Справа №621/1039/13-к
Пр. №1-кп/621/3/16
Іменем України
17 березня 2016 року м. Зміїв
Зміївський районний суд Харківської області:
у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю: секретарів судового засідання - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
прокурорів - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_6 ,
захисника - адвоката ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальні провадження №12013220300000481 та №12015220300001246 за обвинуваченням:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця сел. Великий Любінь Городоцького району Львівської області, громадянина України, із середньою освітою, не працюючого, розлученого, мешканця АДРЕСА_1 , судимого:
1) вироком Куп'янського міського суду Харківської області від 24.10.2003 року за сукупністю злочинів, передбачених ч. 3 ст. 186, ч. 2 ст. 185 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, до позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців, звільнений від відбування покарання 18.05.2005 року умовно-достроково на 2 місяці 26 днів;
2)вироком Ахтирського міськрайонного суду Сумської області від 04.08.2005 року за ч. 2 ст. 186 КК України, за сукупністю вироків за правилами, передбаченими ст. 71 КК України, до позбавлення волі на строк 4 роки 2 місяці 26 днів, звільнений 03.08.2009 року умовно-достроково на 1 місяць 6 днів;
3)вироком Зміївського районного суду Харківської області від 24.12.2012 року за ч. 2 ст. 185 КК України до позбавлення волі на строк 1 рік, відповідно до ст. 75 КК України від покарання звільнений з випробуванням на строк 1 рік,
у злочинах, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 185 КК України,
22 березня 2013 року близько 09 год., 30 хв., в м. Зміїв Харківської області на ділянці дороги, яка з'єднує Таранівське шосе та Пролетарське шосе поблизу Зміївського геріатричного пансіонату, розташованого по Пролетарському шосе, 27, працівниками міліції був зупинений ОСОБА_6 , який переносив корпус 76-міліметрової осколкової фугасної далекобійної стальної гранати (снаряд - 0-350А), що містить заряд бризантної вибухової речовини - тротил, масою 621 г., та корпус 82-міліметрової осколкової мінометної міни, що містить заряд бризантної вибухової речовини - аматол, масою 400 г., які ОСОБА_6 придбав, за невстановлених обставин, та носив без передбаченого законом дозволу.
Крім того, 18 листопада 2015 року близько 14 години 30 хв., ОСОБА_6 з території Храму Святотроїцької релігійної громади, розташованого по вул. Сизранцева, б. 26 в м. Зміїв Харківської області, за місцем мешкання ОСОБА_8 , шляхом вільного доступу, повторно, таємно викрав велосипед «Ardis Rocks», вартістю 2859,56 грн., який належить ОСОБА_8 , чим заподіяв потерпілому матеріальну шкоду на вказану суму.
Обвинувачений ОСОБА_9 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України не визнав і показав, дійсно 22 березня 2013 року працівниками міліції був складений протокол, згідно з яким у нього були вилучені корпуси гранати та мінометної міни, в яких міститься вибухова речовина. Вказаного злочину він не вчиняв, а оговорив себе під впливом алкогольних напоїв, психологічного та фізичного тиску з боку дільничного інспектора ОСОБА_10 , який створив умови на місці події та вмовив його визнати факт носіння вибухових речовин. Зазначив, що при знищенні вибухових речовин присутній не був, однак, добре розуміється у зброї оскільки проходив службу у збройних силах.
У злочині, передбаченому ч. 2 ст. 185 КК України, обвинувачений визнав свою вину у повному обсязі.
ОСОБА_6 показав суду про те, що у зазначений в обвинувальному акті час, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, зайшов на територію Храму Святотроїцької релігійної громади, розташованого по вул. Сизранцева, б. 26, де побачив спортивний велосипед, заволодівши яким поїхав до ОСОБА_11 , яка мешкає по АДРЕСА_2 . В подальшому запропонував ОСОБА_11 купити у нього велосипед для онука, на що та погодилась на передала йому 120 грн., ще 80 грн., зобов'язалась передати пізніше. Надалі йому стало відомо, що велосипед ОСОБА_11 передала працівникам міліції, кошти не повернула.
Незважаючи на заперечення своєї вини у вчиненні злочину, передбаченому ч. 1 ст. 263 КК України, вина обвинуваченого, підтверджується належними, допустимими та достовірними доказами.
Слідчий ОСОБА_12 , яка була допитана в якості свідка, в судовому засіданні показала, що 22 березня 2013 року до чергової частини надійшло повідомлення дільничого інспектора ОСОБА_10 про те, що ОСОБА_6 , переносить вибухонебезпечні предмети. У складі слідчо-оперативної групи вона виїхала на місце події де здійснила огляд, під час огляду місця події вона використала стандартний бланк, у якому крім зазначених норм, міститься також і посилання на ст. 234 КПК України, оскільки ч. 2 ст. 237 КПК України передбачено дотримання вказаної норми у разі огляду житла чи іншого володіння особи. В подальшому, експертами вибухотехніками було прийнято рішення про знищення вибухових речовин, в ході чого також був присутній ОСОБА_6 . Будь-якого впливу на обвинуваченого місця не мало, він не заперечував своєї причетності до події, в якості свідка дав показання про обставини придбання та носіння вибухової речовини, без передбаченого законом дозволу.
Свідкок ОСОБА_10 , суду показав, що ним була отримана інформація про зберігання ОСОБА_6 вибухових речовин, з метою перевірки вказаної інформації виїхав на перехрестя вул. Таранівське та Пролетарське шосе, викликав слідчо-оперативну групу. ОСОБА_6 на місці пояснив, що у сумці у нього корпус 76-міліметрової осколкової фугасної далекобійної стальної гранати та корпус 82-міліметрової осколкової мінометної міни, які він знайшов на території звалища. Предмети були вилучені після приїзду вибухово-технічної служби, в подальшому знищенні в присутності понятих та ОСОБА_6 .
Допитаний у якості свідка ОСОБА_13 , зазначив, що у березні 2013 року, брав участь в огляді місця події в якості понятого. ОСОБА_6 під час огляду місця події без будь-якого примусу пояснював, що знайшов вибухонебезпечні предмети на звалищі та мав намір здати на металолом, має досвід поводження з боєприпасами. Екпертами було прийнято рішення про знищення вибухових речовин в ході чого був присутній і ОСОБА_6 . Будь-якого тиску на обвинуваченого з боку працівників міліції, місця не мало, він перебував у адекватному стані. Крім того засвідчив, що предмети на фото таблиці до протоколу огляду відповідні тим, що були у ОСОБА_6 .
Свідок ОСОБА_14 , суду показав, що у березні 2013 року дільничий інспектор ОСОБА_10 , його та ОСОБА_6 , на автомобілі привіз до приміщення Зміївського РВ, через деякий час його відпустили, а ОСОБА_6 він зустрів лише у вечорі, той, в свою чергу, повідомив йому, що має неприємності з працівниками міліції.
Висновком судової вибухотехнічної експертизи №32 від 28.03.2013 року підтверджується, що вилучені 22.03.2013 року під час огляду місця події у ОСОБА_6 предмети є: корпусом 76-міліметрової осколкової фугасної далекобійної стальної гранати (снаряд - 0-350А), що містить заряд бризантної вибухової речовини - тротил, масою 621 г; корпусом 82-міліметрової осколкової мінометної міни, що містить заряд бризантної вибухової речовини - аматол, масою 400 г. Зазначені вибухові пристрої були зруйновані шляхом підриву 22.03.2013 року. Витрати на проведення експертизи складають 2141,3 грн. (т. 2 а. с. 21-36).
