Копія:
10 березня 2016 р. справа №818/45/16
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Бондаря С.О.
за участю секретаря судового засідання - Алексеєнко Є.А.
позивача - ОСОБА_1
представників відповідача - Вортоломея М.Ф., Фролової С.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №818/45/16
за позовом ОСОБА_1
до прокуратури Сумської області, третя особа: головне управління державної казначейської служби України у Сумській області
про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, зобов"язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до прокуратури Сумської області про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, зобов"язання нарахувати та виплатити на його користь заборгованість по заробітній платі за липень-листопад 2015 року відповідно до статті 81 Закону України "Про прокуратуру" (далі по тексту Закон) з врахуванням індексу інфляції. Свої вимоги мотивує тим, що він з 02.08.2010 року працював в органах прокуратури. 14.12.2015 року його було звільнено із органів прокуратури у зв'язку з реорганізацією органів прокуратури та скороченням кількості прокурорів на підставі п. 1 ч. 2 ст. 40 КЗпП України та ч. 1 п. 9 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру». Вважає звільнення незаконним, оскільки з наказом про звільнення він не був ознайомлений, наказ про звільнення підписаний не керівником регіональної прокуратури, а прокурором області, йому не були запропоновані вакантні посади. У зв'язку з незаконним звільненням йому завдана моральна шкода в сумі 50000грн. Крім того, на думку позивача, під час роботи в прокуратурі, впродовж липня-жовтня 2015 року, йому нараховувалася заробітна плата в менших розмірах ніж передбачено статтею 81 Закону України «Про прокуратуру».
Прокуратура Сумської області, заперечуючи проти позову, свою позицію обґрунтовує тим, що наказом прокурора Сумської області від 14.12.2015р. №971к прокурора прокуратури Білопільського району ОСОБА_1 звільнено із займаної посади та органів прокуратури у зв'язку з реорганізацією органу прокуратури та скороченням кількості прокурорів на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України та п. 9 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру». Підставами прийняття вказаного наказу є вимоги Закону, положеннями якого розпочато процес системного реформування органів прокуратури України, реорганізовано з 15.12.2015р. міські, районні, районні у містах та міжрайонні прокуратури, а також запроваджено ряд принципово нових підходів до питань призначення на посади прокурорів місцевої прокуратури, основою якого є якісне оновлення керівного та кадрового складу. У відповідності до цього Закону, Генеральним прокурором України прийнято наказ від 23.09.2015р. №90ш, яким виключено з 15.12.2015р. штатні розписи міжміськрайпрокуратур області, включено штатні розписи 5 місцевих прокуратур (Конотопської, Охтирської, Роменської, Сумської, Шосткинської) та встановлено у них штатну чисельність працівників. Зокрема у Конотопській місцевій прокуратурі, до якої за територіальною юрисдикцією входить Білопольський район, кількість штатних одиниць складала 44.5, з них оперативних працівників - 35, у т.ч. начальників відділів, прокурорів відділів, прокурорів - 31 посада. З урахуванням положень Закону та вимог ст. 49-2 КЗпП України прокурору прокуратури Білопільського району ОСОБА_1 24.09.2015р. вручено попередження про звільнення із займаної посади та органів прокурати у разі неуспішного проходження тестування для заміщення посади прокурора у відповідній місцевій прокуратурі з 14.12.2015р., з яким він особисто ознайомився 25.09.2015, про що свідчить зроблений власноруч підпис. За результатами тестування ОСОБА_1 набрав меншу кількість балів необхідних для призначення на вакантні прокурорські посади в Конотопську місцеву прокуратуру. Крім цього, з 01.12.2015р. по 14.12.2015р. в прокуратурі Сумської області були відсутні вакантні прокурорські посади, які могли б бути запропоновані позивачу. Оскільки суми набраних ОСОБА_1 за результатами конкурсу балів було недостатньо для призначення на посаду прокурора Конотопської місцевої прокуратури, а інших прокурорських посад, які б могли бути йому запропоновані, в прокуратурі Сумської області не було, ОСОБА_1 був звільнений з посади відповідно до п. 9 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» та п. 1 ст. 40 КЗпП України. На думку відповідача, позовні вимоги ОСОБА_1 про зобов'язання прокуратури нарахувати та виплатити йому заробітну плату за період липня-листопада 2015 року у розмірах, визначених у ст. 81 Закону України «Про прокуратуру», є безпідставними, оскільки у відповідності до вимог п. 9 ст. 81 Закону фінансування оплати праці прокурорів здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Частиною 2 статті 4 Закону України «Про оплату праці» (у редакції, чинній на час виникнення правовідносин) визначено, що джерелом коштів на оплату праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, є кошти, які виділяються з відповідних бюджетів, а також частина доходу, одержаного внаслідок господарської діяльності та інших джерел. Відповідно до ст. 13 цього Закону оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі актів Кабінету Міністрів України в межах бюджетних асигнувань. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом. Пунктом 9 «Прикінцевих положень» Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» установлено, що норми і положення частини другої статті 33, статті 81 Закону України «Про прокуратуру» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування. Кошторисом доходів та видатків прокуратури Сумської області на 2015 рік не передбачено виплати заробітної плати в розмірах відповідно до вимог ст. 81 Закону України «Про прокуратуру». Отже, з урахуванням вищевказаних нормативно-правових актів, прокуратура області не наділена правом самостійно, без відповідної фінансової можливості, тобто збільшення видатків з Державного бюджету України, здійснювати перерахунок посадового окладу позивача.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представники відповідача Вортоломей М.Ф., Фролова С.І. позов не визнали з підстав, викладених у письмових запереченнях.
Суд, заслухавши пояснення позивача, представників відповідача, вивчивши письмові матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
В судовому засіданні встановлено, що наказом прокурора Сумської області від 14.12.2015р. №971к прокурора прокуратури Білопільського району ОСОБА_1 звільнено із займаної посади та органів прокуратури у зв'язку з реорганізацією органу прокуратури та скороченням кількості прокурорів на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України та п. 9 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» (т.1 а.с.8).
Правовідносини, що склалися між сторонами врегульовані Кодексом законів про працю України, Законом України «Про прокуратуру», бюджетним законодавством, відповідними постановами Кабінету Міністрів України та наказами Генерального прокурора України.
Відповідно до ст.12 Закону України «Про прокуратуру» у системі прокуратури України діють місцеві прокуратури, перелік та територіальна юрисдикція яких визначається в Додатку до цього Закону.
Згідно абзацу 3 пункту 1 розділу XII «Прикінцеві положення» Закону України «Про прокуратуру» стаття 12 та Додаток до цього Закону набирають чинності з 15.12.2015року.
За приписами п.5-1 Розділу XIII Перехідні положення Закону України «Про прокуратуру» до набрання чинності положеннями, передбаченими абзацом третім пункту 1 розділу ХІІ Прикінцеві положення цього Закону прокурорами місцевих прокуратур призначаються прокурори, які на день набрання чинності цим Законом працюють у міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратурах, за умови успішного проходження ними тестування. Проведення тестування, стажування здійснюється в порядку, затвердженому Генеральним прокурором України.
Умови і процедуру проведення тестування на посади прокурорів місцевих прокуратур визначаються Порядком проведення тестування для зайняття посади прокурора місцевої прокуратури, затверджений Наказом Генеральної прокуратури України від 20.07.2015 №98 (далі - Порядок).
Відповідно до п.1.2 Порядку на посади прокурорів місцевих прокуратур призначаються особи за результатами успішного проходження ними тестування.
Згідно з п.5.2 Порядку працівник, який на день набрання чинності Законом України "Про прокуратуру" працює в міській, районній, міжрайонній, районній у місті прокуратурі, подає заяву за формою, наведеною у додатку 3 цього Порядку, для участі в тестуванні на посаду прокурора тієї місцевої прокуратури, яка буде сформована шляхом реорганізації прокуратури районного рівня, в якій він працює.
Пунктом 9.1 Порядку встановлено, що рейтинг кандидата визначається за результатами тесту на знання законодавчої бази (професійний тест) та тесту на загальні здібності. За приписами п.9.5 Порядку керівник регіональної прокуратури після отримання рейтингового списку кандидатів на посади прокурорів конкретної місцевої прокуратури та рапорту працівника прокуратури (заяви для тих, хто не працює у прокуратурі), який успішно пройшов тестування, видає наказ про його призначення на посаду, враховуючи підсумковий бал кандидата (від вищого до нижчого) та кількість штатних одиниць у відповідній місцевій прокуратурі.
Судом встановлено, що підставою прийняття наказу про звільнення ОСОБА_1 з органів прокуратури зазначено наказ Генерального прокурора України від 23.09.2015р. №90ш, згідно якого, на виконання вимог ст.ст.7, 12, п.1 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» ст..ст. 9, 14, пп.6 п.5-1 розділу ХІІІ Закону України від 14.10.2014 «Про прокуратуру», у зв'язку з утворенням з 15 грудня 2015 року місцевих прокуратур та припинення діяльності шляхом реорганізації міських, районних, районних у містах та міжрайонних прокуратур внесені зміни до структури та штатного розпису прокуратури Сумської області, а саме: виключено з 15.12.2015 штатні розписи міжміськрайпрокуратур області, включено штатні розписи 5 місцевих прокуратур (Конотопської, Охтирської, Роменської, Сумської, Шосткинської) та встановлено у них штатну чисельність працівників. Зокрема у Конотопській місцевій прокуратурі, до якої за територіальною юрисдикцією входить Білопольський район, кількість штатних одиниць складала 44.5, з них оперативних працівників - 35, у т.ч. начальників відділів, прокурорів відділів, прокурорів - 31 посада (т.1 а.с.33-35).
Вакантні посади Конотопської місцевої прокуратури заповнювалися відповідно до Порядку проведення тестування для зайняття займаної посади прокурора місцевої прокуратури.
ОСОБА_1, у відповідності до вимог ст. 49-2 КЗпП України та п.5-1 Перехідних положень Закону України "Про прокуратуру" 25.09.2015р. було попереджено про звільнення з посади та органів прокуратури у зв'язку з ліквідацією органу прокуратури у разі не проходження або неуспішного проходження тестування для заміщення посади прокурора у відповідній місцевій прокуратурі з 14 грудня 2015 року (т.1 а.с.36).
Згідно рейтингового списку Конотопської місцевої прокуратури Сумської області проведеного тестування для зайняття посади прокурора Семишкур С.В. набрав 88,7 бали та посів 45 місце.
Враховуючи наявність лише 31 вакантної посади начальників відділів, прокурорів відділів, прокурорів Конотопської місцевої прокуратури, а також підсумковий бал, ОСОБА_1 обґрунтовано звільнено з посади прокурора прокуратури Білопільського району.
Заяви позивача про порушення порядку звільнення його з роботи не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.
Так, відповідно до ст.49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.
З матеріалів справи вбачається, що позивач у встановленому законом порядку своєчасно був попереджений про наступне вивільнення.
Вакантні посади ОСОБА_1 не пропонувалися, оскільки в Конотопській місцевій прокуратурі, на роботу в якій претендував позивач, вакантних посад не існувало, у зв'язку з тим, що вони заповнювалися у відповідності до Порядку проведення тестування для зайняття посади прокурора місцевої прокуратури згідно рейтингового списку.
Стосовно вакантних посад в апараті прокуратури Сумської області, то вони були зайняті більш досвідченими працівниками, з більшим стажем роботи, а тому позивачу не пропонувалися.
З наказом про звільнення з роботи, який підписаний уповноваженою особою, ОСОБА_1 був ознайомлений у встановленому законом порядку, про що свідчить його особистий підпис на копії наказу.
Враховуючи законність звільнення позивача з посади, у суду відсутні підстави для поновлення його на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
Позовні вимоги ОСОБА_1 про зобов'язання прокуратури Сумської області нарахувати та виплатити на його користь заборгованість по заробітній платі за липень-листопад 2015 року відповідно до статті 81 Закону України "Про прокуратуру" з врахуванням індексу інфляції, підлягають задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
26.10.2014 набрав чинності Закон України «Про прокуратуру» від 14.10.2014р. № 1697-УІІ, який регулює правові, організаційні, економічні та соціальні умови діяльності працівників прокуратури.
Згідно п.33 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про прокуратуру» щодо удосконалення та особливостей застосування окремих положень» № 578-VIII від 02.07.2015, розділ XIII «Перехідні положення» доповнено пунктом 1-1, де зазначено, що до утворення місцевих прокуратур їх повноваження здійснюють міські, районні, міжрайонні, районні у містах прокуратури. На зазначений період за прокурорами та керівниками цих прокуратур зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури.
Відповідно до ч.1 ст.81 Закону України «Про прокуратуру» заробітна плата прокурора регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
За приписами ч.3 ст.81 цього Закону посадовий оклад прокурора місцевої прокуратури встановлюється у розмірі 12 мінімальних заробітних плат, визначених законом , що запроваджується поетапно: з 1 липня 2015 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2016 року - 11 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2015 року - 12 мінімальних заробітних плат.
Тобто законом встановлений конкретний розмір посадового окладу прокурора місцевої прокуратури.
Проте, пунктом 9 Прикінцевих положень Закону України «Про державний бюджет України на 2015 рік» визначено, що норми і положення ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» застосовуються у порядку та розмірах встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2012р. №505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» затверджено схеми посадових окладів працівників органів прокуратури, які не відповідають вимогам ст.81 Закону України «Про прокуратуру».
Водночас, відповідно до п.13 розділу XIII Закону України «Про прокуратуру», Кабінету Міністрів України доручено: у тримісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону: привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом; забезпечити приведення нормативно-правових актів міністерств та інших відповідних центральних органів виконавчої влади України у відповідність із цим Законом.
Проте, всупереч закону, Кабінетом Міністрів України не були виконані вимоги зазначеної норми.
Кабінетом Міністрів України винесена Постанова від 09.12.2015 року №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» якою визначено, що у межах видатків на оплату праці, затверджених у кошторисі прокуратури, за рахунок виплат, пов'язаних з індексацією, надбавок, доплат, премій підвищуються на 25 відсотків посадові оклади керівних працівників, спеціалістів і службовців, розміри яких затверджено: постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 року №505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури»
Отже, у період з набрання чинності Закону України «Про прокуратуру» (15.07.2015р. в частині розміру заробітної плати) по набрання чинності змін до постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012року №505 (09.12.2015), розмір посадового окладу працівника прокуратури повинен був обчислюватись відповідно до Закону України «Про прокуратуру» у розмірі 10 мінімальних заробітних плат.
При цьому суд зазначає, що відсутність механізму реалізації права працівника прокуратури на заробітну плату в розмірі, передбаченому Законом, у зв'язку з не внесенням відповідних змін до постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 року №505, не є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки закони України мають вищу юридичну силу ніж постанова Кабінету Міністрів України, а також, у зв'язку з тим, що кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Такий висновок суду підтверджується рішенням Європейського суду з прав людини від 24.04.2014 року у справі «Будченко проти України» (заява №38667/06), де вказано, що відсутність механізму реалізації законодавчого положення становить втручання у право заявника за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції (п. 39 рішення). Варто також зазначити, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення посадових окладів, надбавок до них та фінансування інших, передбачених цим Законом, гарантій, пільг і компенсацій. Так, Європейський Суд з прав людини у справі "Кечко проти України" констатував, що не приймає аргументів Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань. Крім того, суд зазначає, що законодавство, яке визначає фінансові зобов'язання держави, має первинний характер, а бюджетне законодавство - похідний від нього характер. Такий висновок суду узгоджується з позицією Конституційного Суду України, який у справі №1-37/2008 вказав наступне: «Закон про Державний бюджет України як правовий акт, що має особливий предмет регулювання (визначення доходів та видатків на загальносуспільні потреби), створює належні умови для реалізації законів України, інших нормативно-правових актів, ухвалених до його прийняття, які передбачають фінансові зобов'язання держави перед громадянами і територіальними громадами. Саме у виконанні цих зобов'язань утверджується сутність держави як соціальної і правової.
Відповідно до статей 1, 3 Конституції України та принципів бюджетної системи (стаття 7 Кодексу) держава не може довільно відмовлятися від взятих на себе фінансових зобов'язань, передбачених законами, іншими нормативно-правовими актами, а повинна діяти ефективно і відповідально в межах чинного бюджетного законодавства».
Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Прокуратура Сумської області, як суб'єкт владних повноважень не довела правомірності не нарахування заробітної плати позивачу за липень-листопад 2015 року у відповідності до вимог статті 81 Закону України "Про прокуратуру".
Таким чином, суд вважає за необхідне зобов"язати прокуратуру Сумської області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за липень-листопад 2015 року відповідно до статті 81 Закону України "Про прокуратуру" з врахуванням індексу інфляції.
Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до прокуратури Сумської області про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, зобов"язання вчинити дії - задовольнити частково.
Зобов"язати прокуратуру Сумської області (вул. Г.Кондратьєва, 33, м. Суми, код ЄДРПОУ 03527891) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) заборгованість по заробітній платі за липень-листопад 2015 року відповідно до статті 81 Закону України "Про прокуратуру" з врахуванням індексу інфляції.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя (підпис) С.О. Бондар
Повний текст постанови складено 15 березня 2016 року.
З оригіналом згідно:
Суддя С.О. Бондар