10 березня 2016 року м. Київ К/800/38944/15
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддівЗайця В.С. (суддя-доповідач), Голяшкіна О.В., Стрелець Т.Г.,
провівши попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27 травня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області, третя особа ОСОБА_5 про визнання протиправним та скасування розпорядження, -
У січні 2015 року ОСОБА_4 пред'явив позов до Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області (далі - Комінтернівська РДА), третя особа ОСОБА_5 про визнання протиправним та скасування розпорядження Комінтернівської РДА №1478/А-2012 від 30 серпня 2012 року «Про надання громадянину України ОСОБА_5 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення садівництва на території Фонтанської сільської ради».
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 27 травня 2015року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2015 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, скаржник оскаржив їх.
У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню.
Судами встановлено, що позивач з 28 серпня 2010 року є членом садівничого товариства «Пограничник», за ним закріплено АДРЕСА_1, в садівничому товаристві «Пограничник», СМ «Вапнярський» на землях Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, що підтверджується витягом з протоколу № 17 від 28 серпня 2010 року загальних зборів садового товариства «Пограничник».
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_5 також, згідно витягу з протоколу № 16 від 17 квітня 2010 року загальних зборів садового товариства «Пограничник», затверджено членом садівничого товариства «Пограничник» та закріплено за ним ділянку АДРЕСА_2 в садівничому товаристві «Пограничник», СМ «Вапнярський» на землях Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області.
В 2008 році садівниче товариство «Пограничник» пройшло перереєстрацію з затвердженням нової редакції Статуту товариства.
Згідно рішення Фонтанської сільської ради від 08 серпня 2008 року садівничому товариству "Пограничник" був виданий дозвіл на розробку містобудівного обґрунтування розміщення садівничого товариства. При цьому були затверджені списки громадян - членів товариства, затверджені назви вулиць та номера ділянок і закріплені номери земельних ділянок за кожним громадянином - членом товариства.
На підставі розпорядження від 04 квітня 2009 року Комінтернівської РДА садівничому товариству "Пограничник" було дозволено розробку містобудівного обґрунтування розміщення садівничого товариства за вказаною адресою.
В подальшому було розроблено та узгоджено з відповідними службами містобудівне обґрунтування розміщення садівничого товариства "Пограничник", яке було затверджено рішенням Фонтанської сільської ради №176-VI від 25 серпня 2011 року.
Судами також встановлено, що Комінтернівською РДА рішення про передачу у користування садівничому товариству "Пограничник" чи його членам земельних ділянок не приймалось.
20 серпня 2012 року ОСОБА_5 звернувся до Комінтернівської РДА із заявою про передачу йому безоплатно у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,06 га для ведення садівництва на території Фонтанської сільської ради (за межами населеного пункту) Комінтернівського району Одеської області. До заяви ОСОБА_5 додав графічні матеріали із позначенням бажаного місця розташування земельної ділянки.
Розпорядженням Комінтернівської РДА № 1478/А-2012 від 30 серпня 2012 року ОСОБА_5 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення садівництва на території Фонтанської сільської ради (за межами населеного пункту) Комінтернівського району Одеської області без зазначення місця розташування земельної ділянки.
В 2014 році ОСОБА_4 з метою реалізації свого права на безоплатну приватизацію земельної ділянки звернувся до управління Держземагенства у Комінтернівському районі Одеської області з запитом про надання відомостей з документації із землеустрою щодо бажаного місця розташування земельної ділянки, яка знаходиться у його користуванні.
Відповідно до листа управління Держземагенства у Комінтернівському районі Одеської області від 09 жовтня 2014 року ОСОБА_4 повідомлено, що на вказану земельну ділянку надано дозвіл на розробку проекту землеустрою іншій особі розпорядженням Комінтернівської РДА від 30 серпня 2012 року №1478/А-2011.
ОСОБА_4 звернувся до Комінтернівської РДА з запитом на отримання публічної інформації та 06 листопада 2014 року отримав копію розпорядження Комінтернівської РДА від 30 серпня 2012 року №1478/А-2012 "Про надання громадянину України ОСОБА_5 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безплатно у власність для ведення садівництва на території Фонтанської сільської ради".
З матеріалів справи вбачається, що як на час видачі Комінтернівською РДА оскаржуваного позивачем розпорядження, так і до теперішнього часу садівниче товариство «Пограничник» не оформило у встановленому порядку право користування земельною ділянкою площею 13,7 га.
Посилаючись на частини 6, 7 статті 118 Земельного кодексу України суд першої інстанції прийшов до висновку, що винесення відповідачем оскаржуваного розпорядження від 30 серпня 2012 року №1478/А-2012 "Про надання громадянину України ОСОБА_5 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безплатно у власність для ведення садівництва на території Фонтанської сільської ради" відповідало повноваженням цього органу державної виконавчої влади та прийняте за наявності відповідних підстав - заяви особи, яка має намір отримати земельну ділянку у власність та відповідних графічних матеріалів, затверджених органом Держкомзему України, в зв'язку із чим такий акт суб'єкта владних повноважень відповідає законові.
Суд першої інстанції також зазначив, що оскільки жодного рішення компетентного органу державної влади - Комінтернівської РДА про передачу у користування садівничому товариству "Пограничник" чи його членам земельних ділянок не приймалось, у позивача не виникло відповідно до закону право користування спірною земельною ділянкою, а тому при прийнятті оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень зазначені позивачем обставини не повинні були враховуватись.
Суд апеляційної інстанції погодився із висновком суду першої інстанції та залишив постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27 травня 2015 року без змін.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується із позицією судів першої та апеляційної інстанцій із огляду на наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, щорічного послання Президента України до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України, актів Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону забезпечують нормативно-правове регулювання, власних і делегованих повноважень голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники структурних підрозділів - накази.
Статтею 17 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить, зокрема розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.
Відповідно до статті 35 Земельного кодексу України громадяни України із земель державної і комунальної власності мають право набувати безоплатно у власність або на умовах оренди земельні ділянки для ведення індивідуального або колективного садівництва.
Іноземні громадяни та особи без громадянства, а також юридичні особи можуть мати земельні ділянки для ведення індивідуального або колективного садівництва на умовах оренди.
Земельні ділянки, призначені для садівництва, можуть використовуватись для закладання багаторічних плодових насаджень, вирощування сільськогосподарських культур, а також для зведення необхідних будинків, господарських споруд тощо.
До земель загального користування садівницького товариства належать земельні ділянки, зайняті захисними смугами, дорогами, проїздами, будівлями і спорудами загального користування. Землі загального користування садівницького товариства безоплатно передаються йому у власність за клопотанням вищого органу управління товариства до відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчує право на земельну ділянку.
Приватизація земельної ділянки громадянином - членом садівницького товариства здійснюється без згоди на те інших членів цього товариства.
Використання земельних ділянок садівницьких товариств здійснюється відповідно до закону та статутів цих товариств.
Згідно з частиною 3 статті 122 Земельного кодексу України районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності (крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті) у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: сільськогосподарського використання; ведення водного господарства; будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини шостої цієї статті.
Відповідно до частини 1 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Частиною 2 статті 116 Земельного кодексу України визначено, що набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Згідно з частиною 3 статті 116 Земельного кодексу України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Відповідно до частини 6 статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та висновки конкурсної комісії (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.
Частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що Рада міністрів Автономної Республіки Крим, районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Частиною 3 статті 126 Земельного кодексу України встановлено, що право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.
Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України встановлено, що до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзацах другому та четвертому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Враховуючи те, що Комінтернівською РДА рішення про передачу у власність чи користування садівничому товариству "Пограничник" чи його членам земельних ділянок не приймалось, на час прийняття оскаржуваного розпорядження будь-які відомості щодо прав інших осіб на земельну ділянку, розташовану на території Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області були відсутні, колегія суддів вважає, що розпорядження Комінтернівської районної державної адміністрації №1478/А-2012 від 30 серпня 2012 року «Про надання громадянину України ОСОБА_5 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення садівництва на території Фонтанської сільської ради» прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій та встановлених обставин справи.
Відповідно до частини 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, підстав для задоволення касаційної скарги немає.
Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 КАС України, -
Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27 травня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2015 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 235-244-2 КАС України.
Судді: