16 березня 2016 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і
кримінальних справ у складі:
головуючого Леванчука А.О.,
суддів: Парінової І.К., Писаної Т.О., Попович О.В., Юровської Г.В.,
розглянувши у судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_7, ОСОБА_8 про стягнення заборгованості, за касаційною скаргою ОСОБА_8 на заочне рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 червня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 4 листопада 2015 року, до якої приєдналася ОСОБА_7,
У лютому 2015 року публічнеакціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (далі - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») звернулося до суду із вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 24 квітня 2007 року між відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» (далі - ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»), правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_7 було укладено кредитний договір № К-Д 014/05-3/12, відповідно до умов якого остання отримала кредит у сумі 190 000 доларів США з фіксованою ставкою 12 % річних з терміном повернення коштів до 23 квітня 2017 року.
25 квітня 2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_8 було укладено договір поруки, відповідно до умов якого поручитель взяв на себе зобов'язання відповідати за борговими зобов'язаннями боржника - ОСОБА_7, які виникли з умов кредитного договору від 24 квітня 2007 року № К-Д 014/05-3/12. При цьому у п. 3.1 договору поруки передбачено, що поручитель і боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором у випадку невиконання або неналежного виконання боржником взятих на себе зобов'язань за кредитним договором.
У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_7 умов кредитного договору утворилася заборгованість, за стягненням якої ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» звернулося до суду. Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 липня 2010 року стягнуто з відповідачів на користь банку суму у розмірі 51 001 грн 31 коп. в якості відсотків та пені за період з 7 травня 2008 року по 26 листопада 2009 року.
22 січня 2013 року було внесено запис у Державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_7
Посилаючись на те, що станом на 6 лютого 2015 року рахується заборгованість за кредитним договором від 24 квітня 2007 року № К-Д 014/05-3/12 у сумі 254 103,85 доларів США, а саме: 143 239,81 доларів США - заборгованість за кредитом, 66 629,49 доларів США - заборгованість з відсотків за користування кредитом, 31 435,36 доларів США - пеня за прострочення сплати кредиту, 12 799,19 доларів США - пеня за прострочення сплати відсотків, позивач просив стягнути цю суму з відповідачів у солідарному порядку.
Заочним рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 червня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 4 листопада 2015 року, позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» задоволено, стягнуто на його користь солідарно з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 заборгованість за кредитним договором від 24 квітня 2007 року № К-Д 014/05-3/12 у загальній сумі 254 103,85 доларів США, з якої: 143 239,81 доларів США - заборгованість за кредитом, 66 629,49 доларів США - заборгованість з відсотків за користування кредитом, 31 435,36 доларів США - пеня за прострочення сплати кредиту, 12 799,19 доларів США - пеня за прострочення сплати відсотків. Вирішено питання пророзподіл судових витрат.
У касаційній скарзі ОСОБА_8, до якої приєдналася ОСОБА_7, просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та вивчивши обставини справи, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Ухвалені у справі судові рішення не відповідають цим вимогам у повній мірі.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 24 квітня 2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_7 було укладено кредитний договір № К-Д 014/05-3/12, відповідно до умов якого остання отримала кредит у розмірі 190 000 доларів США з фіксованою ставкою 12 % річних з терміном повернення коштів до 23 квітня 2017 року .
25 квітня 2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_8 було укладено договір поруки, відповідно до умов якого поручитель взяв на себе зобов'язання відповідати на добровільних засадах за борговими зобов'язаннями боржника - ОСОБА_7, які виникли з умов кредитного договору від 24 квітня 2007 року № К-Д 014/05-3/12. Пунктом 3.1 договору поруки передбачено, що у випадку невиконання або неналежного виконання боржником взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, поручитель і боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором за виконання боргових зобов'язань у повному обсязі, встановлену на момент подання позовної вимоги, у відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України.
У порушення взятих на себе зобов'язань за кредитним договором від 24 квітня 2007 року № К-Д 014/05-3/12 відповідачами не було повернуто суму кредиту, не сплачено суму відсотків за користування кредитом, не сплачено суму нарахованої пені за прострочення виконання зобов'язань, у зв'язку із чим загальна сума заборгованості станом на 6 лютого 2015 року становила 254 103,85 доларів США.
У абз. 2, 3 п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення» судам роз'яснено, що у разі пред'явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення.
Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті з правовідносин, які виникли при здійсненні валютних операцій, у випадках і в порядку, встановлених законом (ч. 2 ст. 192, ч. 3 ст. 533 ЦК України; Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»).
Вирішуючи справу та стягуючи кредитну заборгованість з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», суди визначили пеню за прострочення виконання зобов'язань у доларах США, при цьому не звернули уваги на таке.
Відповідно до ст. 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня.
Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Такий порядок визначено Декретом Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», дія якого не поширюється на правовідносини щодо нарахування та стягнення штрафних санкцій, пені за внутрішніми угодами, укладеними між резидентами України.
Отже, пеня може обчислюватись і стягуватись лише в національній валюті України - гривні.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 1 квітня 2015 року у справі № 3-29гс15.
Таким чином, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, вирішуючи позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» щодо стягнення заборгованості за кредитом, дійшов передчасного висновку про стягнення на користь останнього солідарно з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 пені за прострочення сплати кредиту у сумі 31 435,36 доларів США та пені за прострочення сплати відсотків у сумі 12 799,19 доларів США.
З урахуванням цього ухвалені у справі судові рішення щодо вирішення позову ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в частині стягнення пені за прострочення сплати кредиту, пені за прострочення сплати відсотків підлягають скасуванню із передачею справи у цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.
У той же час є такими, що ґрунтуються на встановлених у справі обставинах та вимогах закону висновки судів щодо задоволення решти позовних вимог ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про стягнення солідарно з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 143 239,81 доларів США заборгованості за кредитом та 66 629,49 доларів США заборгованості з відсотків за користування кредитом. У зв'язку з цим судові рішення у цій частині підлягають залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 336, 337, 338, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_8, до якої приєдналася ОСОБА_7, задовольнити частково.
Заочне рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 червня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 4 листопада 2015 року в частині задоволення позову публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_7, ОСОБА_8 про стягнення пені за прострочення сплати кредиту, пені за прострочення сплати відсотків скасувати, справу у цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
В іншій частині заочне рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 червня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 4 листопада 2015 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
А.О. Леванчук І.К. Парінова Т.О. Писана О.В. Попович Г.В. Юровська Головуючий Судді: