"15" березня 2016 р. м. Київ К/800/4329/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі
Головуючого судді Малиніна В.В.,
суддів Ситникова О.Ф., Швеця В.В.
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дзержинського районного суд м. Харкова від 10 вересня 2013 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2013 року за ОСОБА_2 про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління державної казначейської служби України в Харківській області по виконанню постанови Дзержинського районного суду м. Харкова від 13 січня 2012 року по справі №2011/2-А-1688/11 та зобов'язання першого відповідача надати другому відповідачу відомості щодо заборгованостей ОСОБА_1 з пенсійних виплат, -
ОСОБА_1 до Дзержинського районного суд м.Харкова з заявою(визначивши відповідачівГоловне управління Пенсійного фонду України в Харківській області та ІНФОРМАЦІЯ_1 )у якій просив: визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо виконанню постанови Дзержинського районного суду м. Харкова від 13 січня 2012 року по справі №2011/2-А-1688/1; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити виплату заявнику заборгованості згідно із постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 13 січня 2012 року по справі №2011/2-А-1688/1, надавши звіт про виконання даного судового рішення.
Ухвалою Дзержинського районного суд м.Харкова від 04 квітня 2013 року адміністративну справу за вказаною заявою було прийнято до провадження судді цього ж суду.
Вирішуючи заяву ОСОБА_1 від 05 березня 2013 року про залучення другого відповідача та зміни позовних вимог та від 05 червня 2013 року щодо заміни неналежної сторони,Дзержинський районний суду м.Харкова ухвалами від 04 червня 2013 року та від 26 червня 2013 року залучає до участі у справі, в якості співвідповідача - Головне управління державної казначейської служби України в Харківській області та виключає з кола відповідачів Харківський обласний військовий комісаріат.
Розглядаючи заявуЗакори О.В. в порядку позовного провадженняДзержинський районний суд м. Харкова постановою від 10 вересня 2013 року її задовольнив частково. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області протягом одного місяця з дати набуття законної сили цієї постанови надати Головному управлінню Державної казначейської служби України у Харківській області відомості щодо заборгованостей ОСОБА_1 з пенсійних виплат. В задоволені решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2013 року рішення суду першої інстанції скасовано в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області протягом одного місяця з дати набуття законної сили цієї постанови надати Головному управлінню Державної казначейської служби України в Харківській області відомості щодо заборгованостей ОСОБА_1 з пенсійних виплат. Прийнято в цій частині нову постанову, якою в задоволенні зазначених позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити. В іншій частині постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 10 вересня 2013 року залишено без змін.
Вважаючи, що рішення судів прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, заявник звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Відповідач (Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області) у письмових запереченнях на вказану касаційну скаргу, які надійшли до Вищого адміністративного суду України просить її залишити без задоволення, рішення суду апеляційної інстанції без змін.
Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга заявника підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Судами встановлено, щопостановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2012 року (справа № 2а-1688/11/2011) частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 . Визнано неправомірною відмову відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області в проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 . Визнано за ОСОБА_1 право на перерахунок пенсії з 01 січня 2010 року по 25 травня 2011 року з урахуванням нових посадових окладів у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року за№ 1294 та Наказу Міністра оборони України від 28 липня 2008 року за № 377. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01 січня 2010 року по 25 травня 2011 року шляхом перерахунку та виплати ОСОБА_1 різницю між фактично сплаченою йому пенсії та пенсією, розмір якої буде перераховано на підставі рішення суду у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року за № 1294 та Наказу Міністра оборони України від 28 липня 2008 року за № 377 за період з 01 січня 2010 року по 25 травня 2011 року. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
На виконання вищевказаної постанови суду Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області позивачу здійснено перерахунок пенсії в порядку, визначеному судовим рішенням, та нараховано 12825 грн. 34 коп.
Вважаючи, що пенсійний орган належним чином не виконав вказане судове рішення (здійснено перерахунок, а не виплату) ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції із заявою.
Суди, як першої так і апеляційної інстанцій, розглядаючи дану заяву в порядку позовного провадження прийняли протилежні рішення.
Зокрема, частково задовольняючи заяву суд першої інстанції, здійснив заміну другого відповідача, одночасно виключивши зазначеного ним первинного відповідача (Харківський обласний військовий комісаріат) та змінив позовні вимоги заяви прийшов до висновку, що відповідні кошти були нараховані заявнику, але не виплачені. Тому, відповідне рішення суду було виконано не у повному обсязі. При цьому, зазначив про необхідність зобов'язання територіального управління пенсійного органу надати територіальному управлінню казначейської служби (залучений співвідповідач замість виключеного) відомостей щодо заборгованостей ОСОБА_1 з пенсійних виплат.
