25 лютого 2016 року 810/1266/15
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Києві адміністративну справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимог, -
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ФОП ОСОБА_1. до ДПІ в Обухівському районі ГУ ДФС у Київській області та просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 07.11.2014 р. №0012761702/3614, №0012681702/3615, №0012701702/3616, №0012751702/3617, №0012691702/3618, №0012731702/3619, №0012721702/3622 та вимоги про сплату боргу №Ф-0012711702/3620 від 07.11.2014 р., №Ф-0012741702/3621 від 07.11.2014 р.
У обґрунтування своєї правової позиції вказує, що з 10.10.2014 р. по 21.10.2014 р. працівниками ДПІ в Обухівському районі ГУ ДФС у Київській області було проведено документальну планову перевірку ФОП ОСОБА_1. з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2013 р.
За результатами перевірки ДПІ в Обухівському районі ГУ ДФС у Київській області прийняті оскаржувані рішення.
Вказує, що ФОП ОСОБА_1. не погоджується з висновками Акту перевірки та вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання та прийняв рішення, що суперечить законодавству.
Представник позивача підтвердив обставини викладені у позовній заяві. Надав суду заяву про розгляд справи у письмовому провадженні та просив позовні вимоги задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Направив на адресу суду письмові заперечення в яких просив відмовити в задоволенні позовних вимог із підстав зазначених в даних запереченнях.
25.02.2016 р. у судовому засіданні судом прийнято рішення про подальший розгляд справи у письмовому провадженні.
Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1. зареєстрований як фізична особа-підприємець Обухівською районною державною адміністрацією Київської області 19.03.2001 р. та як платник податків, зборів та обов'язкових платежів перебуває на податковому обліку в ДПІ.
Основним видом діяльності позивача, згідно з реєстраційними даними та даними за КВЕД є діяльність автомобільного вантажного транспорту ( КВЕД 49.41).
У своїй господарській діяльності позивач використовує власні транспортні засоби: RENAULT MAGNUM 390-1 НОМЕР_1, 2010 року випуску, CITROEN C25 НОМЕР_2, 1988 року випуску.
Судом встановлено, що в період з 10.10.2014 року по 21.10.2014 року ДПІ в Обухівському районі ГУ ДФС у Київській області проведена документальна планова перевірка ФОП ОСОБА_1. з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014, за наслідками якої складено Акт від 28.10.2014 року №3442/17-03/3023606556 ( далі по тексту - Акт перевірки).
Згідно з висновками вказаного акту, перевіркою встановлено порушення позивачем положень Податкового кодексу України, а саме:
- п. 138.1 та п.138.4 ст. 138, п.139.1 ст.139, п.177.2, п. 177.4 ст. 177 ПК України, в результаті чого донараховано податок на доходи фізичних осіб за підсумками річного декларування за 2013 рік в загальній сумі 25520,63 грн.;
- п. 177.10 ст. 177 ПК України в частині неведення Книги обліку доходів та витрат;
- п.51.1 ст.51 ПК України, в частині не подання податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку за формою № 1-ДФ за І-ІІ-ІІІ-ІV квартали 2013 року;
- ст. 7 Закону України від 08.07.2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями, що призвело до заниження єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування само зайнятої особи з доходу отриманого від здійснення господарської діяльності в загальній сумі 56 668,67 грн.;
- ст. 7 Закону України від 08.07.2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями, що призвело до заниження єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з доходів виплачених у вигляді заробітної плати в розмірі 9 389,13 грн.;
- п. 187.1 ст. 187, п. 198.1, п. 198.3, ст..198, п. 201.1 ст. 201 ПК України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість яка підлягає до сплати в бюджет в розмірі 26581,46грн.
За результатами акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення рішення, а саме:
- податкове повідомлення - рішення форми «Р» від 07.11.2014 року № 0012761702/3614 про нарахування податку з доходів фізичних осіб за результатами річного декларування в розмірі 510,00грн. в тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 510,00грн.;
- податкове повідомлення - рішення форми «Р» від 07.11.2014 року № 0012681702/3615 про нарахування податку з доходів фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати в розмірі 5 757,83грн. в тому числі за основним платежем на суму 3 413,40 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 2 344,43грн.;
- податкове повідомлення - рішення форми «Р» від 07.11.2014 року № 0012701702/3616 про нарахування податку з доходів фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування в розмірі 38 280,94грн. в тому числі за основним платежем на суму 25 520,63 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 12 760,31грн.;
- податкове повідомлення - рішення форми «Р» від 07.11.2014 року № 0012751702/3617 про нарахування податку на додану вартість в розмірі 42 872,19грн. в тому числі за основним платежем на суму 28 581,46 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 14 290,73грн.;
- податкове повідомлення - рішення форми «Р» від 07.11.2014 року № 0012691702/3618 про нарахування податку з доходів фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати в розмірі 510,00грн. в тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 510,00грн.;
- рішення від 07.11.2014року № 0012731702/3619 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 4 694,57грн.;
- вимога про сплату боргу (недоїмки) форми «Ф» від 07.11.2014року № 0012711702/3620 про сплату суми недоїмки зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 56 668,67грн.;
- вимога про сплату боргу (недоїмки) форми «Ф» від 07.11.2014року № 0012741702/3621 про сплату суми недоїмки зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 9 389,13грн.;
- рішення від 07.11.2014року № 0012721702/3622 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 2 833,43грн.
Спірні правовідносини виникли у сфері справляння податків і зборів, випливають з порядку формування платником податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, валових витрат та стосуються правомірності рішень контролюючого органу про нарахування податкових зобов'язань і штрафних санкцій.
Так, пунктом 177.1 статті 177 ПК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - ПК України) визначено, що доходи фізичних осіб-підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.
Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця. (п. 177.2 ст. 177 ПК України).
В силу норм підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України під «витратами» розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 ст. 14 ПК України визначає «господарську діяльність» як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
У відповідності до пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (п.п.138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України).
Згідно пункту 138.8 статті 138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).
Згідно абз. «г» п.п.138.8.5 п. 138.8 ст. 138 ПК України до складу загальновиробничих витрат включаються, зокрема, витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, оперативну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення.
Відповідно до абз. «в» п.п.138.10.2 п. 138.10 ст. 138 ПК України до складу інших витрат включаються адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, зокрема, витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (оперативна оренда (у тому числі оренда легкових автомобілів), придбання пально-мастильних матеріалів, стоянка, паркування легкових автомобілів, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона).
Пунктом 177.4 статті 177 ПК України визначено, що до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.
При цьому згідно абз. 1 пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (частина 1 статті 2 Закону №996-ХІV).
Згідно положень частини 3 статті 2 цього ж Закону суб'єкти підприємницької діяльності, яким відповідно до законодавства надано дозвіл на ведення спрощеного обліку доходів і витрат, ведуть бухгалтерський облік і подають фінансову звітність у порядку, встановленому законодавством про спрощену систему обліку і звітності.
В розумінні Закону №996-ХІV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно із частиною 1 статті 9 Закону №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 статті 9 Закону №996-ХІV).
Крім того, за приписами статей Господарського кодексу України громадянин-підприємець зобов'язаний вести облік результатів своєї підприємницької діяльності відповідно до вимог законодавства; своєчасно надавати податковим органам декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію), інші необхідні відомості для нарахування податків та інших обов'язкових платежів; сплачувати податки та інші обов'язкові платежі в порядку і в розмірах, встановлених законом (ч. 1 ст. 128 ГК України).
Згідно пункту 177.10 статті 177 ПК України фізичні особи-підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом державної податкової служби.
Аналіз викладених норм свідчить про те, що протягом 2013 року нормами податкового законодавства України не передбачалося обов'язку щодо ведення бухгалтерського обліку валових витрат основних фондів, що підлягають амортизації та витрат на утримання основних засобів, придбання пально-мастильних матеріалів, для фізичних осіб-підприємців на загальній системі оподаткування.
Разом з тим, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком з доходів фізичних осіб мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції фізичної особи-підприємця, та мають бути пов'язані з отриманням доходу фізичною особою - підприємцем.
Відповідно до акту перевірки, позивачем завищено витрати на загальну суму 163310,29 грн. без ПДВ, в тому числі:
· ПП «Аліс Експо» на загальну суму 131 191,22 грн. без ПДВ;
· ТОВ «Інвестиційна взаємодія» на загальну суму 7 000,00грн. без ПДВ;
· ТОВ «Сервісно-торгівельна мережа «Евро майстер» на загальну суму 11 833,33грн. без ПДВ;
· ПП «Авто- Оскар» на загальну суму 4 666,67грн. без ПДВ;
· ТОВ «Гарант- ЛКВ» на загальну суму 3 000,00грн. без ПДВ;
· ТОВ «ТОГО» на загальну суму 4 211,56грн. без ПДВ;
· ТОВ «Цемлайн плюс» на загальну суму 1 458,33грн. без ПДВ.
Щодо фінансово - господарських відносин з ПП «Аліс Експо»:
Судом встановлено, що 02.11.2011 р. між ПП « Аліс Експо» (згідно договору - Постачальник) та суб'єкт підприємницької діяльності фізична особа Крупа Віталій Сергійович (згідно договору - Покупець), укладено договір поставки № 55.
Предметом даного договору є зобов'язання постачальника передати нафтопродукти (дизельне паливо, бензин,індустріальні та моторні мастила, керосин), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити, на умовах визначеним цим договором.
Пунктом 5.1 даного договору передбачено, що відвантаження нафтопродуктів здійснюється на умовах EXW-самовивіз зі складу постачальника.
Крім того, пунктом 5.2 даного договору визначено, що за домовленістю сторін, постачальник може забезпечити доставку нафтопродуктів до покупця власним транспортом за рахунок покупця.
На виконання вимог даного договору, Постачальник поставив покупцю дизельне пальне, фактичне виконання яких підтверджується видатковими, податковими накладними.
№ з/пДата видаткової накладної№, видаткової накладноїЗагальна сума,грн.Крім того, ПДВ,грн.Дата виписки податкової накладної№ податкової накладноїЗагальна сума, грн.Крім того, ПДВ,грн.
Червень 2013
125.06.2013 23554643,7510928,7505.06.20131310416,672083,33
11.06.20132912500,002500,00
17.06.20133210833,332166,67
05.07.201325127500,005500,0026.06.20134227500,005500,00
Всього за місяць 61250,0012250,00
Липень 2013
31.07.20132897979,171595,8315.07.2013317979,171595,83
31.07.2013617500,001500,00
Всього за місяць 15479,173095,83
Серпень 2013
20.08.201332614583,332916,6713.08.2013277083,331416,67
Всього за місяць 7083,301416,67
Вересень 2013
16.09.201336828333,335666,6703.09.201358333,331666,67
09.09.2013153333,33666,67
13.09.20133016666,673333,33
30.09.201338819045,423809,0823.09.2013464878,75975,75
18.09.20134014166,672833,33
Всього за місяць 47378,759475,75
Разом за перевіряє мий період131191,2226238,25
Фактичне виконання укладеного договору (реальність здійснених господарських операцій) у повному обсязі підтверджується первинними документами бухгалтерського та податкового обліку: видатковими та податковими накладними, оригінали яких були надані перевіряючому під час проведення перевірки. Однак з незрозумілих причин дані первинного бухгалтерського обліку не було враховано перевіряючим в акті перевірки.
При цьому транспортування придбаної продукції підтверджено товарно - транспортними накладними, які у своєму складі містять всі обов'язкові реквізити: марку та номер автомобіля, відомості про замовника та автоперевізника, пункт навантаження та розвантаження.
Оплата за отриманий товар здійснювалась, шляхом перерахування на поточний рахунок ПП « Аліс Експо», згідно банківських виписок:
· 05.06.2013 року платіжне доручення № 61 на загальну суму 12500,00 грн. в т.ч. ПДВ 2083,33грн.;
· 11.06.2013 року платіжне доручення № 65 на загальну суму 15000,00 грн. в т.ч. ПДВ 2500,00грн.;
· 17.06.2013 року платіжне доручення № 66 на загальну суму 13000,00 грн. в т.ч. ПДВ 2166,66грн.;
· 26.06.2013 року платіжне доручення № 69 на загальну суму 33000,00 грн. в т.ч. ПДВ 5500,00грн.;
· 15.07.2013 року платіжне доручення № 74 на загальну суму 9575,00 грн. в т.ч. ПДВ 1595,83грн.;
· 31.07.2013 року платіжне доручення № 156 на загальну суму 9000,00 грн. в т.ч. ПДВ 1500,00грн.;
· 13.08.2013 року платіжне доручення № 80 на загальну суму 8500,00 грн. в т.ч. ПДВ 1416,66грн.;
· 03.09.2013 року платіжне доручення № 84 на загальну суму 10000,00 грн. в т.ч. ПДВ 1666,67грн.;
· 09.09.2013 року платіжне доручення № 87 на загальну суму 4000,00 грн. в т.ч. ПДВ 666,67грн.;
· 13.09.2013 року платіжне доручення № 88 на загальну суму 20000,00 грн. в т.ч. ПДВ 3333,33грн.;
· 18.09.2013 року платіжне доручення № 89 на загальну суму 17000,00 грн. в т.ч. ПДВ 2833,33грн.;
· 23.09.2013 року платіжне доручення № 93 на загальну суму 5854,50 грн. в т.ч. ПДВ 975,75грн.
Слід зазначити, що отримання дизельного пального позивачем здійснювалось на території місцезнаходження (реєстрації) суб'єкта господарювання, а саме за адресою м. Обухів, вул.. Зелений Гай, 24б.
Судом встановлено, що за даною адресою позивачем збудована ємкість для зберігання нафтопродуктів.
Реальність здійснених господарських операцій безперечно підтверджується погодженими сторонами договору акти звірок взаємних заліків станом на 30.09.2014 року, якими визначено об'єми поставлених нафтопродуктів та оплата за них в розрізі по датах.
Крім того, податковим органом використано акти ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 30.09.2013року № 1381/26-55-22-01/35322400 та від 03.12.2013 року № 2648/26-55-22-01/35322400 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП «Аліс експо» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.06.2013року по 30.09.2013року.;
В акті перевірки на ст. 4,7,8 податковий орган посилається на акти нікчемності.
Однак, податковим органом не було враховано припис акту цивільного законодавства України, викладений в частині 1 статті 204 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) згідно з яким, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).
Головною підставою вважати правочин нікчемним являється її недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.
Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року було звернено увагу на наступне: «...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину».
Крім того, п.18 вищезазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року визначено, що « Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК:
1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;
2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.
Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.
При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами (стаття 216 ЦК).»
Таким чином, усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Зазначена норма, недійсність господарського зобов'язання, пов'язана з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин, з порушенням хоча б одним із них, господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).
За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.
Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи, тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.
Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.
Податковим органом в акті перевірки не надано доказів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем та ПП «Аліс Експо» правочинів.
Таким чином, податковим органом не доведено та не встановлено, наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у ФО ОСОБА_1. чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.
Щодо фінансово - господарських відносин з ТОВ «Інвестиційна взаємодія»:
Судом встановлено, що 26.02.2013 р. між ТОВ «Інвестиційна взаємодія» (згідно договору - Постачальник) та суб'єкт підприємницької діяльності фізична особа ОСОБА_1. (згідно договору - Покупець), укладено договір поставки № 132.
Предметом даного договору є зобов'язання постачальника передати гумові шини на вантажний автомобіль, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити, на умовах визначеним цим договором.
На виконання вимог даного договору, Постачальник поставив покупцю шини автомобільні марки «Kormoran» 385/65 R 22,5. Фактичне виконання яких підтверджується видатковою, податковою накладною.
№ з/пДата видаткової накладної№, видаткової накладноїЗагальна сума,грн.Крім того, ПДВ,грн.Дата виписки податкової накладної№ податкової накладноїЗагальна сума, грн.Крім того, ПДВ,грн.
104.03.2013997000,001400,0004.03.201377000,001400,00
Всього за місяць7000,001400,00ХХ7000,001400,00
Оплата за отриманий товар здійснювалась, шляхом перерахування на поточний рахунок ТОВ «Інвестиційна взаємодія», згідно банківських виписок:
· 15.02.2013 року платіжне доручення № 36 на загальну суму 3000,00 грн. в т.ч. ПДВ 500,00грн.;
· 09.04.2013 року платіжне доручення № 28 на загальну суму 900,00 грн. в т.ч. ПДВ 150,00грн.;
· 12.04.2013 року платіжне доручення № 29 на загальну суму 4500,00 грн. в т.ч. ПДВ 750,00грн.
Щодо фінансово - господарських відносин з ТОВ «Сервісно-торгівельна мережа «Евро майстер»:
Судом встановлено, що 11.04.2013 р. між ТОВ «Сервісно-торгівельна мережа «Евро-майстер» (згідно договору - Постачальник) та суб'єкт підприємницької діяльності фізична особа ОСОБА_1. (згідно договору - Покупець), укладено договір поставки № 201314.
Предметом даного договору є зобов'язання постачальника передати автомобільні товари. Підтвердженням факту узгодження Сторонами найменування, асортименту, кількості, ціни товару є прийняття Покупцем товару по видатковій накладній виданій Постачальником.
Оплата за товар проводиться шляхом перерахування грошової суми Покупцем на розрахунковий рахунок постачальника протягом 5-ти банківських днів з моменту проведення відвантаження.
На виконання вимог даного договору, Постачальник поставив покупцю шини автомобільні регенеровані 315/80/22,5, марки «Kormoran» 385/65 R 22,5, а також послуги шино монтажу і балансування (208,34грн. без ПДВ). Фактичне виконання яких підтверджується видатковими, податковими накладними.
№ з/пДата видаткової накладної№, видаткової накладноїЗагальна сума,грн.Крім того, ПДВ,грн.Дата виписки податкової накладної№ податкової накладноїЗагальна сума, грн.Крім того, ПДВ,грн.
118.04.2013442250,00450,0018.04.2013794500,00900,00
218.04.2013452250,00450,00
329.05.2013717333,331466,6729.05.2013707541,671508,33
Всього за місяць11833,332366,67ХХ12041,672408,33
Оплата за отриманий товар здійснювалась, шляхом перерахування на поточний рахунок ТОВ «Сервісно-торгівельна мережа «Евро-майстер», згідно банківських виписок:
· 30.04.2013 року платіжне доручення № 40 на загальну суму 5400,00 грн. в т.ч. ПДВ 900,00грн.;
· 08.07.2013 року платіжне доручення № 71 на загальну суму 2050,00 грн. в т.ч. ПДВ 341,66грн.;
· 15.07.2013 року платіжне доручення № 73 на загальну суму 3500,00 грн. в т.ч. ПДВ 583,33грн.;
· 16.08.2013 року платіжне доручення № 81 на загальну суму 3750,00 грн. в т.ч. ПДВ 625,00грн.
Щодо фінансово - господарських відносин з ПП «Авто-Оскар»:
Судом встановлено, щ 02.01.2013 р. між ПП «Авто-Оскар» (згідно договору - Постачальник) та суб'єкт підприємницької діяльності фізична особа ОСОБА_1. (згідно договору - Покупець), укладено договір поставки № 47.
Предметом даного договору є зобов'язання постачальника передати автомобільні товари. Підтвердженням факту узгодження Сторонами найменування, асортименту, кількості, ціни товару є прийняття Покупцем товару по видатковій накладній виданій Постачальником.
Оплата за товар проводиться шляхом перерахування грошової суми Покупцем на розрахунковий рахунок постачальника протягом 5-ти банківських днів з моменту проведення відвантаження.
На виконання вимог даного договору, Постачальник поставив покупцю автомобільні запасні частини. Фактичне виконання яких підтверджується видатковою, податковою накладною.
№ з/пДата видаткової накладної№, видаткової накладноїЗагальна сума,грн.Крім того, ПДВ,грн.Дата виписки податкової накладної№ податкової накладноїЗагальна сума, грн.Крім того, ПДВ,грн.
105.08.20136475909,911181,9805.08.2013135909,911181,98
Всього за місяць5909,911181,98ХХ5909,911181,98
Оплата за отриманий товар здійснювалась, шляхом перерахування на поточний рахунок ПП «Авто-Оскар», згідно банківських виписок:
· 09.09.2013 року платіжне доручення № 85 на загальну суму 1091,89 грн. в т.ч. ПДВ 181,98грн.;
· 23.09.2013 року платіжне доручення № 90 на загальну суму 6000,00 грн. в т.ч. ПДВ 1000,00грн.
Слід зазначити, що відповідач по вищезазначеній видатковій накладній та податковій накладній знімає витрати та суму податкового кредиту з податку на додану вартість лиш е за однією номенклатурою, а саме акумулятор 2 шт. (загальна вартість яких складає 4 666,67грн. крім того ПДВ 933,33грн.)
Щодо фінансово - господарських відносин з ТОВ «Гарант-ЛКВ»:
07.05.2013 року між ТОВ «Гарант-ЛКВ» (згідно договору - Постачальник) та суб'єкт підприємницької діяльності фізична особа ОСОБА_1. (згідно договору - Покупець), укладено договір поставки № 07/05.
Предметом даного договору є зобов'язання постачальника передати гумові шини на вантажний автомобіль, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити, на умовах визначеним цим договором.
На виконання вимог даного договору, Постачальник поставив покупцю шини автомобільні бувші у вживанні розміру 385/65 R 22,5. Фактичне виконання яких підтверджується видатковими, податковими накладними.
№ з/пДата видаткової накладної№, видаткової накладноїЗагальна сума,грн.Крім того, ПДВ,грн.Дата виписки податкової накладної№ податкової накладноїЗагальна сума, грн.Крім того, ПДВ,грн.
108.11.201317071666,67333,3308.11.2013381666,67333,33
206.12.201318861333,33266,6706.12.201318861333,33266,67
Всього за місяць3000,00600,00ХХ3000,00600,00
Оплата за отриманий товар здійснювалась, шляхом перерахування на поточний рахунок ТОВ «Гарант-ЛКВ», згідно банківських виписок:
· 16.05.2013 року платіжне доручення № 46 на загальну суму 300,00 грн. в т.ч. ПДВ 50,00грн.;
· 31.05.2013 року платіжне доручення № 58 на загальну суму 1900,01 грн. в т.ч. ПДВ 316,67грн.;
· 23.09.2013 року платіжне доручення № 91 на загальну суму 730,00 грн. в т.ч. ПДВ 121,67грн.;
· 22.11.2013 року платіжне доручення № 114 на загальну суму 2000,00 грн. в т.ч. ПДВ 333,33грн.
· 20.12.2013 року платіжне доручення № 128 на загальну суму 1600,00 грн. в т.ч. ПДВ 266,67грн.
Щодо фінансово - господарських відносин з ТОВ «ТОГО»:
Протягом липня - жовтня між ТОВ «ТОГО» (згідно договору - Постачальник) та суб'єкт підприємницької діяльності фізична особа Крупа Віталій Сергійович (згідно договору - Покупець), укладено низьку договорів поставки, а саме:
· від 15.07.2013 року № б/н;
· від 27.08.2013 року № 1002;
· від 12.09.2013 року № 1093;
· від 11.09.2013 року № 1086;
· від 10.10.2013 року № б/н;
· від 21.10.2013 року № б/н.
Предметом даних договорів є зобов'язання постачальника передати товари відповідно до видаткових накладних, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити, на умовах визначеним цими договорами.
На виконання вимог даних договорів, Постачальник поставив покупцю цемент а також арматуру. Фактичне виконання яких підтверджується видатковими, податковими накладними.
№ з/пДата видаткової накладної№, видаткової накладноїЗагальна сума,грн.Крім того, ПДВ,грн.Дата виписки податкової накладної№ податкової накладноїЗагальна сума, грн.Крім того, ПДВ,грн.
116.07.2013651416,6783,3316.07.201398416,6783,33
231.08.2013870833,33166,6731.08.2013115833,33166,67
312.09.2013927833,33166,6712.09.201345833,33166,67
412.09.2013929678,22135,6412.09.201346678,22135,64
510.10.201310361041,67208,3310.10.2013431041,67208,33
622.10.20131098408,3481,6722.10.201386408,3481,67
Всього за місяць4211,56842,31ХХ4211,56842,31
Оплата за отриманий товар здійснювалась, шляхом перерахування на поточний рахунок ТОВ «ТОГО», згідно банківських виписок, а саме:
· 15.07.2013 року платіжне доручення № 75 на загальну суму 500,00 грн. в т.ч. ПДВ 83,33грн.;
· 31.08.2013 року платіжне доручення № 86 на загальну суму 1000,00 грн. в т.ч. ПДВ 166,67грн.;
· 12.09.2013 року платіжне доручення № 87 на загальну суму 813,86 грн. в т.ч. ПДВ 135,64грн.;
· 12.09.2013 року платіжне доручення № 88 на загальну суму 1000,00 грн. в т.ч. ПДВ 166,67грн.;
· 10.10.2013 року платіжне доручення № 99 на загальну суму 1250,00 грн. в т.ч. ПДВ 208,33грн.;
· 21.10.2013 року платіжне доручення № 106 на загальну суму 490,01 грн. в т.ч. ПДВ 81,67грн.
Щодо фінансово - господарських відносин з ТОВ «Цемлайн плюс»:
27.08.2013 року між ТОВ «Цемлайн плюс» (згідно договору - Постачальник) та суб'єкт підприємницької діяльності фізична особа ОСОБА_1. (згідно договору - Покупець), укладено договір поставки № 85.
Предметом даного договору є зобов'язання постачальника передати товари відповідно до видаткових накладних, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити, на умовах визначеним цим договором.
На виконання вимог даного договору, Постачальник поставив покупцю щебінь гранітний, фракція 5-20мм. Фактичне виконання яких підтверджується видатковою, податковою накладними.
№ з/пДата видаткової накладної№, видаткової накладноїЗагальна сума,грн.Крім того, ПДВ,грн.Дата виписки податкової накладної№ податкової накладноїЗагальна сума, грн.Крім того, ПДВ,грн.
127.08.201320038421458,33291,6727.08.20131281458,33291,67
Всього за місяць1458,33291,67ХХ1458,33291,67
Оплата за отриманий товар здійснювалась, шляхом перерахування на поточний рахунок ТОВ «Цемлайн плюс», згідно банківських виписок: 27.08.2013 року платіжне доручення № 85 на загальну суму 1750,00грн. в т.ч. ПДВ 291,67грн.
Відповідно до частини 1, статті 9 Закону України від 16.07.1999року № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами та доповненнями) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, яке зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 № 168/704 первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати такі необхідні реквізити: назва підприємства, установи, від імені якого складений документ, назва документа (форми), код форми, дата та місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному та вартісному виразі), посади, прізвища та ініціали осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
Слід зазначити, що придбання товарно - матеріальних цінностей підтверджено всіма необхідними первинними документами, а саме: податковими накладними; видатковими накладними та іншими документами обліку, які у своєму складі містять всі передбачені законодавством реквізити та повністю підтверджують фактичну наявність придбаних товарно - матеріальних цінностей.
При цьому, фахівці ДПІ в акті перевірки не заперечують наявність первинних документів, що підтверджують взаємовідносини Позивача з вищезазначеними контрагентами з придбання ТМЦ.
Позивач неодноразово наголошував перевіряючому під час проведення перевірки, що з метою належного функціонування автотранспорту, який використовувався під час здійснення господарської діяльності, ним дійсно здійснювалась закупівля автозапчастин у інших суб'єктів господарювання. За наслідками господарських операцій ним, відповідно до вимог податкового законодавства, формувалися витрати.
Крім того, ведення бухгалтерського обліку складу витрат виробництва та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації, для фізичних осіб-підприємців на загальній системі оподаткування законодавством не передбачено, а тому Позивач має право на віднесення таких витрат до декларації.
Відповідно до пп.14.1.181, п.14.1, ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Зокрема, п. 198.3 статті 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;.
Відповідно до п.189.4 ст.189 ПК України базою оподаткування для товарів/послуг, що передаються/отримуються у межах договорів комісії (консигнації), поруки, довірчого управління, є вартість постачання цих товарів, визначена у порядку, встановленому ст.188 ПК України.
Дата збільшення податкових зобов'язань та податкового кредиту платників податку, що здійснюють постачання/отримання товарів/послуг у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів та без права власності на такі товари/послуги, визначається за загальновстановленими правилами, зокрема, відповідно до п.187.1 ст.187 та п.198.2 ст.198 ПК України.
Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
При цьому, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).
Таким чином, виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання та не пов'язується з обставинами підтвердження його контрагентами, факту сплати податку на додану вартість до бюджету.
В даному випадку, формування податкового кредиту здійснювалося Позивачем по розрахункам з вищезазначеними контрагентами, при цьому, акт перевірки не містить інформації щодо того, що зазначене підприємство не задекларувало або не виконало своїх зобов'язань зі сплати цього податку перед бюджетом України.
ДПІ в акті перевірки не спростовано того факту, що на час здійснення господарських операцій (за якими ДПІ не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ) контрагенти позивача були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також були зареєстровані платниками податку на додану вартість та своєчасно подавали до податкового органу податкові декларації з ПДВ за відповідні податкові періоди.
Відповідно до ч.1, ст. 18 Закону України від 15.05.2003року № 755-ІV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» (зі змінами та доповненнями) якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Тобто, у даному випадку позивач мав законодавчо обґрунтоване право на формування податкового кредиту по податковим накладним, які виписані контрагентами у 2013році.
В акті перевірки на ст.. 21. Відповідач зазначає про завищення позивачем суми податку на додану вартість в розмірі 2343,00 грн., за придбані будівельні матеріали у ТОВ «ТОГО», та ТОВ «Цемлайн плюс», які не приймали участь у господарській діяльності платника податків, чим порушено пп.198.3, ст..198 ПК України.
Як зазначено вище, позивач мав взаємовідносини з ТОВ «ТОГО» та ТОВ «Цемлайн плюс». Загальна сума придбання товарів у даних контрагентів позивача складає 5669,89 грн. крім того ПДВ в розмірі 1133,97грн, а саме:
ТОВ «ТОГО» загальна сума ПДВ 842,31грн.в т.ч.
· Липень 2013 року на суму ПДВ 83,33грн.;
· Серпень 2013 року на суму ПДВ 166,67грн.;
· Вересень 2013 року на суму ПДВ 302,31грн.;
· Жовтень 2013 року на суму ПДВ 290,00грн.
ТОВ «Цемлайн плюс» загальна сума ПДВ 291,67 грн.в т.ч. за серпень2013 року на суму ПДВ 291,67 грн.
Таким чином, суд вважає, що відповідачем безпідставно зменшено суму податку на додану вартість за вересень місяць 2013 року на суму 1209,24 грн., яка не підтверджена ніякими первинними документами, оскільки позивач не мав та як наслідок не отримував податкові накладні від вищезазначених контрагентів на дану суму.
Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України - в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи виконавчої влади та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, відповідачем під час розгляду даної справи не надано доказів, які б підтверджують обґрунтованість та об'єктивність висновку податкового органу за наслідками здійснення перевірки ФОП ОСОБА_1., а також доказів, які підтверджують наявність фактів, що свідчать про порушення позивачем вимог чинного податкового чи іншого законодавства, а тому податкові повідомлення-рішення від 07.11.2014 р. №0012761702/3614, №0012681702/3615, №0012701702/3616, №0012751702/3617, №0012691702/3618, №0012731702/3619, №0012721702/3622 та вимоги про сплату боргу №Ф-0012711702/3620 від 07.11.2014 р., №Ф-0012741702/3621 від 07.11.2014 р., підлягають скасуванню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 8, 69, 70, 71, 72, 128, 158-163, 167, 2442 КАС України, суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 07.11.2014 р. №0012761702/3614.
3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 07.11.2014 р. №0012681702/3615.
4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 07.11.2014 р. №0012701702/3616.
5. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 07.11.2014 р. №0012751702/3617.
6. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 07.11.2014 р. №0012691702/3618.
7. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 07.11.2014 р. №0012731702/3619.
8. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 07.11.2014 р. №0012721702/3622.
9. Визнати протиправною та скасувати вимогу Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0012711702/3620 від 07.11.2014 р.
10. Визнати протиправною та скасувати вимогу Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0012741702/3621 від 07.11.2014 р.
11. Стягнути з Державного бюджету України на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 243 (двісті сорок три) грн. 60 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Щавінський В.Р.