іменем україни
16 березня 2016 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Луспеника Д.Д.,
суддів: Журавель В.І., Закропивного О.В.,
ХоптиС.Ф., Штелик С.П.
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» до ОСОБА_4, приватного підприємства «Цифрал» про стягнення суми заборгованості за кредитним договором закасаційною скаргою ОСОБА_4, поданою представником - ОСОБА_5, на заочне рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30 січня 2015 року та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 листопада 2015 року,
У листопаді 2014 року публічне акціонерне товариство «Банк Кредит Дніпро» (далі - ПАТ «Банк Кредит Дніпро») звернулося до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 9 червня 2011 року між банком та приватним підприємством «Цифрал» (далі - ПП «Цифрал») було укладено кредитний договір, за умовами якого банк надав, а ПП «Цифрал» отримало кредитну лінію в режимі овердрафт для ведення статутної поточної діяльності, у тому числі на поповнення обігових коштів, з лімітом кредитування в сумі 100 тис. грн зі сплатою відсотків за користування кредитними ресурсами у розмірі 19 % річних та кінцевим терміном повернення кредиту - до 1 квітня 2012 року. Також зазначало, що на забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором 9 червня 2011 року між банком та ОСОБА_4 було укладено договір поруки, за умовами якого останній поручився перед банком відповідати за виконання ПП «Цифрал» взятих на себе кредитних зобов'язань. У зв'язку з неналежним виконанням позичальником кредитних зобов'язань за кредитним договором від 9 червня 2011 року наявна заборгованість перед кредитором становить суму у розмірі 31 100 грн 41 коп.
Ураховуючи викладене та те, що відповідачі на вимоги не реагували, позивач просив суд стягнути солідарно з відповідачів на свою користь заборгованість у розмірі 31 100 грн 41 коп., а також стягнути судові витрати.
Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська
від 30 січня 2015 року позов ПАТ «Банк Кредит Дніпро» задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_4, ПП «Цифрал» на користь ПАТ «Банк Кредит Дніпро» заборгованість за договором про надання кредитної лінії в режимі овердрафт від 9 червня 2011 року у розмірі 31 100 грн 41 коп., яка складається з: 15 681 грн 03 коп. - заборгованості за тілом кредиту, 6 738 грн 18 коп. - заборгованості за відсотками за користування кредитом, 2 088 грн 07 коп. - суми трьох відсотків річних за несвоєчасну сплату кредиту, 209 грн 46 коп. - суми трьох відсотків річних за несвоєчасну сплату нарахованих відсотків, 2 815 грн 28 коп. - пені за несвоєчасне погашення часток кредиту, 863 грн 29 коп. - пені за несвоєчасне погашення нарахованих відсотків, 2 705 грн 10 коп. - суми інфляції за кредитом. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 листопада 2015 року рішення суду першої інстанції змінено в частині розміру суми заборгованості за кредитним договором. Стягнуто солідарно з ПП «Цифрал» та ОСОБА_4 на користь ПАТ «БанкКредит Дніпро» заборгованість за договором про надання кредитної лінії в режимі овердрафт від 9 червня 2011 року у розмірі 30 795 грн 56 коп., яка складається з: 15 681 грн 03 коп. - заборгованості за тілом кредиту, 6 738 грн 18 коп. - заборгованості за відсотками за користування кредитом, 2 088 грн 07 коп. - суми трьох відсотків річних за несвоєчасну сплату кредиту, 209 грн 46 коп. - суми трьох відсотків річних за несвоєчасну сплату нарахованих відсотків, 2 748 грн 28 коп. - пені за несвоєчасне погашення часток кредиту, 834 грн 67 коп. - пені за несвоєчасне погашення нарахованих відсотків, 2 495 грн 87 коп. - суми інфляції за кредитом. В іншій частині рішення суду залишено без змін.
У касаційній скарзі ОСОБА_4 в особі представника - ОСОБА_5, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального, просить скасувати заочне рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30 січня 2015 року та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 листопада 2015 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову до ОСОБА_4 відмовити у повному обсязі; щодо стягнення суми заборгованості за кредитним договором з ПП «Цифрал» задовольнити вимоги в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 15 681 грн 03 коп., заборгованості за відсотками за користування кредитом у розмірі 6 738 грн 18 коп., в частині задоволенні позову ПАТ «Банк Кредит Дніпро»про стягнення пені, інфляційних витрат, 3 % річних відмовити.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що позичальник та поручитель належним чином умови кредитного договору не виконували, допустили заборгованість по кредиту, яка підлягає солідарному стягненню як з солідарних боржників.
