14.03.2016 року Справа № 904/10765/15
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Чохи Л.В. (доповідача),
суддів: Чимбар Л.О, ОСОБА_1
при секретарі судового засідання Ковзиков В.Ю.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_2І, представник, довіреність №30/71 від 22.01.2016 року;
від позивача: ОСОБА_3О, представник, довіреність №30/28 від 06.01.2016 року;
від відповідача представник у судове засідання не з'явився, про час та місце проведення судового засідання повідомлений судом належним чином.
розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Дніпроважмаш" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.02.2016 року у справі №904/10765/15
за позовом публічного акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат", м. Марганець
до публічного акціонерного товариства "Дніпроважмаш",м. Дніпропетровськ
про стягнення штрафних санкцій за порушення строку поставки товару згідно договору поставки № 178 від 05.03.2015 року у сумі 224 726 грн. 40 коп, -
В грудні 2015 року публічне акціонерне товариство "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" звернулося в господарський суд Дніпропетровської області до публічного акціонерного товариства "Дніпроважмаш" з позовом про стягнення штрафних санкцій у сумі 224 726,40 грн. та судового збору у сумі у сумі 3 370,90 грн. Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач виконав зобов'язання, які були покладені на нього договором поставки № 178 від 05.03.2015 року з порушенням встановленого строку, тому повинен у відповідності з пунктом 6.8 договору сплатити пеню у сумі 180 662,40 грн. та штраф у сумі 44 064 грн. ( а.с. 5-6)
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 03.02.2016 року (суддя Фещенко Ю.В.) позов задоволено з тих підстав, що матеріалами справи доведено прострочення поставки товару, обумовленого у специфікації № 2 від 07.04.2015 року. (а.с. 53-62)
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.02.2016 року порушено провадження з перегляду в апеляційному порядку рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.02.2016 року за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства "Дніпроважмаш". Скарга мотивована слідуючими доводами:
- судом порушено право відповідача на участь в судовому засіданні, передбачене статтею 22 Господарського процесуального кодексу України;
- суд не прийняв до уваги вимоги статті 233 Господарського кодексу України, яка передбачає право суду зменшити розмір санкції, якщо вони надмірно великі порівняно із збитками кредитора. (а.с. 68-70).
Публічне акціонерне товариство "Дніпроважмаш" не використало наданого законом права на участь свого представника у судовому засіданні.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:
Як встановлено судом апеляційної інстанції, 05.03.2015 року між публічним акціонерним товариством "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" ( покупець) та публічним акціонерним товариством "Дніпроважмаш" (постачальник) укладено договір поставки № 178, згідно якого постачальник зобов'язався поставити (передати у власність) покупцеві товар у відповідності специфікації (додатків) до цього договору, а покупець - прийняти поставлений товар та оплатити його вартість в порядку і на умовах, передбачених цим договором.
Згідно пункту 1 додаткової угоди № 1 до договору поставки № 178 від 05.03.2015 року постачальник зобов'язався поставити сегмент гладкий (ч. 464009365) у кількості 16 штук на суму 440 640 грн. протягом 90 календарних днів з моменту відкриття акредитиву.(а.с. 9-14)
Приймаючи до уваги, що акредитив був відкритий 22.05.2015 року, продукція повинна бути поставлена до 20.08.2015 року.
Згідно з пунктом 10.1 договору, він набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2015 року.
Однак, публічне акціонерне товариство "Дніпроважмаш" в порушення прийнятих на себе зобов'язань поставив сегмент футерування гладкий у кількості 8 штук на суму 220 320 грн. тільки 16.09.2015 року, а останні 8 штук на 220 320 грн.-15.10.2015 року. (а.с. 17-18)
Вирішуючи справу по суті, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно із частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У статті 629 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України, яка кореспондується із статтею 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки одна сторона-постачальник, зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій сторони - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Щодо вимоги позивача про стягнення пені та штрафу за прострочення виконання зобов'язання, апеляційний суд виходив з приписів статті 610 Цивільного кодексу України, згідно якої порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання),а статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно до частин 2, 3 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства; розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі; сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом; розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Пунктом 6.8 договору сторони узгодили, що за порушення строку поставки товару постачальник сплачує покупцеві пеню в розмірі 1% вартості непоставленого та/або несвоєчасно поставленого товару за кожний день прострочення поставки. У випадку продовження такого прострочення більше 10-ти календарних днів, постачальник додатково сплачує покупцю штраф у розмірі 10% від суми не поставленого (недопоставленого) товару.
Чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 27.04.2012 року у справі № 3-24гс12.
Укладаючи договір, сторони дійшли згоди про стягнення у разі невиконання відповідачем умов договору щодо поставки гладкого сегменту у встановлений строк одночасно штрафу та пені, що не суперечить вимогам чинного законодавства України та умовам укладеного між сторонами договору.
Також, судом першої та апеляційної інстанцій враховано правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 03.12.2013 року у справі №908/43/13-г стосовно того, що в разі невиконання зобов'язань з поставки товару до боржника може бути застосована пеня. На таку пеню не розповсюджуються дія Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", оскільки зобов'язання з поставки товару не є грошовим.
З урахуванням умов договору суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що розрахунок пені у сумі 180 662,40 грн, нарахованої за накладною № 62/855 від 16.09.2015 року за період з 21.08.2015 року по 16.09.2015 року та за накладною № 62/1031 від 15.10.2015 року за період з 21.08.2015 року по 15.10.2015 року, та штрафу у сумі 44064 грн. відповідають приписам законодавства і умовам договору та є арифметично вірними.
Однак, при цьому суд апеляційної інстанції виходив з того, що згідно із пунктом 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Статтею 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Отже, право суду зменшити розмір неустойки матеріальний закон пов'язує з наявністю таких обставин, які мають істотне значення: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу, що також роз'яснено у пункті 2.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".
Відповідно до пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України.
Таким чином, враховуючи норми чинного законодавства, а також те, що прострочення виконання зобов'язання відбулося на невеликий строк і позивач не вказує на те, що прострочення вказаного зобов'язання потягло спричинення йому збитків, нараховані судом санкції занадто великі, так як становлять більше половини вартості поставленої продукції, а позивач є сам порушником договірних зобов'язань, так як до даного часу не розрахувався за поставлену йому продукцію, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у даному випадку мають місце виняткові обставини, які дають право скористатися правом зменшення розміру нарахованих штрафних санкцій на 50% та присудити до стягнення пеню у сумі 90 331,20 грн. і штрафу у сумі 22 032 грн.
Відповідач 18.01.2016 року був належним чином повідомлений про час та місце слухання справи, тому у суду першої інстанції були законні підстави розглянути справу у відсутність представника відповідача.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги слід покласти на відповідача.
Керуючись статтями 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Дніпроважмаш" частково задовольнити.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.02.2016 року у справі №904/10765/15 змінити і його резолютивну частину викласти у слідуючій редакції:
"Стягнути з публічного акціонерного товариства "Дніпроважмаш" (49000, м.Дніпропетровськ, вулиця Сухий Острів, будинок 3; ідентифікаційний код 00168076) на користь публічного акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" (53400, Дніпропетровська область, м. Марганець, вулиця Радянська, будинок 62; ідентифікаційний код 00190911) пеню у сумі 90 331,20 грн, штраф у сумі 22 032 грн. та витрати по сплаті судового збору у сумі 3 370,90 грн.
Видачу наказу доручити господарському суду Дніпропетровської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 21.03.2016 року.
Головуючий Л.В. Чоха
Судді: Л.О. Чимбар
ОСОБА_1