Справа: № 826/25919/15 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І. Суддя-доповідач: Чаку Є.В.
Іменем України
16 березня 2016 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Чаку Є.В.,
суддів: Файдюка В.В., Старової Н.Е.
за участю секретаря Муханькової Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 січня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення у ВП № 49297520 від 10.11.2015 року,
ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у місті Києві (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП № 49297520 від 10 листопада 2015 року.
Окружний адміністративний суд міста Києва своєю постановою від 11 січня 2016 року відмовив у задоволенні адміністративного позову.
Не погоджуючись з судовим рішенням, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 січня 2016 року та постановити нову про задоволення адміністративного позову. На думку апелянта, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 27 липня 2015 року Окружним адміністративним судом міста Києва було винесено постанову по справі № 826/9666/15 за позовом ОСОБА_2 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ» Гончарова Сергія Івановича, якою було зобов'язано уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Комерційний банк «Український фінансовий світ» Гончарова С.І. подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо позивача, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Комерційний банк «Український фінансовий світ» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Дана постанова набрала законної сили 12 жовтня 2015 року.
На виконання вимог постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 липня 2015 року судом видано виконавчий лист від 02 листопада 2015 року.
09 листопад 2015 року позивачем подано до відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у місті Києві заяву про відкриття провадження.
10 листопада 2015 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у місті Києві Чорним В.В. було прийнято постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження. Свою відмову державний виконавець мотивував тим, що згідно ст. 20 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. У разі якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Так, у виконавчому листі було зазначено адресу: місто Київ, вул. Тарасівська, 18, що не відноситься до території обслуговування ВДВС Оболонського РУЮ у місті Києві. Тобто, зазначена адреса відноситься до території обслуговування ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві, а тому позивачу необхідно було звертатися з даним виконавчим листом до ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві. Також в оскаржуваній постанові зазначено, що у пакеті документів, що надійшов до відділу, наявна довіреність, що не завірена належним чином.
Позивач не погоджуючись з таким рішенням відповідача, оскаржив його до суду.
Колегія суддів апеляційної інстанції з приводу даних спірних правовідносин, вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) у виконавчому документі зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо.
Згідно ч. 1 ст. 17 Закону примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.
З ч. 1 ст. 20 Закону вбачається, що виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. У разі якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії з виконання рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу.
Як вбачається з матеріалів справи, у виконавчому листі від 02 листопада 2015 року адресу боржника, а саме уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Комерційний банк «Український фінансовий світ» Гончарова С.І. зазначено: 01033, м. Київ, вул. Тарасівська будинок 18. Дана адреса відноситься до Голосіївського району міста Києва.
У заяві про відкриття виконавчого провадження представником позивача (стягувача) було зазначено, що фактичне місцезнаходження відповідача (боржника): м. Київ, пр-т Московський, буд. 16. До своєї заяви заявник додав роздруківку повідомлення з офіційного сайту Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про зміну адреси для листування та прийому громадян уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Комерційний банк «Український фінансовий світ».
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 26 Закону державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення.
Отже, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що роздруківка з сайту не є доказом того, що змінилося місцезнаходження боржника. Отже при винесені постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження відповідач діяв правомірно.
Окремо, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу позивача на те, що пунктом 3.2.2 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України N 74/5 від 15 грудня 1999 року (далі - Інструкція), що була чинною на момент існування спірних правовідносин, передбачено, що якщо в процесі виконавчого провадження державному виконавцеві стало відомо, що змінилося місце проживання чи місцезнаходження боржника, місце його роботи або з'ясувалося, що на території, на яку поширюються функції органу державної виконавчої служби, майно боржника, на яке можна звернути стягнення, відсутнє, однак належне боржнику майно перебуває на території іншого органу державної виконавчої служби, то державний виконавець негайно складає про це відповідний акт.
Виконавчий документ разом з копією акта не пізніше наступного дня державний виконавець зобов'язаний надіслати до органу державної виконавчої служби за новим місцем проживання боржника, місцем його роботи чи за місцезнаходженням майна боржника, про що одночасно, в копії супровідного листа, повідомляє стягувача та орган, який видав виконавчий документ. Супровідний лист про направлення виконавчого документа за належністю підписує начальник відповідного органу державної виконавчої служби.
Отже, з вище викладеного вбачається, що оскільки у виконавчому листі вказана адреса боржника відноситься до Голосіївського району міста Києва, то позивачеві потрібно було звернутися з виконавчим листом до ВДВС Голосіївського РУЮ у місті Києві. І якщо в процесі виконавчого провадження було дійсно підтверджено зміну адреси, то державний виконавець повинен був відправити матеріали виконавчого провадження до ВДВС Оболонського РУЮ у місті Києві.
Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 січня 2016 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя:
Судді:
Повний текст ухвали виготовлений 16.03.2016 року.
Головуючий суддя Чаку Є.В.
Судді: Старова Н.Е.
Файдюк В.В.