17 лютого 2016 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
Закропивного О.В., Журавель В.І., Штелик С.П.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, треті особи: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, про визнання недійсним договору купівлі-продажу, за касаційною скаргою ОСОБА_8 на рішення апеляційного суду Харківської області від 26 липня 2012 року,
У березні 2010 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним вище позовом, посилаючись на те, що з 1993 року він, його матір - ОСОБА_8 та бабуся ОСОБА_9 були зареєстровані у АДРЕСА_1. Право власності на вказану квартиру зареєстроване за ОСОБА_8 26 січня 2009 року ОСОБА_8 уклала із ОСОБА_6 договір комісії, за умовами якого останній мав право вчиняти правочини в інтересах ОСОБА_8 за її рахунок, але від свого імені. 11 вересня 2009 року ОСОБА_6 уклав договір купівлі продажу зазначеної квартири з ОСОБА_5, не сповістивши про це ні позивача, ні ОСОБА_8, не передав останній гроші за продаж квартири та не отримав згоду органу опіки та піклування на відчуження квартири. Таким чином, просив визнати договір купівлі-продажу недійсним, оскільки він суперечить його правам та інтересам.
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 24 квітня 2012 року позов ОСОБА_4 задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу АДРЕСА_1 від 11 вересня 2009 року, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_7 за реєстровим № 2611. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішенням апеляційного суду Харківської області від 26 липня 2012 року рішенням Московського районного суду м. Харкова від 24 квітня 2012 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволені позову ОСОБА_4 відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_8 просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.
Зокрема, суд апеляційної інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову. При нотаріальному посвідченні спірного договору купівлі-продажу від 3 грудня 2010 року була надана довідка ЖК «Велетень» за 2010 рік, відповідно до якої ОСОБА_8 є власником квартири та на час її відчуження у квартирі АДРЕСА_1 з 4 квітня 2010 року відсутні зареєстровані та проживаючи особи. Крім того, ОСОБА_4 не було надано відомостей про те, що він на час відчуження спірної квартири був зареєстрований та проживав у ній.
Ураховуючи викладене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити судове рішення без змін.
Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_8 відхилити.
Рішення апеляційного суду Харківської області від 26 липня 2012 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: О.В. Закропивний
В.І.Журавель
С.П.Штелик