Суд апеляційної інстанції скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог зауважив, що до компетенції Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області не входить надання Головному управлінню Державної казначейської служби України у Харківській області відомостей щодо заборгованостей позивача з пенсійних виплат. Стягувач, а не боржник, подає до Державної казначейської служби України документи та відомості, необхідні для перерахування коштів.
Разом з тим, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно із положеннями статей 104-105 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на час звернення із вказаною заявою до суду; далі - КАС України) позов пред'являється шляхом подання позовної заяви до суду першої інстанції.
Адміністративний позов подається до адміністративного суду у формі письмової позовної заяви особисто позивачем або його представником. Позовна заява може бути надіслана до адміністративного суду поштою.
Вимоги з до позовної заяви зазначено статтею 106 КАС України.
Відповідно до частини дев'ятої статті 267 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду.
У такій заяві зазначаються:
1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява;
2) ім'я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі;
3) ім'я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі;
4) ім'я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі;
5) номер адміністративної справи;
6) відомості про набрання постановою законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження;
7) інформація про день отримання виконавчого листа та пред'явлення його до виконання;
8) інформація про хід виконавчого провадження;
9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви;
10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.
На підтвердження обставин, якими обґрунтовуються вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом.
До заяви додаються докази її надсилання рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням про вручення відповідачам і третім особам не раніше семи робочих днів до дня подання заяви до суду.
Заява підписується позивачем або його представником із зазначенням дня її підписання. У разі якщо заява подається представником, у ній зазначаються ім'я представника, його поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі. Одночасно із заявою подається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника.
Таку заяву може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред'явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідною постановою суду.
У разі відповідності заяви вказаним вище вимогам вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви.
У разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам вона ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена.
Виходячи із буквального аналізу вказаних положень процесуального Закону колегія суддів Вищого адміністративного суду України зауважує, про наявність різної за своїм юридичним змістом та правовою природою процедури захисту порушеного права особи.
В першому випадку це право особи на звернення до суду першої інстанції із адміністративним позовом предметом якого може бути, серед іншого, оскарження рішення, дії чи бездіяльності, зобов'язання до вчинення певних дій чи їх утримання відповідачем - суб'єктом владних управлінських функцій. При цьому, таке звернення повинно бути здійснено в межах предметної та територіальної підсудності адміністративної справи.
В другому випадку це знову ж таки право особи-позивача на звернення до суду першої інстанції але із заявою про оскарження бездіяльності чи дій суб'єкта владних управлінських функцій по виконанню судового рішення, яке було прийнято за наслідками розглядуадміністративного позову (перший випадок). В свою чергу, дана заява подається до того ж суду, який виніс рішення по суті розгляду позовної заяви.
Як слідує із матеріалів справи заявник подав заяву до суду першої інстанції з підстав не виконання пенсійним органом судового рішення, де останній був заявлений відповідачем по справі. Тобто, має місце звернення саме із заявою в порядку статті 267 КАС України.
Натомість, суд першої інстанції, на що суд апеляційної інстанції не звернув уваги, помилково розглядав дану заяву як адміністративний позов, що є, на думку колегії суддів Вищого адміністративного суду України, процесуальним порушенням, яке тягне за собою скасування рішень судів попередніх інстанцій.
Окремо суд касаційної інстанції зауважує, що розглядаючи дану заяву у суду першої інстанції не було повноважень по заміні другого співвідповідача по справі (військовий комісаріат на казначейську службу) та зміні позовних вимог. Оскільки, по-перше стаття 267 КАС України визначає можливість перегляду дій чи бездіяльності лише того відповідача, в даному випадку суб'єктавладних повноважень по виконанню судового рішення яке його стосується (казначейська служба не залучалась до справи під час розгляду адміністративного позову), а по друге такі дії зумовили зміну підсудності розгляду даної справи (Головне управління державної казначейської служби України в Харківській області є структурним підрозділом Державної казначейської служби України, яка є центральним органом виконавчої влади), що в розумінні статті 52 КАС України є недопустимим.
Згідно з вимогами статті 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах та відповідно до законів України.
Відповідно до вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
У зв'язку із зазначеним колегія суддів вважає, що справу необхідно направити на новий розгляд до суду першої інстанції для з'ясування цих питань в судовому засіданні.
Відповідно до частини першої статті 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну ОСОБА_3 задовольнити частково.
Постанову Дзержинського районного суд м. Харкова від 10 вересня 2013 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2013 року за заявою ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління державної казначейської служби України в Харківській області по виконанню постанови Дзержинського районного суду м. Харкова від 13 січня 2012 року по справі №2011/2-А-1688/11 та зобов'язання першого відповідача надати другому відповідачу відомості щодо заборгованостей ОСОБА_1 з пенсійних виплатскасувати, та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та не підлягає перегляду.
Головуючий суддя В.В. Малинін
Судді: О.Ф. Ситников
В.В. Швець