14 березня 2016 року Справа № 876/9791/14
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Обрізко І.М.,
суддів Кухтея Р.В., Сапіги В.П.
за участю секретаря судового засідання Мельничук Б.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Золота Нива» на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2014 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Золота Нива» до Реєстраційної служби Заліщицького районного управління юстиції Тернопільської області за участю третьої особи - ОСОБА_1 про визнання дій неправомірними та скасування рішення державного реєстратора,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Золота Нива» (надалі - ТзОВ «Золота Нива») звернулося з адміністративним позовом до Реєстраційної служби Заліщицького районного управління юстиції Тернопільської області за участю третьої особи - ОСОБА_1 про визнання дій неправомірними та скасування рішення державного реєстратора.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 28.05.2007 року між позивачем та ОСОБА_1 (орендодавець) було укладено договір оренди землі № 310, за умовами якого позивач прийняв у строкове (на 20 років) платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 1,27 га, яка розташована в межах Блищанської сільської ради. Договір оренди зареєстрований в органах державного земельного кадастру. В подальшому такий догорів розірваний на підставі угоди про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки від 20.10.2011 року, а 30.09.2013 року відповідачем було проведено державну реєстрацію припинення речового права. Угоду про дострокове розірвання договору оренди підписав колишній директор ТзОВ «Золота Нива», у зв'язку з призначенням нового директора позивачу стало про такі обставини відомо лише у квітні 2014 року. Позивач вважає прийняте державним реєстратором реєстраційної служби Заліщицького районного управління юстиції Тернопільської області про проведення державної реєстрації припинення речового права неправомірним, оскільки угода про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки від 20.10.2011 року не пройшла державної реєстрації у порядку встановленому діючим на той час законодавством, а відтак вважалася неукладеною, а відтак у державного реєстратора були відсутні законні підстави для проведення державної реєстрації припинення права оренди.
Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2014 року відмовлено в задоволенні позовних вимог. Суд виходив з того, що колишнім директором ТзОВ «Золота Нива» та ОСОБА_1 підписано угоду про дострокове припинення (розірвання) договору оренди землі. Державна реєстрація вказаної угоди не відбулась. Разом з тим, на час виникнення спірних правовідносин, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). На день проведення реєстраційних дій жодного судового рішення не було та таке не подано в ході судового розгляду. Таким чином, у відповідача на час проведення спірних реєстраційних дій були відсутні будь - які правові підстави вважати неукладеною угоду про дострокове розірвання договору оренди землі. Крім того, виходячи з ЄДР ЮО та ФО-П, особа керівника позивача на час розірвання вказаного договору, була уповноважена вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи.
З матеріалів справи не встановлено також підстав, передбачених ст..24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», які є вичерпними та на підставі яких, у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено.
Не погодившись із вказаним судовим рішенням, сторона позивача подала апеляційну скаргу, з якої із-за порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи просить його скасувати та задоволити позовні вимоги.
Покликання маються на те, що на момент підписання угоди про розірвання договору оренди землі слід провести державну реєстрацію. Саме це є подією, без настання якої угода не є вчиненим правочином і не може бути підставою для здійснення реєстрації припинення прав оренди земельної ділянки. Разом з цим, державна реєстрація угоди не проводилася, а відтак остання не являється документом, що підтверджує припинення права оренди земельної ділянки позивача. У свою чергу, відповідачем не було вчинено жодних дій, спрямованих на отримання інформації, чи подавалась дана угода до органів, що здійснювали реєстрацію договору оренди землі до 01.01.2013 року. З вказаної дати до законодавства було внесено ряд змін, якими було скасовано обов'язкову державну реєстрацію договорів оренди землі та зміни до цих договорів, однак вказане законодавство зворотної дії в часі не має.
Не погодившись з апеляційною скаргою, відповідач скерував до суду свої заперечення, де зазначив, що згідно законодавства договір оренди може бути розірваний за згодою сторін, а спори вирішуються в судовому порядку. Твердження, що колишній директор ТзОВ «Золота Нива» не був уповноважений укладати договори не є підставою держреєстратору самостійно визнавати такий договір неправомірним. На час спірних дій відповідача жодних судових рішень не було. Угода про розірвання оренди укладена в жовтні 2011 року, а припинення права оренди проведено 15.10.2013 року відповідно до норм законодавства. Причому чітких строків подачі договорів на державну реєстрацію не встановлено.
У відповідності до вимог ч.1 ст. 41 КАС України у разі неявки у судове засідання осіб, які беруть учать у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Судом встановлено, що 28.05.2007 року між орендарем ТзОВ «Золота Нива» та орендодавцем ОСОБА_1 було укладено договір оренди землі № 310, за умовами якого орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 1,27 га (кадастровий номер НОМЕР_1), належну ОСОБА_1 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2, виданого Заліщицькою районною державною адміністрацією, яка розташована в межах Блищанської сільської ради. Строк дії договору - 20 років.
Вказаний договір оренди землі від 28.05.2007 року зареєстрований у Державному реєстрі земель 04.10.2007 року Заліщицьким реєстраційним відділом Тернопільської філії ДП центру ДЗК, про що свідчить відповідна відмітка про державну реєстрацію на договорі.
В подальшому, 20.10.2011 року ТзОВ «Золота Нива», в особі директора ОСОБА_2, та ОСОБА_1 підписали угоду про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки від 28.05.2007 року №310. Тоді ж, 20.10.2011 року, вказаними особами був складений та підписаний акт приймання-передачі вказаної земельної ділянки.
В п.5 даної угоди зазначено, що Договір вважається розірваним, а взаємні зобов'язання за Договором припиненими з моменту набрання чинності даної Угоди. Угода набуває чинності з моменту її державної реєстрації в державному органі про реєстрацію майнових прав.
30.09.2013 року, на підставі заяви ОСОБА_1 про державну реєстрацію іншого речового права - припинення права оренди ТзОВ «Золота Нива» на земельну ділянку та поданих документів про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, враховуючи те, що право власності на вказану земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстроване не було, - державним реєстратором реєстраційної служби Заліщицького РУЮ Триюдою М.М., у відповідності до п.4 та п.97 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року №868, було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, проведено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, що розташована за адресою: Тернопільська область, Заліщицький район, в межах Блищанської сільської ради (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1) та внесено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про право власності на зазначену вище земельну ділянку ОСОБА_1
Тоді ж, 30.09.2013 року, державним реєстратором реєстраційної служби Заліщицького РУЮ було прийнято оскаржене рішення індексний №6348880 про проведення державної реєстрації права оренди ТзОВ «Золота Нива» на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_1, що розташована за адресою: Тернопільська область, Заліщицький район, Блищанська сільська рада.
Після цього, 30.09.2013 року державним реєстратором реєстраційної служби Заліщицького РУЮ було внесено записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, а саме: реєстрацію припинення іншого речового права - оренди земельної ділянки на підставі угоди про дострокове розірвання договору оренди від 20.10.2011 року, що підтверджується витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права індексний №10171339.
Судом також встановлено, що під час розгляду заяви про реєстрацію припинення права оренди ТзОВ «Золота Нива» на земельну ділянку, державним реєстратором отримано Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, відповідно до якої, у вказаних реєстрах, крім запису про реєстрацію права власності на вказану земельну ділянку ОСОБА_1, - відсутні інші відомості (обмеження) про вказаний об'єкт (інші зареєстровані права).
Відповідно до статей 1, 13 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Статтею 14 Закону України «Про оренду землі» визначено форму договору оренди землі та закріплено, що договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України.
Згідно з статтею 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Згідно з статтею 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.
Таким чином, законодавча вимога щодо письмової форми договору оренди земельної ділянки та угоди про дострокове припинення договору оренди земельної ділянки сторонами дотримана.
Статтею 204 Цивільного кодексу України визначено презумпцію правомірності правочину, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Відповідно до статті 640 Цивільного кодексу України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.
Статтею 654 Цивільного кодексу України визначено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Відповідно до статті 20 Закону України «Про оренду землі» укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Таким чином, відповідно до чинних на момент укладення угоди про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки положень законодавства, така угода підлягала реєстрації. За відсутності реєстрації, угода могла вважатись такою, що не є укладеною до моменту реєстрації.
В той же час, з 01.01.2013 року статтю 20 Закону України «Про оренду землі» було виключено на підставі Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та інших законодавчих актів України». Так само, вказаним законом із статті 640 Цивільного кодексу України виключено вимогу щодо реєстрації правочину. Фактично, з 01.01.2013 року проводиться реєстрація права оренди, а не самого договору.
Відповідно до пункту 13-6 Порядку ведення Поземельної книги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.09.2009 року № 1021 (втратив чинність з 01.01.2013 року), під час державної реєстрації земельної ділянки здійснюється державна реєстрація державного акта або договору оренди земельної ділянки державної та комунальної власності у Книзі записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі.
Відповідно до пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та інших законодавчих актів України», до 01.01.2013 року державна реєстрація права власності, права користування (сервітут) земельними ділянками, права постійного користування земельними ділянками, договорів оренди земельних ділянок; права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); права забудови земельної ділянки (суперфіцій) проводиться територіальними органами земельних ресурсів.
З огляду на наведене, договір оренди земельної ділянки, укладений відповідно до статті 14 Закону України «Про оренду землі» , є підставою для проведення державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав, а також і реєстрації їх припинення.
Статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» містить вичерпний перелік підстав для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень.
Відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що державний реєстратор реєстраційної служби Заліщицького РУЮ Триюда М.М. правомірно та підставно прийняла рішення №6348880 від 30.09.2013 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, і проведення за цим рішенням реєстрації речового права (припинення оренди) на підставі угоди від 20.10.2011 року про дострокове розірвання договору оренди землі №104 від 22.05.2013 року, у зв'язку з чим, у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій державного реєстратора та скасування такого рішення слід відмовити.
Зазначена вище правова позиція суду апеляційної інстанції в досліджуваних правовідносинах не суперечить практиці Вищого адміністративного суду України (ухвала від 08.10.2015 року по справі №К/800/65726/14, ухвала від 29.10.2015 року по справі №К/800/7562/15).
З огляду на викладене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не складають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.
Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, Львівський апеляційний адміністративний суд,-
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Золота Нива» залишити без задоволення, постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2014 року по справі № 819/1722/14-а - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня виготовлення ухвали в повному обсязі, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя І.М. Обрізко
Судді Р.В. Кухтей
В.П. Сапіга
Повний текст виготовлено 17.03.2016 року