10 березня 2016 рокум. Ужгород№ 2a-0770/3201/11
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Скраль Т.В.
при секретарі Стенавській А.М.,
за участю сторін:
позивача: Приватного підприємця ОСОБА_1 ,
відповідача: Державна податкова інспекція у Рахівському районі Головного управління ДФС у Закарпатській області - представник в судове засідання не з"явився ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Рахівському районі Головного управління Міндоходів у Закарпатській області про скасування податкових повідомлень-рішень та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -
Відповідно до статті 160 частини 3 КАС України 10 березня 2016 року було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови виготовлено та підписано 15 березня 2016 року.
29 вересня 2011 року, Позивач - Приватний підприємець ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Рахівському районі Головного управління Міндоходів у Закарпатській області (далі - відповідач), якою просить: скасувати податкові повідомлення-рішення за № 000136/1751, № 000137/1751, № 000138/1751 та № 000139/1751 про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 05 жовтня 2010 року.
27 жовтня 2011 року, Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративний позов Приватного підприємця ОСОБА_1 було залишено без розгляду.
19 березня 2013 року, Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2011 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі № 2а-0770/3201/11 скасовано, справу направлено на продовження розгляду до Закарпатського окружного адміністративного суду.
28 травня 2013 року , Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду було відкрито провадження по даній адміністративній справі.
17 липня 2013 року , Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративний позов Приватного підприємця ОСОБА_1 було залишено без розгляду.
Дана ухвала була також оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.
22 жовтня 2015 року, Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 липня 2013 року у справі № 2а-0770/3201/11 скасовано, справу направлено на продовження розгляду до Закарпатського окружного адміністративного суду.
10 листопада 2015 року, згідно довідки про автоматичний розподіл справ між суддями справу призначено судді доповідачу Скраль Т.В.
02 грудня 2015 року, судом замінено відповідача на правонаступника ДПІ у Рахівському районі ГУ ДФС у Закарпатській області, (том І, а.с.247).
Позивач оскаржує прийнятті відповідачем податкові повідомлення-рішення, оскільки вважає їх неправомірними та такими, що підлягають скасуванню. Стверджував, що ним під час проведення його підприємницької діяльності, зокрема в гірській місцевості оптова торгівля будівельним матеріалом - цемент, здійснювалася виключно в межах та на підставі чинного законодавства, жодним чином не порушував вимог Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", Постанови Кабінету Міністрів України "Про забезпечення реалізації статті 10 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"", Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян", Закону України "Про прибуток з доходів фізичних осіб" та Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності". Навпаки, позивач переконував суд, що висновку податкового органу в акті перевірки та винесених на його основі податкових повідомлень-рішень є помилковими, зокрема: відповідачем помилково зазначено КВЕД його підприємницької діяльності, неправомірно нараховано податок з доходів фізичних осіб по соціальній пільзі; неправомірно нараховано штрафні санкції за здійснення підприємницької діяльності без придбання патенту, оскільки на його думку він не зобов'язаний був його придбати, тому що здійснював оптову торгівлю із вагону, зокрема якого не має в переліку пунктів здійснення торгівлі та не зобов'язувався застосовувати при здійсненні своєї діяльності реєстратора розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, так як, провадив свою діяльність в на території населеного пункту віднесеного до гірських населених пунктів України, що має особливий статус гірського.
Відповідач у судове засідання не з'явився, не забезпечив явки свого уповноваженого представника, не повідомивши суд про причини такої неявки та не скористався правом надати заперечення проти адміністративного позову.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить наступного висновку.
23 вересня 2010 року, Державною податковою інспекцією у Рахівському районі Закарпатської області було про проведено перевірку та за її результатами складено Акт за № 65/1751 "Про результати планової документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_1 за період з 01.07.2007 року по 30.06.2010 року" (том ІІ, а.с.8-28).
На підставі акту перевірки за № 00065/1751 від 23.09.2010 року, встановлено порушення ст.13 Декрету КМУ "Про прибутковий податок з громадян" за № 13-92 від 26.12.1992 року, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Р" за № 000136/1751 від 05.10.2010 року, відповідно до якого, ОСОБА_1 (ідентифікаційний код - НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1) виставлене податкове зобов'язання по податку з доходів фізичної особи, що є суб'єктом підприємницької діяльності (код платежу 5011010205), в загальній сумі 4960,05 грн., яке відповідно до корінця податкового повідомлення-рішення було отримано позивачем 29.10.2010 року (том І, а.с.128).
