16 березня 2016 року справа № 823/154/16
м. Черкаси
16 год. 40 хв.
Черкаський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого - судді: Тимошенко В.П.,
за участю секретаря: Цаплі І.Ю.,
представника позивача - Осадчого В.А (за довіреністю),
представника відповідача - Топора А.І. (за довіреністю),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом приватного підприємства "Болід" до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області про скасування рішення,
встановив:
22 лютого 2016 року до Черкаського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява приватного підприємства "Болід" до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області (далі-відповідач), в якій позивач просить скасувати постанову від 09.02.2016 про арешт майна ПП "Болід" та оголошення заборони на його відчуження, винесену у виконавчому провадженні № 43106149.
Позовні вимоги вмотивовані тим, що 09.02.2016 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області проведено опис та арешт нерухомого майна, а саме: нежиле приміщення 1-го поверху та частина приміщення підвалу загальною площею 74,7 кв. м., за адресою: м. Черкаси, вул. О.Дашкевича, 29. В подальшому відповідачем винесено оскаржувану постанову. Позивач вважає, що державний виконавець наклав арешт на майно, на яке не може бути звернуто стягнення, так як дане приміщення на момент укладення договору застави нерухомого майна (іпотеки) №4-ЮО/ІР не існувало і не належало позивачу і не могло бути передано в іпотеку.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд встановив таке.
01 березня 2012 року приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Веліковою Н.А. вчинено виконавчий напис №445, яким запропоновано звернути на користь Публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк" стягнення на нерухоме майно: нежиле приміщення (частина 1-го пов. прим. з №1 по №10 та частина прим. підвалу з №1 по №15), загальною площею 429,7 кв. м, яке знаходиться за адресою: м. Черкаси, вул. Дашкевича Остафія, 29, що належить на праві власності ПП "Болід". Зі змісту цього виконавчого напису слідує, що вказане нерухоме майно було передане в іпотеку зазначеному Банку, на підставі договору №4-ЮО/ІР від 21 березня 2006 року за №1751, в забезпечення кредитних зобов'язань ПП "Зрюкін", які випливають з кредитного договору №4-ЮО від 21 березня 2006 року, строк платежу за яким настав 29 листопада 2011 року, і загальна сума заборгованості, з урахуванням штрафних санкцій, пені та витрат за вчинення виконавчого напису, становить 6294712,33 грн (а.с.14).
17 квітня 2014 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області Цьопою Б.А. відкрито виконавче провадження №43106149 з виконання зазначеного виконавчого напису нотаріуса (а.с.32).
В подальшому, з метою примусового виконання державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Лисенком М.А. постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 12.10.2015, накладено арешт на нежитлове приміщення частина 1-го поверху та частини приміщення підвалу, загальною площею 75 кв. м., яке знаходиться за адресою: м. Черкаси, вул. О.Дашкевича, 29 та перебуває на праві приватної власності ПП "Болід", на підставі акту опису та арешту майна від 21.09.2015 (а.с.64).
Не погоджуючись із актом опису та арешту майна, постановою про арешт майна ПП «Болід» подано адміністративний позов про скасування даних рішень. Постановою Черкаського окружного адміністративного суду в адміністративній справі №823/5045/15 від 04.11.2015 адміністративний позов задоволено частково та зобов'язано державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Лисенко М.А. внести виправлення у постанову від 12.10.2015 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження в частині дати видачі виконавчого документу (виконавчого напису приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу Велікова Н.А. від 01.03.2012, зареєстрованого за № 445) та в частині визначення загальної площі арештованого майна ПП "Болід" (нежитлове приміщення 1-го поверху та частини приміщення підвалу за адресою по вул. О.Дашкевича, 29, м. Черкаси) з 75 кв.м. на 74.7 кв. м. (а.с.69-70).
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2015 апеляційну скаргу ПП «Болід» залишено без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 04.11.2015 залишено без змін (а.с.71-74).
На виконання постанови Черкаського окружного адміністративного суду від 04.11.2015, державним виконавцем Лисенко М.А. 09.02.2016 складено акт опису та арешту майна, яким описано та арештовано нежитлове приміщення 1-ого поверху та частина приміщення підвалу, загальною площею 74,7 кв.м., яке складається з двох кімнат, що знаходяться на першому поверсі, в кожній з яких є вікно метало пластикової конструкції, а в підвальному приміщенні знаходяться туалет та кімната, передбачена під кухню, вхідні двері в нежитлове приміщення метало пластикової конструкції, на вікнах встановлені ролети (а.с.75-76).
Вирішуючи спір по суті суд зазначає таке.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом №606-XIV та іншими чинними нормативно-правовими актами.
Згідно з частиною 1 стастті 1 Закону №606-XIV виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб), це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною 1 статті 11 Закону №606-XIV визначено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Державний виконавець, зокрема, здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом. Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, зокрема накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.(абз.1 ч. 2, 3 ст.11 Закону №606-XIV).
Відповідно до частини 5 статті 57 Закону №606-XIV, про проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису та арешту майна боржника. Під час проведення опису та арешту майна боржника державний виконавець має право оголосити заборону розпоряджатися ним, а в разі потреби - обмежити права користування майном, здійснити опечатування або вилучити його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що зазначається в акті опису та арешту. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.
Згідно з правилами частин п'ятої, дев'ятої цієї статті, про проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису та арешту майна боржника. Під час проведення опису та арешту майна боржника державний виконавець має право оголосити заборону розпоряджатися ним, а в разі потреби - обмежити права користування майном, здійснити опечатування або вилучити його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що зазначається в акті опису та арешту. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.
Під час проведення опису майна боржника - юридичної особи та накладення арешту на нього державний виконавець також використовує відомості щодо належного боржнику майна за даними бухгалтерського обліку.
Таким чином, накладення арешту на майно боржника є правом державного виконавця, яким він користується з метою своєчасного та повного виконання рішення, яке перебуває на примусовому виконанні.
Суд зазначає, що згідно з висновками викладеними в ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2015 безпідставними є посилання позивача на те, що нерухоме майно, яке було описане, та на яке накладено арешт спірним актом державного виконавця, є відмінним від того, на яке звернуто стягнення, згідно виконавчого напису від 01 березня 2012 року №445, адже, як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 15 вересня 2015 року №111658945, в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державному реєстрі іпотек міститься запис про те, що відповідно до договору іпотеки від 21 березня 2006 року, посвідченого цього ж дня й зареєстрованого за №1751, а також додаткової угоди до нього, нотаріально посвідченої 30 листопада 2007 року, зареєстрованої за №8034, об'єктом обтяження виступали належні позивачу нежитлові приміщення, розміщені на першому поверсі та в підвалі нежитлових приміщень, розташованих за адресою: м. Черкаси, вул. О. Дашкевича, 29, яким присвоєно реєстраційний номер в реєстрі прав власності (РПВН) №11568938. Водночас, з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 22 жовтня 2015 року №46091269 вбачається, що за тим же реєстраційним номером майна - 11568938 та тою ж адресою - м. Черкаси. вул. О. Дашкевича, 29 за позивачем зареєстровано право власності на об'єкт нерухомого майна, загальною площею 74,7 кв. м.
Суд відхиляє доводи позивача про те, що право власності на зазначені нежитлові приміщення, загальною площею 74,7 кв. м, виникло у 2008 році, тобто після укладення вищезгаданого договору іпотеки (2006 рік), а тому не є майном, на яке звернуто стягнення за виконавчим написом від 01 березня 2012 року №445, оскільки, як свідчать матеріали справи, реєстрація права власності на це нерухоме майно у 2008 році пов'язана з переплануванням позивачем відповідних приміщень, що по суті не змінює самого об'єкта іпотеки, який співпадає як за місцем розташування (адресою), так і за місцем розміщенням (підвальне приміщення).
Відповідно до частини 1 статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Згідно з частиною 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 3 статті 2 КАС України, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для відмови в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до частини 2 статті 94 КАС України у разі ухвалення судового рішення на користь сторони, яка є суб'єктом владних повноважень, сплачений судовий збір позивачу не повертається.
Керуючись статтями 56, 58, 86, 94, 159, 162, 163, 181, 254 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя В.П. Тимошенко
Повний текст постанови виготовлено 17 березня 2016 року