Україна
Донецький окружний адміністративний суд
14 березня 2016 р. Справа №805/44/16-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
час прийняття постанови: 11:28
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Христофорова А.Б.,
при секретарі - Зима М.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Малиновка» до Мангуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС України у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -
05.01.2016 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Мангуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС України у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0000892200 від 24.12.2014 року, визнання протиправним та скасування акту №736/22-34626614 від 03.12.2014 року про результати документальної позапланової невиїзної перевірки, визнання протиправним та скасування рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 26.02.2015 року за вих. №1394\10\05-99-10-03-12-1 про результати розгляду скарги, визнання протиправним та скасування рішення Державної фіскальної служби України від 01.05.2015 року за вих. № 9865/6/99-99-10-01-04-25 про результати розгляду скарги, обґрунтовуючи тим, що податковим органом було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо взаємовідносин з ТОВ «Приоритет Агро» з податку на додану вартість за період з 01.07.2014 року по 31.07.2014 року, за результатами якої складено акт перевірки від 03.12.2014 року № 736/22-34626614, на підставі зазначено акту складено податкове повідомлення-рішення №0000892200 від 24.12.2014 року, згідно якого підприємству було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 19 701,00 грн за липень 2014 року, а також застосовані штрафні санкції у розмірі 50% від суми нарахованого податкового зобов'язання у розмірі 9 850,50 грн. Товариство скористалося правом на позасудове врегулювання податкового повідомлення-рішення шляхом оскарження до вищих податкових органів, так, рішенням ГУ ДФС у Донецькій області було скасовано податкове повідомлення-рішення №0000892200 від 24.12.2014 року в частині нарахування штрафних санкцій, Рішенням ДФС України податкове повідомлення-рішення №0000892200 від 24.12.2014 року з урахування рішення ГУ ДФС у Донецькій області залишено без змін. Вважає зазначені рішення та акт перевірки протиправними, оскільки товариство є добросовісним платником податків та здійснює свою господарську діяльність у відповідності до вимог чинного законодавства, та неповинен зазнавати негативних наслідків через будь-які негаразди з його контрагентами, у зв'язку з чим просить їх скасувати.
01.03.2016 року через відділ діловодства та документообігу суду позивачем надано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0000032200 від 12.03.2015 року прийняте Мангуською ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області на суму 24 626,25 грн.
Сторони в судове засідання не з'явилися про час, дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.
Представник позивача через відділ діловодства та документообігу суду надав заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Представник відповідача з заявами та клопотаннями про відкладання розгляду справи до суду не звертався.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Малиновка» (код ЄДРПОУ 34626614, вул. Леніна, буд.5А, с. Малинівка, Володарський район, Донецька область, 87062) зареєстровано в якості юридичної особи з 30.07.2007 року, номер запису: 1 240 102 0000 000315, зазначене підтверджується копією Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, копією Довідки АБ №454701 з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.( а.с. 11,13)
Перебуває на податковому обліку в Мангуській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС України у Донецькій області.
Порядок діяльності позивача визначено Статутом Товариства з обмеженою відповідальністю «Малиновка».(а.с.14-27)
Згідно витягу з реєстру платників податку на додану вартість вбачається, що ТОВ «Малиновка» зареєстровано як платник податку на додану вартість з 01.01.2009 року(а.с.12)
Відповідач, Мангуська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС України у Донецькій області є суб'єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Податковим кодексом України повноваження.
Судом встановлено, що згідно доповідної записки начальника відділу податкового аудиту від 24.11.2014 року №51 за Наказом №172 від 24.11.2014 року було заплановано проведення документальної позапланової невиїзної перевірки.(а.с.31)
Листом №1728/10/05-40-22-013-2 від 24.11.2014 року та повідомленням №10 від 24.11.2014 року позивача було повідомлено про проведення фахівцями Мангуської ОДПІ документальної позапланової невиїзної перевірки.(а.с.29-30)
З 01.12.2014 року Мангуською ОДПІ було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку правомірності нарахування ТОВ «Малиновка» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо взаємовідносин з ТОВ «Приоритет Агро» з податку на додану вартість за період з 01.07.2014 року по 31.07.2014 року.
За результатами перевірки складено Акт № 736/22-34626614 від 03.12.2014 року відповідно до якого встановлено порушення: п. 198.1, п.198.2, п.198.3, ст.198.6 ст. 198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, ТОВ «Малиновка» занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 19 701,00 грн у т.ч. за липень 2014 року.( а.с.33-48)
16.12.2014 року позивачем було подано заперечення на акт № 736/22-34626614 від 03.12.2014 року.(а.с.49-50)
Мангуська ОДПІ розглянувши заперечення на акт надала відповідь №8390/10/05-40-22-013 від 23.12.2014 року, якою залишила без змін висновки акту документальної позапланової невиїзної перевірки № 736/22-34626614 від 03.12.2014 року.(а.с.51-52)
24.12.2014 року на підставі акту № 736/22-34626614 від 03.12.2014 року Мангуською ОДПІ було сформовано податкове повідомлення - рішення № 0000892200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 29 551,50 грн.( а.с.53)
Підприємством для захисту своїх прав було використано право на позасудове врегулювання спірних правовідносин шляхом адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішеня, у відповідності до чого 08.01.2015 року підприємство звернулося до Головного управління ДФС у Донецькій області зі скаргою на податкове повідомлення - рішення.(а.с.55-57)
Рішенням Головного управління ДФС у Донецькій області про результати розгляду скарги № 1394/10/05-99-10-03-12-1 від 26.02.2015 року податкове повідомлення - рішення Мангуської ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області № 0000892200 від 24.12.2014 року скасовано в частині визначення грошових зобов'язань з податку на додану вартість у вигляді штрафних санкцій у сумі 4 925,25 грн, в іншій частині рішення залишено без змін, а скаргу без задоволення.(а.с.60-63)
12.03.2015 року № 56 підприємство звернулося до Державної Фіскальної Служби України зі скаргою на податкове повідомлення-рішення.( а.с.67)
Рішенням Державної Фіскальної Служби України про результати розгляду скарги №9865/6/99-99-10-01-04-25 від 01.05.2015 року податкове повідомлення - рішення № 0000892200 від 24.12.2014 року та рішення прийняте в результаті розгляду первинної скарги було залишено без змін, а скаргу підприємства залишено без задоволення.(а.с.70-71)
Під час позасудового врегулювання спору, з урахуванням Рішенням Головного управління ДФС у Донецькій області про результати розгляду скарги № 1394/10/05-99-10-03-12-1 від 26.02.2015 року Мангуською ОДПІ сформовано нове спірне податкове повідомлення-рішення від 12.03.2015 року № 0000032200 яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 24 626,25 грн.(а.с.66)
Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК УКраїни).
Спірним питанням даного позову є правомірність складання податковим органом податкового повідомлення-рішення.
Як вбачається зі змісту акту перевірки, підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення слугувало встановлення перевіркою відсутності реальності взаємовідносин між позивачем та ТОВ «Приоритет Агро».
Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Приоритет Агро» був укладений договір купівлі-продажу № 8334а від 02.06.2014 року про придбання та сплату сільськогосподарської продукції, з додатковою угодою №1 від 02.06.2014 року, яка є невід'ємною частиною, про придбання та сплату макухи соняшникової у кількості 40 тон за ціною 3 260,00 грн за тону, на загальну суму 130 400,00 грн у т.ч. ПДВ у розмірі 21 733,33 грн.(а.с.72-74)
Для формування податкового кредиту за вищевказаною операцією ТОВ «Приоритет Агро» було виписано позивачу податкову накладну №41 від 23.07.2014 року(а.с.86)
Фактичне здійснення спірної господарської операції між позивачем та його контрагентом підтверджується
Вступна та резолютивна частини постанови проголошено у судовому засідання 14.03.2016 року: видатковою накладною № 5 від 23.07.2014 року, відповідно до якої вбачається, що позивачем було придбано товар «Макуха соняшникова» у кількості 36,26 т за ціною 3 260,00 грн за тону на загальну суму 118 207,60 грн у т.ч. ПДВ у розмірі 19 701,27 грн.(а.с.85); товарно-транспортною накладною № 23/7 від 23.07.2014 року разом з сертифікатом якості товару(а.с.87-88); прибутковим ордером № 2024 від 23.07.2015 року з визначеною вагою товару 36 260,00 кг. (а.с.89)
Використання придбаного товару у власній господарської діяльності позивача підтверджується: звітом про рух матеріальних цінностей за липень 2014 року(а.с.90-91); звітом про рух матеріальних цінностей за серпень 2014 року(а.с.90-91), іншими бухгалтерськими документами.
Згідно п.п. 14.1.178 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.
Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.
Пунктом 188.1 ст. 188 ПК України встановлено, що базою оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
Згідно п. 187.1 ст. 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Пунктом 198.2 статті 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Згідно пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно з п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
При цьому, відповідно до пункту 201.8 статті 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Положеннями пункту 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу їх покупця, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Із системного аналізу положень цих норм законодавства України вбачається, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.
Крім цього, відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
Отже, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.
Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV).
Підпунктом 44.1 статті 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий вищевказаної правової норми).
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Господарські операції, як зазначено в пункті 5 статті 9 Закону № 996-ХІV, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.
Відповідно до статті 11 Закону № 996-ХІV, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.
Згідно частини 1 статті 3 Закону № 996-ХІV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.
Визначення терміну "первинний документ" наведено у статті 1 Закону №996-ХІV: первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Частиною 2 статті 9 Закону № 996-ХІV встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
З положень чинного податкового законодавства випливає, що умовою виникнення у платника права на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених в ціні товару (послуги) та віднесення сум до витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою використання їх у господарській діяльності, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.
У податковому праві визначається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України.
Відповідність господарської операції із вищевказаним контрагентом повністю підтверджується: договором з додатковою угодою, видатковою накладною, товарно-транспортною накладною, прибутковим ордером, звітами про рух матеріальних цінностей, іншими бухгалтерськими документами та за змістом і формою є первинними документами у розумінні положень Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
Видана контрагентом ТОВ «Приоритет Агро» податкова накладна немає недоліків, а порядок їх заповнення відповідає чинному на момент її виписки законодавству, про що свідчить і сам Акт перевірки № 736/22-34626614 від 03.12.2014 року, який не містить жодних зауважень щодо складення відповідної податкової накладної.
Суд зазначає, що факт перевезення товару на адресу позивача підтверджено товарно-транспортною накладною та відповідальність за правильність її оформлення, можливість перевезення товару не вище вантажності автомобіля та причепу покладається на ТОВ «Приоритет АГРО», оскільки згідно договору № 8334а від 02.06.2014 року постачання товару здійснюється транспортом продавця на умовах СРТ склад покупця: Донецька область, Володарський район, с. Малинівка, вул. Леніна,5 а, в строки, що вказані в додаткових угодах, на кожну поставку, таким чином продавець організував перевізника товару і сплатив за його послуги. Зазначене не може бути підставою для висновку про те, що між контрагентом та позивачем не відбувся перехід права власності на товар. Жодні норми законодавства не пов'язують настання таких наслідків із відсутністю умов для здійснення господарської діяльності.
Щодо негативної інформації визначеної у акті перевірки про контрагента позивача (незнаходження їх за місцем реєстрації та іншого), що обумовлює відсутність факту реального здійснення господарських операцій у спірному періоді, суд зазначає наступне.
Позивачем надано документи стосовно Товариство з обмеженою відповідальністю «Приоритет АГРО», а саме: Виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, з якої вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Приоритет АГРО» (код ЄДРПОУ 39145543, вул. Крутий узвіз, будинок 6/2А, м. Київ,01004) зареєстровано в якості юридичної особи з 24.03.2014 року, номер запису: 1 070 102 0000 053321.(а.с.75) Згідно витягу з реєстру платників податку на додану вартість ТОВ «Приоритет Агро» зареєстровано, як платника податку на додану вартість з 01.06.2014 року.(а.с.76) Загальні правові та економічні основи організації, діяльності та ліквідації визначено Статутом ТОВ «Приоритет Агро».(а.с.79-81) В матеріалах справи також містяться: рішення власників ТОВ «Приоритет Агро» від 24.06.2014 року про створення товариства, затвердження статуту, визначення посади директора, юридичної адреси(а.с.77), Наказ №1/06-14 від 24.06.2014 року про призначення директора(а.с.78), Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців із зазначенням виду діяльності: розведення великої рогатої худоби молочних порід; змішане сільське господарство; виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах; оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; оптова торгівля цукром,шоколадом і кондитерськими виробами; неспеціалізована оптова торгівля.(а.с.82-84)
Відповідно до частини 5 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15 травня 2003 року № 755-ІV, в Єдиному державному реєстрі містяться також відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб.