Допитані у судовому засіданні експерти-вибухотехніки ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , кожний окремо, суду показали, що у березні 2013 року були викликані у м. Зміїв з приводу виявлення вибухових предметів, після встановлення ступеню їх небезпеки, було прийнято рішення про необхідність їх знищення. Засвідчили дійсність та свої підписи у протоколі огляду місця події від 22.03.2013 року, акті перевірки об'єкта на наявність вибухових пристроїв, вибухових речовин або конструктивно схожих на них предметі №795 від 22.03.2013 року, відповідність акту знешкодження вибухонебезпечних компонентів від 22.03.2013 року, факт присутності в ході знищення понятих, ОСОБА_6 .
Даними протоколу огляду предметів від 28.03.2013 року, даними постанови про визнання предметів речовими доказами від 28.03.2013 року підтверджується, що речовими доказами були визнані фрагменти вибухових пристроїв з місця підриву. (а. с. 38-40, 42).
З копії витягу з ЄРДР №42014220300000007 від 04.06.2014 року вбачається, що проводиться досудове розслідування за ч. 1 ст. 367 КК України за фактом втрати речових доказів у даному кримінальному провадженні (т. 1 а. с. 171).
Втрата речових доказів унеможливила їх дослідження в судовому засіданні, що не перешкоджає належній оцінці інших, досліджених в судовому засіданні, доказів.
Водночас, стороною обвинувачення не надано доказів часу та місця придбання вибухових речовин, а також обставин їх зберігання ОСОБА_6 .
Наявність вибухових речовин у ОСОБА_6 під час їх виявлення та вилучення доводить ту обставину, що вибухові речовини були придбані ним без передбаченого законом дозволу.
Оскільки висновки досудового розслідування щодо обставин їх придбання та зберігання ґрунтувалися лише на показаннях ОСОБА_6 , які не були перевірені та підтверджені іншими доказами, і які обвинувачений ОСОБА_6 в судовому засіданні не підтвердив, суд дійшов висновку, що обставини придбання вибухових речовин є невстановленими, а вказівку на вчинення зберігання вибухових речовин без передбаченого законом дозволу належить виключити з обвинувачення.
В ході судового розгляду справи не знайшли свого підтвердження доводи обвинуваченого та захисника про не причетність ОСОБА_6 до інкримінованого злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
Показання ОСОБА_6 в частині заперечення вини у повному обсязі, фальсифікацію та недопустимість доказів у справі, обмову себе під впливом алкогольних напоїв, психологічного та фізичного тиску з боку дільничного інспектора ОСОБА_10 , суд розцінює як обраний ним спосіб захисту, що не спростовує його винуватість, а також не впливає на тяжкість покарання за вчинений злочин.
Показання обвинуваченого спростовуються дослідженими в ході розгляду справи доказами.
Так, допитані у судовому засіданні у якості свідків - ОСОБА_12 , ОСОБА_10 , ОСОБА_13 , зазначили про те, що ОСОБА_6 переносив вибухові речовини, без передбаченого законом дозволу. Дані протоколу огляду місця події, висновок судової вибухотехнічної експертизи №32 від 28.03.2013 року, інші досліджені судом докази узгоджуються між собою.
Будь-яких доказів на підтвердження перебування ОСОБА_6 у стані алкогольного сп'яніння, психологічного та фізичного тиску, що стали підставою обмови у причетності до злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, стороною захисту на розсуд суду не представлено, рівно як і не встановлено в ході судового розгляду.
Більш того, посилання обвинуваченого на протиправність ведення досудового розслідування, зокрема застосування фізичного та психологічного насильства відносно нього, не вплинуло на зміст його показань під час судового розгляду, і не дає підстав для визнання будь-якого з доказів, досліджених під час судового розгляду даної справи, недопустимими відповідно до ст. 87 КПК України, а підлягають перевірці в рамках іншого кримінального провадження, що проводиться на даний час прокуратурою Харківської області.
Крім того, відсутні підстави для визнання неналежними доказів, зокрема протоколу огляду місця події від 22.03.2013 року та фототаблиці, даних висновку комплексної вибухотехнічної експертизи та експертизи вибухових речовин від 28.03.2013 року, акту знешкодження вибухонебезпечних компонентів від 22.03.2013 року на що посилалась сторона захисту, враховуючи, що жодних даних про отриманих їх внаслідок істотного порушений норм кримінально - процесуального законодавства, прав та свобод людини, на розсуд суду не представлено.
