-2), в якій просить суд:
1) скасувати висновок органу опіки та піклування Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації (протокол засідання Комісії №4 від 22.02.2016 року) про недоцільність позбавлення батьківських прав;
2) зобов'язати орган опіки та піклування Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації та службу у справах дітей Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації усунути допущені порушення моїх прав та надати новий висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 з врахуванням інтересів моїх дітей;
3) скасувати висновок органу опіки та піклування Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації про відмову в поліпшенні житлових умов моїх дітей від 14.03.2016 року;
4) зобов'язати орган опіки та піклування Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації та службу у справах дітей Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації усунути допущені порушення моїх прав та надати новий висновок, яким надати дозвіл на покращення житлових умов моїх дітей;
5) скасувати висновок органу опіки та піклування Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації від 14.03.2016 року про затвердження графіку побачень моїх дітей з ОСОБА_4 за їх згодою;
6) зобов'язати орган опіки та піклування Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації та службу у справах дітей Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації усунути допущені порушення моїх прав та надати новий висновок, яким заборонити ОСОБА_4 бачитись з моїми дітьми у відповідності до заяви мого сина ОСОБА_2.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідно до висновку органу опіки та піклування Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації (протокол засідання Комісії №4 від 22.02.2016 року) про недоцільність позбавлення батьківських прав, було відмовлено у в наданні висновку про позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 відносно дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_2.
В той же час, 14.03.2016 орган опіки і піклування Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації на своєму черговому засіданні Комісії відмовив в можливості покращення житлових умов та всупереч волі дітей примусив фактично бачитися з батьком ОСОБА_4, з яким вони відповідно не хочуть бачитись. При цьому, висновків комісії позивачу не надано у зв'язку з тим, що термін їх отримання складає 10 днів.
Вважаючи дані висновки протиправними та такими, що порушують її права та права і інтереси неповнолітніх дітей, необґрунтованими, а тому підлягають скасуванню.
Відповідно до п. 4, п. 6 ч. 1 ст. 107 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства та чи немає інших підстав для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Вирішуючи питання про відкриття, суд виходить з наступного.
Завданням адміністративного судочинства, згідно частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Частиною 2 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Частиною 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.
За змістом пункту 1 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
У взаємозв'язку з вищенаведеним слід зазначити, що відповідно до статті 15 Цивільного процесуального кодексу України справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, розглядаються судами в порядку цивільного судочинства, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Так, статтею 19 Сімейного кодексу України визначено, що при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування.
При розгляді сімейних спорів обов'язковими є наявність письмового висновку органів опіки і піклування та їхня участь у судовому засіданні. Складання зазначених висновків і участь у судових засіданнях покладено на відділи й управління освіти районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій і виконавчих комітетів міських чи районних у містах рад.
Таким чином, оскаржувані позивачем висновки органу опіки та піклування Дніпровської в м. Києві державної адміністрації про недоцільність позбавлення батьківських прав, відмову в поліпшенні житлових умов моїх дітей від 14.03.2016 року, затвердження графіку побачень ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з ОСОБА_4 за їх згодою, стосується прав, свобод та інтересів, що виникли з сімейних відносин.
Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в ухвалі від 14.11.2013 року К/9991/31562/12 (2а-12878/11/2670), а також в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 31.03.2015 К/9991/37476/12 (2а-19354/11/2670).
За таких обставин, суд приходить до висновку, що даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки не має усіх невід'ємних ознак публічно-правового спору. При цьому, виходячи із складу сторін та характеру спірних відносин, спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Згідно пункту 1 частини 1 статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
З огляду на заявлені позивачем вимоги та наведені на їх обґрунтування доводи, а також беручи до уваги положення законодавства, суд приходить до висновку про відмову у відкритті провадження у справі, оскільки позивачем заявлені вимоги, які є предметом розгляду суду у межах цивільного, а не адміністративного судочинства.
Керуючись положеннями пункту 1 частини 1 статті 109, статей 160, 165, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -
1. Відмовити ОСОБА_1 у відкритті провадження в адміністративній справі.
2. Копію ухвали направити позивачу.
3. Попередити позивача, що позовні матеріали будуть йому надіслані супровідним листом рекомендованим поштовим відправленням із зворотною розпискою про їх одержання після спливу терміну для оскарження ухвали про відмову у відкритті провадженні в адміністративній справі.
4. У випадку оскарження ухвали позовні матеріли будуть скеровані до апеляційної інстанції разом з апеляційною скаргою.
Ухвала набирає законної сили у порядку, встановленому в ст. 254 та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядок та строки, визначені ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.М. Кобилянський