Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"14" березня 2016 р.Справа № 922/170/16
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Жельне С.Ч.
при секретарі судового засідання Федоровій Т.О.
розглянувши справу
за позовом КПОЗ "Міжлікарняна аптека № 271", м. Харків
до ПФ "Олімп", м. Харків
про визнання недійсним договору
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_2 за дов. б/н від 10.12.15 року;
від відповідача: ОСОБА_3 за дов. №300-01 від 08.01.2016 року.
Позивач - Комунальне підприємство охорони здоров'я "Міжлікарняна аптека №271", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просить визнати недійсним договір оренди обладнання № 1 ОЛ/АП 271 від 01.04.2013 року, укладений між позивачем та відповідачем - Приватною фірмою "Олімп" мотивуючи свої вимоги невідповідністю умов договору ст. 284 ГК України, що в свою чергу є підставою для визнання його недійсним за ст 203, 215 ЦК України.
Ухвалою господарського суду від 28.01.2016р. прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд в судовому засіданні на 24.02.2016р. о 11:00 год.
В судовому засіданні оголошувалась перерва з 24.02.16 р. по 10.03.2016 р., а також з 10.03.2016р. по 14.03.2016р. для надання сторонами додаткових документів.
24.02.2016 р. за вх.№6219 відповідач надав письмовий відзив, в якому проти задоволення позовних вимог заперечував та зазначив, що при укладанні договору сторони узгодили усі істотні його умови, які в свою чергу кореспондуються з приписами Цивільного кодексу України, а отже, підстави для визнання їх недійсними відсутні.
Представник позивача в судовому засіданні 14.03.2016 р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити, через канцелярію суду надав письмові пояснення на відзив (вх.№7905 від 10.03.2016р.), які були досліджені судом та долучені до матеріалів справи.
Представник відповідача в судовому засіданні 14.03.2016 заперечував проти позову на підставах, викладених у відзиві на позовну заяву.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
01 квітня 2013 року між позивачем (орендарем) та відповідачем (орендодавцем) було укладено договір оренди обладнання №1 ОЛ/АП 271 (далі - договір)(а.с. 11-12), відповідно до умов якого (п.1.1), відповідач зобов'язується передавати позивачу у строкове платне користування обладнання для його використання останнім у власній господарській діяльності. Предметом оренди, може бути як стандартне обладнання, що є у наявності у Орендодавця на час укладання цього договору/акту приймання-передачі, так і обладнання, що має відповідати індивідуальним вимогам Орендаря.
Пунктом 1.3. договору встановлено, що Орендодавець передає Орендареві предмет оренди у належному стані, що відповідає умовам його використання та цільовому призначенню. Справедлива вартість предмету оренди визначається в актах приймання-передачі, які укладаються додатково до цього Договору в порядку передбаченому п.1.2. цього договору.
Повернення предмету оренди здійснюється Орендарем протягом 2 (двох) календарних днів після закінчення терміну дії цього Договору, або у будь-який момент за згодою сторін. Повернення предмету оренди оформлюється актом приймання - передачі.
Згідно пункту 5.1. договору договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами.
Пунтком 5.2. договору строк дії договору становить 5 років.
Відповідач, виконуючи свої зобов'язання за вказаним договором, передав позивачеві майно, що є предметом цього договору, а саме обладнання із зазначенням його наіменування, кількості, вартості та місця розташування, що підтверджується двосторонніми актами приймання-передачі до Договору оренди № ОЛ/АП 271 (а.с. 13-29), які були підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками підприємств (усього 17 актів).
Відповідно до ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Статтею 203 ЦК України передбачено загальні вимоги, додержання яких є для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно із частиною 1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю.
Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Частина 1 статті 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Частиною 1 статті 760 ЦК України передбачено, що предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).
Згідно ст.180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Згідно ст.284 ГК України істотними умовами договору оренди є:
- об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації);
- строк, на який укладається договір оренди;
- орендна плата з урахуванням її індексації;
- порядок використання амортизаційних відрахувань;
- відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.
Позивач зазначає, що спірним договором не передбачено усі істотні умови договору оренди, а саме не ідентифіковане майно яке було передано в оренду, що в свою чергу створює перешкоди у його поверненні, оскільки дане майно неможливо відокремити за серійними чи інвентаризаційними номерами чи іншими особистими характеристиками, що порушує приписи ч. 1 ст. 760 ЦК України та ст. 180 ГК України та є підставою для визнання договору недійсним.
Проте, з такими висновками позивача суд не погоджується, оскільки пунктом 1.2. договору сторони встановили, що комплектність, кількість, характеристики та оціночна вартість предмета оренди визначається сторонами у актах приймання-передачі, які укладаються додатково до цього Договору. Також у цих актах приймання-передачі Сторони визначають адресу фактичного використання Орендарем предмету оренди. Акти приймання-передачі до цього договору свідчать про передачу обладнання від Орендодавця до Орендаря.
Вказані предмети оренди були в натурі передані позивачу за актами приймання-передачі до Договору оренди від 01.04.2013 р. (Додатки №1-17 до договору оренди №ОЛ/АП 271 )
За оспорюваним договором, позивач беззастережно прийняв у відпоівдача майно у користування і тривалий час його використовував. Акти приймання-передачі від 01.04.2013 р., за якими відповідач передав вказане обладнання позивачу, не викликали зауважень з боку позивача.
Таким чином, неповна, без зазначення номерів тощо, ідентифікація переданого в оренду майна, не означає, що сторони, хоч і не відобразили це письмово, не розуміли яке конкретно майно передається. Додатково вказане підтверджується тим, що за оспорюваним договором позивач вже частково повертав відповідачу майно, яке було передано йому за актом приймання-передачі від 01.04.2013р. (додаток №8 до договору оренди №1ОЛ/АП 271) на загальну вартість 25 670,00 грн., що підтвердужується актом приймання-передачі до Договору оренди торговельного обладнання та комп'ютерної техніки від 30.06.2013 р. (а.с. 52).
Договір може містити будь-які умови, узгоджені сторонами на власний розсуд. Наявність таких умов не є підставою для визнання укладеного договору недійсним, якщо вони не суперечать нормам ЦК України та іншим актам цивільного законодавства.
Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Зокрема, відповідно до ч.ч. 1, 3, 5 ст. 203 ЦК України:
- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;
- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;
- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Усі вищенаведені вимоги статті 203 ЦК України, додержання яких є необхідним для чинності правочину, були дотримані сторонами під час укладання спірного договору, а позивач дійшов помилкових висновків про наявність суперечностей між умовами Договору оренди і вимогами законодавства України.
Судом не встановлено факту невідповідності спірного договору положенням чинного законодавства, у т.ч. й приписам ЦК України, на які посилається позивач у позовній заяві.
Таким чином, правочин був здійснений за волевиявленням обох сторін, і в даному випадку, усі твердження позивача свідчать про незгоду з раніше досягнутими домовленостями по договору, що не може бути підставою визнання договору недійсним, а згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Суд приходить до висновку, що позивачем доказово не доведено того, що в момент вчинення оспорюваного правочину стороною (сторонами) були недодержані вимоги, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України, тобто не довів підстави, в силу яких договір оренди обладнання №1 ОЛ/АП 271 від 01.04.2013р. має бути визнаний недійсним. Більше того, судом встановлено та враховано, що спірний правочин спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а обставини, наведені позивачем в обґрунтування позовних вимог не знайшли свого підтвердження матеріалами справи.
Згідно зі статтею 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.
Таким чином, позовна вимога позивача не підлягає задоволенню, оскільки немає підстав передбачених ЦК України, за наявності яких правочин може бути визнаний недійсним.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір при відмові в задоволенні позовних вимог покладається на Позивача.
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд
В позові відмовити повністю.
Повне рішення складено 21.03.2016 р.
Суддя ОСОБА_1