Справа № 11-сс/796/773/2016 Слідчий суддя у 1-й інстанції: ОСОБА_1
Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: ОСОБА_2
03 березня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засідання ОСОБА_5
за участю прокурора ОСОБА_6
представника власника майна ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу представника власника майна - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Оболонського районного суду міста Києва від 19 лютого 2015 року, -
Цією ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого СВ Оболонського УП ГУ Національної поліції в м. Києві ОСОБА_8 , погоджене прокурором Київської міської прокуратури № 5 ОСОБА_6 та накладено арешт на майно, а саме - квартиру АДРЕСА_1 .
Слідчий суддя, обґрунтовуючи прийняте рішення, зазначив, що клопотання слідчого є обґрунтованим, а тому, з метою збереження майна та запобіганню його відчуження третім особам, та враховуючи те, що вказане майно одержано внаслідок вчинення кримінального правопорушення та є об'єктом злочинного посягання, слідчий суддя задовольнив клопотання слідчого.
Не погоджуючись з таким рішенням, адвокат ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді Оболонського районного суду міста Києва від 19 лютого 2015 року, якою накладено арешт на майно, а саме - квартиру АДРЕСА_1 , скасувати.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що оскаржувана ухвала винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, винесена внаслідок неповноти судового розгляду та невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи. Вказує, що розгляд клопотання слідчого проводився без належного повідомлення та участі особи, у власності якої перебуває арештоване майно.
Зазначає, що будь-яких обґрунтованих доказів стосовно підстав накладення арешту слідчим до суду надано не було, так само як і не було доведено наявність обґрунтованої підстави вважати, що зазначена квартира була набута у результаті вчинення кримінального правопорушення. Слідчим, на думку апелянта, не було спростовано твердження про те, що ОСОБА_9 не є добросовісним набувачем.
Звертає увагу, що слідчим не доведено, а слідчим суддею не взято до уваги відсутність підстав вважати, що незастосування цього заходу зумовить труднощі чи неможливість виконання вироку в частині забезпечення можливої конфіскації майна або цивільного позову чи перешкоджатиме встановленню істини, внаслідок чого таке майно може бути приховане, відчужене чи пошкоджене.
Зазначає, що копія оскаржуваного рішення стороні направлена не була, тому представник власника майна отримав копію зазначеної ухвали лише 23.02.2016 року через канцелярію районного суду.
Згідно матеріалів справи, розгляд клопотання слідчого про арешт майна було проведено за відсутності власника майна, а копію оскаржуваної ухвали представник отримав лише 23.02. 2016 року. Тому, відповідно до вимог ст.115 КПК України, причини пропуску строку на апеляційне оскарження колегія суддів визнає поважними та вважає за можливе відновити пропущений строк.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника власника майна, який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити, думку прокурора, який вважає ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, вивчивши матеріали судового провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
При судовому розгляді клопотання слідчий суддя повинен перевірити відповідність змісту клопотання вимогам закону, з'ясувати питання наявності правових підстав для накладення арешту та доцільності його накладення в межах даного кримінального провадження (ст. ст. 171, 173 КПК України).
Зазначена заборона здійснена у кримінальному провадженні СВ Оболонського УП ГУ НП у м. Києві, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за 12016100050001092 від 01.02.2016 року, за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115, ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 01.02.2016 року за адресою: АДРЕСА_2 , було виявлено труп гр. ОСОБА_10 , який проживав за вказаною адресою. Під час проведення досудового розслідування по даному факту, було встановлено, що особа на ім'я ОСОБА_9 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_3 , намагається шахрайським шляхом заволодіти приміщенням квартири, яка належала ОСОБА_10 на праві власності.
Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існують достатні підстави вважати, що воно є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого злочину, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину або може бути конфісковане у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи юридичної особи, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру, або може підлягати спеціальній конфіскації щодо третіх осіб, юридичної особи або для забезпечення цивільного позову.
При цьому, завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Згідно ч. 3 ст. 170 КПК України, підставою арешту майна є наявність ухвали слідчого судді чи суду за наявності сукупності підстав чи розумних підозр вважати, що майно є предметом, доказом злочину, засобом чи знаряддям його вчинення, набуте злочинним шляхом, є доходом від вчиненого злочину або отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину. Арешт також може бути застосовано до майна третіх осіб з урахуванням частини другої цієї статті (треті особи, майно яких може бути арештовано, - особи, які отримали чи придбали у підозрюваної, обвинуваченої чи засудженої особи майно безоплатно або в обмін на суму, значно нижчу ринкової вартості, або знали чи повинні були знати, що мета такої передачі - отримання доходу від майна, здобутого внаслідок вчинення злочину, приховування злочину та/або уникнення конфіскації).
Відповідно до ч. 7 ст. 170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у випадках, якщо існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до зникнення, втрати, знищення, перетворення, пересування, відчуження майна.
З огляду на вказане, вказане в ухвалі слідчого судді майно, яке відповідає критеріям, встановленим ч. 2 ст. 167 КПК України, повинно арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Колегія суддів погоджується з такими висновками слідчого судді та вважає, що матеріали, надані стороною обвинувачення, свідчать, що застосування зазначеного заходу забезпечення кримінального провадження є виправданим і необхідним у даному кримінальному провадженні, оскільки сприятиме здійсненню швидкого, повного та неупередженого досудового розслідування, а також запобіганню будь-яким негативним наслідкам у вигляді відчуження вказаного в ухвалі майна третім особам.
Крім того, суд звертає увагу, що даний вид обмеження носить тимчасовий характер, а тому має бути застосований з метою встановлення істини у даному кримінальному провадженні.
З урахуванням викладеного, ухвала слідчого судді є законною та обґрунтованою, а тому її необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу представника власника майна - без задоволення.
Керуючись ст.ст.167, 170-173, 309, 404, 405, 407, 418 КПК України, колегія суддів,-
Поновити ОСОБА_7 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Оболонського районного суду міста Києва від 19 лютого 2016 року.
Ухвалу слідчого судді Оболонського районного суду міста Києва від 19 лютого 2016 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого СВ Оболонського УП ГУ Національної поліції в м. Києві ОСОБА_8 , погоджене прокурором Київської міської прокуратури № 5 ОСОБА_6 та накладено арешт на майно, а саме - квартиру АДРЕСА_1 , залишити без змін, а апеляційну скаргу представника власника майна - адвоката ОСОБА_7 - без задоволення.
Ухвала Апеляційного суду м. Києва оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4
_____________ ______________ _____________