Доводи захисника про визнання доказів недопустимими не містять чітко викладених підстав неналежності доказів, враховуючи, що обов'язок доказування обставин, що є підставою для виключення доказів покладається саме на сторону, що заявила таке клопотання .
До посилань захисника про порушення стороною обвинувачення вимог ч. 2 ст. 84 КПК України, в зв'язку з відсутністю даних про джерело інформації про вчинення ОСОБА_6 інкримінованого злочину, що унеможливлює допитати вказану особу, як свідка, суд ставиться критично.
Доказами є фактичні дані, отримані у передбаченому КПК порядку на підставі яких встановлюється наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження.
На сторону обвинувачення покладається обов'язки, визначені ч.1 ,2 ст. 91, ст. 93 КПК України, а не представлення на розсуд суду того чи іншого доказу, не може свідчити про порушення права обвинуваченого на захист, враховуючи крім того можливість реалізації стороною захисту вимог ч. 3 ст. 93 КПК України.
Посилання захисту щодо порушення слідчим ОСОБА_12 , п. 2.3 Положення про порядок ведення ЄРДР, ст. ст. 1,7 Закону України «Про електронний цифровий підпис», також не є підставою для встановлення відсутності в діях ОСОБА_6 , складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
Показання свідка захисту ОСОБА_14 , не містять жодних фактичних даних, що вказують на користь обвинуваченого, мають абстрактний характер.
З аналізу вище визначених обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність будь-яких об'єктивних даних, що підтверджують версію ОСОБА_6 , про непричетність до злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
Надавши оцінку встановленим обставинам справи, суд дійшов висновку, що ОСОБА_6 , винен у придбанні та носінні вибухової речовини без передбаченого законом дозволу, і його дії належить кваліфікувати за ч. 1 ст. 263 КК України.
По епізоду таємного викрадення чужого майна, вчиненого повторно, вина обвинуваченого підтверджується:
-показаннями свідка ОСОБА_17 , про те, що восени 2015 року ОСОБА_6 , привіз до її дому велосипед та запропонував його купити. Поцікавившись його походженням та почувши від ОСОБА_6 , що це велосипед його знайомого та він бажає його продати, вона передала кошти ОСОБА_6 та придбала велосипед для онука за 100 грн. В подальшому прийшли працівники поліції, які з її дозволу оглянули домоволодіння та вилучили велосипед.
У судовому засіданні досліджені письмові докази:
-витяг з єдиного реєстру досудових розслідувань про внесення заяви ОСОБА_8 , про вчинення злочину та протокол прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від 19.11.2015 року;
-протокол огляду місця події від 19.11.2015 року та фото таблицю до нього, відповідно до якого було оглянута територія Храму Святотроїцької релігійної громади, розташованого по вул. Сизранцева, б. 26, де мешкає потерпілий ОСОБА_18 , доступ до якої є вільним.
-протокол огляду місця події - території домоволодіння АДРЕСА_2 з фототаблицею, де з письмового дозволу ОСОБА_11 , було виявлено велосипед «Ardis Rocks», який вилучений та переданий на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_18
-висновок судово - товарознавчої експертизи №11719 від 14.12.2015 року про вартість велосипеду «Ardis Rocks», яка складає 2859,56 грн.
-протокол слідчого експерименту від 05.01.2016 року з фото таблицею, в ході якого ОСОБА_6 , пояснив та показав про обставини викрадення майна ОСОБА_18 , з території домоволодіння АДРЕСА_3 .
-протокол слідчого експерименту від 05.01.2016 року в ході якого ОСОБА_6 пояснив про обставини продажу викраденого майна - велосипеду ОСОБА_19 .
Зазначені документи сумнівів у їх достовірності не викликали, викладені чи посвідчені в них відомості є такими, що мають значення для встановлення фактів і обставин кримінального провадження.
Кожний з доказів визнається і оцінюється судом як належний та допустимий, а всі вони у сукупності - достатніми та взаємозв'язаними для прийняття процесуального рішення.
Суд не приймає до уваги доводи захисника щодо неналежності пред'явлених на підтвердження обвинувачення за ч. 2 ст. 185 КК України, протоколів огляду місця події від 19.11.2015 року, оскільки такий огляд проведено всупереч положення ч. 2 ст. 237 КПК України, а саме, без отримання дозволу слідчого судді, оскільки такі посилання не узгоджуються з положенням ч. 1 ст. 233 КПК України і суду були надані докази отримання добровільної згоди потерпілого та свідка ОСОБА_11 .
Таким чином, суд дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 185 КК України, у вчиненні таємного викрадення чужого майна (крадіжці), вчиненого повторно.
Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого, суд відповідно до ст. 66 КК України, визнає те, що він щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю кримінальних правопорушень.
Обставиною, що обтяжує покарання, відповідно до п. 1, п. 13 ч. 1 ст. 67 КК України, є рецидив злочинів, вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.
При призначенні покарання ОСОБА_6 , відповідно до вимог ст. ст. 64-67 КК України, враховуючи ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, які, відповідно до ст. 12 КК України є тяжким та злочином середньої тяжкості; обставину, що пом'якшує покарання та обставини, що обтяжують покарання; особу обвинуваченого, який має три непогашених судимості за умисні, в тому числі два тяжких, злочини, останній злочин вчинив під час іспитового строку, призначеного за попереднім вироком; на обліку в психіатричному та наркологічному кабінетах не перебував, не працює та не знаходиться на обліку в службі зайнятості; характеризується посередньо, суд дійшов висновку, що необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів є покарання у виді позбавлення волі.
Остаточне покарання належить призначити за правилами, передбаченими ст. ст. 70, 71 КК України.
З урахуванням встановлених, беззаперечних ризиків, визначених ст. 177 КПК України, відносно ОСОБА_6 до набрання вироком законної сили належить обрати запобіжний захід у виді тримання під вартою в умовах Харківської УВП (№27).
Долю речових доказів належить вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368-374 КПК України, суд -
Визнати ОСОБА_6 винуватим у злочинах, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 185 КК України та призначити йому покарання:
- за ч. 1 ст. 263 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки;
- за ч. 2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки;
Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.
Відповідно ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до покарання, призначеного за даним вироком, у виді позбавлення волі на строк 3 роки, приєднати частину, строком 2 місяці, не відбутого покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік, призначеного за вироком Зміївського районного суду Харківської області від 24.12.2012 року, і остаточно призначити ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 2 (два) місяців.
До набрання вироком законної сили відносно ОСОБА_6 належить обрати запобіжний захід у виді тримання під вартою в умовах Харківської УВП (№27).
ОСОБА_6 взяти під варту в залі судового засідання.
Строк відбування покарання ОСОБА_6 обчислювати з 17 березня 2016 року.
До відбутого покарання зарахувати строк перебування під вартою за вироком Зміївського районного суду Харківської області від 27.05.2013 року, з 27 травня 2013 року по 08 серпня 2013 року.
Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України строк перебування ОСОБА_6 під вартою з 25 квітня 2014 року по 22 грудня 2014 року зарахувати до відбутого покарання із розрахунку: один день тримання під вартою за два дні позбавлення волі.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь Державного бюджету України витрати на проведення судової вибухотехнічної експертизи №32 від 28.03.2013 року в розмірі 2141 (дві тисячі сто сорок одна) грн. 30 коп.
Речові докази: велосипед «Ardis Rocks», що відповідно до зберігальної розписки повернутий потерпілому ОСОБА_8 , вважати йому повернутим.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Харківської області через Зміївський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не буде подано.
Копію вироку негайно після його проголошення належить вручити обвинуваченому та прокурору.
Інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.
Головуючий: