ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
14.03.2016Справа №910/2197/16
За позовом Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України
до Приватного підприємства «Актив Плюс»
про стягнення штрафу у розмірі 13 000,00 грн. та пені у розмірі 5 850 грн.
Суддя Гумега О.В.
Представники
від позивача: Клюсова Т.М. за довіреністю № 2 від 04.01.2016
від відповідача: не з'явився
Київське міське територіальне відділення Антимонопольного комітету України (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства «Актив Плюс» (відповідач) про стягнення штрафу у розмірі 13 000,00 грн., накладеного на відповідача рішенням Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 29.10.2015 № 147/03-р/к у справі № 138-03/09.15 «Про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу», та пені у розмірі 5 850 грн. за прострочення сплати штрафу за період з 12.01.2016 по 10.02.2016.
Позов подано на підставі ст.ст. 17, 25 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» та рішення Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 29.10.2015 № 147/03-р/к у справі № 138-03/09.15 «Про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу».
В якості додатку до наведеної позовної заяви додано клопотання № 02-08.1/455 від 10.02.2016 про відстрочення сплати судового збору, звільнення від його сплати.
Відповідно до протоколу атоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.02.2016 позовну заяву № 02-08.1/449 від 10.02.2016 Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України разом з доданими до неї документами передано на розгляд судді Гумезі О.В.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.02.2016 задоволене клопотання Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України № 02-08.1/455 від 10.02.2016, звільнено Київське міське територіальне відділення Антимонопольного комітету України від сплати судового збору на підставі ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір», порушено провадження у справі № 910/2197/16 та призначено розгляд справи на 14.03.2016 об 11:30 год.
12.03.2016 через відділ діловодства суду від позивача надійшло власне письмове підтвердження про відсутність аналогічного спору.
12.03.2016 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог № 02-08.1/835 від 11.03.2016.
В судове засідання, призначене на 14.03.2016, представник позивача з'явився.
Представник відповідача в судове засідання, призначене на 14.03.2016 не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 15.02.2016 не виконав, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.
Зокрема, відповідно до роз'яснень, наданих Вищим господарським судом України у п. 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (надалі - Постанова Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 18), розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.
Як зазначено у п. 3.9.1 вищезазначеної Постанови Пленуму ВГСУ, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. Там же зазначено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Поштове відправлення з ухвалою Господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі № 910/2197/16 від 15.02.2016 було направлено відповідачу за адресою (01133, м. Київ, вул. бульв. Лесі Українки, 15-А), вказаною позивачем у позовній заяві та яка відповідає адресі місцезнаходження відповідача відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно відповідача станом на 14.02.2016. Натомість поштове відправлення з ухвалою суду було повернуто підприємством зв'язку з інших причин, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення.
За наведених обставин вважається, що відповідач був повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.
Крім того, відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 визначено, що у випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 14.03.2016 без участі представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та відповідно до вимог ст. 69 ГПК України.
Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 14.03.2016, підтримав заяву про збільшення розміру позовних вимог № 02-08.1/835 від 11.03.2016 та просив суд стягнути з відповідача штраф в розмірі 13 000,00 грн. на підставі рішення Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 29.10.2015 № 147/03-р/к у справі № 138-03/09.15 «Про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу», а також, пеню за прострочення сплати штрафу в розмірі 12 285,00 грн. за період з 12.01.2016 по 14.03.2016.
Частина 4 ст. 22 ГПК України визначає права, які належать лише позивачу. Так, відповідно до зазначеної норми права, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог.
Відповідно до абз. 1 п. 3.10 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 18, зокрема, під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (зокрема, в бік збільшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.
Судом встановлено, що відповідно до заяви про збільшення розміру позовних вимог позивач збільшив позовні вимоги в частині розміру пені за прострочення сплати штрафу на підставі рішення Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 29.10.2015 № 147/03-р/к у справі № 138-03/09.15 «Про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу», а саме: станом на 14.03.2016 розмір пені складає 12 285,00 грн. Позовні вимоги в частині стягнення штрафу позивач залишив без змін.
Крім того, позивачем надані суду докази направлення заяви про збільшення розміру позовних вимог відповідачу (фіскальний чек № 0550 від 12.03.2016. з описом вкладення у цінний лист від 12.03.2016).
При цьому судом не встановлено, що вищезазначені дії позивача не суперечать законодавству, не порушують права та охоронювані законом інтереси інших осіб, а тому суд прийняв до розгляду заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог.
Отже, нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір, становить 25 285,00 грн., з яких: 13 000,00 грн. штрафу та 12 285,00 грн. пені за прострочення сплати штрафу, накладеного рішенням Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 29.10.2015 № 147/03-р/к у справі № 138-03/09.15 «Про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу».
Згідно ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем не подано.
Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 14.03.2016 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, суд
Рішенням Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 29.10.2015 № 147/03-р/к у справі № 138-03/09.15 «Про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» (надалі - Рішення АМК) визнано дії Приватного підприємства «Актив Плюс», які полягають у неподанні інформації на вимогу Голови Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 23.07.2015 № 26-03/2441 у встановлений Головою строк, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, яке передбачене пунктом 13 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» (п. 1 резолютивної частини рішення); за порушення, яке викладене в пункті 1 резолютивної частини вказаного рішення, відповідно до частини другої статті 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції» накладено на Приватне підприємство «Актив Плюс» штраф у розмірі 13 000,00 грн. (п. 2 резолютивної частини рішення).
Відповідно до частини 3 статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» визначено, що особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.
Супровідним листом № 26-03/3686 від 02.11.2015 Київське міське територіальне відділення Антимонопольного комітету України (позивач) направило копію Рішення АМК Приватному підприємству «Актив Плюс» (відповідачу). Отримання Рішення АМК відповідачем 10.11.2015 підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення № 01001 3325418 2.
Як зазначає позивач, строк сплати штрафу, накладеного на відповідача Рішенням АМК, сплив 11.01.2016, оскільки 10.01.2016 припадає на неробочий день.
Відповідно до частини першої статті 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.
Частиною восьмою статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» передбачено, що протягом п'яти днів з дня сплати штрафу суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати відповідно до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу.
Відповідач з відповідною заявою про перегляд або скасування чи визнання недійсним Рішення АМК в двомісячний строк, встановлений Законом України «Про захист економічної конкуренції», а рівно і станом на час звернення позивача з даним позовом до суду, до територіального відділення Антимонопольного комітету України чи до господарського суду не звертався, докази протилежного відсутні.
В той же час, відповідач штраф, накладений Рішенням АМК, не сплатив, документи, що підтверджують його сплату, до Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України не надіслав.
Згідно частини 5 статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу.
Відповідно до частини 7 статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку.
Оскільки відповідач штраф у розмірі 13 000,00 грн., передбачений Рішенням АМК не сплатив, позивач 11.02.2016 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 13 000,00 грн. та пені за прострочення його сплати в розмірі 5 850,00 грн. за період з 12.01.2016 по 10.02.2016.
Відповідно до заяви про збільшення розміру позовних вимог позивач збільшив позовні вимоги в частині розміру пені за прострочення сплати штрафу на підставі Рішення АМК, а саме: станом на 14.03.2016 просив стягнути з відповідача пеню в розмірі 12 285,00 грн. В частині розміру штрафу позовні вимоги залишені без змін.
Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно із статтею 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.
Правовідносини, пов'язані з обмеженням монополізму та захистом суб'єктів господарювання від недобросовісної конкуренції, є предметом регулювання господарського законодавства, у тому числі й Господарського кодексу України (далі - ГК України), і відтак - господарськими, а тому справи, що виникають з відповідних правовідносин, згідно з частиною третьою статті 21 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» розглядаються господарськими судами.
Зі змісту абз. 2, 3 п. 1 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 15 «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства» (надалі - Постанова Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 15) вбачається, що справи за позовами органів Антимонопольного комітету України про стягнення з суб'єктів господарювання сум штрафів та пені у зв'язку з порушенням конкурентного законодавства підвідомчі господарським судам і підлягають розгляду за правилами Господарського процесуального кодексу України, оскільки таке стягнення здійснюється згідно саме з рішеннями відповідних органів, прийнятими на підставі приписів Закону України «Про захист економічної конкуренції». Водночас і пунктом 3 частини першої статті 12 ГПК встановлено, що справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції, підвідомчі господарським судам.
Отже, спір у даній справі відноситься до підвідомчості господарських судів і підлягає вирішенню за правилами Господарського процесуального кодексу України.
Згідно статті 1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.
Приписами статті 4 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» визначено, що Антимонопольний комітет України будує свою діяльність на принципах: законності; гласності; захисту конкуренції на засадах рівності фізичних та юридичних осіб перед законом та пріоритету прав споживачів.
Відповідно до частини 1 статті 22 цього Закону розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом.
Невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність (частина 2 статті 22 Закону України «Про Антимонопольний комітет України»).
Згідно статті 25 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», з метою захисту інтересів держави, споживачів та суб'єктів господарювання Антимонопольний комітет України, територіальні відділення Антимонопольного комітету України у зв'язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції органами влади, юридичними чи фізичними особами подають заяви, позови, скарги до суду, в тому числі про зобов'язання виконати рішення органів Антимонопольного комітету України.
Частиною 1 статті 48 Закону України «Про захист економічної конкуренції» визначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу тощо.
Згідно з частиною першою статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», рішення (витяг з нього за вилученням інформації з обмеженим доступом, а також визначеної відповідним державним уповноваженим Антимонопольного комітету України, головою територіального відділення Антимонопольного комітету України інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі), розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб.
Відповідно до частини 2 статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання.
Відповідно до частини 3 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.
Згідно частини 8 статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» протягом п'яти днів з дня сплати штрафу суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати відповідно до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу.
Отже, відповідно до вищевказаних норм позивач має право приймати рішення про визнання вчинення відповідачем порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу, який повинен бути сплачений відповідачем у двомісячний строк з дня отримання відповідного рішення, при цьому протягом п'яти днів з дня сплати штрафу відповідач зобов'язаний надіслати позивачу документи, що підтверджують сплату штрафу, рішення позивача є обов'язковим для виконання.
Як передбачено частиною 7 статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 29.10.2015 № 147/03-р/к у справі № 138-03/09.15 на відповідача накладено штраф у розмірі 13 000,00 грн. за вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 13 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції».
Зазначене рішення Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України було отримано відповідачем 10.11.2015, що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення № 01001 3325418 2, наявною в матеріалах справи.
Згідно частини 3 статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.
Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Згідно з ч. 5 ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Отже, кінцевим терміном сплати відповідачем спірного штрафу є 11.01.2016, оскільки 10.01.2016 - неробочий день (10.11.2015 + 2 місяці).
По матеріалам справи судом встановлено, що станом на час звернення позивача з позовом до суду, а рівно і станом на час розгляду спору по суті, штраф в розмірі 13 000,00 грн. відповідачем не сплачений. При цьому, рішення Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України було отримано відповідачем 10.11.2015 є чинним, не скасовано та не визнано судом недійсним.
Таким чином, відповідач ухилився від сплати штрафу, накладеного на нього вищенаведеним рішенням територіального відділення Антимонопольного комітету України, у строк, визначений частиною 3 статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції».
Враховуюче викладене, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача штрафу у розмірі 13 000,00 грн. обґрунтованими, законними та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Крім того, позивач нараховує відповідачу пеню в розмірі 12 285,00 грн. за період з 12.01.2016 по 14.03.2016 за прострочення сплати штрафу.
Господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання у Господарському кодексі України визнаються штрафними санкціями (частина 1 статті 230 ГК України).
Відповідно до частини 1 статті 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Відповідно до частини 5 статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.
Як вище було встановлено, відповідач мав сплатити 13 000,00 грн. штрафу до 11.01.2016, таким чином, початком періоду прострочення сплати штрафу є 12.01.2016.
Розмір пені за один день прострочення штрафу відповідно до ч. 5 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» складає 450,00 грн. (13 000,00 грн. : 100 х 1,5 = 195,00 грн.).
За період з 12.01.2016 по 14.03.2016 відповідачем прострочено 63 дні сплати штрафу.
Таким чином, сума пені за прострочення сплати штрафу за вказаний період складає 12 285,00 грн. (195,00 грн. х 63 = 12 285,00 грн.).
Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 12 285,00 грн. за період 12.01.2016 по 14.03.2016 за прострочення сплати штрафу підлягають задоволенню повністю.
Отже, позовні вимоги Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України підлягають задоволенню повністю.
Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до Закону України від 22.05.2015 № 484-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору», який набрав чинності 01.09.2015, було внесено ряд змін у Закон України «Про судовий збір», зокрема, щодо ставок судового збору.
Згідно з п.п. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції Закону України від 22.05.2015 № 484-VIII) за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлена ставка судового збору - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати (1 378,00 грн.) та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати (206 700,00 грн.).
Отже, звертаючись до господарського суду з даним позовом про стягнення 25 285,00 грн., позивач відповідно до п.п. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» мав сплатити судовий збір в сумі 1378,00 грн.
Згідно ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору (ч. 2 ст. 49 ГПК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.02.2016 задоволене клопотання Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України № 02-08.1/455 від 10.02.2016, звільнено Київське міське територіальне відділення Антимонопольного комітету України від сплати судового збору на підставі ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір».
Враховуючи наведені норми ст. 49 ГПК України, з відповідача стягується судовий збір в доход Державного бюджету України в сумі 1 378,00 грн.
Керуючись ст. ст. 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного підприємства «Актив Плюс» (01133, м. Київ, бульв. Лесі Українки, 15-А; ідентифікаційний код 32207372) 13 000,00 грн. (тринадцять тисяч гривень 00 коп.) штрафу, накладеного рішенням Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 29.10.2015 № 147/03-р/к у справі № 138-03/09.15, та 12 285,00 грн. (дванадцять тисяч двісті вісімдесят п'ять гривень 00 коп.) пені за прострочення сплати штрафу, зарахувавши вказані суми в дохід загального фонду Державного бюджету України за кодом бюджетної класифікації: 21081100 на р/р 31112106700007, МФО 820019, код за ЄДРПОУ 38004897, отримувач: УДК у Печерському районі міста Києва.
3. Стягнути з Приватного підприємства «Актив Плюс» (01133, м. Київ, бульв. Лесі Українки, 15-А; ідентифікаційний код 32207372) судовий збір в розмірі 1 378,00 грн. (одну тисячу триста сімдесят вісім гривень 00 коп.), який підлягає зарахуванню за реквізитами, передбаченими для справляння судового збору за подачу позовної заяви до Господарського суду міста Києва.
4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.
Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 15.03.2016.
Суддя Гумега О.В.