14 березня 2016 року Справа № 876/13723/13
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Обрізко І.М.,
суддів Кухтея Р.В., Сапіги В.П.
за участю секретаря судового засідання Мельничук Б.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційні скарги державної виконавчої служби України, ОСОБА_1 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_1 до державної виконавчої служби України про визнання бездіяльності протиправною та спонукання до вчинення дій,-
ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України про визнання протиправною та скасування постанови, визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання до вчинення дій, стягнення моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що Львівським окружним адміністративним судом на виконання постанови від 25.01.2011 року у справі №2а-9094/10/1370 видано виконавчий лист від 16.01.2012 року про скасування наказу начальника Львівського обласного управління юстиції №358-к від 01.11.2002 року «Про звільнення ОСОБА_1.». Позивач зазначає, що в порушення ст.124 Конституції України та ч.1 ст.255 КАС України відповідачем було винесено постанову ВП №35561755 від 06.12.2012 року про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа). На думку позивача, виконавчий лист №2а-9094/10/1370 від 16.01.2012 року відповідає вимогам виконавчого документа, встановленим статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження», а протиправна бездіяльність відповідача порушує його право на своєчасне виконання рішення суду, яке вступило в законну силу.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2013 року визнано протиправною бездіяльність Державної виконавчої служби України по виконанню постанови Львівського окружного адміністративного суду від 25 січня 2011 року у справі №2а-9094/10/1370 та визнано протиправною та скасовано постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Роєнко Р.В. про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову у прийнятті до примусового провадження виконавчого документа) від 06 грудня 2012 року ВП№35561755. Врешті позовних вимог відмовлено.
Суд виходив з того, що 15 березня 2013 року позивач звернувся до відповідача про прийняття виконавчого листа до виконання. 10 квітня 2012 року постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України відмовлено у відкритті виконавчого провадження. У відповідь на повторне звернення позивача з заявою про прийняття до виконання виконавчого листа №2а-9094/10/1370, виданого 16 січня 2012 року Львівським окружним адміністративним судом, відповідач виніс постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) ВП №35561755 від 06 грудня 2012 року, мотивовану тим, що в поданому на виконання виконавчому документі відсутні заходи примусового виконання передбачені ст.32 Закону України «Про виконавче провадження». Разом з тим, відповідачем не надано доказів невідповідності виконавчого документу вимогам статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», та не доведено наявності, передбачених статтею 26 Закону України «Про виконавче провадження» підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження. Також, не надано доказів звернення відповідача до суду за роз'ясненнями викладеними у виконавчому документі регулятивної частини рішення. Відтак прийнята постанова є протиправною.
З приводу вимог зобов'язання прийняти до виконання виконавчий лист та провести заміну сторони виконавчого провадження з Львівського обласного управління юстиції на Головне управління юстиції у Львівській області, яке зобов'язати видати наказ, яким скасувати попередній наказ Львівського обласного управління юстиції №358 від 01 листопада 2002 року «Про звільнення ОСОБА_1.» та внести відповідний запис у трудову книжку, то суд не може підміняти орган, рішення якого оскаржується, тому у цій частині вимоги безпідставні.
Не погодившись із вказаним судовим рішенням сторони подали апеляційні скарги, з яких із-за порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи, просять його скасувати та постановити нове рішення.
Покликання відповідача маються на те, що судом не аргументовано з яких підстав позивачу поновлено строк на подачу позовної заяви, оскільки 08 лютого 2013 року в адресу позивача скеровано оспорену постанову та 06 червня 2013 року направлено відповідь на скаргу. Крім того, у пред'явленому виконавчому листі відсутні заходи примусового виконання рішення передбачених статтею 32 Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку з чим державним виконавцем винесено оскаржувану постанову.
У апеляційній скарзі ОСОБА_1 не погоджується в частині відмови в зобов'язанні до вчинення дій, стягнення моральної шкоди та судових витрат, оскільки державний виконавець вправі самостійно провести заміну сторони у виконавчому провадженні та вжити заходів по виконанні рішення суду, однак свідомо цього не зробив. Тому те, що суд не зобов'язує його у винесеній постанові до прийняття до виконання виконавчого листа та вчинення дій по його виконанні дає можливість і в подальшому ігнорувати звернення позивача і в подальшому зловживати службовим становищем, не виконувати постанову суду від 25 січня 2011 року. Також, суд встановивши вину відповідача помилково вважає, що ним не спричинена шкода, невірно визначено витрати.
У відповідності до вимог ч.1 ст. 41 КАС України у разі неявки у судове засідання осіб, які беруть учать у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційних скарг, вирішив наступне.
Відповідно до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце зокрема неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що постановою Львівського окружного адміністративного суду від 25 січня 2011 року №2а-9094/10/1370 скасовано наказ начальника Львівського обласного управління юстиції №358 від 01 листопада 2002 року «Про звільнення ОСОБА_1.», відтак автоматично позивач вважається працюючим.
Як зазначає Міністерство праці та соціальної політики України в листі від 07 серпня 2007 року № 205/06/187-07, питання, пов'язане з фактом поновлення на роботі, вирішується відповідно до рішення суду: видається наказ про поновлення працівника на роботі та вносяться зміни до його трудової книжки відповідно до пункту 2.10 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58 зокрема, визнається недійсним запис, зроблений відповідно до наказу, визнаного судом незаконним. Поновлення на роботі відбувається не з дати винесення судом відповідного рішення, а з дати звільнення працівника, яка згідно з цим рішенням визнається недійсною.
Державний виконавець приймає до виконання виконавчий документ і відкриває виконавче провадження (якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим Законом України «Про виконавче провадження», і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби). Протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня перевіряє виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника.
Після фактичного допущення працівника до роботи складається акт про виконання рішення, виконавче провадження підлягає закінченню і не поновлюється при повторному недопущенні працівника до роботи, а в працівника з'являється право на звернення до суду в порядку позовного провадження (підп. 8.2.3 Інструкції про проведення виконавчих дій).
Колегія суддів приходить до висновку, що скасування наказу про звільнення автоматично означає, що позивач рахується працюючим та не потребує виконання даного рішення за виконавчим листом.
Пунктом 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» передбачено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Стороною позивача не було доведено факту заподіяння моральної шкоди. Крім того, не підтверджені доводи сторони позивача в першій частині позовних вимог.
За таких обставин, судова колегія вважає, що доводи апеляційних скарг являються суттєвими і складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також має місце невідповідність висновків суду обставинам справи в частині задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 198 п.3 ч.1, 202, 205, 207, 254 КАС України, Львівський апеляційний адміністративний суд,-
Апеляційні скарги державної виконавчої служби України, ОСОБА_1 задоволити частково.
Скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2013 року по справі № 813/5138/13-а та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Державної виконавчої служби України про визнання протиправною бездіяльності та спонукання до вчинення дій відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня виготовлення постанови в повному обсязі, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя І.М. Обрізко
Судді Р.В. Кухтей
В.П. Сапіга
Повний текст виготовлено 18.03.2016 року.