Змінюючи рішення районного суду в частині розміру заборгованості за кредитним договором й зменшуючи його та залишаючи в іншій частині рішення суду першої інстанції без змін, апеляційний суд виходив із того, що суд першої інстанції помилково стягнув пеню за період з жовтня 2013 року по жовтень 2014 року, оскільки банк звернувся з позовом в листопаді 2014 року, та не взяв до уваги, що банк при наданні розрахунків не брав повний період з дефляцією, а лише тільки місяці, у яких була інфляція, у зв'язку з чим стягненні інфляційні витрати підлягають зменшенню.
Проте повністю погодитись з такими висновками апеляційного суду не можна.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.
Зазначеним вимогам закону рішення апеляційного суду не відповідає.
Судом встановлено, що 9 червня 2011 року між ПАТ «Банк Кредит Дніпро» та ПП «Цифрал» було укладено кредитний договір, за умовами якого банк надав, а ПП «Цифрал» отримало кредитну лінію в режимі овердрафт для ведення статутної поточної діяльності, в тому числі на поповнення обігових коштів, з лімітом кредитування в сумі 100 тис. грн зі сплатою відсотків за користування кредитними ресурсами у розмірі 19% річних та кінцевим терміном повернення кредиту -
до 1 квітня 2012 року. На забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором 9 червня 2011 року між ПАТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_4 було укладено договір поруки, за умовами якого останній поручився перед банком відповідати за виконання ПП «Цифрал» взятих на себе кредитних зобов'язань. У зв'язку з неналежним виконанням позичальником кредитних зобов'язань за кредитним договором від 9 червня 2011 року наявна заборгованість перед кредитором становить суму у розмірі 31 100 грн 41 коп.
Змінюючи рішення суду, апеляційний суд не звернув уваги на таке.
Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стягнувши з відповідачів визначений ст. 625 ЦК України розмір процентів, суди не звернули уваги на те, що кредитним договором встановлений інший розмір процентів за користування грошима.
Крім того, ст. 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.
Відповідно до ст. 16 ЦПК України не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з ч. 2 ст. 118 ЦПК України позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою.
Відповідно до роз'яснень, викладених в абз. 1 п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції»(далі - постанова Пленуму Верховного Суду України № 2), вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд повинен виходити з того, що згідно зі ст. 124 Конституції України юрисдикція загальних судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, а за чч. 1 і 2 ст. 15 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (ст. 17) або ГПК України (ст. ст. 1, 12) віднесено до компетенції адміністративних чи господарських судів. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.
Абзацом 3 п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 роз'яснено, що вимоги позивача до кількох відповідачів можуть бути об'єднані в одне провадження, якщо ці вимоги однорідні, зокрема такі, які нерозривно пов'язані між собою, або від вирішення однієї з них залежить вирішення інших. Таке об'єднання не допускається, якщо відсутня спільність предмета позову. Не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.
Оскільки не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом, суд відкриває провадження у справі в частині вимог, які належать до цивільної юрисдикції, і відмовляє у відкритті провадження у справі щодо вимог, коли їх розгляд проводиться за правилами іншого виду судочинства.
Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові № 6-745 цс 15 від 1 липня 2015 року, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.
У порушення вимог ст. ст. 212-214, 303, 316 ЦПК України апеляційний суд на зазначені положення закону уваги не звернув; доводів сторін як на підтвердження, так і на заперечення позову належним чином не перевірив; не встановив фактичні обставини, від яких залежить правильне вирішення спору; та не перевірив юрисдикційність спору.
Ураховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, апеляційним судом не встановлені, рішення апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для його скасування із передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України
Касаційну скаргу ОСОБА_4, подану представником - ОСОБА_5, задовольнити частково.
Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 листопада
2015 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Д.Д. Луспеник
Судді: В.І. Журавель
О.В.Закропивний
С.Ф.Хопта
С.П.Штелик