Так, на підставі акту перевірки за № 00065/1751 від 23.09.2010 року, встановлено порушення пп.6.1.1, 4.2.1 та п.6.3.2 п.6.1, 4.2 та п.6.3 ст.6 та 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" за № 889-IV від 22.05.2003 року, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Р" за № 000137/1751 від 05.10.2010 року, відповідно до якого, ОСОБА_1 (ідентифікаційний код - НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1) виставлене податкове зобов'язання по податку з доходів найманої праці (код платежу 5211010118), в загальній сумі 10581,3 грн., яке відповідно до корінця податкового повідомлення-рішення було отримано позивачем 29.10.2010 року (том І, а.с.127).
05 жовтня 2010 року, на підставі акту перевірки за № 00065/1751 від 23.09.2010 року відповідачем були винесені ОСОБА_1 (ідентифікаційний код - НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1): рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій форми "С" за № 000138/1751 за яким, встановлено порушення пункту 1 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 року за № 265/95-ВР та нараховані штрафні санкції за порушення патентування, норм обігу готівки та про застосування РРО (код платежу 3021080900) загальною сумою 1471685,00 грн. та за № 000139/1751, відповідно до яких, нараховані штрафні санкції за порушення абз.3 ст.8 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" (код платежу 5021080918) в сумі 1120,00 грн. (том І, а.с.127, 128).
ФОП ОСОБА_1 не погоджуючись з повідомленнями-рішеннями та рішеннями від 05 жовтня 2010 року № 000 136\1751, № 000137\1751, № 000139/1751 до ДПІ у Рахівському районі подав первинну скаргу 04 листопада 2010 року. ДПІ у РАхівському районі прийняла рішення про про залишення скарги без задоволення, за оскаржувані рішення без змін.
Не погоджуючись з рішенням ДПІ про результати розгляду скарги від 28.12.2010 року ОСОБА_1 - 11 січня 2011 року подав повторну скаргу до обласної ДПА, яка 12 березня 2011 року прийняла рішення про розгляд скарги, яким скасувала рішення за результатами розгляду скарги ДПІ на підставі пропуску ФОП ОСОБА_2 строку звернення із скаргою.
Щодо оскарження рішення № 000138/1751 процедура адміністративного оскарження тривала з 29 листопада 2010 року по 03 лютого 2011 року та Державною податковою адміністрацією України залишено без змін рішення ДПІ у Рахівському районі від 05 жовтня 2010 року № 000138/1751, а скаргу без задоволення ( а.с. 33,91-93, Т.1,)
Щодо податкового повідомлення-рішення за № 000136/1751 від 05.10.2010 року.
Позивачем подано заяву за № 163/2008 про перехід з 01.01.2008 року на спрощену систему оподаткування та звітності, відповідно видано свідоцтво № 860043 про сплату єдиного податку на 2008 рік.
Позивач ОСОБА_1 оподаткування одержаних доходів від здійснення господарської діяльності за період з 01.07.2007 року по 30.06.2010 року здійснював на спрощеній системі оподаткування та загальній системі оподаткування.
У відповідності до вимог статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" за № 13-92 від 26.12.1992 року (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що згідно з цим розділом Декрету оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету.
Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.
До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".
Так, перевіркою правильності визначення витрат, відображених у деклараціях про доходи, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу та документально підтверджених, з даними про суми витрат, визначеними в ході перевірки, виявлено розбіжності. У зв'язку з відсутністю представлення платником первинних документів, валові витрати приймаються в розмірі 25 % до суми валового доходу тобто 5467 грн. (21868 х 25 %), згідно додатку № 6 до Інструкції про прибутковий податок з громадян (норм витрат, що враховуються при оподаткуванні доходів громадян, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи, та інших доходів), ( далі -Інструкція), затверджені Головною Державною податковою інспекцією України від 18.01.1993 року за № 36-32, отож несплачений податок становить 2460,15 грн. (21868,00 грн. - 5467 х 15 %). Отже, ОСОБА_1 перевищено граничну суму 500 тис., сума валових доходів у готівковій формі за 2008 рік становить 521868 грн., чим перевищено граничну суму на 21 868 грн. та не включено в річну декларацію про отримані доходи і витрати за 2008 рік та окремо облік витрат не проводив.
Крім того, щодо доводів позивача в судовому засіданні, що жоден нормативний документ не зобов'язує його декларувати та сплачувати такий податок, слід зазначити, що в даному випадку суд погоджується із висновками відповідача, що до складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать документально підтверджені витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва, однак, так як позивачем облік витрат не проводився, то правомірно застосовано ставку 25 % про оподаткуванню доходів такого платника , що визначено пунктом 13 Інструкції.
Окрім того, перевіркою виявлено розбіжності щодо валових доходів задекларованих позивачем за 2009 рік та виявлених перевіркою. В декларації за 2009 рік валові доходи зазначені в сумі 376 698,00 грн., при перевірці на підставі первинних документів, виявлено розбіжності і встановлено фактичні валові доходи платника в сумі 393 364,00 грн., таким чином розбіжність становить 16 666,00 грн., а несплачений податок - 2499,00 грн. (16 666,00 грн. х 15%).
Зокрема ці розбіжності, як встановлено судом, виявлені на підставі декларацій про доходи за 2008 рік де за даними перевірки розбіжність 16401 грн. та 2009 рік 16666 (24166-7500 грн)
Отже, враховуючи вищезазначене, суд приходить висновку, що в цій частині позовних вимог податковим органом правомірно винесено податкове повідомлення-рішення та правомірно нараховано суму податкового зобов'язання, а відповідачем не спростовано висновок податкового органу, а тому вимога про скасування останнього є необґрунтованою та безпідставною.
Щодо податкового повідомлення-рішення за № 000137/1751 від 05.10.2010 року.
У відповідності до вимог п.7.1 ст.7 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 року за № 889-IV (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що ставка податку становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування, крім випадків, визначених у пунктах 7.2 - 7.4 цієї статті.
Згідно п.1.15 цього Закону, податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону. Податковим агентом, зокрема, є фізична особа, що є суб'єктом підприємницької діяльності чи здійснює незалежну професійну діяльність, яка використовує найману працю інших фізичних осіб, щодо виплати заробітної плати (інших виплат та винагород) таким іншим фізичним особам.
Згідно з п.п.4.2.1 п.4.2 ст.4 вищезазначеного Закону, до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються, зокрема доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору.
Як вбачається із акту перевірки, не оподатковано за ставкою 15 % з суми виплачених фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 (види діяльності згідно облікової картки платника - КВЕД 93.02.0 - надання послуг перукарень та салонів краси, КВЕД 52.50 - роздрібна торгівля уживаними товарами, КВЕД 52.12 - роздрібна торгівля з магазину та 51.53.2 - оптова торгівля будматеріалами) за складування цементу: 30.06.2009 року 15000,00 грн. - оплата проводилась готівкою; 30.12.2009 року 4000,00 грн. - оплата проводилась готівкою, в результаті чого вищенаведені суми виплачувалися громадянці ОСОБА_3, а не фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3, у зв'язку з відсутністю виду діяльності, донараховано 2850,00 грн. податку з доходів фізичних осіб.
Судом сформовано та приєднано до матеріалів справи спеціальні витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (том ІІ, а.с.43-46).
Позивач стверджує, що ним неодноразово доводилось до відома відповідача про наявність помилки в проведенні документальної перевірки, зокрема 2 ст. акту "Роздрібна торгівля (КВЕД - 52.)". 21 січня 2007 року до переліку видів діяльності фізичної особи суб'єкта підприємницької ОСОБА_1 доповнено КВЕД - 51.53.2 оптова торгівля будівельними матеріалами. Натомість, КВЕД-52 - відсутній.
Дані обставини встановлені та підтверджені витягами.
У відповідності до вимог п.п.6.1. п.6.1 ст.6 вищенаведеного Закону, до переліку податкових соціальних пільг, з урахуванням норм пункту 6.5 цієї статті платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного з джерел на території України від одного працедавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги у таких розмірах, зокрема у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку.
Згідно п.п.6.3.5 п.6.3 ст.6 цього Закону, працедавець, який на підставі належним чином отриманої заяви платника податку про застосування пільги застосовує таку пільгу, не несе будь-якої відповідальності за порушення таким платником податку вимог підпункту 6.3.1 цього пункту, за винятком, коли такий працедавець і такий платник податку є пов'язаними особами або коли суд встановлює факт змови між таким працедавцем і таким платником податку, спрямованої на ухилення від оподаткування цим податком.
Як вбачається із матеріалів справи, а саме: пунктом 8 акту перевірки зазначено, що проведеною перевіркою не виявлено за період з 01.07.2007 року по 30.06.2010 року фактів надання соціальної пільги без подання заяви на надання соціальної пільги.
Відповідач зазначив в акті перевірки порушення вищенаведеного позивачем за період (за ІІІ-ІV кв. 2007 року та І-ІІ кв. 2010 року) надавалася соціальна пільга працівникам при звільнені, внаслідок цих порушень підприємцю донараховано 677,10 грн. податку з доходів фізичних осіб.
Дані твердження суд оцінює критично, оскільки податковий орган суперечить сам собі, стверджуючи, що не виявлено фактів надання соціальної пільги без подання відповідної заяви, тим самим, позивачем правомірно надавалася соціальна пільга в розмірі 677,10 грн.
У відповідності до пункту 4 "Порядку надання документів та їх склад при застосуванні податкової пільги", затвердженого Постановою Кабінет Міністрів України від 26.12.2003 року за № 2035 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що пільга починає застосовуватися працедавцем з податкового місяця, в якому платник податку подав працедавцю заяву про її застосування з відповідними документами, і зупиняється з податкового місяця, в якому платник податку подав заяву про відмову від пільги або припинив трудові відносини з таким працедавцем.
Враховуючи вищезазначене, суд приходить висновку, щодо відсутності правових підстав при нарахуванні позивачеві податкового зобов'язання в сумі 10581,30 грн., та винесення податкового повідомлення-рішення за № 000137/1751 від 05.10.2010 року, а тому, дана вимога позивача підлягає задоволенню, а останнє - скасуванню.
Щодо податкового повідомлення-рішення за № 000138/1751 від 05.10.2010 року, судом встановлено наступне:
Начальником ДПІ у Рахівському районі було прийнято повідомлення-рішення № 000138/1751 від 05 жовтня я 2010 року на підставі акту перевірки № 00065/1751 від 23 вересня 2010 року. Відповідно до вказаного рішення до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафну санкцію в розмірі 1 471 685,00 гривень за порушення вимог ст. 3 п. 1 Закону України " Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".
Відповідно до статті 3 частини 1 пункту 1 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" № 265/95-ВР (надалі Закон України № 265/95-ВР) суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1 зареєстрований за адресою АДРЕСА_1
Відповідно до постанови Кабінету міністрів України №647 від 11 серпня 1995 року "Про перелік населених пунктів, яким надається статус гірських" с. Розтоки Рахівського району Закарпатської області надано статус гірського населеного пункту.
Відповідно до статті 10 Закону України № 265/95-ВР встановлено перелік окремих форм та умов проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, при дотриманні яких дозволено проводити розрахункові операції без застосування реєстраторів розрахункових операцій з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, а також граничний розмір річного обсягу розрахункових операцій з продажу товарів (надання послуг).
Відповідно до Постанови Кабінету міністрів України №1336 від 23 серпня 2000 року "Про забезпечення реалізації статті 10 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" граничний розмір річного обсягу розрахункових операцій з продажу товарів (надання послуг) встановлено 200 тис. гривень на один суб'єкт господарської діяльності, у разі перевищення якого застосування реєстраторів розрахункових операцій є обов'язковим, для форм та умов проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг суб'єктами підприємницької діяльності на території сіл і селищ міського типу, яким згідно із Законом України "Про статус гірських населених пунктів в Україні" надано статус гірських.(п.22).
Відповідно до акту перевірки ФОП ОСОБА_1 отримано готівкові та безготівкові кошти за продукцію, а всього в сумі (а.с.17, Т.2.) 294337,00 грн. без застосування реєстратора розрахункових операцій.
Контрагентами покупцями були ПП "Олеся"Д, ТОВ "Екран", ПМП "Портал", кінцевий споживач. Розрахунки проводилися у готівковій та безготівковій формі шляхом виписування ПКО та в безготівковій формі шляхом зарахування коштів на банківський рахунок суб'єкта господарювання.
В судовому засідання 10 березня 2016 року позивач надав виписку з рахунку, та стверджував, що податковим органом неправильно визначено суму доходів в розрізі платників за спірний період, ( а.с. 17, Т.2).
Як вбачається, з пункту 4 висновків до акту перевірки за № 00065/1751 від 23.09.2010 року, пунктом 1 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (прийнятого 06.07.1995 року за № 265/95-ВР в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), позивачем отримано готівкові кошти за торгівлю будівельними матеріалами (цементу) на які оформляв прибуткові касові ордери, накладені щодо отримання готівкових коштів та за готівку громадянам (кінцевий споживач) в сумі 294337,00 грн. без застосування реєстратора розрахункових операцій чи розрахункових книжок (том ІІ, а.с.25).
На перевірку таких тверджень, судом встановлено, що в будь-якому разі, при обрахунку такі доходи платника за вказаний період перевищують 200 тис. гривень та ст. 10 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" визначено, що у разі перевищення такої суми - застосування реєстраторів розрахункових операцій є обов'язковим, для форм та умов проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг суб'єктами підприємницької діяльності на території сіл і селищ міського типу, яким згідно із Законом України "Про статус гірських населених пунктів в Україні" надано статус гірських.(п.22).
У відповідності до пунктів 1, 6, 12 статті 9 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" встановлено, що реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються:
- при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва та наданні послуг підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку;
- при продажу товарів (наданні послуг) суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, оподаткування доходів яких здійснюється відповідно до законодавства з питань оподаткування суб'єктів малого підприємництва (в тому числі шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку), якщо такі суб'єкти не здійснюють продаж підакцизних товарів (крім пива на розлив), за умови ведення такими особами книг обліку доходів і витрат у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за поданням державного органу, уповноваженого провадити державну регуляторну політику;
- якщо в місці отримання товарів (надання послуг) операції з розрахунків у готівковій формі не здійснюються (оптова торгівля тощо).
В порушення вищенаведеного позивачем отримано готівкові кошти за продаж цементу без проведення даної операції через реєстратор розрахункових операцій (розрахункові квитанції) в 2009 році на загальну суму 294337,00 грн.
Позивач не подавав до податкового органу заяву про реєстрацію реєстратора розрахункових операцій і податкова не здійснювала такої реєстрації, відповідно позивач оформляв прибуткові касові ордери, накладні щодо отримання готівкових коштів та за готівку громадянам (кінцевий споживач) в сумі що перевищує 200 тис.грн. без застосування реєстратора розрахункових операцій .
У відповідності до пункту 22 Постанови Кабінету Міністрів України від 23.08.2000 року за № 1336 "Про забезпечення реалізації статті 10 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"" передбачено, провадження діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг суб'єктами підприємницької діяльності на території сіл і селищ міського типу, яким згідно із Законом України "Про статус гірських населених пунктів в Україні" надано статус гірських.
Однак, пунктом 2 даної Постанови встановлено установити граничний розмір річного обсягу розрахункових операцій з продажу товарів (надання послуг), у разі перевищення якого застосування реєстраторів розрахункових операцій є обов'язковим, для форм та умов проведення діяльності, а визначених у пунктах 2, 3, 5, 6, 13, 14, 16, 17, 22, 23, 27 переліку, 200 тисяч гривень на один суб'єкт господарської діяльності.
Суд констатує, що позивач віднесений у переліку до пункту 22, тобто здійснював оптову торгівлю в населеному пункті, що відноситься по статусу до гірської місцевості та відповідно до акту перевірки та поданих у судовому засіданні ним розрахунків за 2009 рік отримував готівкові та безготівкові кошти за продаж цементу без проведення операцій через реєстратор розрахункових операцій (розрахункові квитанції) на загальну суму 294337,00 грн., що в свою чергу перевищило граничний розмір 200 тисяч гривень встановлений пунктом 2 вищезазначеної постанови Кабінету Міністрів України, і тим самим встановлене є порушенням податкового законодавства, а тому податкове повідомлення-рішення в цій частині є правомірним та обґрунтованим.
Щодо поширення на позивача дії пункту 12 статті 9 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", то суд вважає необхідним зазначити, що дія цієї статті 9 не поширюється та реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються, якщо в місці отримання товарів (надання послуг) операції з розрахунків у готівковій формі не здійснюється (оптова торгівля тощо). Як встановлено під час розгляду справи в суді, що підтверджується і матеріалами справи, торгівля здійснювалася як в готівковій та безготівковій формі, що також свідчить про хибність доводів позивача в цій частині позовних вимог.
Щодо податкового повідомлення-рішення за № 000139/1751 від 05.10.2010 року.
У відповідності до абзацу 3 статті 8 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють торговельну діяльність, операції з торгівлі готівковими валютними цінностями, операції з надання послуг у сфері грального бізнесу та побутових послуг, у разі порушення вимог цього Закону несуть таку відповідальність, зокрема за здійснення операцій, передбачених цим Законом, без одержання відповідних торгових патентів або з порушенням порядку використання торгового патенту, передбаченого частиною другою статті 7 цього Закону, сплачують штраф у подвійному розмірі вартості торгового патенту за повний термін діяльності суб'єктів підприємницької діяльності із зазначеним порушенням.
Згідно ч.3 ст.3 вищезазначеного Закону, під пунктами продажу товарів, слід розуміти: магазини та інші торгові точки, які знаходяться в окремих приміщеннях, будівлях або їх частинах і мають торговельний зал для покупців або використовують для торгівлі його частину.
Як стверджував позивач він здійснював оптову торгівлю з вагону у місті Рахів (станція залізничного вокзалу) , а тому норма цієї статті на нього не поширюється.
Однак, з даним твердженням суд категорично не погоджується, виходячи з наступного. За оскаржуваним рішенням про застосування штрафних санкцій № 000139/1751 до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафну санкцію в розмірі 1120,00 грн. Щодо визначення штрафних санкцій за порушення ст.3 п.3.1. Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" патентуванню підлягає торговельна діяльність що здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності у пунктах продажу товарів.
Суд констатує, що позивач здійснював реалізацію будматеріалів (цементу) за готівкові кошти без придбання торгового патенту з червня по грудень 2009 року. В підтвердження зазначеного, платником для перевірки надано податковому органу оформленні прибуткові касові ордери, накладні щодо отримання готівкових коштів. Ставка торгового патенту по даному виду діяльності становить відповідно до рішення сільської ради с. Розтоки від 06.05.2000 року № б/н - 80 грн. Враховуючи здійснення торгівельної діяльності без придбання торгового патенту з червня 2009 по грудень 2009 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.10.2010 року за № 000139/1751, відповідно до якого позивачу на підставі ст.8 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" нараховано штрафні санкції у розмірі 1120,00 грн. (7 місяців х 80 грн. х 2).
За таких обставин, податковим органом правомірно винесено оскаржуване рішення про застосування штрафних санкцій за здійснення підприємницької діяльності без торгового патенту.
Дії відповідача в цій частині позовних вимог абсолютно правомірні, а тому позовна вимога не підлягає до задоволенню.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить переконливого висновку, що адміністративний позов в частині вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення за № 000137/1751 від 05.10.2010 року підлягає задоволенню, щодо податкових повідомлень-рішень від 05.10.2010 року за № 000136/1751, № 000138/1751 та № 000139/1751, - дії відповідача по їх винесенню були послідовними, чіткими та правомірними, а тому в решті позивних вимог, слід відмовити позивачу.
Керуючись ст. ст. 17, 71, 86, 160,163,165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Позов Приватного підприємеця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Рахівському районі Головного управління ДФС у Закарпатській області про скасування податкових повідомлень-рішень та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій - задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення- рішення від 05 жовтня 2010 року № 000137/1751.
3. В решті позовних вимог відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.
СуддяТ.В. Скраль