Згідно з частиною 1 статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. А частина 3 цієї статті визначає, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.
Тобто, належними та допустимими доказами відсутності платника податків за його місцезнаходженням в розумінні статті 70 КАС України у даному випадку є відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Таких доказів відносно контрагента позивача податковим органом до суду не надано.
Отже, на момент здійснення спірної господарської операції, контрагент ТОВ «Приоритет Агро» був зареєстрований як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, реєстр не містить даних про перебування контрагента у стадії припинення тощо, що безумовно спростовує безпідставні твердження відповідача, викладені у Акті перевірки.
Крім іншого, суд звертає увагу, що вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.
При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, згідно п. 36.1., 36.5 статті 36, п. 38.1. статті 38, п. 44.1. статті 44, п. 47.1. статті 47, п. 49.2. статті 49 ПК України, право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету або подання податкової звітності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку контрагентом чи неподання ним звітності (у тому числі внаслідок ухилення) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.
Суд вважає за необхідне зазначити, що виходячи з позицій, висловлених Європейським Судом з прав людини у рішеннях по справах "Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії", "Булвес" АД проти Болгарії", позицій Верховного Суду України, Вищого адміністративного суду України, викладених в Інформаційному листі від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби" наголошено на індивідуальному характері відповідальності особи та відсутності підстав для притягнення платника податків до відповідальності у зв'язку із порушенням податкової дисципліни його контрагентами.
Оскільки на підтвердження факту отримання товару позивачем до суду надані первинні бухгалтерські документи, перевіривши дійсність господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «Приоритет Агро», суд приходить до висновку, що позивач мав всі правові підстави для формування податкового кредиту, з огляду на те, що надана позивачем документація у повній мірі відображає реальні наслідки, що наступили після укладення договору та мають силу первинної документації в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України", що свідчить про необґрунтованість висновку податкового органу щодо заниження ТОВ «Малиновка» суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 19 701,00 грн у т.ч. за липень 2014 року.
У відповідності до ст.ст. 71, 86 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повноту та об'єктивному дослідженні.
Відповідачем по справі правомірність прийняття спірного податкового повідомлення - рішення не доведена.
Суд вважає, що податкове повідомлення-рішення винесене податковим органом безпідставно та необґрунтовано, у відповідності до чого є протиправним.
Крім того, суд зазначає, що зміст постанови має виходити з потреби захисту прав, свобод та інтересів позивача у цій сфері, у відповідності до чого встановивши, що спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним, суд вважає, що належним способом захисту порушених прав позивача в даному випадку, є скасування спірного податкового повідомлення - рішення.
З огляду на зазначене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Малиновка» підлягають задоволенню.
Судові витрати розподілити у відповідності до вимог ст. 94 КАС України
Керуючись ст.ст. 17, 18, 19, 20, 51, 69, 70, 71, 72, 86, 94, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Малиновка» до Мангуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС України у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0000032200 від 12.03.2015 року прийняте Мангуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС України у Донецькій області про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 24 626,25 грн.
Стягнути з Мангуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС України у Донецькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Малиновка» судовий збір в сумі 5 512 (п'ять тисяч п'ятсот дванадцять) грн 00 коп.
Вступна та резолютивна частини постанови проголошено у судовому засідання 14.03.2016 року.
Повний текст постанови виготовлено 17.03.2016 року.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 - денний строк з дня отримання постанови апеляційної скарги з подачею її копії до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Христофоров А.Б.