Справа № 751/1322/16-ц Провадження № 22-ц/795/664/2016 Категорія - цивільнаГоловуючий у I інстанції -Деркач О. Г. Доповідач - Онищенко О. І.
17 березня 2016 року м.Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого - суддіОнищенко О.І.,
суддів:Кузюри Л.В., Позігуна М.І.,
при секретарі:Шкарупі Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на ухвалу судді Новозаводського районного суду м. Чернігова від 11 лютого 2016 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Чернігівської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, -
В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати ухвалу судді Новозаводського районного суду м. Чернігова від 11 лютого 2016 року та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою судді Новозаводського районного суду м. Чернігова від 11 лютого 2016 року відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_5 до Чернігівської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення. Зобов'язано Управління державної казначейської служби України у м. Чернігові Чернігівської області повернути ОСОБА_5 судовий збір в розмірі 551 грн. 21 коп.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що незважаючи на те, що Чернігівська міська рада є суб'єктом публічного права, даний спір є спором про право цивільне виходячи з того, що земельні відносини, суб'єктами яких є фізичні чи юридичні особи, органи місцевого самоврядування, державної влади, а об'єктами - землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, регулюються земельним та цивільним законодавством на принципах забезпечення юридичної рівності прав їх учасників, забезпечення гарантій прав на землю (ст.1 ЦК України, ст.ст.2, 5 ЗК України).
ОСОБА_5 зазначає, що захист порушених прав суб'єктів таких правовідносин здійснюється способами, визначеними ст.ст. 16, 21, 393 ЦК України та ст. 152 ЗК України, тобто такі спори розглядаються за правилами цивільного судочинства.
На думку ОСОБА_5, позов про визнання недійсним рішення органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування щодо надання дозволу на виготовлення (розроблення) проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, повинен пред'являтися за місцем знаходження земельної ділянки, тобто підсудний Новозаводському районному суду м. Чернігова.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а ухвала судді залишенню без змін з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 312 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.
По справі встановлено, що 10.02.2016 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до Чернігівської міської ради про визнання протиправним та скасування п. 8 рішення Чернігівської міської ради (третя сесія сьомого скликання) від 28.01.2016 року про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул. Танкістів (будівельний № 22) орієнтовною площею 0, 1000 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель (присадибна ділянка) (а.с.2-5).
Відмовляючи у відкритті провадження, суддя суду першої інстанції виходив з того, що предметом пред'явленого позову є рішення органу місцевого самоврядування про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а отже Чернігівська міська рада, за висновком суду, реалізувала свої контрольні функції у сфері управління діяльності, що не є спором у сфері земельних правовідносин, які підлягають розгляду в порядку ЦПК України відповідно до положень ст.15 ЦПК України.
Такий висновок судді місцевого суду підтверджується матеріалами справи, яким суд дав правильну оцінку і не суперечить нормам матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини. Отже посилання судді суду першої інстанції на ст. 15, 122 ЦПК України, ст. 17 КАС України, п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», п. 12 постанови Пленуму Вищого Адміністративного суду України від 20.05.2013 року № 8 «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів», слід визнати правильними.
Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
На спори фізичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності поширюється юрисдикція адміністративних судів, як то визначено п.1 ч.2 ст. 17 КАС України.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 статті 2 КАС України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Суб'єктом владних повноважень відповідно до п.7 ч.1 статті 3 КАС України є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Правові підстави розмежування спорів у сфері земельних відносин щодо їх підвідомчості судам різної юрисдикції зроблено Верховним Судом України у справі №6-2510ц15 від 16 грудня 2015 року, які в силу положень ч.1 ст.360-7 ЦПК України є обов'язковим для врахування судами. Так, згідно правового висновку, викладеного у зазначеній постанові, рішення органу місцевого самоврядування у сфері земельних відносин, яке має ознаки ненормативного акта, вичерпує свою дію після його реалізації, а вимоги про визнання такого рішення незаконним повинні розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло речове право. У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним розглядається як спосіб захисту порушеного цивільного права за п. 10 частини другої статті 16 ЦК України та повинна пред'являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства.
В даній справі ОСОБА_5 оскаржує рішення Чернігівської міської ради про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яке має ознаки ненормативного акта і вичерпує свою дію після його реалізації. Проте, за результатами реалізації вказаного рішення у фізичної особи не виникло речове право. Отже, в даному випадку відповідач - Чернігівська міська рада виступає у правовідносинах з позивачем як суб'єкт владних повноважень, в зв'язку з чим спір не підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.
Доводи апеляційної скарги правильності висновків судді не спростовують, ґрунтуються на невірному тлумаченні позивачем норм чинного законодавства України, яке регулює спірні правовідносини.
Зважаючи на наведене, апеляційний суд на підставі п.1 ч.1 ст.312 ЦПК України приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а ухвала судді залишенню без змін, оскільки її постановлено з додержанням вимог закону.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 312 ч. 1 п.1, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.
Ухвалу судді Новозаводського районного суду м. Чернігова від 11 лютого 2016 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:Судді: